Рішення № 52157611, 09.10.2015, Апеляційний суд Вінницької області

КОПІЯ

Справа № 142/2004/14-ц Провадження № 22-ц/772/1832/2015Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27 Доповідач Копаничук С. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої: Копаничук С.Г.

Суддів: Міхасішина І.В., Іващука В.А.

при секретарі: Франчук О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Піщанського районного суду від 27 квітня 2015 року,

В с т а н о в и л а :

В жовтні 2014 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором, посилаючись на те, що 23.04.2008 року між ним та відповідачкою було укладено кредитний договір №VIGWGA000000097, згідно умов якого остання отримала кредит на споживчі цілі у розмірі 20850 доларів США на строк до 21.04.2018 року, зі сплатою 1,08% на місяць за користування кредитом. Зобовязання за даним договором відповідачка виконувала не належним чином, чим допустила заборгованість станом на 21.08.2014 року в розмірі 45274,41 доларів США, з яких: 24082,91 доларів США - заборгованість за кредитом; 2194,68 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом; 146,55 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом; 16676,18 доларів США пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором; 19.07 доларів США - штраф (фіксована частина); 2155,02 доларів США - штраф (процентна частина), яку банк просить стягнути з відповідачки.

В ході розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги, просив стягнути з відповідачки заборгованість станом на 06.04.2015 року в розмірі 49791,05 доларів США, з яких: 24079,31 доларів США - заборгованість за кредитом; 3808,30 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом; 275,53 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом; 19238,75 доларів США пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором; 19.07 доларів США - штраф (фіксована частина); 2370,09 доларів США - штраф (процентна частина).

Рішенням Піщанського районного суду від 27.04.2015 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 1160131,46 грн. боргу та 3654,00 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, визнаючи суму заборгованості за кредитом в розмірі 24082,91 долар США і заперечуючи проти стягнення решти суми боргу, просила вказане рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права, а по справі ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Послалась на те, що суд помилково вказав у рішенні про визнання нею позову повністю, тоді як суми пені та інші нарахування, що не стосуються тіла кредиту вона не визнає. Позивач не попередив її про валютні ризики під час виконання вказаного зобовязання, чим порушив ЗУ «Про захист прав споживачів» і звертаючись за достроковим стягнення усієї суми боргу, банк вимогу про розірвання кредитного договору не заявляв, що вважає підставою для відмови в задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, рішення суду та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч.1 ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зі змісту ст.1054 ЦК України вбачається, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави.

Зі змісту ст.526 ЦК України вбачається, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №VIGWGA000000097, згідно п.8.1 якого банк надав відповідачці кредитні кошти, на строк з 23.04.2008 року по 21.04.2018 року, у вигляді не поновлювальної лінії, у розмірі 23350 доларів США на наступні цілі: 20850,00 доларів США на споживчі цілі; 600,00 доларів США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту; 150,00 грн. доларів США на страхування майна; 100,00 доларів США на особисте страхування, а також 2500,00 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою відсотків за користування кредиту в розмірі 1,08 % на місяць на суму залишку заборгованості, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 0,96 % річних від суми зарезервованих ресурсів. Погашення заборгованості за цим кредитним договором здійснюється згідно графіка погашення кредиту, внесенням позичальником коштів (щомісячного платежу) в сумі 325,15 доларів США.

Проте, відповідачка свої зобовязання за цим кредитним договором належним чином не виконувала і станом на 06.04.2015 року допустила заборгованість в розмірі 49791,05 доларів США, з яких: 24079,31 доларів США - заборгованість за кредитом; 3808,30 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом; 275,53 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом; 19238,75 доларів США пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором; 19,07 доларів США - штраф (фіксована частина); 2370,09 доларів США - штраф (процентна частина).

Ухвалюючи рішення про стягнення заборгованості за кредитом, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог банку, їх підтвердження належними та допустимими доказами, зокрема, анкетою-заявою відповідачки, розрахунком заборгованості за кредитним договором, умовами і правилами надання банківських послуг, копією паспорта ОСОБА_2, а також виходив з визнання відповідачкою позову.

Проте, стягуючи суму заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2, суд не встановив обставини, що мають значення для справи, а саме, яку суму заборгованості допустила відповідачка, обмежившись посиланням на те, що відповідачка визнала позов, а останній підтверджений належним розрахунком заборгованості позивача, чим порушив норми процесуального права.

Тому ці обставини підлягають встановленню судом апеляційної інстанції.

Як вбачається з розрахунку позивача, загальна сума заборгованості, яку і стягнув суд, склала 1160131,46 грн.

З цього ж розрахунку вбачається, що ця сума складається з заборгованості за кредитом в розмірі 24079,31 доларів США, за відсотками за користування кредитом - 3808,30 доларів США, по комісії - 275,53 доларів США, по пені - 19238,75 доларів США, по штрафу (фіксована частина) - 19,07 доларів США, по штрафу (процентна складова) - 2370,09 доларів США.

Проте, суд не звернув увагу, що відповідачка визнала позов лише в частині стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 24079,31 доларів США, а проти стягнення відсотків, комісії та неустойки у вигляді пені і штрафу заперечувала, про що зазначила і в апеляційній скарзі.

Згідно ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Тому рішення суду і доводи скарги підлягають перевірці судом апеляційної інстанції в частині стягнення заборгованості за відсотками, по комісії та неустойці.

Зі змісту п.п.2.2.2, 8.1 кредитного договору вбачається, що позичальник зобовязаний сплачувати відсотки за користування кредитом в розмірі 1,08 % на місяць на суму залишку заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка належним чином зобовязання за кредитним договором не виконувала, графік погашення заборгованості порушувала, чим допустила заборгованість за основною сумою кредиту, що надавався в іноземній валюті, та відсотками. Тому суд дійшов вірного висновку про необхідність стягнення заборгованості за ними.

Разом з тим, визначаючи валюту стягнення заборгованості за основною сумою кредиту та відсотками в гривні, суд не врахував розяснення п.12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30.03.2012 року, згідно яких, у разі якщо кредит наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.

За таких обставин, стягнення заборгованості за основною сумою кредиту та відсотків за ним повинно проводитись у валюті надання кредиту, з зазначенням еквіваленту до національної валюти гривні.

Суд вказане до уваги не взяв і безпідставно стягнув загальну суму заборгованості у гривнях.

Тому доводи скарги в цій частині підставні, а рішення суду щодо цього підлягає зміні.

Що стосується стягнення неустойки у вигляді пені, обрахованої в іноземній валюті, то за правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано.

Згідно п. 5.1 кредитного договору, сплата пені здійснюється у гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

Оскільки пеня є способом забезпечення виконання зобовязання і одночасно відповідальністю позичальника за його неналежне виконання, то, відповідно до закону та умов договору, має стягуватись в гривнях.

Тому вимога банку про стягнення пені в іноземній валюті не відповідає вимогам закону та договору.

Що стосується доводів скарги про безпідставне стягнення пені, то згідно п. 8.4 кредитного договору, при порушенні позичальником зобовязань із погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,15 % від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 грн.

Оскільки ОСОБА_2 допустила порушення зобовязання, що тягне за собою сплату пені та не зверталась до суду з заявою про застосування строків позовної давності, то суд підставно стягнув пеню за період з 30.07.2009 року по 06.04.2015 року. Розмір пені підтверджений належним розрахунком і складає в гривневому еквіваленті 431909, 34 грн.

Разом з тим, стягуючи неустойку у вигляді штрафу, суд допустив порушення норм матеріального права та умов договору.

Згідно п.5.3 кредитного договору, при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобовязань, передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, банк обрахував штраф (фіксовану частину) в розмірі 19,07 доларів США та штраф (процентну складову) в сумі 2370,09 доларів США, що суперечить вказаному пункту.

За таких обставин, розмір штрафу підлягає зменшенню і стягненню в гривні, а рішення суду в цій частині - зміні.

Доводи апеляційної скарги про порушення банком ст.11, 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» в частині не попередження відповідачки про валютні ризики, що повязанні з коливанням курсу гривні, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Відповідно до статті 36 ЗУ «Про Національний банк України» офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України.

Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року N 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.

Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, укладаючи кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідачка з підстав, передбачених ст.11, 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» кредитний договір не оспорювала, вимог про його розірвання не заявляла, тому доводи скарги є необґрунтованими.

З врахуванням усього викладеного, рішення суду підлягає зміні, а з відповідачки підлягає стягненню заборгованість за кредитом станом на 06.04.2015 року у вигляді заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 24079,31 доларів США, що еквівалентно 540580,51 грн.; за відсотками за користування кредитом в розмірі 3808,30 доларів США, що еквівалентно 85496,33 грн.; по комісії в розмірі 275,53 доларів США, що еквівалентно 6185,65 грн.; по пені в розмірі 431909,34 грн.; по штрафу (фіксована частина) в сумі 250,00 грн., по штрафу (процентна складова) в розмірі 53208,52 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Піщанського районного суду від 27 квітня 2015 року змінити.

Замість слів «1160131.46 гривнів боргу» вказати «заборгованість за кредитним договором №VIGWGA000000097 від 23.04.2008 року станом на 06.04.2015 року, у вигляді з заборгованості за кредитом в розмірі 24079,31 доларів США, що еквівалентно 540580,51 грн.; за відсотками за користування кредитом в розмірі 3808,30 доларів США, що еквівалентно 85496,33 грн.; по комісії в розмірі 275,53 доларів США, що еквівалентно 6185,65 грн.; по пені в розмірі 431909,34 грн.; по штрафу (фіксована частина) в сумі 250,00 грн., по штрафу (процентна складова) в розмірі 53208,52 грн.»

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом вірно: