Рішення № 52159783, 30.09.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/550/15 Головуючий у І інстанції Чернов Д.Є. Провадження № 22-ц/780/4104/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 47 30.09.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

30 вересня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Приходька К.П.,

суддів Верланов С.М., Голуб С.А.,

при секретарі: Петленко І.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26 травня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,-

встановила:

у січні 2015 року позивачка звернулась до суду із вказаним позовом.

Обґрунтовувала свої вимоги тим, що перебуваючи у шлюбі із ОСОБА_3 з 07.06.2006 року до 24.01.2012 року, вони придбали «Mitsubishi Lancer 1.6», номер кузова: JMBSNCS3A7U014275, меблі та побутову техніку.

В звязку з цим, просила поділити вказане спільне сумісне майно подружжя, шляхом стягнення компенсації з відповідача половини вартості такого майна 66 165 грн.; поділити спільне сумісне майно подружжя - меблі та побутову техніку, вартістю 40 595,12 грн. шляхом стягнення компенсації з відповідача половини вартості такого майна 20 297,57 грн.; судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 26 травня 2015 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26 травня 2015 року та ухвалити нове, яким її позовні вимоги до ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтуванні своїх вимог зазначила, що рішення є незаконне і необґрунтоване та підлягає скасуванню через неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема ч.4,5 ст.71 СК та 372 ЦК України.

В доводах апеляційної скарги посилається на те, що судом невірно застосовано вимоги ст.71 СК України, а саме те, що позивачка не повинна була вносити кошти на депозитний рахунок суду, оскільки це мав би зробити відповідач, адже у його користуванні знаходиться спільне майно подружжя автомобіль, незаконне відчуження якого він здійснив.

Крім того, вказує, що судом були невірно застосовані вимоги ст.ст. 60, 65 та 71 СК України, а також положення Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», оскільки позивачкою була надана грошова оцінка автомобіля на дату подання позовної заяви.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 перебували у шлюбі з ОСОБА_3 з 07.06.2006 року до 24.01.2012 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серія І-БК № 02977 та свідоцтвом про розірвання шлюбу Серія 1-ОК №080657 (а.с.9,27). Під час шлюбу придбали автомобіль «Mitsubishi Lancer 1.6», номер кузова: JMBSNCS3A7U014275.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо відсутності доказів придбання під час шлюбу сторонами по справі меблів та побутової техніки, а також дійсної вартості даного майна, оскільки відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Проте судом не враховано те, що автомобіль «Mitsubishi Lancer 1.6» був придбаний за кредитним договором №5206755 від 19.01.2007 року, тобто під час перебування сторін у шлюбі.

Відповідно до ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За результатами пошуку ТЗ по «НАІС ДДАІ» МВС України встановлено, що ОСОБА_3 продав автомобіль Mitsubishi Lancer 1.6 ОСОБА_4, 04.07.2013 року, тобто після розірвання шлюбу з позивачкою.

Відповідно до п.30 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Крім того, відповідно до вказаної постанови Пленуму ВСУ, а саме пункту 22, вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної вартості на час розгляду справи.

Відповідно до наданої позивачем довідки №93/12/14 від 28.11.2014 року ринкова вартість КТЗ «Mitsubishi Lancer»,реєстраційний номер А11005АХ, ідентифікаційний номер JMBSNCS3A7U014275 (в тому числі ПДВ 20%) складає 132 330,00 (сто тридцять дві тисячі триста тридцять грн.).

Враховуючи вище викладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача компенсації половини вартості проданого ним автомобіля на користь позивачки.

В решті рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, і підстави для його скасування, відсутні.

Керуючись ст.ст.303,307,309,313-315,317,319 ЦПК України колегія суддів, -

вирішила :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26 травня 2015 року в частині відмови у стягненні з відповідача компенсації половини вартості автомобіля «Mitsubishi Lancer», номер кузова: JMBSNCS3A7U014275 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 компенсацію половини вартості автомобіля «Mitsubishi Lancer» в розмірі 66165, 00 (шістдесят шість тисяч сто шістдесят пять грн.).

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його оголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді