Рішення № 52160702, 09.10.2015, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/4181/15-ц

2/264/2202/2015

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"09" жовтня 2015 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Кузнецова Д. В., при секретарі Степаненко Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову вказала, що вона працювала в ПрАТ «Азовелектросталь». Після чого 27.02.2015 року була звільнена за власним бажанням. Після звільнення остаточний розрахунок із позивачем проведений не був. На сьогоднішній день мається заборгованість по заробітній платі в розмірі 8716,84 грн. У звязку із не проведенням повного розрахунку в день звільнення на підставі ст. 117 КЗпП України просить стягнути середній заробіток за весь час затримки з 28.02.2015 року по день винесення рішення суду. Також зазначає, що в звязку з порушенням її права на заробітну плату була завдана моральна шкода, розмір якої позивач оцінює в 1 000,00 грн.

У ході розгляду справи представник позивача подала письмову заяву, в якій просила позовні вимоги в частині стягнення заборгованості залишити без розгляду у звязку із добровільною виплатою заборгованості по заробітній платі 29 вересня 2015 року. Середній заробіток просила стягнути з 28 лютого 2015 року по 29 вересня 2015 року - по день фактичного розрахунку.

Позивач у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, підтримав позовні вимоги, не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідач надав письмові заперечення, в яких позов визнав частково та підтвердив існування заборгованості з заробітної плати перед позивачем в сумі 12 531,01 грн. Інші позовні вимоги не визнав. Також на неодноразові запити суду не представив відомості про розмір заробітної плати позивача за останні два місяці роботи із зазначенням середньоденної заробітної плати.

Відповідач, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про час і місце слухання справи, у судове засідання не прибув з невідомих причин, тому за наявності письмової згоди позивача суд вважає можливим постановити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Згідно із статтею 169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Основним законом України статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обовязки, в рівній мірі кореспондується обовязок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Судом встановлено, що позивач в період часу з 15.12.2011 року по 25.02.2015 року працювала у відповідача, що підтверджується записами в її трудовій книжці.

25.02.2015р. позивач була звільнена з підприємства за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України.

За період роботи позивача йому нараховувалась заробітна плата.

Згідно наданої відповідачем довідки від 08.07.2015р. вих.№1512 сума заборгованості по заробітній платі станом на 08.07.2015 рік з урахуванням вже утриманих обовязкових податків та зборів перед ОСОБА_1 за період її роботи з вересня 2014р. по лютий 2015р. складає 12 531,01 грн.

Згідно банківської виписки від 08.10.2015 року вказана сума заборгованості була виплачена позивачу лише 29 вересня 2015 року.

Положеннями ст. 115 КЗпП України встановлено обовязок працедавця виплачувати заробітну плату працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідачем вказаних вимог закону дотримано не було, заробітна плата у встановлені строки не виплачувалася та остаточний розрахунок при звільненні був проведений лише 29 вересня 2015 року.

У відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

В пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» розяснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Судом було встановлено, що остаточний розрахунок по заробітній платі був проведений відповідачем лише 29 вересня 2015 року, тому розрахунок середнього заробітку має відбуватися по 29 вересня 2015 року.

У звязку із порушенням строків виплати заробітної плати та всіх сум, які належать позивачу при звільнені, відповідач має сплатити середній заробіток за весь час затримки, тобто за період після звільнення як просить позивач з 28.02.2015р. по день остаточного розрахунку відповідачем 29 вересня 2015 року.

При розрахунку сум середнього заробітку, суд виходить з наступного.

Порядок обчислення середньої заробітної плати закріплений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», за частиною 3 пункту 2 якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно ч.3 п. 3 вказаного Порядку в розрахунок середньої заробітної плати включаються усі виплати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Згідно пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Згідно відповіді з Управління в Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області від 27 серпня 2015 року №11482/07 розмір нарахованої заробітної плати позивача за останні два повних місяці роботи грудень 2014 року становив 2 783,57 грн. та січень 2015 року 2 651,58 грн.

За даними двох листів Міністерства соціальної політики України від 04.09.2013 р. № 9884/0/14-13/13 та від 09.09.2014 р. N 10196/0/14-14/13 середньостатистична кількість робочих днів в грудні 2014 року становила 23 дні та в січні 2015 року становила 20 робочих днів.

Отже середньоденний розмір заробітної плати позивача за останні повних два календарних місяці роботи становить 126,39 гривень. (2 783,57 грн. + 2 651,58 грн.) / (23 дні + 20 днів).

Середньостатистична кількість робочих днів за період з наступного дня після звільнення - з 28.02.2015р по день фактичного розрахунку по 29 вересня 2015 року складає 145 днів.

Відповідач не надав до суду свого розрахунку середньоденного заробітку позивача та кількості робочих днів за останні два місяці роботи для забезпечення можливості проведення такого розрахунку. Одночасно з цим відповідач не спростовував розрахунку наданого позивачем, у звязку із чим враховуючи, положення ст.ст. 10, 11, 61 ЦПК України, якими закріплено такі принципи цивільного судочинства, як змагальність сторін та диспозитивність цивільного судочинства, які полягають в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а докази подаються сторонами, суд вважає обґрунтованим та доведеним розмір середньоденного заробітку позивача в розмірі 126,39 гривень грн.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 28.02.2015р. по 29 вересня 2015 року складає 18 326,55 грн. (145 днів х 126,39 грн.).

Законних підстав, передбачених статтею 117 КЗпП України, для зменшення сум середнього заробітку у суду не має, оскільки відсутній спір між сторонами про розмір заборгованості по заробітній платі перед позивачем.

За таких обставин та положень закону, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає задоволенню складає 18 326,55 грн.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом вказаного положення, законною підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У відповідності із п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року із змінами внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань фізичних, душевних, психічних та з урахування інших обставин.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином судом встановлено, що внаслідок несвоєчасної виплати відповідачем позивачу заробітної плати та остаточного розрахунку при звільненні, позивачу була спричинена моральна шкода, між тим, розмір визначений позивачем у 1 000,00 гривень є завищеним.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, зокрема: характер порушення прав позивача, період виниклої заборгованості по заробітній платі, розмір заборгованості, що утворилася, істотність вимушених змін у його житті через тривалу невиплату заробітної плати та зусиль, вжитих для відновлення трудових прав, приходить до висновку, що достатньою і справедливою буде компенсація моральної шкоди в розмірі 200 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в сумі 243,60 гривень за вимоги майнового характеру та 243,60 грн. за вимоги немайнового характеру.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 174, 209, 212-215, 218 , 224 ЦПК України, ст.ст. 115, 117, 233, 237-1 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» (87535, Донецька область, м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників, буд.1, код ЄДРПОУ 25605170) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка мешкає та зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 18 326,55 грн. (вісімнадцять тисяч триста двадцять шість гривень 55 коп.), з утриманням ПрАТ «Азовелектросталь» з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» (87535, Донецька область, м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників, буд.1, код ЄДРПОУ 25605170) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка мешкає та зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в сумі 200,00 (двісті) грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» (87535, Донецька область, м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників, буд.1, код ЄДРПОУ 25605170) на користь держави судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто Іллічівським районним судом міста Маріуполя Донецької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський райсуд м. Маріуполя.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Д. В. Кузнецов