Ухвала суду № 52190014, 08.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2156/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Хрімлі О.Г.,

суддів Коротких А.Ю.,

Літвіної Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Бобровицької районної державної адміністрації в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Бобровицької районної державної адміністрації в Чернігівській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанов, визнання неправомірною вимоги, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

Бобровицька районна державна адміністрація в Чернігівській області звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанов старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції Чернігівської області Постилякової М.Б.: про накладення штрафу від 23 червня 2015 року ВП № 47856734; від 02 липня 2015 року про накладення штрафу ВП № 47856734; про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 20 липня 2015 року ВП № 47856734; визнання неправомірною вимоги старшого державного виконавця Постилякової М.Б. від 02 липня 2015 року № 02.01-25/560/1; зобов'язання закрити виконавче провадження (реєстраційний номер 47856734) (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Зважаючи на те, що у справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, та з урахуванням можливості вирішення справи на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вирішила справу розглянути у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 23 червня 2015 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції Чернігівської області Постиляковою М.Б. винесено постанову (ВП № 47856734), якою на Бобровицьку районну державну адміністрацію в Чернігівській області накладено штраф у розмірі 680,00 грн. за невиконання рішення суду.

02 липня 2015 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції Чернігівської області Постиляковою М.Б. направлено Бобровицькій районні державній адміністрації в Чернігівській області вимогу державного виконавця та попередження про відповідальність № 02.01-25/560/1, якою від Бобровицької РДА вимагалось поновити ОСОБА_5 на посаді начальника відділу житлово-комунального господарства та будівництва Бобровицької районної державної адміністрації з 16 вересня 2014 року. Вимагалось повідомити виконавця у п'ятиденний термін про правові підставі невиконання рішення суду та надати в п'ятиденний термін належним чином завірені копії документів, які свідчать про вчинення боржником дій, спрямованих на виконання судового рішення. Також, позивача повідомлено про відповідальність згідно зі ст. 5, 90 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою від 02 липня 2015 року за повторне невиконання рішення суду без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк на Бобровицьку районну державну адміністрацію в Чернігівській області накладено штраф у подвійному розмірі в сумі 1 360,00 грн.

Крім того, постановою державного виконавця від 20 липня 2015 року стягнуто з Бобровицької РДА 74,00 грн. витрат на проведення виконавчих дій (ВП № 47856734).

Не погоджуючись з прийнятими постановами та вимогою державного виконавця та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року у справі № 825/511/15-а за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Бобровицької районної державної адміністрації Чернігівської області про скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Бобровицької районної державної адміністрації № 162-ос від 15 вересня 2014 року про звільнення ОСОБА_5 Поновлено ОСОБА_5 на посаді начальника відділу житлово-комунального господарства та будівництва Бобровицької районної державної адміністрації з 16 вересня 2014 року. Стягнуто з Бобровицької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу, в межах суми за один місяць у сумі 3 085 (три тисячі вісімдесят п'ять) грн. 08 коп. Стягнуто з Бобровицької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 вересня 2014 року по 10 червня 2015 року у сумі 26 402 (двадцять шість тисяч чотириста дві) грн. 16 коп. У решті позовних вимог відмовлено.

Постанова в частині поновлення ОСОБА_5 на посаді начальника відділу житлово-комунального господарства та будівництва Бобровицької районної державної адміністрації та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах суми за один місяць, допущена до негайного виконання.

10 червня 2015 року Чернігівським окружним адміністративним судом виписано виконавчий лист у частині негайного виконання постанови суду щодо поновлення ОСОБА_5 на посаді начальника відділу житлово-комунального господарства та будівництва Бобровицької районної державної адміністрації.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Постиляковою М.Б. від 15 червня 2015 року відкрито виконавче провадження № 47856734 з виконання виконавчого листа № 825/511/15-а, виданого Чернігівським окружним адміністративним судом 10 червня 2015 року.

Листом Бобровицької районної державної адміністрації № 01-17/922 від 12 червня 2015 року повідомлено відповідача, що Бобровицька райдержадміністрація 11 червня 2015 року звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду за роз'ясненням постанови.

22 червня 2015 року Бобровицькою районною державною адміністрацією винесено розпорядження № 109-ос «Про поновлення на роботі», яким запропоновано ОСОБА_5 для поновлення на посаді з 16 вересня 2014 року вакантні посади в районній держаній адміністрації станом на 22 червня 2015 року згідно з додатком.

Працівниками Бобровицької райдержадміністрації складено акт від 22 червня 2015 року, за змістом якого вбачається, що ОСОБА_5 ознайомилась з розпорядженням № 109-ос від 22 червня 2015 року, від підпису щодо згоди чи відмови від запропонованих посад відмовилась, посилаючись на те, що, на її думку, має бути поновлена саме на посаді начальника відділу житлово-комунального господарства та будівництва райдержадміністрації.

Листом № 01-17/977 від 22 червня 2015 року позивачем повідомлено Відділ примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про винесення розпорядження № 109-ос від 22 червня 2015 року та зазначив, що вважає постанову Чернігівського окружного адміністративного суду у справі № 825/511/15-а в частині поновлення на посаді ОСОБА_5 виконаною.

Водночас, у матеріалах справи наявне розпорядження Бобровицької районної державної адміністрації № 129-ос від 09 липня 2015 року «Про поновлення на роботі», яким ОСОБА_5 поновлено на посаді начальника відділу житлово-комунального господарства та будівництва Бобровицької районної державної адміністрації з 16 вересня 2014 року, допущено до виконання посадових обов'язків з 10 липня 2015 року.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 вказаного Закону, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

За змістом ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Відповідно до ст. 17 вказаного Закону, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»; 10) рішення (постанови) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 11) рішення Національного банку України про застосування до банку, філії іноземного банку заходу впливу у вигляді накладення штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 19 вказаного Закону, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.

Згідно зі ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

У разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника на них накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом.

Відповідно до ст. 89 вказаного Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Згідно з пп. 8.2.1 п. 8.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15 грудня 1999 року, виконавчий документ про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання вважається завершеним з моменту фактичного допущення працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного наказу органу, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

За змістом пп. 8.2.2 - 8.2.3 п. 8.2 вказаної Інструкції, у разі невиконання власником або уповноваженим ним органом (посадовою особою) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника державний виконавець застосовує до них штрафні санкції, передбачені статтею 87 Закону.

Крім того, державний виконавець у разі умисного невиконання посадовою особою рішення суду може звернутися до суду з поданням про вирішення питання про притягнення її до відповідальності, передбаченої статтею 382 Кримінального кодексу України.

Після фактичного допущення працівника до роботи складається акт про виконання рішення, виконавче провадження підлягає закінченню і не поновлюється при повторному недопущенні працівника до роботи, а в працівника з'являється право на звернення до суду в порядку позовного провадження.

Із системного аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що виконання рішення про поновлення на роботі працівника вважається завершеним з моменту фактичного допущення працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного наказу або розпорядження органу, який прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що саме з моменту видачі позивачем розпорядження № 129-ос від 09 липня 2015 року «Про поновлення на роботі», яким ОСОБА_5 поновлено на посаді начальника відділу житлово-комунального господарства та будівництва Бобровицької районної державної адміністрації з 16 вересня 2014 року, допущено до виконання посадових обов'язків з 10 липня 2015 року, рішення суду в справі № 825/511/15-а в частині поновлення ОСОБА_5 на посаді вважається виконаним.

Посилання позивача на те, що саме з моменту видачі розпорядження № 109-ос від 22 червня 2015 року «Про поновлення на роботі», яким запропоновано ОСОБА_5 для поновлення на посаді з 16 вересня 2014 року вакантні посади в районній держаній адміністрації станом на 22 червня 2015 року згідно з додатком, рішення суду є виконаним, є необгрунтованим, оскільки цим розпорядженням лише запропоновано ОСОБА_5 вакантні посади в районній державній адміністрації, серед яких відсутня посада, на яку мала бути поновлена ОСОБА_5 згідно з рішенням суду.

За змістом ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Постанова про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення згідно з вимогами цього Закону. Зазначена постанова надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ним у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з п. 4.15 Інструкції про проведення виконавчих дій, витратами, пов'язаними з проведенням виконавчих дій, є витрати на організацію й проведення виконавчих дій.

До витрат на проведення виконавчих дій належать кошти, витрачені на: перевезення, зберігання й реалізацію майна боржника; оплату праці експертів, перекладачів та інших осіб, залучених у встановленому порядку до провадження виконавчих дій; поштовий переказ стягувачеві стягнутих аліментних сум; розшук боржника, його майна або розшук дитини; оголошення в засобах масової інформації; інші необхідні витрати для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

До інших витрат на організацію виконавчих дій належать витрати на виплату винагороди державним виконавцям відповідно до статті 47 Закону; придбання службових житлових приміщень; придбання службових приміщень; страхування державних виконавців; забезпечення державних виконавців форменим одягом; матеріально-технічне забезпечення діяльності служби, у тому числі: придбання канцелярських та господарських товарів; підписка або передплата періодичних, довідкових та інформаційних видань; придбання предметів, матеріалів, обладнання та інвентарю; витрати транспортних послуг, утримання транспортних засобів та оренда транспортних засобів, у тому числі грошова компенсація за використання державними виконавцями власного автотранспорту; оренда приміщень; ремонт та обслуговування оргтехніки; поштові витрати та витрати на послуги зв'язку, модему, Інтернету; витрати на установку телефонів, модемного зв'язку та охоронної сигналізації; витрати на охорону та охоронну сигналізацію; поліграфічні витрати; витрати на проведення семінарів; витрати на відрядження та проїзд державних виконавців, у тому числі на придбання проїзних документів; витрати на оплату комунальних послуг та енергоносіїв; придбання основних засобів та програм; витрати на Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень; поточний та капітальний ремонт приміщень; витрати на привід боржників до органів державної виконавчої служби, у тому числі інші витрати в разі застосування державним виконавцем приводу боржників через органи Міністерства внутрішніх справ України; інші витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій.

Про суми витрат на проведення виконавчих дій державний виконавець складає акт про витрати на проведення виконавчих дій (додаток 35), в якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій, а також документи, якими вони підтверджуються, з доданням копій таких документів.

Про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій державний виконавець зобов'язаний винести постанову, яка разом з актом про витрати на проведення виконавчих дій затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби (додаток 3).

Витрати на проведення виконавчих дій покриваються за рахунок коштів, що надійшли на спеціальні реєстраційні рахунки для обліку інших надходжень спеціального фонду, а також коштів сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій відповідно до Закону. Контроль та облік витрат на виконання покладаються на начальника відповідного органу державної виконавчої служби.

Отже, колегія суддів зазначає, що витрати на проведення виконавчих дій стягуються державним виконавцем шляхом винесення відповідної постанови саме з боржника.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що державний виконавець під час винесення оскаржуваних постанов та вимоги діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15 грудня 1999 року, а тому оскаржувані постанови та вимога є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем надано достатньо доказів правомірності дій з прийняття оскаржуваних постанов та вимоги, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

З приводу позовної вимоги Бобровицької районної державної адміністрації в Чернігівській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про зобов'язання закрити виконавче провадження (реєстраційний номер 47856734), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Водночас, згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Колегія суддів зазначає, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Доцільно відзначити, що здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

Акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності перевищує компетенцію адміністративного суду та виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Таким чином, за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо закриття виконавчого провадження є дискреційними повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи копію постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції Чернігівської області Постилякової М.Б. про закінчення виконавчого провадження від 11 вересня 2015 року.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність позовних вимог Бобровицької районної державної адміністрації в Чернігівській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанов, визнання неправомірною вимоги, зобов'язання вчинити певні дії.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И ЛА :

Апеляційну скаргу Бобровицької районної державної адміністрації Чернігівської області залишити без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді А.Ю. Коротких

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Літвіна Н. М.

Коротких А. Ю.