Ухвала суду № 52167745, 07.10.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/3593/14-ц 07.10.2015 07.10.2015

Провадження 22-ц/784/2286/15

Справа №473/3593/14-ц Суддя першої інстанції: Вострікова Л.В.

Категорія 44 Суддя доповідач апеляційного суду: Кутова Т.З.

У Х В А Л А

Іменем України

7 жовтня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої: Кутової Т.З.,

суддів:Маляренко І.Б., Буренкової К.О.

із секретарем судового засідання: Горенко Ю.В.,

за участі: позивачки ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4, представників відповідачки ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві апеляційну скаргу

ОСОБА_7

на рішення Вознесенського міськ районного суду Миколаївської області від 24 червня 2015 року по справі за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_7

про

усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення,

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення.

Позивачка зазначала, що 29 квітня 2014 року між нею та відповідачкою ОСОБА_7 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та проведено державну реєстрацію її права власності на вказану квартиру.

Оскільки відповідачка ухиляється від добровільного виконання своїх договірних зобов'язань ОСОБА_3 просила усунути перешкоди в користуванні квартирою шляхом виселення відповідачки по справі.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 червня 2015 року позов задоволено. Зобов'язано усунути перешкоди в користуванні квартири шляхом виселення ОСОБА_7

В апеляційній скарзі відповідачка просить вказане рішення суду скасувати, а по справі ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що 29 квітня 2014 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який посвідчено приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області Ельдаровою О.М. (а.с.3-4).

ОСОБА_3 зареєструвала своє право власності у відповідному Державному реєстрі (а.с.5).

Із довідки ЖКБ № 13 «Прогрес» вбачається, що відповідачка ОСОБА_7 зареєстрована в АДРЕСА_1 (а.с. 57) З пояснень представників відповідачки слідує, що вона користується вказаною квартирою, і при купівлі-продажу позивачці ключі від квартири не передавала.

Вказана обставина, як зазначає позивачка є перешкодою у її вселенні в придбану квартиру та у користуванні належною їй власністю.

Статті 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Україною 17.07.1997 року, ст.ст. 316,317,319,321 ЦК України, закріплений принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 99 ЖК України піднаймачі та тимчасові жильці самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання. У разі припинення дії договору найму жилого приміщення одночасно припиняється і дія договору піднайму. Піднаймач і члени його сім'ї, а також тимчасові жильці зобов'язані негайно звільнити займане жиле приміщення. У разі відмовлення вони підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого житлового приміщення.

Застосовуючи аналогію права, передбачену положення ст. 8 ЦК України , колегія вважає, що висновки суду щодо наявності правових підстав для виселення відповідачки із займаної нею квартири є вірними. Так, остання втративши права власника на дане житло внаслідок його відчуження позивачці, змінила свій правовий статус на тимчасового мешканця, а тому вона підлягає виселенню.

Посилання відповідачки на те, що рішенням суду договір купівлі-продажу квартири визнано в частині визначення ціни недійсним та цим рішенням суду на її користь стягнуто з позивачки залишок вартості квартири, не можна прийняти до уваги, оскільки таке не змінює правовий статус відповідачки, як тимчасового мешканця та не перешкоджає виконанню вказаного рішення.

До того ж, договором купівлі-продажу квартири саме і передбачено право продавця вимагати сплати встановленої ціни в договорі, а право покупця вимагати передачі квартири у відповідному стані.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія дійшла висновку, що воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 -відхилити.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді