Ухвала суду № 52187765, 06.10.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний номер справи 752/1865/14-ц Головуючий у 1 ін. - Сальникова Н.М.

Апеляц. провадження № 22-ц/796/7592/2015 Доповідач - Слободянюк С.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді - Слободянюк С.В.,

суддів - Корчевного Г.В., Шебуєвої В.А.

при секретарі - Абдуллаєвій Е.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 березня 2015 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України» до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції м.Києва, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_3 про звільнення майна з-під арешту,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «ОТП Факторинг України» звернулось в суд з наведеним позовом і просили суд звільніти з-під арешту кв. № 181 № 136 в буд .АДРЕСА_1, накладений постановою державного виконавця від 24 червня 2011 року в рамках виконавчого провадження (ВП № 2722229) за виконавчим листом, виданим Голосіївським районним судом м.Києва № 2-945/11 від 20 червня 2011 року.

Позов обґрунтовано тим, що вказані квартири є предметом іпотеки на підставі договорів іпотеки.

Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 13 березня 2015 року позов задоволено (а.с.106).

Звільнено з-під арешту, накладеного 24 червня 2011 року постановою без номеру, відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м.Києві, з метою забезпечення виконання рішення суду по в/п 997/4, нерухоме майно, а саме, квартиру АДРЕСА_1.

Звільнено з-під арешту, накладеного 24 червня 2011 року постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження б/н, відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, з метою забезпечення виконання рішення суду по в/п 446/4, нерухоме майно, а саме, квартиру АДРЕСА_4

На рішення суду першої інстанції ОСОБА_2, діючи в інтересах ОСОБА_3 (довіреність а.с.121), подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення, ухвалення нового - про відмову у позові.

Справу розгляду без участі ОСОБА_3, в інтересах якого подано апеляційну скаргу, останній належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, про що свідчить поштове зворотне відправлення від 16 вересня 2015 року.

Відповідно до положень ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторони, належним чином повідомленої про час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розглядові.

В судовому засіданні представник ТОВ «ОТП Факторинг України» апеляційну скаргу не визнав.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 травня 2006 року між ОСОБА_4 та Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є Закрите акціонерне товариство «ОТП Банк», правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», був укладений Кредитний договір № МL-008/399/2006.

В забезпечення виконання зобов`язань за даним кредитним договором, укладено договір іпотеки №PМL-008/399/2006, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубко І.І. 26 травня 2006 року, відповідно до якого іпотекодавцем було передано в іпотеку нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.4-7).

01 серпня 2008 року між ОСОБА_4 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», був укладений Кредитний договір № МL-015/115/2008.

В забезпечення виконання зобов`язань по даному кредитному договору, укладено договір іпотеки №PМL-015/115/2008, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубко І.І. 01 серпня 2008 року, відповідно до якого іпотекодавцем було передано в іпотеку нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.8-11).

Відповідно до договору відступлення права вимоги від 20 грудня 2010 року ПАТ «ОТП БАНК» передав фактору - ТОВ «ОТП Факторинг України» право вимоги за кредитним договором № МL-008/399/2006 від 26 травня 2006 року і за наведеними вище іпотечними договорами (а.с.20-22).

У рамках виконавчих проваджень 24 червня 2011 року державним виконавцем відділу ДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві була винесена постанова про арешт всього майна боржника та оголошено заборону на його відчуження. Вказаними постановами державного виконавця накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_4 (а.с12).

Виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого документу, виданого 20 червня 2011 року Голосіївським районним судом м.Києва за розглядом 11 квітня 2011 року цим судом справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про стягнення коштів (а.с.64).

Відповідно до п.2, ч. 1, ст. 1 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

У відповідності до положень ст. 3 Закону України «Про іпотеку» пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Що також встановлено і положенням ст.. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Частиною 1 ст.54 цього Закону встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

За нормами ч.3 ст.54 Закону, для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернене у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателя.

В своїх вимогах позивач зазначає, що кредитні правовідносини з третьою особою ОСОБА_4 не припинені.

За правилами, запровадженими ст. 1050 та ч. 2 ст. 1054 ЦК України, на позичальника покладається обов'язок повертати кредит та сплачувати проценти у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 4 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які є не заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз`яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставного майна.

Згідно з п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 серпня 1996 року (з наступними змінами) «Про судову практику в справах про виключення майна з акту опису», за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису (звільнення з-під арешту), розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

Пунктом 2.1 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 09 червня 1999 року № 31/5 передбачено внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна на підставі заяв про реєстрацію (вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна, що подаються, зокрема, судами (крім третейський судів) і слідчими органами у зв'язку з накладенням ними арешту на об'єкти нерухомого майна (звільнення з-під арешту).

На цей час зобов'язання за кредитними договорами Позичальником не виконуються, кредит не погашено. Позивач за погодженням з Позичальником має намір скористатись своїм правом на реалізацію предметів іпотеки у позасудовому порядку. Проте, внаслідок арештів Державної виконавчої служби Позивач позбавлений можливості реалізувати своє право іпотекодержателя відносно продажу іпотечного майна з метою погашення заборгованості за кредитними договорами.

Розділом 5 Закону України «Про іпотеку» передбачено виключний перелік способів задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Таким чином, в силу укладених між позивачем та третьою особою ОСОБА_4 договорів іпотеки та зареєстрованого на підставі цих договорів обтяження, позивач має пріоритетне право звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі і в позасудовому порядку, перед іншими кредиторами позичальника, так як норми цивільного законодавства та законодавства щодо предмету іпотеки мають приюдиційну правову норму та позицію, перед виконавчим правом державного службовця.

Відповідно до положення ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Безпідставними є доводи апелянт про те, що стягнення на предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду, виконавчого напису нотаріусу; позивачем не надано доказів що права його порушено з метою виконання рішення про стягнення суми, оскільки пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки.

Як вбачається з копії відомостей з державного реєстру іпотек (а.с.16,17) іпотекодержателем квартир №№ 136,181 в буд. АДРЕСА_1 з 20 грудня 2010 року є ТОВ «ОТП Факторинг».

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги, залишення без змін оскаржуваного рішення, яке ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги правильність висновку суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст..303,307,308,313 ЦПК України, колегія суддів,

УХ В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: