Ухвала суду № 52169709 від 02.10.2015 , Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/8976/15-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2015 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В., при секретарі судових засідань Гаєвському О.С., за участю особи, що подала скаргу ОСОБА_2, представника ОСОБА_3, прокурора Ільяшенко В.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві та прокуратури Дніпровського району м. Києва у рамках кримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100040006479, яка полягає у неповернення тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 Кримінального процесуального Кодексу України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність слідчого Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві та прокуратури Дніпровського району м. Києва у рамках кримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100040006479, яка полягає у неповернення тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 Кримінального процесуального Кодексу України, та просить зобов'язати слідчого повернути вилучене під час обшуку майно.

Скарга умотивована тим, що 17.09.2015 року у ОСОБА_2 було вилучено майно, на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 03.09.2015 року, однак при проведенні даної процесуальної дії було вилучено майно, яке не міститься в ухвалі суду від 03.09.2015 року, окрім того на момент звернення до слідчого судді, 25.09.2015 року, подальша доля вилученого майна є невідомою.

У судовому засіданні особа, що подала скаргу підтримала її в повному обсязі, просила задовольнити, зі вказаних в останній підстав.

Представник особи, що подала скаргу у судовому засіданні зазначив, що вилучене майно має статус тимчасово вилученого майна, оскільки не входить до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, у відповідності до ч. 7 ст. 236 КПК України, а слідчий чи прокурор не звернулись до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна в порядку ч. 5 ст. 171 КПК України, тож просили повернути їм тимчасово вилучене майно.

Прокурор у судовому засіданні поклалася на розсуд слідчого судді.

У судове засідання слідчий Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві, який здійснює досудове розслідування у рамках кримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100040006479, будучи належним чином повідомленим про розгляд скарги, не з'явився, про поважні причини неявки, визначені ст. 138 КПК України, не повідомив, у зв'язку з чим, слідчий суддя, враховуючи положення ч. 3 ст. 306 КПК України, вважає за можливе провести її розгляд у його відсутність.

Тож, слідчий суддя, вивчивши скаргу, заслухавши доводи учасників процесу, дослідивши матеріали провадження за скаргою, приходить до наступного.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 8 та ч. 5 ст. 9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що скарга відповідає вимогам КПК України, та виходячи з норм ст. 55 Конституції України, підлягає судовому розгляду.

Так, як убачається з матеріалів скарги та пояснень учасників процесу, ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 03.09.2015 року надано слідчим слідчого відділу Дніпровського РУ ГУМВС України в місті Києві Власюк О.С., Орленку Р.В., Кишинській А.О., Юшко Л.О., Зайцевій А.О., Ємеліній Ю.С., Савенку О.М., Савченку В.М., Платку Т.М., Кононенку О.О., Воронюку Е.М., Луценку Я.Б., Левчуку Є.В., Бричник Л.В., Сивопляс О.К., Панченко Т.В. дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, зокрема: мобільного телефону з абонентським номером НОМЕР_6 (ІМЕІ НОМЕР_7) та комп'ютерної техніки, яка належать останньому.

З копії протоколу обшуку від 17.09.2015 року, проведеного у рамках цього кримінального провадження, слідує, що починаючи з 09 год. 20 хв. 17.09.2015 року до 15 год. 30 хв. 17.09.2015 року, на підставі ухвали суду від 03.09.2015 року, в квартирі АДРЕСА_1 було проведено обшук, за результатами якого було вилучено майно, що належить ОСОБА_2, його дружині ОСОБА_21 та її рідному брату ОСОБА_22, як-то:

1.Коробка від мобільного телефону Fly Е181, ІМЕІ НОМЕР_8, ІМЕІ 2: НОМЕР_9;

2.Системний блок чорного кольору з надписом «Delux»;

3.Мобільний телефон «LG Т-510» ІМЕІ А. НОМЕР_10, ІМЕІ В: НОМЕР_11 (вимкнений);

4.Договір на брокерське обслуговування №12-01-10-0025 від 10.01.2012 (2 примірника);

5.Договір про відкриття рахунку у цінних паперах №568/12 від 10.01.2012;

6.Технічний протокол до договору на брокерське обслуговування №12-01-10-0026 від 10.01.2012 (2 примірника);

7.Зошит в клітинку на 48 арк. з надписом «HOLLAND EUROPE», в якому містяться записи синім барвником;

8.Блокнот в переплетенні з надписом «iforum2014» з різноманітними записами;

9.Мобільний телефон «UMI X1» ІМЕІ: НОМЕР_12 (без сім-карти);

10.Чорна шкіряна сумка, в якій виявлено електронна книга чорного кольору «KINDLE», модель D01100;

11.Гарантійний талон №210114383621 на вид товару: Flobert EKol Major Berg 4.5 Black, сер. номер SAA383598;

12.Товарний чек на вказаний товар від 21.01.14;

13.5 оптичних носіїв CD-R;

14.В шкіряній куртці коричневого кольору в правій передній кишені знаходиться банківська карта «Приватбанк» Mastercard Gold НОМЕР_54;

15.Подарунковий пакет з написом «Паркове місто», в якому виявлено МР-3 плеєр «Transend MP 870»;

16.Чорна сумка з наступними речами:

-Печатка «Укртрансмонт»;

-Печатка ФОП ОСОБА_2;

-Печатка ТОВ «Люкс Сервіс Україна»;

-Карта пам'яті Transend JFV35/4GB в корпусі зеленого кольору - 2 шт.;

-Ком пакт диск «Світ прибульців». Світ The Lord of the Pings;

-Ком пакт диск «МСТ»;

-Зошит в клітинку на 48 акр. з надписом на обкладинці «Английский язык» з записами різного змісту;

-Квитанція від 31.08.2013 р. на ім'я ОСОБА_2;

-Повідомлення лист «Укрсиббанку» на ім'я ОСОБА_2;

-Повідомлення-лист «Укрсиббанку» (запаковане);

-Платіжне доручення №TR.7340603.14971.9333 від 03.06.2015;

-Договір банківського вкладу №260773399 від 03.06.15р.;

-Договір-анкета «№11000415005900 Укрсиббанку;

-Договір №4150059-00001 (про використання зразку підпису);

-Звіт за пакетною розпискою клієнта Укрсиббанку за період 01.09.2012-30.09.2012;

-Тарифи АТ «Укрсиббанку» (2 арк.);

-Чек «Приватбанку» про поповнення карти за номером;

-Банківська карта «ПУМБ» VISA на ім'я ОСОБА_27 НОМЕР_13;

17.Чоловічий портфель коричневого кольору, в якому знаходяться документи різноманітного змісту;

18.Картонна коробка з надписом «ОСОБА_26» в якій знаходяться різноманітні документи;

19.Банківська картка «ПУМБ» НОМЕР_14;

20.Банківська картка Ukr Exim Bank на ім'я ОСОБА_28;

21.Картка від стартового пакету «МТС» НОМЕР_15;

22.Ноутбук Lenovo E-351, s/n pf-12а7z13-12 з зарядним пристроєм;

23.Рюкзак «Карра», в якому знаходиться папка «Паркова Вежа», в якій міститься наступні документи:

-Квитанція №737757 від 02.09.15 про здійснення касової операції між гр. ОСОБА_24 та банком «Національні інвестиції»;

-Рахунок-фактура №00010875 від 31.08.2015 про оплату ОСОБА_25;

-Інвестиційний договір №КР/К198/1 від 31.08.2015р.;

-Додаток до інвестиційного договору №КР/К 198/1 від 31.08.2015р.;

24.Барсетка чоловіча чорного кольору, в якій знаходиться наступне:

-Банківська карта «ПУМБ» НОМЕР_31 на ім'я ОСОБА_27;

-Карта пам'яті з наклеєним на неї пластирем, на якому наявний надпис «Пласт»;

-Квитанція №13511703 від 15.04.2015р.;

-Квитанція №13511746 від 15.04.2015р.;

-Заява про зняття коштів з банківського вкладу від 08.07.2015р.;

-Платіжне доручення №TR.6697250.10566.9333 від 08.07.215р.;

-Заява про видачу готівки від 08.07.2015р.;

25.Чорна матерчата сумка, в якій знаходиться наступне:

-4 оптичних носія CD-R;

-Карта пам'яті «Transend 4GB»;

-МР-3 плеєр Transend;

-Сім-карта «МТС» НОМЕР_16;

-Карта від стартового пакета МТС НОМЕР_17;

-Банківська карта «Руський Стандарт» НОМЕР_18;

-Банківська карта «Альфа банк» НОМЕР_19;

-Банківська карта «ПУМБ» НОМЕР_20;

-Банківська карта «ПУМБ» НОМЕР_21;

-Банківська карта «Приватбанк» НОМЕР_22;

-Банківська карта «ПУМБ» НОМЕР_23;

-Банківська карта «Укрсиббанк» НОМЕР_24;

-Карта від стартового пакета Life НОМЕР_25;

-Договір №1/6-14 від 28.07.2014р.;

-Заява на видачу готівки в ПУМБ №9056_1 від 14.07.15р.;

-Квитанція №9056_3 від 14.07.15р.;

-Квитанція №9056_4 від 14.07.15р.;

-Заява про зняття грошей в «ПУМБ» від 08.07.2015р.;

-Договір №2267/07-15 від 14.07.2015р.;

-Договір депозити №261085597 від 07.08.15р.;

-Вимога на достроковий розрив договору від 07.08.15р.

-Додаткова угода №3269-15 від 07.08.15р.;

-Договір депозиту №260868469 від 30.06.2015р.;

-Договір №2258/06-15 від 30.06.15р.;

-Акт про передачу та отримання позики від 02.02.2015р.;

-Договір позики від 02.02.2015р.;

-Договір купівлі-продажу квартири від 15.04.2015р.;

-Договір про задоволення вимог іпотеко держателя;

-Квитанція №568 від 15.04.2015р.;

-Витяг з держ. реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження №33581778 від 13.02.2015р.;

-Витяг з держ. реєстру речових прав про реєстрацію іпотеку №33222581 від 05.02.2015 р.;

-Договір іпотеки від 05.02.2015р.;

-Копія договору купівлі-продажу квартири від 04.02.2015р.;

-Витяг з держ. реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження №33221174 від 05.02.2015р.;

-Копія витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №33157480 від 04.02.2015р.;

-Довіреність від 26.02.2015р. (бланк НАМ 690534);

-Звіт про визначення ринкової вартості квартири;

-Упаковка від сім-карти «МТС» НОМЕР_26;

-Мобільний телефон «Nokia 1280», ІМЕІ НОМЕР_27, з сім-картою МТС с/н НОМЕР_28;

-Мобільний телефон «Nokia 3220», ІМЕІ НОМЕР_29, з сім-картою МТС с/нНОМЕР_30;

-Мобільний телефон «Samsung x 120», ІМЕІ:НОМЕР_32, без сім-карти;

-Мобільний телефон «Samsung», ІМЕІ 1: НОМЕР_33, ІМЕІ 2: НОМЕР_34. З сім-картою НОМЕР_35 та сім-картою НОМЕР_36;

-Мр-3 плеєр червоного кольору, без назви;

26.Картонний пакет чорного кольору з написом «Pierre Cordin», в якому знаходиться жіноча сумочка білого кольору, в якій міститься чек поповнення рахунку №34046044 на абон. номер НОМЕР_37;

27.Косметичка коричневого кольору, в якій знаходиться карта пам'яті «Sandisc» з чорним шнуром;

28.Блокнот червоного кольору з різноманітними записами;

29.Візитниці, в якій міститься банківська картка «Piraeus Bank» VISA на ім'я ОСОБА_29, НОМЕР_38;

30.Карта памяті «Sandisc 8GB» (SDHC);

31.Ноутбук «ASUS K40AB» з зарядним пристроєм до нього;

32.Ноутбук «Acer Apsice One» з зарядним пристроєм до нього;

33.Коробка від взуття «Fortuno line», в якій знаходиться:

-3 картки банку ПУМБ на ім'я ОСОБА_27: НОМЕР_39, НОМЕР_40, НОМЕР_41;

-Заява про зняття коштів з банківського вкладу від 19.02.2015р.;

-Платіжне доручення №2719633507 від 19.02.2015р.;

-Планшетний комп'ютер Asus з зарядним пристроєм

34.Сім - карта Life s/n НОМЕР_42

35.На поличці:

-Печатка ТОВ «Тандем»;

-Банківська картка «БТА Банк» на ім'я ОСОБА_30, НОМЕР_43;

-Банківська картка «Приватбанк» НОМЕР_44;

-Банківська картка «Ощадбанк» НОМЕР_45;

-Банківська картка «ПУМБ» НОМЕР_46;

-Банківська картка банку «Хрещатик» НОМЕР_47;

-Банківська картка «Альфа - Банку» НОМЕР_48;

-Картка від стартового пакету «Київстар», абон. Номер НОМЕР_1;

-Договір № 2276/07-15 від 28.07.15 про надання в користув. індивідуальним сейфом;

-Правила користування сейфом;

-Квитанція №6433.3 від 28.07.2015;

-Квитанція № 6433.1 від 07.08.2015;

-Заява про видачу готівки № TR 6697250.176921.9333 від 06.07.2015;

-Банківська картка «Альфа-Банк» НОМЕР_49;

-3 компакт диски

36.Крім того вилучено:

-Мобільний телефон iPhone imei НОМЕР_50 з сім-карткою «МТС», абон. НОМЕР_2;

-Банківська картка «ПУМБ» НОМЕР_51;

-Банківська картка «Unikredit Bank» НОМЕР_52;

-Банківська картка «Альфа-Банк» НОМЕР_53;

В присутнього в квартирі ОСОБА_22 вилучено мобільний телефо Lenovo imei НОМЕР_55, imei2 НОМЕР_56 з сім-карткою МТС, номер НОМЕР_3.

У присутньої у квартирі ОСОБА_21 вилучено мобільний телефон iPhone Imei НОМЕР_57 з сім-карткою МТС, номер НОМЕР_4.

Крім того заявник вказує на те, що в протоколі обшуку відсутній опис мобільного телефону «Sony Ericsson» з сім-картою НОМЕР_5, котрий вилучили під час його особистого обшуку.

В той же час, згідно з ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий має право оглядати та вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження.

Вилучені речі, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Згідно з ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку.

У відповідності до ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Тобто, застосування інституту тимчасового вилучення майна можливе відносно підозрюваного і лише до вирішення питання про арешт такого майна або до його повернення, що свідчить про конкретне визначення законодавцем можливої наступної долі тимчасово вилученого майна, при цьому можливість визнання такого майна речовим доказом, законодавець не вказує.

Згідно частини 2 цієї ж процесуальної норми, тимчасово вилученим майном може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо…

Частиною 3 статті 168 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов'язана скласти відповідний протокол.

Випадки припинення тимчасового вилучення майна передбачені в ст. 169 КПК України, де вказано, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною пятою ст. 171, частиною шостою ст. 173 цього Кодексу.

При цьому, в ч. 5 ст. 171 КПК України вказано, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

В даному випадку, зазначене в ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання про арешт тимчасово вилученого майна подано не було, при цьому слідчий не повернув тимчасово вилучене майно особі, у якої воно було вилучено.

Системний аналіз положень КПК України свідчить, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку або огляду, а речі і документи, вилучені при проведенні обшуку, мають один з двох процесуальних статусів: 1) речі та документи, які входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на їх відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку; 2) речі та документи, які не входять до цього переліку, тобто, - тимчасово вилучене майно, яке перебуває в такому статусі відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України до вирішення питання про його арешт або повернення (ч. 7 ст. 236, ч. 1 ст. 98, ч. 2 ст. 168 КПК України).

У резолютивній частині ухвали від 03.09.2015 року, не зазначено переліку речей та документів, які були вилучені в особи, що подала скаргу, а вказано лише про мобільний телефон з абонентським номером НОМЕР_6 (ІМЕІ НОМЕР_7) та комп'ютерну техніку, щодо решти речей і документів, то ухвала містить загальні положення (відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення).

Враховуючи те, що в ухвалі суду від 03.09.2015 року не було надано прямого дозволу на відшукання вилучених речей і документів, у відповідності до ч. 7 ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи мають статус тимчасово вилученого майна.

Такий процесуальний порядок щодо тимчасово вилученого майна узгоджується і з вимогами Глави 16 КПК України і ч. 7 ст.236 КПК України.

Оскільки, в протилежному випадку втрачається сенс у вирішенні питання щодо припинення тимчасового вилучення майна згідно ст. 169 КПК України, оскільки в такому процесуальному статусі воно перебуває лише до винесення постанови слідчим, прокурором про визнання його речовим доказом.

При цьому, згідно положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Однак, у ході судового розгляду слідчим суддею не було встановлено, що на тимчасово вилучене 17.09.2015 року майно, станом на момент розгляду скарги у суді 02.10.2015 року, арешт не накладався, що власне і підтвердила прокурор.

Слідчий Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві, який здійснює розслідування цього провадження, як учасник процесу, у даному провадженні, станом на час судового розгляду, будучи вільним у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, правом на надання письмових заперечень до суду, з зазначенням належних та допустимих доказів, у розумінні ст.ст. 84-86 КПК України, які б в той чи інший спосіб спростовували або ж підтверджували доводи особи, що подала скаргу, не скористався, а висловлені у судовому засіданні доводи прокурора про те, що він покладається на розсуд суду свідчать про фактичну не визначеність даного органу та жодним чином не спростовують доводи власника майна викладені у скарзі.

Таким чином, в ході судового розгляду даної скарги суб'єктами оскарження, на думку слідчого судді, не було б надано жодного доказу, який б підвереджував законність їх дій та випливав зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, а у відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98); у справі "Бакланов проти Росії" (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі "Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним; уу справі "Ізмайлов проти Росії" (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити "особистий і надмірний тягар для особи".

За таких обставини, викладені у скарзі доводи в цій частині є обґрунтованими, у зв'язку з чим слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що скарга з даного питання підлягає задоволенню, а вилучене майно поверненню власнику, оскільки, у даному випадку, втручання державного органу у право на мирне володіння майном порушує "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав власника майна, тобто становить "особистий і надмірний тягар для особи" враховуючи відсутність клопотання про арешт такого майна, як тимчасово вилученого з боку слідчого та його перебування у невизначеному стані.

Однак, у задоволенні скарги в частині поверненння мобільного телефону «Sony Ericsson» з сім-картою НОМЕР_5 слід відмовити, оскільки факт його вилучення є не доведеним, тобто доводи скарги в цій частині є сумнівними, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України).

В частині повернення вилученого майна у ОСОБА_22 - мобільний телефон Lenovo imei НОМЕР_55, imei2 НОМЕР_56 з сім-карткою МТС, номер НОМЕР_3, ОСОБА_21 - мобільний телефон iPhone Imei НОМЕР_57 з сім-карткою МТС, номер НОМЕР_4, слід відмовити, оскільки дану скаргу подано та підписано ОСОБА_2, однак документів на представництво інтересів в суді осіб у яких вилучено вказане майно не надано, а саме ОСОБА_22 та ОСОБА_21, тож дані особи, мають самостійно відстоювати свої права, свободи та інтереси в суді.

Щодо скарги на бездіяльність прокуратури, яка полягає у не прийнятті процесуального рішення регламентованого п. 1 ч. 1 ст. 169 КПК України, то слідчий суддя вважає її обґрунтованою, оскільки прокурор дійсно враховуючи вищезазначені обставини, повинен був прийняти рішення про повернення майна власнику, однак дані про наявність такого процесуального рішення у судовому засіданні не встановлено, однак не убачає підстав для зобов'язання прокурора вчити таку дію, у зв'язку з тим, що прийшов до переконливого висновку про необхідність зобов'язання слідчого повернути вказане майна на підставі даної ухвали, а тому, на цей час, додаткова необхідність у прийнятті аналогічного за змістом рішення прокурором відсутня, адже судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України (ст. 124 КУ, ст. 533 КПК України), однак, враховуючи положення ст. 121 КУ, якою на прокуратуру покладено нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, вважає за необхідне покласти на неї обов'язок забезпечити контроль за виконанням даної ухвали в частині зобов'язання слідчого вчинити дію, що полягає у поверненні тимчасово вилученого майна.

В частині скарги про визнання бездіяльності прокурора (процесуального керівника в кримінальному провадженні №12015100040006479) прокуратури Дніпровського району міста Києва, котра полягає у неналежному здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва в кримінальному провадженні №12015100040006479, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений кримінальним процесуальним законом строк, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити, оскільки викладені у скарзі доводи з цього питання є сумнівними, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України), адже статтею 307 КПК України регламентовано, що за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу про : 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги, однак не про визнання бездіяльності незаконною, адже, апріорі, якщо слідчий суддя приходить до переконання про необхідність задоволення скарги, яка подана на бездіяльність певної особи, то факт такої бездіяльності є наявним та окремого встановлення в резолютивній частині судового рішення не потребує.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-29, 131-132, 167-169, 171, 303-307, 309, 310, 369-372, 376, 395 КПК України слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в :

Скаргу - задовольнити частково.

Зобов'язати слідчого Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві Власюк О.С. повернути вилучене під час обшуку 17.09.2015 в квартирі АДРЕСА_1, у відповідності до протоколу обшуку від 17.09.2015року, майно, зокрема: