Постанова № 52168691, 06.10.2015, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/16018/13-а

№пр.2а/521/144/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Буран О. М.

при секретарі Янкул Г. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Одеського обласного військового комісаріату про визнання протиправним рішення про визнання протиправним рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги та зобовязання вчинити певні дії, суд

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви від 04.11.2013р. про зміну позовних вимог) до Міністерства оборони України, Одеського обласного військового комісаріату про визнання протиправним рішення Міністерства оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги у звязку з настанням інвалідності II групи внаслідок виконання обовязків військової служби (п. 62 протоколу засідання Комісії № 2 від 13.03.2013p.); зобовязання Міністерства оборони України в особі Комісії з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 74451,50 грн. у звязку з настанням інвалідності II групи внаслідок виконання обовязків військової служби і надіслати його Одеському обласному військовому комісаріату; зобовязання Одеського обласного військового комісаріату видати наказ про виплату та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 74451,50 грн. у звязку з настанням інвалідності II групи внаслідок виконання обовязків військової служби.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 18.11.2013 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2014 р., в задоволенні позову було відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.05.2014 р. було відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди дійшли висновку про відсутність у позивача права на виплату відповідної одноразової грошової допомоги з огляду на його звільнення з військової служби у 2005 році.

Постановою Верховного Суду України від 18.11.2014 р. заяву представника позивача ОСОБА_1 про перегляд ухвали касаційного суду від 15.05.2014 р. з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України статті 41 Закону України від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІІ «Про військовий обовязок і військову службу» (далі Закон № 2232-ХІІІ) та частини другої статті 16 Закону України від 20.12.1991 р. № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-ХІІ) задоволено; ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15.05.2014 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.02.2015 р. касаційну скаргу ОСОБА_2 представника позивача ОСОБА_1 задоволено частково; постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 18.11.2013 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2014 р. скасовано; справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що проходив публічну військову службу, наказом Міністра Оборони України від 08.11.2005 р. був звільнений в запас у звязку зі скороченням штатів; 05.12.2005 р. наказом командира в/ч А0800 був виключений зі списків військової частини.

25.01.2006р. йому було виплачено страхову суму за державним обовязковим страхуванням військовослужбовців в розмірі 850 грн. на підставі встановлених МСЕК 10% втрати працездатності.

03.12.2012 р. Одеською обласною медико-соціальною експертною комісією № 2 позивачу було встановлено інвалідність ІІ групи внаслідок поранення, контузії та захворювання, повязаного з виконанням обовязків військової служби під час перебування у країнах, де велися бойові дії, ступінь втрати працездатності 60%.

Позивач вважає, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги як військовослужбовець, звільнений у запас у 2005 році, якому у 2012 році встановлено інвалідність II групи внаслідок виконанням обовязків військової служби, у розмірі 30-місячного грошового забезпечення відповідно до Закону № 2011-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 499, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (далі постанова № 449, Порядок відповідно),.

Позивач звернувся до Одеського обласного військового комісаріату із заявою про виплату зазначеної допомоги, однак йому було повідомлено, що Комісією з розгляду питань, повязаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства Оборони України було прийнято рішення про відмову у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги. Позивач вважає рішення Міністерства оборони України про відмову йому у призначенні відповідної одноразової грошової допомоги протиправним і просить захистити його право.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Представник Одеського обласного військового комісаріату та представник Міністерства оборони України в судовому засіданні позов не визнали, просили в його задоволенні відмовити. В обґрунтування своїх заперечень зазначили, що положення ст. 16 Закону № 2011-ХІІ та ст. 41 Закону № 2232-ХІІІ щодо права на отримання одноразової грошової допомоги особами, звільненими з військової служби та яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, набрали чинності з 01.01.2007 р. та 10.05.2006 р. відповідно, тобто вже після звільнення позивача з військової служби та отримання ним страхової суми в порядку чинного на той період законодавства. Положення названих Законів не мають зворотної дії у часі, а тому ОСОБА_1, звільнений в запас у 2005 році, не має права на отримання відповідної одноразової грошової допомоги.

Крім того, представник Одеського обласного військового комісаріату зазначив, що оскільки рішення щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги Міністерством оборони України не приймалось, підстави для зобовязання Одеського обласного військового комісаріату видати наказ про виплату та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відсутні. Обовязок з видання наказу та виплати відповідної допомоги покладений на Одеський облвійськомат в силу приписів законодавства і буде виконаний в разі прийняття Міністерством оборони України відповідного рішення і перерахування коштів на його реєстраційний рахунок, у звязку з чим немає необхідності у зобовязанні його судовим рішенням вчинити ці дії.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності надані докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні ним правовідносини.

Наказом Міністра оборони України № 665 від 08.11.2005 р. полковник ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас у зв'язку зі скороченням штатів; з 05.12.2005 р. ОСОБА_1 виключений зі списків військової частини, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини А0800 № 236 від 05.12.2005 р.

25.01.2006 р. була проведена виплата ОСОБА_1 страхової суми у розмірі 850 грн. за державним обовязковим страхуванням військовослужбовців (МОУ) на підставі встановлених МСЕК 10% втрати працездатності, що підтверджується довідкою ВАТ НАСК «Оранта» № 10-09/1598 від 05.12.2012 р.

03.12.2012 р. ОСОБА_1 було встановлено безстроково ІІ групу інвалідності внаслідок поранення, контузії та захворювання, повязаних з виконанням обовязків військової служби під час перебування у країнах, де велися бойові дії; визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 60%, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 10 ААА № 957487 від 03.12.2012 р., довідкою про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серії ОА-1, № 001959 від 03.12.2012 р.

Позивачу видано посвідчення серії Є № 012930 від 05.12.2012 р., згідно з яким він є інвалідом ІІ групи; посвідчення є безстроковим.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у звязку з виконанням ними конституційного обовязку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону № 2232-ХІІІ.

Відповідно до статті 41 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, тобто на час встановлення позивачу інвалідності ІІ групи внаслідок виконання обовязків військової служби) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобовязаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обовязків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом № 2011-ХІІ, розділом ІІ якого встановлені права військовослужбовців, зокрема, щодо грошового забезпечення.

Частиною 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, тобто на час встановлення позивачу інвалідності ІІ групи внаслідок виконання обовязків військової служби) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до пятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 постанови № 499 встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 01.01.2007 р., здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Згідно з абзацом сьомим підпункту 2 пункту 2 Порядку одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок виконання обовязків військової служби, у розмірі 30-місячного грошового забезпечення інвалідам ІІ групи.

Отже, одноразова грошова допомога виплачується звільненим з військової служби (зборів) особам у звязку з інвалідністю, що сталася після 1 січня 2007 р.

Оскільки інвалідність позивача ІІ групи настала у 2012 році внаслідок безпосереднього виконання ним обовязків військової служби (поранення, контузії та захворювання, повязаних з виконанням обовязків військової служби під час перебування у країнах, де велися бойові дії), то він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 41 Закону № 2232-ХІІІ, ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ, п. 2 постанови № 499, абзацу сьомого підпункту 2 пункту 2 Порядку у розмірі 30-місячного грошового забезпечення.

Як зазначено в постанові Верховного Суду України від 18.11.2014 р., прийнятій за результатами перегляду справи з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України статті 41 Закону № 2232-ХІІІ та частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ, виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону № 2011-ХІІ колегія суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоровя, яке мало місце в період її проходження.

Верховний Суд України дійшов висновку про неправильне застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме назвав помилковою позицію касаційного суду про те, що норма Закону № 2011-ХІІ щодо виплати одноразової грошової допомоги особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, поширюється лише на тих осіб, які звільнені з військової служби та стали інвалідами після 10 травня 2006 року, а особи, які звільнені з військової служби та стали інвалідами до цього часу, відповідно, права на зазначену грошову допомогу не мають.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 2442 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.02.2015 р. встановлено, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги є передчасними й такими, що призвели до невстановлення та недослідження обставин, які мають значення для розгляду та вирішення позовних вимог (за їх суттю) щодо вчинення відповідачами певних дій по виплаті й у визначеному розмірі одноразової грошової допомоги.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги є протиправним, а тому суд вважає законним зобовязати Міністерство оборони України, Одеський обласний військовий комісаріат призначити та виплатити ОСОБА_1 зазначену грошову допомогу у Порядку, затвердженому Постановою КМУ № 499.

Згідно з абзацом пятим підпункту 4 пункту 2 Порядку грошове забезпечення визначається для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а для звільнених з військової служби на день звільнення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до грошового атестату, виданого позивачу при звільненні, сума його грошового забезпечення на день звільнення складала 2510,05 грн.

Заперечень відповідачів щодо правильності обрахунку вказаної суми не надходило.

Таким чином, 30-місячне грошове забезпечення позивача складає 75 301,5 грн.

Згідно з абзацом шостим підпункту 4 пункту 2 Порядку у разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Таким чином, виплата одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 має бути проведена з урахуванням виплаченої 25.01.2006 р. суми у розмірі 850 грн. за державним обовязковим страхуванням військовослужбовців (МОУ) на підставі встановлених МСЕК 10% втрати працездатності.

Отже, розмір одноразової грошової допомоги, яка підлягає виплаті позивачу, складає 74 451,5 грн.

Для захисту порушеного права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зазначеному розмірі необхідно зобовязати Міністерство оборони України як головного розпорядника бюджетних коштів та Одеський обласний військовий комісаріат як уповноважений орган вчинити дії, передбачені Порядком.

Відповідно до п. 7 Порядку керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку. Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови. Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.

Таким чином, суд доходить висновку про необхідність зобовязати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 74451,5 грн. у звязку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок виконання обовязків військової служби, що згідно з Методичними рекомендаціями щодо порядку оформлення, фінансування та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови № 499 від 28.05.2008 р. є підставою для перерахування відповідних коштів на реєстраційний рахунок Одеського обласного військового комісаріату; зобовязати Міністерство оборони України надіслати відповідне рішення Одеському обласному військовому комісаріату; зобовязати Одеський обласний військовий комісаріат видати наказ про виплату та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у відповідному розмірі.

Посилання представника Одеського обласного військового комісаріату на неправомірність зобовязанні його судовим рішенням видати наказ про виплату та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, оскільки такий обовязок в разі прийняття Міністерством оборони України відповідного рішення і перерахування коштів на його реєстраційний рахунок і так передбачений законодавством, суд відхиляє з таких підстав.

Позивачем не заявлена і судом не розглядалася вимога про визнання дій або бездіяльності Одеського обласного військового комісаріату протиправними. Однак суд вбачає підстави для зобовязання Одеського облвійськомату вчинити певні дії для захисту права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у відповідному розмірі, оскільки таке його право є порушеним. При цьому порушеним правом є саме право на отримання відповідної допомоги, а не право на направлення Міністерством оборони України рішення про призначення позивачу відповідної допомоги і надіслання його разом з документами до Одеського облвійськомату. Останні дії є процедурним питанням взаємодії відповідачів, і тільки виконання ними всіх дій, передбачених Порядком, захистить в повній мірі порушене право позивача.

Приписами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7-9, 69-71, 158-163, 167 КАС України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Одеського обласного військового комісаріату про визнання протиправним рішення про визнання протиправним рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги та зобовязання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги у звязку з настанням інвалідності II групи внаслідок виконання обовязків військової служби (п. 62 протоколу засідання Комісії № 2 від 13.03.2013 p.).

Зобовязати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 74 451,5 (сімдесят чотири тисячі чотириста п*ятдесят одна) гривень 50 копійок у звязку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок виконання обовязків військової служби, і надіслати його Одеському обласному військовому комісаріату.

Зобовязати Одеський обласний військовий комісаріат видати наказ про виплату та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 74 451,5 (сімдесят чотири тисячі чотириста п*ятдесят одну) гривню 50 копійок у звязку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок виконання обовязків військової служби.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського адміністративного апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня її проголошення.

Суддя: О.М. Буран