Ухвала суду № 52168752 від 02.10.2015 , Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/8976/15-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2015 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В., при секретарі судових засідань Гаєвському О.С., за участю особи, що подала скаргу ОСОБА_2, представників ОСОБА_3, ОСОБА_4, прокурора Ільяшенко В.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві та прокуратури Дніпровського району м. Києва у рамках кримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100040006479, яка полягає у неповернення тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 Кримінально процесуального Кодексу України, та у нездійсненні слідчим процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений Кримінальним процесуальним Кодексом України строк, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність слідчого Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві та прокуратури Дніпровського району м. Києва у рамках кримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100040006479, яка полягає у неповернення тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 Кримінального процесуального Кодексу України, та просить зобов'язати слідчого повернути вилучене під час обшуку майно.

Скарга умотивована тим, що 17.09.2015 року у ОСОБА_2 було вилучено майно, на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 18.08.2015 року, однак при проведенні даної процесуальної дії було вилучено майно, яке не міститься в ухвалі суду від 18.08.2015 року, окрім того на момент звернення до слідчого судді, 24.09.2015 року, подальша доля вилученого майна є невідомою.

У судовому засіданні особа, що подала скаргу підтримала її в повному обсязі, просила задовольнити, зі вказаних в останній підстав, зокрема зауважив, що під час обшуку слідчими де-які вилучені речі та документи взагалі вказувалися у протоколі шляхом їх найменування, а просто поміщалися в пакети та опечатувалися, тож 18.09.2015 року він звернувся до слідчого з клопотанням про проведення огляду вилучених речей і документів, у тому числі з урахуванням положень ст. 237 КПК України, однак відповіді на дане клопотання не отримав по цей час, а тому просив слідчого суддя зобов'язати слідчого розглянути це клопотання по суті.

Представники особи, що подала скаргу, кожен окремо, у судовому засіданні зазначили, що вилучене майно має статус тимчасово вилученого майна, оскільки не входить до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, у відповідності до ч. 7 ст. 236 КПК України, а слідчий чи прокурор не звернулись до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна в порядку ч. 5 ст. 171 КПК України, тож просили повернути їм тимчасово вилучене майно.

Прокурор у судовому засіданні поклалася на розсуд слідчого судді.

У судове засідання слідчий Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві, який здійснює досудове розслідування у рамках кримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100040006479, будучи належним чином повідомленим про розгляд скарги, не з'явився, про поважні причини неявки, визначені ст. 138 КПК України, не повідомив, у зв'язку з чим, слідчий суддя, враховуючи положення ч. 3 ст. 306 КПК України, вважає за можливе провести її розгляд у його відсутність.

Тож, слідчий суддя, вивчивши скаргу, заслухавши доводи учасників процесу, дослідивши матеріали провадження за скаргою, приходить до наступного.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 8 та ч. 5 ст. 9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що скарга відповідає вимогам КПК України, та виходячи з норм ст. 55 Конституції України, підлягає судовому розгляду.

Так, як убачається з матеріалів скарги та пояснень учасників процесу, ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 18.08.2015 року надано слідчим слідчого відділу Дніпровського РУ ГУМВС України в місті Києві Власюк О.С., ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 дозвіл на проведення обшуку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, в якій проживає ОСОБА_2, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, зокрема мобільних телефонів з абонентськими номерами НОМЕР_3 (ІМЕІ НОМЕР_4), НОМЕР_5 (ІМЕІ НОМЕР_6), НОМЕР_7 (ІМЕІ НОМЕР_8, НОМЕР_9).

З копії протоколу обшуку від 17.09.2015 року, проведеного у рамках цього кримінального провадження, слідує, що починаючи з 06 год. 45 хв. 17.09.2015 року до 13 год. (ідентифікувати не можливо) хв. 17.09.2015 року, на підставі ухвали суду від 18.08.2015 року, в квартирі АДРЕСА_1 було проведено обшук, за результатами якого було вилучено майно ОСОБА_2, як-то:

1.Договір надання інформаційних послуг №000755 від 21.07.15.

2.Акт приймання-передачі приміщення №000755 від 21.07.15.

3.Договір найму нерухомого майна від 13.09.15 на майно за реєстр.: АДРЕСА_2

4.Копія довідки про присвоєння ІПН на ім'я ОСОБА_21.

5.Договір оренди приміщення №00755 від 21.07.15.

6.Копія паспорту НОМЕР_10 ОСОБА_21.

7.Копія договору дарування, бланк НАЕ 846852.

8.Копія витягу з державного реєстру (АДРЕСА_3).

9.Довіреність від ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_22 на представництво інтересів.

10.Бланк НАО 688452.

11.Копія бланку.

12.Довіреність від ОСОБА_2 гр.-н ОСОБА_23 та ОСОБА_24.

13.Бланк НАО 688451та 2 шт. копії вказаного бланку.

14.Витяг з державного реєстру речових прав на майно від 31.08.2015 за іпотекою (номер запису 7216113 час реєстрації 25.03.2010)- копія.

15.Листи формата А-4 з рукописним записом Свод на 13.03.2015р. та на 14.03.2015 (всього 2 аркуші).

16.Диск DVD-R №20499.

17.Конверт білого кольору у якому знаходяться гроші, а саме долари США - наступні купюри:

-100 доларів КВ 24525881J, KA62122131A, KD18638337A, FF85550090B,KA32278893A, KA32278804A, KA32278898A, KA32278895A, FB58498830B, KK5816601C, KK58126602C, KD03895915A, KB05824856I, AC80163798A, HC80163799A, HC80163795A, HC83850905B, KB19040969M, KD89683865A, KD896838867A, KD896838866A, KL11253091A, HB6794831M, KB399886256G, KB22954161B - всього купюр 25 шт.

18.Заперечення на позовну заяву - справа №369/7428/15-ц від 10.08.2015.

19.Аркуш А4 на якому зазначені - реквізити на платіжну картку (рахунок отримувача 2909590076601) банку «Кредит Дніпро».

20.Квитанція на отримання суми 299 999грн на ОСОБА_2 від 03.08.15.

21.Квитанція на отримання суми 299 999 від 28.07.15.

22.Платіжне доручення №В881012785 від 14.07.15.

23.Заява про зняття коштів з банківського вкладу від ОСОБА_2 28.07.15.

24.Виписка по операціям за період 26.06.15 по 14.07.15 за договором №260862885 від 26.06.15.

25.Виписка по операціям за період 30.06.15 по 14.06.15 за договором №260868469 від 30.06.15.

26.Заява про знаття коштів від гр. ОСОБА_2 14.07.15.

27.Заява на видачу готівки від 13.07.2015 (отримувач ОСОБА_2.) суми 299 999

28.Заява про зняття коштів ОСОБА_2

29.Додаткова угода №2606042677 від 10.07.2015.

30.Виписка по операціям за період 26.06.15 по 13.07.2015 по договору №260826885 від 26.06.2015.

31.Заява про видачу готівки №72406 17.07.15 на суму 299 999 грн.

32.Заява на видачу готівки №100726 від 14.07.15 сума 299 999 грн.

33.Заява на видачу готівки 6595050.48200.9724 від 14.07.2015.

34.Заява на видачу готівки 66096 сума 299 999 грн. від 15.07.2015.

35.Заява на видачу готівки №169328 від 13.07.2015 на суму 299 999.

36.Платіжне доручення №12606454.20989.9333 від 10.07.2015р.

37.Платіжне доручення №6595050.20824.9333 від 10.07.2015р.

38.Заява про зняття коштів від 10.07.15- ОСОБА_2

39.Виписка по операціям за 26.06.15 по 10.07.15 за договором №260862885 від 26.06.2015.

40.Заява на видачу готівки №6595050.42200.9724 від 10.07.15.

41.Заява про зняття коштів від 10.07.15 від ОСОБА_2

42.Заява на видачу готівки №81510 від 10.07.2015.

43.Заява на видачу готівки №6595050.48200.9724 від 09.07.15р.

44.Заява про зняття коштів від 09.07.15 від ОСОБА_2

45.Виписка по операціям за період 26.06.15 - 09.07.15 по договору №260862885 від 26.06.2015р.

46.Виписка по рахункуНОМЕР_11 від 09.07.2015р.

47.Заява на видачу готівки 92679 від 09.07.2015 на суму 100 000 грн.

48.Виписка по операціям за період з 26.06.15 по 08.07.2015р. за договором 260862885 від 26.06.15 на ОСОБА_2

49.Заява на видачу готівки №74841 від 08.07.2015 на суму 299 999 ОСОБА_2

50.Заява про зняття коштів з банківського вкладу від 08.07.15 на суму 8 200 000 грн.

51.Заява на видачу готівки від 08.07.2015р. на суму 299 999 грн.

52.Виписка на листах А4 в кількості 7шт з банку по оплатах у друкованому форматі без підписів та печаток.

53.Платіжне доручення від 16.07.2015 на суму 1511 грн. - платник ОСОБА_2

54.Виписка за особовим рахунком НОМЕР_12 з 07.06.2013 по 10.07.2015. «Укрсиббанк» (на 3-х аркушах).

55.Заява про зняття коштів з банківського вкладу, а саме:

-Від 07.07.15 на суму 8 500 000 грн.

-Від 30.06.15 на суму 8 350 000 грн.

56.Заява на видачу готівки, а саме

-Від 06.07.15 на суму 299 999 грн.

-Від 07.07.15 на суму 299 999 грн.

-Від 30.06.15 на суму 299 999 грн.

-Від 26.06.15 на суму 20 000 грн.

57.Платіжні доручення, а саме:

-Від 30.06.2015р. на 1 250 000 грн. - отримувач ОСОБА_2

-Від 07.07.2015р. на суму 11 912,46коп. - отримувач ОСОБА_2

-Від 26.06.2015р. на суму 5 000 000 грн. - отримувач ПАТ БАНК «КРЕДИТ ДНІПРО».

-Від 26.06.2015р. на суму 1 000 000 - ОСОБА_2

58.Заява на видачу готівки, а саме:

-№128650 від 06.07.2015р. на суму 299 999 грн.

-№531482 від 30.06.2015р. на суму 299 999грн.

-№75511 від 07.07.2015р. на суму 299 999 грн.

59.Договір позики №601227 позичальник ОСОБА_25 позикодавець ОСОБА_2

60.Розписка ОСОБА_25

61.Клопотання про повернення застави (затриману ОСОБА_26 1982 р.н.) - 2 арк.

62.Виписка по операціям за період 26.06.15 по 07.07.15 за депозитним договором 2608628885 від 26.06.2015 ОСОБА_2

63.Виписка по рахунку 30.06.15 загальна сума 5 004 076 грн. 09 коп.

64.Договір строкового банківського вкладу №260862885 від 26.06.15.

65.Реквізити для отримання коштів у гривнях ОСОБА_2 НОМЕР_11.

66.Довідка для зарахування коштів у національній валюті на картковий рахунок НОМЕР_13 від 26.06.2015.

67.Договір оренди обладнання №Н-П000000662 від 26.06.2015.

68.Предмет схожий на пістолет з написом Форт-12Р, 45 Rubber вироблено в Україні, на вигляд чорного кольору з магазином.

69.Лист формату А4 із рукописними записами номерів телефонів та інші прізвища.

70.Чек про поповнення рахунку на номер телефону НОМЕР_2 на суму 100 грн., з яких зараховано 95 грн. 14.09.2015 о «21:24:57».

71.Папірець прямокутної форми з записом рукописним «НОМЕР_14 ОСОБА_27 (клуб)».

72.Папірець з написами рукописними «Н.П. Борисполь» та іншими рукописними записами на ньому.

73.Картка пластикова від стартового пакету МТС, сім-карта у якому відсутня (наяві записи PIN1 4702, PIN2 1140.

74.Мобільний телефон сенсорного типу користування Samsung із написом на звороті «DOUS» сріблясто-сірого кольору у виключеному стані, у ньому знаходиться сім-картка.

75.Нет-бук «ASUS»у вимкненому стані, темно-коричневого кольору.

76.Коробка від планшету «ASUS Phinepad 7», у ній знаходяться документи і чеки на придбання, а також планшет чорного кольору з задньою панеллю білого кольору з написом «ASUS», без зарядного пристрою.

77.Телефон із розбитим склом, с заду з емблемою iPhone чорного кольору.

78.Телефон білого кольору з емблемою iPhone, та коробка від телефону iPhone5S.

Згідно з ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий має право оглядати та вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження.

Вилучені речі, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Згідно з ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку.

У відповідності до ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Тобто, застосування інституту тимчасового вилучення майна можливе відносно підозрюваного і лише до вирішення питання про арешт такого майна або до його повернення, що свідчить про конкретне визначення законодавцем можливої наступної долі тимчасово вилученого майна, при цьому можливість визнання такого майна речовим доказом, законодавець не вказує.

Згідно частини 2 цієї ж процесуальної норми, тимчасово вилученим майном може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо…

Частиною 3 статті 168 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов'язана скласти відповідний протокол.

Випадки припинення тимчасового вилучення майна передбачені в ст. 169 КПК України, де вказано, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною пятою ст. 171, частиною шостою ст. 173 цього Кодексу.

При цьому, в ч. 5 ст. 171 КПК України вказано, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

В даному випадку, зазначене в ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання про арешт тимчасово вилученого майна подано не було, при цьому слідчий не повернув тимчасово вилучене майно особі, у якої воно було вилучено.

Системний аналіз положень КПК України свідчить, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку або огляду, а речі і документи, вилучені при проведенні обшуку, мають один з двох процесуальних статусів: 1) речі та документи, які входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на їх відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку; 2) речі та документи, які не входять до цього переліку, тобто, - тимчасово вилучене майно, яке перебуває в такому статусі відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України до вирішення питання про його арешт або повернення (ч. 7 ст. 236, ч. 1 ст. 98, ч. 2 ст. 168 КПК України).

У резолютивній частині ухвали від 03.09.2015 року, не зазначено переліку речей та документів, які були вилучені в особи, що подала скаргу, а вказано лише про мобільні телефони з абонентськими номерами НОМЕР_3 (ІМЕІ НОМЕР_4), НОМЕР_5 (ІМЕІ НОМЕР_6), НОМЕР_7 (ІМЕІ НОМЕР_8, НОМЕР_9) та комп'ютерну техніку, яка належать останньому, щодо решти речей і документів, то хувала містить загальні положення (відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення).

Враховуючи те, що в ухвалі суду від 18.08.2015 року не було надано прямого дозволу на відшукання вилучених речей і документів, у відповідності до ч. 7 ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи мають статус тимчасово вилученого майна.

Такий процесуальний порядок щодо тимчасово вилученого майна узгоджується і з вимогами Глави 16 КПК України і ч. 7 ст.236 КПК України.

Оскільки, в протилежному випадку втрачається сенс у вирішенні питання щодо припинення тимчасового вилучення майна згідно ст. 169 КПК України, оскільки в такому процесуальному статусі воно перебуває лише до винесення постанови слідчим, прокурором про визнання його речовим доказом.

При цьому, згідно положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Однак, у ході судового розгляду слідчим суддею не було встановлено, що на тимчасове вилучене 17.09.2015 року майно, станом на момент розгляду скарги у суді 02.10.2015 року, арешт не накладався, що власне і підтвердила прокурор.

Слідчий Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві, який здійснює розслідування цього провадження, як учасник процесу, у даному провадженні, станом на час судового розгляду, будучи вільним у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, правом на надання письмових заперечень до суду, з зазначенням належних та допустимих доказів, у розумінні ст.ст. 84-86 КПК України, які б в той чи інший спосіб спростовували або ж підтверджували доводи особи, що подала скаргу, не скористався, а висловлені у судовому засіданні доводи прокурора про те, що він покладається на розсуд суду свідчать про фактичну не визначеність даного органу та жодним чином не спростовують доводи власника майна викладені у скарзі.

Таким чином, в ході судового розгляду даної скарги суб'єктами оскарження, на думку слідчого судді, не було б надано жодного доказу, який б підвереджував законність їх дій та випливав зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, а у відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98); у справі "Бакланов проти Росії" (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі "Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним; уу справі "Ізмайлов проти Росії" (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити "особистий і надмірний тягар для особи".

За таких обставини, викладені у скарзі доводи в цій частині є обґрунтованими, у зв'язку з чим слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що скарга з даного питання підлягає задоволенню, а вилучене майно поверненню власнику, оскільки, у даному випадку, втручання державного органу у право на мирне володіння майном порушує "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав власника майна, тобто становить "особистий і надмірний тягар для особи" враховуючи відсутність клопотання про арешт такого майна, як тимчасово вилученого з боку слідчого та його перебування у невизначеному стані.

Щодо скарги на бездіяльність прокуратури, яка полягає у не прийнятті процесуального рішення регламентованого п. 1 ч. 1 ст. 169 КПК України, то слідчий суддя вважає її обґрунтованою, оскільки прокурор дійсно враховуючи вищезазначені обставини, повинен був прийняти рішення про повернення майна власнику, однак дані про наявність такого процесуального рішення у судовому засіданні не встановлено, однак не убачає підстав для зобов'язання прокурора вчити таку дію, у зв'язку з тим, що прийшов до переконливого висновку про необхідність зобов'язання слідчого повернути вказане майна на підставі даної ухвали, а тому, на цей час, додаткова необхідність у прийнятті аналогічного за змістом рішення прокурором відсутня, адже судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України (ст. 124 КУ, ст. 533 КПК України), однак, враховуючи положення ст. 121 КУ, якою на прокуратуру покладено нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, вважає за необхідне покласти на неї обов'язок забезпечити контроль за виконанням даної ухвали в частині зобов'язання слідчого вчинити дію, що полягає у поверненні тимчасом вилученого майна.

В частині скарги про визнання бездіяльності прокурора (процесуального керівника в кримінальному провадженні №12015100040006479) прокуратури Дніпровського району міста Києва, котра полягає у неналежному здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва в кримінальному провадженні №12015100040006479, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений кримінальним процесуальним законом строк, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити, оскільки викладені у скарзі доводи з цього питання є сумнівними, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України), адже статтею 307 КПК України регламентовано, що за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу про : 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги, однак не про визнання бездіяльності незаконною, адже, апріорі, якщо слідчий суддя приходить до переконання про необхідність задоволення скарги, яка подана на бездіяльність певної особи, то факт такої бездіяльності є наявним та окремого встановлення в резолютивній частині судового рішення не потребує.

Аналізуючи доводи особи, що подала та зокрема заявлене у судовому засідання клопотання про зобов'язання слідчого розглянути його клопотання у цьому провадженні у відповідності до норм КПК України, слідчий суддя приходить до наступного.

Згідно ст.ст. 22, 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав та обов'язків у межах та у спосіб регламентований КПК України, а тому можливість порушення такого питання є правом ОСОБА_2, адже у нього було проведено обшук, вилучено майно, тож він має регламентоване Конституцією України право подати певні клопотання з метою його повернення до свого володіння, адже ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, а на слідчого суддю, як раз і покладено згідно п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, повноваження на здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, за таких умов, слідчий суддя, вважає за необхідне розглянути це питання по суті.

Зокрема, у даному засіданні встановлено, що 17.09.2015 року було проведено обшук майна, яке належить ОСОБА_2 та вилучено останнє в квартирі АДРЕСА_1.

18.09.2015 року за вх. № С-4833 ОСОБА_2 подав до слідчого клопотання про проведення слідчих дій, а саме огляду, який передбачений ст. 237 КПК України, вилучено майна під час обшуку.

На час розгляду скарги відповіді на своє клопотання заявник не отримав, тож слідчий суддя, з метою дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, права ОСОБА_2 на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, враховуючи положення ст. 7, ч. 5 ст. 9, ст. ст. 28, 114, 220, 237 КПК України, вважає за необхідне зобов'язати слідчого розглянути по суті дане клопотання заявника в розумні строки регламентовані ст. 28 КПК України, а саме, виходячи з повноважень наділених ст. 114 КПК України, не більше трьох днів з моменту отримання даного судового рішення та постановити за наслідками такого розгляду відповідне процесуальне рішення, враховуючи положення ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-29, 131-132, 167-169, 171, 303-307, 309, 310, 369-372, 376, 395 КПК України слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в :

Скаргу - задовольнити частково.

Зобов'язати слідчого Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві Власюк О.С. повернути вилучене під час обшуку 17.09.2015 у відповідності до протоколу обшуку від 17.09.2015року, майно, зокрема:

1. Договір надання інформаційних послуг №000755 від 21.07.15.