Рішення № 52161360, 13.08.2015, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/4713/14-ц

Провадження № 2/266/121/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2015 року м. Маріуполь

Приморський районний суд міста Маріуполя у складі:

головуючого судді Дзюба М.В.,

при секретарі Давлетбаєвій О.Є.,

з участю позивачів за основним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2, їх представника ОСОБА_3,

позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за основним позовом ОСОБА_1, яка дії в своїх інтересах та інтересах інваліда дитинства ОСОБА_6, та ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення порядку користування жилим будинком та зобовязання не чинити перешкод у встановленні додаткового газового обладнання, та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні будинком, визнання такими, що втратили право користування жилим будинком та виселення,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_2І та ОСОБА_1, що також діє в своїх інтересах та в інтересах інваліда дитинства ОСОБА_2, звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про встановлення порядку користування жилим будинком №32 по вул. Макіївська в м. Маріуполі, яким просили виділити їм в користування жилі кімнати 1-3, площею 6,3 кв.м, 1-2, площею 14,3 кв.м та 1, площею 8,75 кв.м, а інші залишити відповідачці; зобовязати ОСОБА_4 не перешкоджати їм обладнати виділену площу додатковим газовим опалювальним пристроєм. Заявлені вимоги обґрунтували тим, що у спірному будинку постійно проживають та зареєстровані як члени сімї колишнього власника ОСОБА_7, який був рідним батьком померлого чоловіка ОСОБА_1 Відповідачка зареєстрована за іншою адресою, а у спірний будинок вселилася лише у 2001 році, після укладення ОСОБА_8 у 1994 році договору дарування будинку на її користь. З того часу відповідачка встановила власний порядок користування будинку, який їх не влаштовує та перешкоджає користуватися в повному обсязі комунальними послугами, а також обладнати частину будинку, де вони проживають, додатковим опалювальним пристроєм, що порушує їх права та законні інтереси.

ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому зазначила, що вона є власником спірного домоволодіння на підставі договору дарування від 01.08.1995 року, укладеного її рідним батьком ОСОБА_7, який у 1999 році помер. Після його смерті, без її згоди, у домоволодіння вселився її рідний брат - ОСОБА_9 разом з дружиною та дітьми, що є позивачами за первісним позовом. 13 жовтня 2011 року її брат ОСОБА_9 помер. На її вимогу члени його родини відмовились виселитися з будинку та продовжують проживати в ньому до теперішнього часу, посилаючись на свою реєстрацію у домоволодінні. Оскільки вона є власником домоволодіння, а ОСОБА_1 та її діти - ОСОБА_2 та ОСОБА_2 не є членами її родини, просила суд в порядку захисту її права власності усунути перешкоди у користуванні спірним будинком, зобовязати відповідачів ОСОБА_1, яка діє також в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_2 звільнити житловий будинок № 32 по вулиці Макіївській в місті Маріуполі від належного їм майна, передавши їм ключі, виселити останніх із домоволодіння та визнати такими, що втратили право користування ним.

В суді позивачі за первісним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_3 підтримали свої позовні вимоги у повному обсязі. У задоволенні зустрічного позову просили відмовити, посилаючись на тривалий період часу проживання у спірному домоволодінні однією родиною з колишнім власником та реєстрацію за його згодою з 1988 року, як членів сімї, про що відповідачці було відомо, а тому право власності з їх боку ніяким чином не порушується. Після смерті її чоловіка ОСОБА_9 вони від відповідачки отримали в січні 2015 року телеграму з вимогою виселитися з будинку, однак іншого житла вони не мають, а її дитина ОСОБА_2 є інвалідом І групи безстроково, спільно несуть витрати по сплаті комунальних послуг, підтримують свою частину будинку у належному стані, а тому позовні вимоги ОСОБА_4 вважають необґрунтованими.

Відповідачка за первісним позовом ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 просили у задоволенні основного позову відмовити у повному обсязі посилаючись на його безпідставність. Зустрічний позов просили задовольнити, обґрунтовуючи вимоги правовими нормами, що захищають права власності в частині користування та розпорядження належним майном.

Представник третьої особи за первісним позовом ПАТ з газопостачання та газифікації Маріупольгаз в судове засідання не з?явився, направивши на адресу суду письмові пояснення, з яких слід, що у спірному будинку є технічна можливість для встановлення додаткового газового опалювального приладу за умови розроблення проектної документації на його установку. Також для цього потрібно укласти договір з ПАТ «Маріупольгаз» на поставку природного газу. (а.с.33, 48)

Представник третьої особи за зустрічним позовом - органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради, в судове засідання не з?явився, надаши суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якому просив при ухваленні рішення враховувати інтереси недієздатного ОСОБА_2.

Вислухавши сторони та їх представників, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог за основним позовом та обґрунтованість зустрічного позову ОСОБА_4 з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є власником домоволодіння № 32 по вул. Макіївській в місті Маріуполі, на підставі договору дарування, укладеного 01 серпня 1995 року між нею та ОСОБА_10, що посвідчений державним нотаріусом другої Маріупольської нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 3-2405.

Право особистої власності ОСОБА_4 на вказане домоволодіння зареєстроване на підставі договору у Ждановському бюро технічної інвентаризації 17.03.1998 року (а.с. 73-74).

З копії облікової книги для прописки громадян вбачається, що у спірному домоволодінні на час розгляду справи проживають та зареєстровані ОСОБА_1 з 04.09.1993 року постійно, її донька ОСОБА_2 та син ОСОБА_6, і відповідачка за первісним позовом ОСОБА_4, що також не заперечувалось сторонами у судовому засіданні (а.с. 6-10, 14-17, 54).

Також з записів у обліковій книзі для прописки громадян вбачається, що в будинку з 23.07.1986 року був зареєстрований ОСОБА_9, з яким відповідачкою ОСОБА_1було укладено шлюб 09.01.1988 року, та який згідно свідоцтва про смерть 07.10.2011 р. помер (а.с. 7, 28).

З матеріалів справи встановлено, що на час реєстрації ОСОБА_9, та його дружини ОСОБА_1 власником домоволодіння був його батько - ОСОБА_7, який 02.07.1999 року помер (а.с. 24-25, 27).

Відповідно до частини 1 статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до статті 319 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 379 ЦК України, житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Глава 28 ЦК України визначає житло обєктом права приватної власності.

Права власника житлового будинку, квартири визначені статтею 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України, які передбачають права власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім?ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Чинним законодавством України не передбачено перехід прав та обовязків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом членів сім?ї колишнього власника у випадку зміни власника.

Виникнення права членів сім?ї власника житлового будинку на користування будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а отже, припинення права власності на будинок припиняє право членів його сім?ї на користування цим будинком.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під час судового розгляду встановлено та визнано сторонами, що у належному ОСОБА_4 на праві власності будинку мешкають дві окремі родини родина ОСОБА_7 та родина ОСОБА_4, які не пов?язані між собою спільним побутом та не ведуть разом спільне господарство, кожна з родин має свій окремий бюджет і самостійно веде своє господарство. Тому, виходячи з положень ст..64 ЖК України, позивачі за основним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не відносяться до членів сім?' власника будинку ОСОБА_4.

При цьому, під час судового розгляду справи встановлено, що проживання сім"ї Нжниковських в будинку ОСОБА_4 та користування належною ОСОБА_4 на праві власності земельною ділянкою створює перешкоди ОСОБА_4 у користуванні та розпорядженні належним їй будинком та земедбною ділянкою. До того ж, ОСОБА_1 категорично відмовляється надавати документи для оформлення субсидії ОСОБА_4, яка отримуючи мінімальну пенсію за віком, не має можливості навіть утримувати належне їй майно та сплачувати комунальні послуги.

Приймаючи до уваги наведені норми законодавства та враховуючі встановлені судом обставини, а саме, що з 1995 року власником спірного домоволодіння є відповідачка ОСОБА_4, а позивачі за первісним позовом не є членами її сім?ї та вселилися до спірного домоволодіння і були зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 як члени сім?ї колишнього власника ОСОБА_10, який був рідним батьком ОСОБА_9 та ОСОБА_4, тобто, як дружина та діти рідного сина власника, який на час розгляду справи помер, суд приходить до висновку про припинення прав користування будинком позивачами за первісним позовом та відсутність законних підстав для задоволення заявлених до ОСОБА_4 позовних вимог.

Посилання позивачів за основним позовом на положення ст..156 ЖК України в частині того, що припинення сімейних відносин із власником житла не припиняє право користування жилим приміщенням членами його родини, є в даному випадку неспроможним, оскільки вимоги ч.4 ст.156 ЖК встановлюють правовідносини між власником житла та членом його сім?ї, та не регламентують житлові правовідносини між новим власником та членом сім?ї попереднього власника.

Наведені обставини є також підставою для задоволення зустрічного позову, оскільки матеріли справи свідчать, що ОСОБА_4, як власнику, з боку позивачів дійсно завдаються перешкоди у користуванні належним їй житлом та на її вимогу виселитися з будинку останні добровільно відмовились (а.с. 29-30, 76-77), а тому суд вважає, що її права на належне на праві власності житло потребують захисту та приходить до висновку про задоволення заявлених вимог в повному обсязі, приймаючи рішення про визнання ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування жилим приміщенням, їх виселення та зобовязання останніх звільнити жилий будинок від належного їй майна та передати ключі власнику ОСОБА_4

При цьому суд вважає, що відсутність у відповідачів за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_2 та наявність у відповідача у ОСОБА_2 статусу недієздатної особи, що обумовлено інвалідністю не є підставою для відмови в задоволенні зустрічного позову, як і показання допитаних свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, зміст пояснень яких суттєво на обставини, що мають значення для справи не впливають.

На підставі ст. ст. 15, 317, 319, 321, 379, 383 ЦК України, ст. 150 ЖК України, керуючись ст. ст. 3, 10, 60, 88, 213-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні основного позову ОСОБА_1, яка дії в своїх інтересах та інтересах інваліда дитинства ОСОБА_6, та ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення порядку користування жилим будинком №32 по вул..Макіївській в м.Маріуполі та зобов?язання не чинити перешкод у встановленні додаткового газового обладнання відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, такими, що втратили право користування жилим приміщенням у будинку №32 по вул..Макіївській в м.Маріуполі.

Виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, з будинку №32 по вул..Макіївській в м.Маріуполі.

Зобов?язати ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_13, та ОСОБА_2 звільнити жилий будинок №32 по вул..Макіївській в м.Маріуполі від належного їм майна та передати ключі ОСОБА_4 від домоволодіння.

На рішення може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Донецької області в м.Маріуполі через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Дзюба М. В.