Рішення № 52158699, 12.10.2015, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/5054/14-ц

Провадження № 2/362/254/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2015 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ковбеля М.М.,

при секретарі - Сілецькій М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Василькові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: реєстраційна служба Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області, Державна реєстраційна служба України, ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що 29 жовтня 2010 року вона набула право власності на квартиру АДРЕСА_1. Як стверджує позивач, існує свідоцтво про право власності на вищезазначене нерухоме майно, індексний номер 16794778 від 27 січня 2014 року, відповідно до якого власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , а тому її право власності на спірну квартиру порушено та вона змушена звернутися до суду.

Позивач надіслав до суду заяву в якій позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Представник відповідача в просив позовні вимоги залишити без розгляду.

Представник Державної реєстраційної служби України в судове засідання не з'явився, надіславши до суду свої письмові пояснення, справу просив слухати без його участі.

Представник реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області в судове засідання не зявився, надіславши до суду письмові заперечення, в якій просив слухати справу за його відсутності.

Представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав.

Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог статей 1 та 3 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, за захистом яких кожна особа має право звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 11 Цивільно-процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає цивільну справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29 жовтня 2010 року, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 16794778 від 27 січня 2014 року, власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2

Постановою Київського окружного адміністративного суду №810/7052/14 від 30 березня 2015 року, яку ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року залишено бе змін, скасовано державну реєстрацію права власності на ім'я ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 від 27 січня 2014 року (номер запису про право власності 4419540).

Вище зазначений факт також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, відповідно до якого право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 від 27 січня 2014 року (номер запису про право власності 4419540), що виникло у останньої на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 16794778 від 27 січня 2014 року - скасовано. Крім того це підтверджується копією Інформаційниї довідки № 45392130 від 09 жовтня 2015 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якої право власності на квартиру АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про права власності, САС/839548 від 29.10. 2010 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Положенням ч. 4 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

В п.27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Як зазначається в ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1)визнання права; 2)визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5)примусове виконання обов'язку в натурі; 6)зміна правовідношення; 7)припинення правовідношення; 8)відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9)відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10)визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої ст. 13 цього Кодексу.

Таким чином, в судовому засіданні не було встановлено порушення прав позивача, право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 від 27 січня 2014 року (номер запису про право власності 4419540), що виникло у останньої на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 16794778 від 27 січня 2014 року - скасовано, тобто відсутній спір між сторонами, тому у відповідності до ст. 16 ЦК України позивачем невірно було обрано спосіб захисту своїх прав та інтересів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позову.

Керуючись ст. 9, 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 203, 215 ЦК України, ст..ст. 10, 16, 57, 60, 88, 212-215, 294, 367 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

В задоволенні позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.М. Ковбель