Рішення № 52179062, 06.10.2015, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/5274/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.10.2015 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Онушканича В.В.

секретаря судового засідання Бабійчук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуш справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вищенаведеним позовом, і, після уточнення позовних вимог, просить стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на його користь кошти в сумі: 1394 757 грн. 55 коп., з яких сума основного боргу в розмірі 825 200 грн. 00 коп., 364 874 грн.05 коп. (пені), 22246 грн. 48 коп. (три проценти річних), 182 437 грн. 02 коп. (процентів за користування грошима) та судові витрати по справі.

Свої вимоги мотивує тим, що 09 липня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено письмовий договір позики №09/07, предметом якого згідно п. 1.1 розділу «Предмет договору» було надання відповідачу позики у сумі 749000,00 грн., у визначений цим договором строк, що відповідно до взаємно визначених домовленостей на момент отримання позики становило 55000,00 доларів США. У відповідності до власноручно написаної відповідачем ОСОБА_2 розписки суму коштів у розмірі 55000,00 доларів США за договором позики останній отримав 10.09.2014 р. зі строком повернення до 10.11.2014 року.

09 липня 2014 року між позивачем (позикодавцем) та співвідповідачем (солідарним боржником) ОСОБА_3, з метою забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобовязань за договором позики додатково було укладено договір поруки № 09/07/01. Відповідно до п.1.2 договору поруки поручитель ОСОБА_3 зобовязується перед позикодавцем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником ОСОБА_2 зобовязань щодо повернення суми позики за договором позики №09/07.

Відповідач ОСОБА_2 відмовляється належним чином виконати свої грошові зобовязання, передбачені договором №09/07 від 09.07.2014 року щодо повернення суми позики, ігнорує телефонні дзвінки, при особистих зустрічах за участю свідків відмовляється виконувати умови договору позики та взяті на себе зобовязання і всіма можливими способами ухиляється від його виконання щодо повернення коштів (позики).

Водночас позивач визнав, що в рахунок погашення боргу відповідач ОСОБА_2 21.11.2014 року передав ОСОБА_1 кошти в сумі 35000,00 грн. Тому позивач просить стягнути з відповідачів суму основного боргу в розмірі 825 200 грн. 00 коп.

Враховуючи, що строк повернення позики сплив 10.11.2014 року, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, відповідач ОСОБА_2 зобовязаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За період з 12.11.2014 року по 06.10.2015 року 3% річних становлять 22246,48 грн.

Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобовязаний сплатити неустойку відповідно до ст.ст. 549-552 ЦК України. За період з 12.11.2014 року по 06.10.2015 року пеня становить 364874,05 грн.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договором не встановлено порядок одержання процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. За період з 12.11.2014 року по 06.10.2015 року розмір процентів за користування чужими коштами становить 182437,02 грн.

Позивач подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та участі його представника. Позов, з урахуванням змінених позовних вимог, підтримує в повному обсязі, просить суд його задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 в судове засідання не зявилася, хоча про час і місце розгляду справи була повідомлена завчасно та належним чином (а.с. 184).

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_5 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі (а.с.188).

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не зявився. Відповідно до раніше поданої заяви ОСОБА_3 не заперечує, як факт укладення між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 договору позики та написання останнім розписки, так і отримання позичальником за даною розпискою коштів в якості позики (а.с. 176).

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Судом встановлено, що 09 липня 2014 року між позикодавцем ОСОБА_1, з однієї сторони, і позичальником ОСОБА_2, з другої сторони, було укладено договір позики №09/07 (а.с.21-22). Згідно з п.1.1 договору позикодавець в порядку та на умовах, визначених договором, надає позичальнику позику у сумі сімсот сорок девять тисяч гривень, а останній зобовязується повернути позику у визначений цим договором строк. Відповідно до п.3.3 договору позики підтвердженням отримання позики позичальником є розписка, видана позикодавцю ОСОБА_1, що є невідємною частиною договору.

З оригіналу розписки, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 23) вбачається, що ОСОБА_2, відповідно до договору позики №09/07 від 09.07.2014 року одержав від ОСОБА_1 позику в сумі 55000,00 доларів США.

В постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах (справа № 6-63 цс 13), яка є обов'язковою для всіх судів і суди зобов'язані привести свою практику у відповідність із цим рішенням (ст. 360-7 ЦПК України), зазначено, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Суд приходить до висновку, що сторонами були дотримані вимоги ч. 1 ст. 1047 ЦК України щодо письмової форми договору позики. Тобто оригінал розписки, яка міститься в матеріалах справи, підтверджує факт передачі позивачем ОСОБА_1 та отримання відповідачем ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 55000,00 доларів США.

Відповідно до ч.ч.1-3ст.545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

Згідно з ч. 3 ст. 10, ч.ч. 1, 3, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з поданою представником відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_5 заявою про призначення почеркознавчої експертизи (а.с. 137) вбачається, що відповідач заперечує проти того, що він давав розписку про отримання від позивача суми грошових коштів. ОСОБА_2 вважає, що текст розписки, викладений почерком, хоч і схожим на підпис відповідача, але зроблений іншою особою. Водночас відповідач ОСОБА_2 в судове засідання для відібрання експериментальних зразків його підпису не зявився, вільних та умовно-вільних зразків підпису не надав, клопотання про призначення почеркознавчої експертизи не підтримав, тобто свідомо ухилився від проведення почеркознавчої експертизи.

Крім того, відповідач ОСОБА_2 фактично визнав наявність боргу за договором позики №09/07 від 09.07.2014 року та борговою розпискою від 10.09.2014 року, здійснивши часткове погашення заборгованості в сумі 35000,00 грн. (а.с. 187).

Зі змісту розписки (а.с. 23) вбачається, що відповідач ОСОБА_2 зобовязався повернути позику в сумі 55000,00 доларів США в строк до 10.11.2014 року.

Стаття 1049 ЦК України встановлює обов'язок позичальника повернути позику (грошові кошти) у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками,у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості,що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, станом на 06.10.2015 року сума боргу ОСОБА_2 за договором позики становить 825200,00 грн.: 860200,00 грн. (55000,00 доларів США в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ) 35000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, у ч. 1ст. 1048 ЦК України, що має диспозитивний характер, встановлена презумпція оплатності позики, яка діє за умов, якщо безоплатний характер відносин позики прямо не передбачений ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором.

Вказане правило спрямоване на захист інтересів позикодавця у разі, якщо договором позики не визначений розмір процентів (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові № 6-36цс14 від 2 липня 2014 року).

Враховуючи те, що договором позики № 09/07 від 09.07.2014 року розмір плати за користування нею не встановлено, а обставин, передбачених ч. 2 ст. 1048 ЦК України, не вбачається, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення процентів від суми позики, розрахованих на рівні облікової ставки Національного банку України.

Отже, в межах заявлених позовних вимог, за період з 12.11.2014 року по 06.10.2015 року розмір процентів за користування чужими коштами, виходячи з облікової ставки НБУ, становить 182437,02 грн. (а.с.192).

Крім того, нормами ст. 1050 ЦК України передбачено, що в разі, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України, незалежно від сплати процентів, належних йому згідно з вимогами ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За період з 12.11.2014 року по 06.10.2015 року 3% річних становлять 22246,48 грн.: 825200,00 грн. *3% * 328 днів /365 (а.с.191).

Щодо вимог про стягнення пені. Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно дост. 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3ст. 549 ЦК України).

Згідно із положеннями ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. На відміну від процентів, які є платою за користування чужими грошима, неустойка є засобом забезпечення виконання зобов'язання і одночасно способом цивільно-правової відповідальності.

Аналіз правових норм, зокрема, ст.ст. 536549 ЦК України дає підстави для висновку про те, що проценти та неустойка є різними правовими інститутами, обмеження можливості одночасного застосування яких законом не встановлена.

В межах заявлених позовних вимог, за період з 12.11.2014 року по 06.10.2015 року пеня становить 364874,05 грн. (а.с. 191).

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_2 825 200 грн. 00 коп. боргу , 364 874 грн.05 коп. пені, 22246 грн. 48 коп. трьох процентів річних, 182 437 грн. 02 коп. процентів за користування грошима є обґрунтованими.

Відповідно до статей 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. У разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно з п.1.1 договору поруки №09/07/01 від 09.07.2014 року, укладеного між ОСОБА_3 (поручителем) з однієї сторони, та ОСОБА_1, з другої сторони (позикодавцем), поручитель поручається перед позикодавцем за виконання обовязку ОСОБА_2 щодо виконання ним взятих на себе зобовязань за договором позики №09/07 від 09.07.2014 року та письмового правочину розписки від 10.09.2014 року про отримання в позику коштів (а.с.70-71).

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 22.05.2015 року, яке набуло законної сили, в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору поруки №09/07/01 від 09.07.2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_6, відмовлено. Даним рішенням суду встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 при укладенні 09.07.2014 року договору поруки дотримано вимоги щодо даного виду правочину, підстав для визнання його недійсним не встановлено (а.с.180-181).

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Крім того, суд звертає увагу, що виходячи із положень статей 553, 554, 626 ЦК України, договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем, порука створює права для кредитора та обовязки для поручителя, безпосередньо на права та обовязки боржника цей вид забезпечення виконання зобовязання не впливає, оскільки зобовязання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються. Отже, чинним законодавством України та умовами як договору позики, так і договору поруки не встановлено обовязок кредитора та поручителя попереджати боржника про укладення договору поруки з метою забезпечення виконання його зобовязань перед кредитором, а волевиявлення боржника під час укладення договору поруки не є істотною умовою договору поруки.

Згідно з пунктом 1.2 договору поруки №09/07/01 від 09.07.2014 року (а.с.70) у випадку порушення боржником обовязку за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед позикодавцем, як солідарні боржники.

Таким чином, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення в повному обсязі.

У відповідності до ст.88 ЦПК України суд стягує з відповідачів судові витрати. Згідно п. 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено. При таких обставинах, з відповідачів на користь позивача слід стягнути по 1827,00 грн. сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, ст.ст. 545, 553, 554, 625, 1046, 1047, 1048, 1049, 1051 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 58-60, 88, 209, 213-215, 360-7 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер фізичної особи платника податків: НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер фізичної особи платника податків: НОМЕР_2) солідарно на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер фізичної особи платника податків: НОМЕР_3) кошти в сумі: 1394 757 грн. 55 коп., з яких: сума основного боргу в розмірі 825 200 грн. 00 коп., 364874 грн. 05коп. - пеня, 22246 грн. 48 коп. - три проценти річних, 182 437 грн. 02 коп. - проценти за користування грошима.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер фізичної особи платника податків: НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 1827,00 грн. сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер фізичної особи платника податків: НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 1827,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Івано-Франківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, у цей же строк з дня отримання копії рішення.

Головуючий