Ухвала суду № 52178119, 07.10.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8362/15 Справа № 199/2252/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Якименко Л. Г. Доповідач - Глущенко Н.Г.

Категорія 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року м. Дніпропетровськ

07 жовтня 2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Глущенко Н.Г.

суддів - Осіяна О.М., Пищиди М.М.

за участю секретаря - Добролюбової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на ухвалу судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2015 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності за набувальною давністю, розподіл майна подружжя, визначення порядку користування квартирою, усунення перешкод в користуванні власністю, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.05.2015 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності за набувальною давністю, розподіл майна подружжя, визначення порядку користування квартирою, усунення перешкод в користуванні власністю - визнано неподаною та повернено позивачу на підставі ч. 2 ст. 121 ЦПК України /а. с. 6/.

З цією ухвалою не погодився позивач і звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу від 18.05.2015 року, посилаючись на те, що вона є незаконною та необґрунтованою, оскільки постановлена з порушенням норм процесуального права. Зокрема, позивач вважає, що у суду першої інстанції не було жодних законних підстав для повернення його позовної заяви з наведених в оскаржуваній ухвалі недоліків /а. с. 22-23/.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу - скасувати з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 25.03.2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання права власності за набувальною давністю, розподіл майна подружжя, визначення порядку користування квартирою, усунення перешкод в користуванні власністю / а. с. 2-3 /.

Ухвалою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.03.2015 року вказаний позов, як такий, що не відповідає вимогам ст.ст. 119-120 ЦПК України (не зрозуміло, з якого розрахунку зазначена ціна позову; не надана оцінка нерухомого майна на день звернення до суду; не сплачений судовий збір за всі вимоги майнового та не майнового характеру; позов не розписаний та не конкретизований; не зазначені докази, на підставі яких відповідачка є власником спірної квартири; не зазначені підстави позовних вимог про визнання за позивачем права власності на житлову кімнату та 4 м2 нежитлових приміщень за набувальною давністю; не зрозумілі посилання позивача на норми СК України 2003 року, оскільки шлюб між сторонами був розірваний 22.08.1995 року; не зазначено, з якого розрахунку отримана сума ремонтних робіт 171440 грн.), - було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків до 24.04.2015 року / а. с. 4 /.

Ухвалою судді від 18.05.2015 року визнано неподаною та повернено позивачу його позов, оскільки ним не усунені недоліки позову, які були вказані в ухвалі від 30.03.2015 року / а. с. 6/.

Однак, з такими висновками суду погодитись неможливо, оскільки вони не відповідають матеріалам позовної заяви та вимогам процесуального закону.

З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали від 30.03.2015 року позивач взагалі не отримував, оскільки в матеріалах справи відсутні такі докази (розписка, поштове повідомлення тощо).

Статтею 119 ЦПК України - передбачена форма і зміст позовної заяви, вимог якої повинні дотримуватися як позивачі при пред'явленні позову, так і суди першої інстанції при вирішенні питання щодо відповідності позову вимогам процесуального права.

Вирішуючи питання щодо відповідності позову ОСОБА_2 вимогам процесуального закону, суд першої інстанції не прийняв до уваги ту обставину, що позивач має своє бачення спору, який виник між сторонами, і виклав та обґрунтував свої позовні вимоги виходячи з цього бачення, а питання щодо обґрунтованості та законності заявлених вимог вирішуються судом при ухваленні судового рішення, а не на стадії прийому позовної заяви.

Крім того, залишаючи позов без руху, з підстав несплати (неповної сплати) судового збору, суд першої інстанції у відповідності з вимогами процесуального права та ЗУ «Про судовий збір» повинен визначити розмір судового збору та вказати цю суму в ухвалі з зазначенням всіх реквізитів рахунку на який повинен він бути сплачений, а в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 30.03.2015 року судом першої інстанції не було зазначено суми судового збору, яка підлягала сплаті за подання позовної заяви.

Щодо вимог суду викладених в ухвалі від 30.03.2015 року відносно розрахунку ціни позову, не наданої оцінки нерухомого майна, того що позов не розписаний та не конкретизований, не зазначених доказів, на підставі яких відповідачка є власником квартири, не зазначення позивачем підстав позовних вимог про визнання за ним права власності на житлову кімнату та 4 м2 нежитлових приміщень за набувальною давністю, щодо посилання позивача на норми СК України, та щодо не зазначення розрахунку суми ремонтних робіт 171440 грн., - то вони є необґрунтовані з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу від 30.03.2015 року про залишення позовної зави без руху, суд першої інстанції вимагав у позивача надати оцінку нерухомого майна.

У відповідності з вимогами процесуального права і роз'ясненнями Верховного Суду України викладених в п.7 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 року - суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику, оскільки подання доказів можливо на наступних стадіях цивільного процесу.

Крім того, залишаючи позов без руху з тих підстав, які зазначені в ухвалі від 30.03.2015 року (не надання доказів, розрахунків, посилання на норми СК України і таке інше), суд першої інстанції не прийняв до уваги ч.6 ст. 130 ЦПК України - згідно якої всі ці питання суд вправі з'ясувати під час попереднього судового засідання.

Таким чином, недоліки позовної заяви, що були викладені в ухвалі суду від 30.03.2015 року, не давали підстав суду першої інстанції для постановлення ухвали від 18.05.2015 року про визнання неподаним та повернення позову ОСОБА_2.

За таких обставин, ухвала суду від 15.05.2013 року не може бути визнана законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню з поверненням матеріалів позовної заяви до того ж суду для вирішення питання щодо відповідності заяви вимогам ст.ст. 119-120 ЦПК України та можливості відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 303,307,312 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2015 року про визнання неподаним та повернення позову - скасувати, матеріали позовної заяви повернути до того ж суду для вирішення питання щодо відповідності заяви вимогам ст.ст. 119-120 ЦПК України та можливості відкриття провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

СУДДІ: