Ухвала суду № 52167611, 07.10.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/3135/15-ц 07.10.2015 07.10.2015

Справа № 489/3135/15-ц

Провадження 22ц 784/2393/15 Суддя першої інстанції: Спінчевська Н.А.

Категорія 27 Суддя доповідач апеляційного суду: Кутова Т.З.

УХВАЛА

Іменем України

7 жовтня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

Головуючої судді: Кутової Т.З.,

суддів: Буренкової К.О., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання: Горенко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 4 серпня 2015 року у справі за позовом

ОСОБА_1 до

Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «УкрСиббанк», за участі третьої особи ОСОБА_2

про

визнання договору поруки припиненим

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання договору поруки припиненим.

Позивачка зазначала, що вона уклала з відповідачам 15 травня 2008 року договір поруки. Відповідно до вказаного договору позивачка взяла на себе зобов'язання щодо забезпечення зобов'язання ОСОБА_2 перед банком за кредитним договором між ними, укладеним того ж дня. Боржник ОСОБА_2 починаючи з 2009 року порушував умови договору та не здійснював в повному розмірі передбачені цим договором щомісячні платежі. Кредитор 16 вересня 2014 року направив вимогу поручителю про погашення заборгованості за вказаним кредитним договором.

Посилаючись на те, що ПАТ «УкрСиббанк» пред'явив вимогу до поручителя після шестимісячного строку встановленого законом, позивачка просила визнати договір поруки припиненим.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 4 серпня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка просить вказане рішення суду скасувати, у справі ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги,

посилаючись на те, що суд не вірно застосував норми матеріального права, стосовно перебігу строку пред'явлення вимоги до поручителя.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши докази по справі, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, 15 травня 2008 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту на суму 43800 доларів США строком до 14 травня 2018 року з сплатою 14 % за користування кредитними коштами (а.с. 7-10).

Того ж дня з позивачкою ОСОБА_1 банк уклав договір поруки на забезпечення вказаних кредитних зобов'язань ОСОБА_4 (а.с. 11-12).

16 вересня 2014 року ПАТ «УкрСиббанк» направлено вимогу до поручителя ОСОБА_1 про дострокове повернення кредиту, процентів за користування кредитом протягом 31 календарного дня з дати одержання цього повідомлення, посилаючись на неналежне виконання боржником кредитних зобов'язань та наявність заборгованості (а.с. 13). А в січні 2015 року ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовною вимогою до боржника та поручителя про стягнення кредитної заборгованості.

Положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

В договорі поруки в п.3.1. сторони домовились, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором. Оскільки такі умови договору не є строком договору в розумінні ст. 252 ЦК України, застосуванню підлягає шестимісячний строк встановлений ч. 4 ст.559 ЦК України.

Із змісту ст.ст. 526, 599 ЦК України слідує, що зобов'язання припиняється лише в разі його належного виконання.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики , що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Враховуючи що кредитним договором не передбачені інші умови його виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Такий правовий висновок викладений в Постановах ВСУ у справах № 6-53 цс 14, № 6-616 цс 15, який є обов'язковим для застосування судами при вирішенні спорів.

Враховуючи, що вимога банку отримана поручителем позивачкою у даній справі ОСОБА_1 20 вересня 2014 року та останній строк її виконання настав 22 жовтня 2014 року, а в суд з позовною заявою кредитор звернувся у січні 2015 року , районний суд дійшов вірного висновку, що з моменту настання строку дострокового виконання зобов'язання за кредитним договором тобто з 22 жовтня 2014 року до моменту звернення до суду шестимісячний строк, встановлений законом не сплинув.

Таким чином районний суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги на інший порядок обліку шестимісячного строку , а саме з часу несплати боржником щомісячного платежу, неможна прийняти до уваги, оскільки кредитор звернувся до суду з вимогою не про стягнення простроченої заборгованості по щомісячним платежам, а про дострокове стягнення заборгованості.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, колегія не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, оскільки воно відповідає вимогам процесуального та матеріального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦГЖ України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 4 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Судді