Ухвала суду № 52187768, 07.10.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська 2а

Справа № 755/11400/14-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Виниченко Л.М.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/10613/2015 Доповідач - Шиманський В.Й.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Шиманського В.Й.

Суддів - Гаращенка Д.Р., Семенюк Т.А.

при секретарі - Крічфалуши С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30 липня 2014 року у справі за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 про стягнення боргу,-

В С Т А Н О В И Л А:

Із вказаним позовом до суду позивач звернувся у квітні 2014 року.

Зазначав, що КП по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва до 31.12.2013 року виконувало функції з утримання будинку і прибудинкової території, надання житлово-комунальних послуг та проведення розрахунків з квартиронаймачами житлових приміщень, зокрема будинку АДРЕСА_1 за надані комунальні послуги. Відповідачі є наймачами квартири АДРЕСА_1, проте плату за утримання житла та за користування комунальними послугам не здійснюють, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 96 362,86 грн. На підставі викладеного просив суд стягнути на його користь вказану заборгованість з відповідачів в солідарному порядку.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 30 липня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 на користь позивача заборгованість за квартирну плату та плату за комунальні послуги за період з 01.01.1996 року по 27.08.2000 року в сумі 5 280.85 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 на користь позивача заборгованість за квартирну плату та плату за комунальні послуги за період з 28.08.2000 року по 02.07.2003 рік в сумі 5 680,25 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 на користь позивача заборгованість за квартирну плату та плату за комунальні послуги за період з 03.07.2003 року по 30.06.2013 рік в сумі 85 401,76 грн.

Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі, з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана надати ті докази, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи оскаржене у справі рішення суд виходив із вимог даної норми закону, зібраних у справі та наданих сторонами доказів, яким дав повну, всебічну та об'єктивну оцінку.

Судом вірно встановлено що будинок АДРЕСА_1 знаходиться на балансі ЖРЕО-418 КП по Утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва.

Згідно довідки форми №3 ЖРЕО-418 №777 від 22.07.2013 року у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають 12 осіб серед яких, зокрема, відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_7

Нормами ст. 162 ЖК України передбачено, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Згідно з п.5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачів своїх обов'язків щодо оплати квартирної плати та комунальних послуг у останніх утворилась заборгованість.

Згідно довідки ЖРЕО-418 УЖГ Дніпровського району м. Києва № 180 від 22.07.2013 року, яка підтверджена розрахунком заборгованості по квартирі АДРЕСА_1, заборгованість по житлово-комунальним послугам станом на 01.07.2013 року складає 96 362,86 грн., а саме за комунальні послуги 84 875,82 грн. та по квартирній платі 11 487,04 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене суд першої інстанції, керуючись вимогами зазначених норм, дійшов правильних висновків щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за квартирну плату та плату за комунальні послуги з урахуванням віку мешканців квартири на момент виникнення заборгованості та дати їх реєстрації.

Доводи апеляційної скарги про те, що наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості за житлово-комунальні послуги по не може бути належним та допустимим доказом, суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги з огляду на ст.ст. 10, 60 ЦПК України, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних доводів відповідач суду не надав і в чому неправильність розрахунку не пояснив.

Колегія суддів також не примає до уваги посилання апелянта на пропущення позивачем строків позовної давності з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.ст.256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 3, 4 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи в ході розгляду справи відповідачами не було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

З огляду на вимоги ст. 10,60 ЦПК України, не підтверджені належними та допустимими доказами і посилання апелянта на те що він, а також ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з 2008 року не проживають у вищевказаній квартирі. Натомість, згідно журналу судового засідання від 30.07.2014 року, відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 позовні вимоги визнали та проти їх задоволення не заперечували.

Посилання в апеляційній скарзі на відсутність укладеного між сторонами договору про надання житлово-комунальних послуг, не є підставою від звільнення оплати за отриманні послуги.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують та на їх правильність не впливають, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

З огляду на викладене, оскаржене у справі рішення постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому це рішення не може бути скасованим з підстав що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: