Ухвала суду № 52187670, 21.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

______________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого - судді - Юрдиги О.С.

суддів - Єфімової О.І., Фрич Т.В.

за участю секретарів - Пазюка Є.С., Сологуб В.І., Сергути Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва матеріали кримінального провадження № 12013110040014954 відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Смільчинці,Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за апеляційними скаргами обвинуваченого та його захисника на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Горбаня В.В.

обвинуваченого

(шляхом відеоконференцзв'язку) - ОСОБА_1

захисника - ОСОБА_2

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 09 лютого 2015 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років. На підставі ч.4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання більш суворим покаранням, призначеним цим вироком, менш суворого покарання, призначеного вироком Деснянського районного суду м. Києва від 18 листопада 2013 року у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_1 залишено без змін - тримання під вартою в Київському СІЗО.

В апеляційній скарзі з доповненнями обвинувачений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що вирок суду є незаконним, оскільки ґрунтується на припущеннях. Вказує на однобічність та неповноту судового розгляду; судом не досліджено всіх обставин; відмовлено у його клопотаннях про повторний допит потерпілої ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_4, в показаннях яких існують розбіжності.

Вважає, що судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, оскільки його дії підлягають кваліфікації за статтею 185 КК України, а не за статтею 186 КК України.

Захисник обвинуваченого в апеляційній скарзі просить вирок суду змінити; перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч.2 ст.186 КК України на ч.2 ст.185 КК України. Вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим, винесеним без урахування дійсних обставин кримінального провадження, а тому підлягає зміні у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

На обґрунтування своїх вимог, зазначає, що потерпіла не бачила та не виявила дії ОСОБА_1 по таємному викраденню її майна, а тільки виявила відсутність своїх речей в кабінеті, вже після того, як обвинувачений пішов по коридору та мав реальну можливість володіти, користуватися та розпоряджатися її майном. Окрім того, зазначає, що свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суду пояснили, що самого факту викрадення речей потерпілої ОСОБА_3 обвинуваченим ОСОБА_1, вони не бачили.

Як установив суд, ОСОБА_1, 12 вересня 2013 року близько 16 год. 00 хв., знаходячись на другому поверсі дошкільного навчального закладу «Зернятко», що розташований по вул. Алма-Атинській, 39-б у м. Києві, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, повторно викрав зі столу в кабінеті вихователя-методиста ОСОБА_3 мобільний телефон «Самсунг» вартістю 400 грн., зі стартовим пакетом оператора мобільного зв'язку «Лайф», вартістю 10 грн., на рахунку якого знаходилося 27 грн. та гаманець червоного кольору, вартістю 400 грн., в кому знаходилися грошові кошти у розмірі 115 грн., який знаходився в сумці потерпілої.

Діючи далі, ОСОБА_1 заховав телефон і гаманець в кишеню, після чого направився до виходу з кабінету, при цьому був помічений потерпілою ОСОБА_3, яка зайшла в кабінет. Усвідомлюючи, що його дії по таємному заволодінню чужим майном стали носити відкритий характер, ОСОБА_1, утримуючи при собі викрадене майно, став втікати з місця вчинення злочину по сходах на перший поверх дитячого садка, а потерпіла стала наздоганяти його з вимогою припинити злочинні дії. Однак, ОСОБА_1, утримуючи викрадене майно, маючи реальну можливість розпорядитися викраденим майном, на вимоги потерпілої не реагував, намагався залишити приміщення дитячого дошкільного закладу, однак був затриманий охоронцем та одним з батьків відвідувачів дитячого садка. Своїми злочинними діями ОСОБА_1 завдав потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 952 грн.

Заслухавши суддю доповідача, доводи обвинуваченого та його захисника, які підтримали кожен свою апеляційну скаргу та просили їх задовольнити, думку прокурора про законність вироку суду першої інстанції, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів уважає, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають, з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, тобто у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, є обґрунтованими, підтвердженими зібраними у встановленому законом порядку доказами, ретельно перевіреними та дослідженими в судовому засіданні.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1, суд обґрунтовано прийняв до уваги:

- показання потерпілої ОСОБА_3, згідно яких 12 вересня 2013 року проходячи повз свій кабінет у дошкільному навчальному закладі «Зернятко» біля 16 год., то з нього вийшов ОСОБА_1 Розмовляючи з ним біля кабінету, через відчинені двері побачила, що на столі немає її мобільного телефону та зрозуміла, що це зробив обвинувачений, який одразу почав втікати. Вона почала наздоганяти його, та переслідуючи кричала йому щоб повернув мобільний телефон та кликала на допомогу. Коли ОСОБА_1 біг по сходах вниз, він викинув телефон та продовжив утікати, а у подальшому був затриманий охоронцем та батьками вихованців;

- показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які безпосередньо затримали ОСОБА_1 та підтвердили, що він утікаючи від ОСОБА_3 скинув на сходах телефон, а після затримання викинув гаманець;

- дані протоколу огляду місця події від 12 вересня 2013 року, згідно якого в приміщенні дошкільного навчального закладу «Зернятко» по вул. Алма-Атинській, 39-б в м. Києві вилучено гаманець червоного кольору з грошовими коштами у розмірі 115 грн. та мобільний телефон «Самсунг», якими заволодів ОСОБА_1, що належать потерпілій ОСОБА_3;

- дані протоколу огляду предметів від 13 вересня 2013 року, відповідно до якого оглянуто мобільний телефон «Самсунг» та гаманець червоного кольору, у якому знаходилися грошові кошти у розмірі 115 грн.;

- дані протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотокартками, згідно якого свідок ОСОБА_5 вказав на фотокартку із зображенням обвинуваченого ОСОБА_1;

- дані протоколу одночасного допиту потерпілої та обвинуваченого від 14 грудня 2013 року, в ході якого потерпіла вказала на ОСОБА_1 як на особу, яка заволоділа її майном, які в сукупності з іншими доказами підтверджують винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні відкритого викрадення майна.

Окрім того, із показань обвинуваченого слідує, що він вчинив вказаний злочин, зокрема, 12 вересня 2013 року близько 16 год. 00 хв. знаходився на другому поверсі дитячого садка, та помітивши, що в одному з кабінетів нікого немає, вирішив таємно викрасти зі столу мобільний телефон та гаманець. При виході з кабінету був помічений ОСОБА_3, від якої в подальшому почав утікати, викинувши телефон на підлогу, та спускаючись по сходах вниз викинув і гаманець. В подальшому його затримав охоронець та батьки дітей.

Наведені судом у вироку докази зібрані у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, обґрунтовано визнані належними, достатніми та допустимими. Правильність висновків суду щодо наведених доказів, у колегії суддів сумнівів не викликає, а відтак не встановлено підстав, передбачених ч.3 ст.404 КПК України, для повторного допиту потерпілої ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Колегія суддів вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, а саме відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому повторно.

Доводи обвинуваченого про невірну кваліфікацію його дій, на думку колегії суддів є необґрунтованими, оскільки спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_3 та свідків.

Вказані показання потерпілої ОСОБА_3 та свідків є логічними, послідовними, узгоджуються з іншими доказами по справі, і підтверджують, що викрадення майна з кабінету ОСОБА_1 розпочав таємно, однак продовжив його відкритим способом, оскільки на зауваження потерпілої не зреагував, намагався втекти, а збігаючи по сходах вниз до виходу із дошкільного навчального закладу «Зернятко», та можливість розпорядитися викраденим.

З об'єктивної сторони, грабежем є відкрите викрадення чужого майна, тобто вилучення майна в присутності власника або інших осіб, які усвідомлюють вчинення викрадення. При цьому і особа, яка викрадає майно, усвідомлює, що її дії помічені іншими, але вона ігнорує це, зокрема схопивши викрадене втікає, застосовує насильство, або вчиняє інші дії з метою утримати викрадене.

Суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, зробив висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна, вчиненому повторно, оскільки викравши майно ОСОБА_3 із кабінету у дошкільному навчальному закладі «Зернятко», при виході з нього був замічений потерпілою, яка переслідуючи його, намагалася зупинити.

З урахуванням викладеного, підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 з ч.2 ст.186 КК України на ч.2 ст.185 КК України, колегія суддів не убачає.

Судом першої інстанції при призначенні покарання враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, за місцем реєстрації характеризується негативно, не працює, має не зняті та непогашені у встановленому законом порядку судимості, визнавши обтяжуючою покарання обставиною - рецидив злочинів, та призначив покарання, передбачене ч.2 ст.186 КК України.

Із таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки, судом першої інстанції при винесенні вироку ОСОБА_1 дотримано вимоги ст.ст. 50, 65 КК України, а призначене покарання, відповідає особі обвинуваченого та ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно й всебічно розглянути справу і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, не встановлено.

Вирок суду відносно ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим, а тому колегія суддів не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 418, 419, 425 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - залишити без задоволення.

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 09 лютого 2015 року щодо обвинуваченого ОСОБА_1 - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

О.С. Юрдига О.І. Єфімова Т.В. Фрич