Рішення № 52182996, 01.10.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/5940/15 Головуючий 1 інстанції: Марченко О.М.

Справа № 643/62/14-ц Доповідач : Пшенічна Л.В.

Категорія: договірні

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 року

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі :

головуючого судді - Пшенічної Л.В.

суддів колегії - Хорошевського О.М., Пилипчук Н.П.

за участю секретаря - Бабака О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк»

на рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2014 року

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Коссе Л.М. про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а :

ПАТ «Укргазбанк» звернулося до суду з позовом, після уточнення якого просило звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру НОМЕР_1, що розташована в АДРЕСА_1.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2014 року у задоволенні позову ПАТ «Укргазбанк» відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Укргазбанк» посилається на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування апеляційної скарги вказують на те, що суд залишив поза увагою ту обставину, що ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» може застосовуватися лише на стадії виконавчого провадження.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що боржник ОСОБА_4 має заборгованість за кредитним договором. Зобов'язання за кредитним договором забезпечено договором іпотеки, згідно з яким в іпотеку передано спірну квартиру, на яку може бути звернено стягнення, але у зв'язку з тим, що квартира є єдиним місцем проживання відповідача, суд застосував до правовідносин, що виникли між сторонами Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів у іноземній валюті.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції і згідно з п.4 ч.п.1 ст. 309 ЦПК України скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Судовим розглядом встановлено.

26 грудня 2007 року між Банком та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 20 згідно з яким він отримав гроші 2664000, 00 дол. США зі строком повернення до 25 грудня 2012 року.

В забезпечення виконання повернення кредитних грошей 09 червня 2008 року між Банком та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 укладений договір іпотеки, згідно з яким вони передали в іпотеку будинок АДРЕСА_1.

Відомості щодо вказаного договору внесені в Державний реєстр іпотек та накладено заборону на відчуження предмету іпотеки.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11.09.2009 року вищевказаний договір іпотеки був визнаний недійсним. Запис про предмет іпотеки виключено з Державного реєстру іпотек і знято забору на відчуження житлового будинку.

22 грудня 2009 року боржник ОСОБА_4 та ОСОБА_5 згідно договору купівлі-продажу продали ОСОБА_3 АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 04 квітня 2012 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 11.09.2009 року скасовано.

Позивач, посилаючись на те, що боржник має заборгованість за кредитним договором, виконання якого забезпечено іпотекою, просить звернути стягнення на квартиру, яка належить ОСОБА_3 і яка є предметом іпотеки.

Судова колегія вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», яка передбачає підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У ст..23 вищенаведеного Закону зазначено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Судове рішення, на яке посилається відповідач, яким було визнано договір іпотеки недійсним і під час дії якого відповідач купила спірну квартиру, рішенням апеляційного суду Харківської області від 04.04.2012 року скасовано, а у такому разі існує становище, яке існувало до ухвалення скасованого рішення.

В іпотеку було передано будинок багатоквартирний будинок АДРЕСА_1, в якому знаходиться спірна квартира, яка на даний час належить відповідачу.

Матеріали справи свідчать про те, що судом першої інстанції звернуто стягнення на окрему квартиру як на предмет іпотеки, в той час як предметом іпотеки за договором іпотеки від 9 червня 2008 року визначено будинок в цілому (який складається зі 123 квартир).

Пізніше квартира НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3 стала самостійним об'єктом нерухомого майна, не змінивши при цьому статусу за договором іпотеки.

В розумінні ст. 5 Закону України « Про іпотеку» на момент укладання договору іпотеки спірна квартира була складовою частиною предмета іпотеки, а після її виділення в натурі стала самостійним предметом іпотеки, що підтверджується технічним паспортом на житловий будинок та договором купівлі - продажу квартири.

Викладене свідчить про тотожність складової частини житлового будинку, що існувала до виділення квартири в натурі та спірної квартири НОМЕР_1, як окремого об'єкту цивільних прав, оскільки співпадають адреси нерухомого майна, а саме: АДРЕСА_1, площа квартири, що зазначена в технічному плані та в договорі купівлі - продажу, кількість квартир, що значаться в технічному паспорті та в договорі іпотеки.

Відповідно до вимог статті 39 Закону України «Про іпотеку» та роз'яснень, які містяться у п. 42постанови Пленуму ВССУ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зі змінами від 07.02.2014 року, способом реалізації предмета іпотеки є проведення прилюдних торгів, з зазначенням початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, яка встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Щодо застосування судом першої інстанції Закону України « Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» то цей Закон не підлягає застосування до вказаних правовідносин, виходячи з наступного.

В договорі іпотеки, укладеним між Банком ОСОБА_4 і ОСОБА_5 зазначено, що в іпотеку було передано багатоквартирний будинок загальною площею 6422,9 кв. м., жилою площе. 2856 кв.м. Квартири вказаного будинку у подальшому були предметами договорів купівлі-продажу, тобто відсутні підстави вважати, що майно виступає як забезпечення зобов'язання за споживчим кредитом, а згідно п. 1 вказаного Закону він застосовується саме у разі забезпечення іпотекою споживчого кредиту.

Згідно зі ст. ст.. 10 і 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а ст. 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи на підставі доказів поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що позивач довів свій позов.

Керуючись ст..ст. 303, 304, п.2 ч. 1 ст. 307, п.4.ч.1 ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія,-

вирішила

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» задовольнити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2014 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості по кредитному договору № 20 від « 26.12.2007 року ОСОБА_4 в розмірі 3 802 286 грн. 09 коп. і пені в сумі 23 43203грн.42 коп., яка складається з пені за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 18 752982 грн. 61 коп., пені за прострочення погашення процентів в сумі 4679 320 грн. 81 коп простроченої заборгованості по кредиту в сумі 2382706, 72 дол. США, простроченої заборгованості по процентам в сумі 1419489, 37 дол. США на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк в особі Харківської обласної дирекції АБ «Укргазбанк» звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру НОМЕР_1, що розташована у АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Коссе Л.М. 29.11.2010 року за реєстровим № 2355, шляхом проведення прилюдних торгів в межах виконавчого провадження, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог цього Закону та ст. 39 Закону України «Про іпотеку» з початковою ціною продажу предмету іпотеки в розмірі 90 % від вартості предмета іпотеки, визначеною суб'єктом оціночної діяльності.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції АБ «Укргазбанк» судовий збір в сумі 229грн, 40 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальний справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя

Судді колегії