Рішення № 52157330, 05.10.2015, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/4289/15-ц

Провадження № 2/127/2551/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2015 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Романюк Л.Ф.,

при секретарі Курутіній О.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

3-ї особи ОСОБА_3,

представника 3-ї особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_5 в інтересах малолітніх ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Комунального закладу «Вінницька обласна психоневрологічної лікарні ім. ак. ОСОБА_8» про визнання дій незаконними та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 в інтересах малолітніх ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернувся з позовом до Комунального закладу «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. ак. ОСОБА_8» про визнання дій незаконними та стягнення моральної шкоди. Позов мотивовано тим, що позивач та ОСОБА_9 перебували у зареєстрованому шлюбі з 25.11.2005 року, від якого у них народилось двоє дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 14.02.2014 року шлюб було розірвано, діти залишились проживати з батьком. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, хворіє на психічну хворобу у звязку з чим перебуває на обліку в Херсонській міській психоневрологічній поліклініці з діагнозом - гострий поліморфний психотичний розлад з симптомами шизофренії, не працевлаштована, самостійних доходів не має. В ніч з 29 на 30.06.2014 року ОСОБА_3 разом з іншими особами незаконно проникли до будинку позивача, завдали йому тілесних ушкоджень та викрали дітей, після чого направились до м. Вінниці.

01.07.2014 року за заявою ОСОБА_3 обидві дитини були оглянуті лікарем психіатром комунального закладу «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. ак. ОСОБА_8» Вінницької міської ради, де дітям було встановлено діагноз посттравматичний стресовий розлад. Діагноз дітям поставлено на підставі скарг матері, після чого діти були госпіталізовані на стаціонарне лікування до КЗ «ВОПЛ» в супроводі матері ОСОБА_3, де вони перебували з 01.07.2014 року по 30.07.2014 року. ОСОБА_6 була госпіталізована з скаргами зі слів матері на тривожність, страх темряви, поганий сон вночі, часті прокидання, головні болі стискаючого характеру в скронях. ОСОБА_7 була госпіталізована з скаргами зі слів матері на дратівливість, плаксивість, поганий сон вночі, прокидання з криком, постійний страх. На стаціонарному лікуванні в КЗ «ВОПЛ» діти знаходились з 01.07.2014 року по 30.07.2014 року. Згідно листа КЗ «ВОПЛ» від 24.09.2014 року № 2-6821 сама ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні в зазначеному закладі з 18.09.2014 року. Про психіатричний огляд та перебування дітей на стаціонарному лікуванні в КЗ «ВОПЛ» позивач довідався в процесі провадження по кримінальній справі № 12014230030002321, дії відповідача щодо психіатричного огляду та госпіталізації на стаціонарне лікування в психіатричному закладі малолітніх осіб ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, 23.06.2009 року вважає незаконними, оскільки позивач, як батько малолітніх дітей згоди на їх огляд та госпіталізацію до КЗ «ВОПЛ» не давав.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні уточненні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд визнати дії КЗ «ВОПЛ» незаконними та стягнути на користь ОСОБА_5 3000 грн. моральної шкоди.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог позивача в повному обсязі та вважає позовну заяву безпідставною, зазначив що жоден з документів, на які посилається позивач, не свідчать про незаконні дії працівників лікарняної установи - відповідача, та не підтверджує того, що через перебування дітей в зазначеному медичному закладі, дітям та позивачеві було спричинено моральну шкоду, надав суду письмові заперечення.

Третя особа ОСОБА_9 в судовому засіданні, позовні вимог не визнала, просила суд відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи ОСОБА_4 в судовому засіданні з привододу позовних вимог про визнати дії КЗ «ВОПЛ» незаконними- покладається на думку суду, в решті позову просить суд відмовити.

Вислухавши думку сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до переконання в тому, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_9 перебували у зареєстрованому шлюбі з 25.11.2005 року, від якого у них народилось двоє дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. (а.с. 7-9).

14.02.2014 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було розірвано(а.с.168).

Відповідно до епікризу з історії хвороби № 2523/13 від 22.06.2013 року у ОСОБА_10 діагноз гострий поліморфний психотичний розлад з симптомами шизофренії (а.с. 10).

Ухвалами від 12.08.2014 року Дніпровського районного суду м. Херсона по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_5, треті особи: Орган опіки та піклування, виконавчий комітет Дніпровської районної у м. Херсоні ради, Служба у справах дітей Суворовської районної ради у м. Херсоні про визначення місця проживання дітей за зустрічною позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_10, третя особа без самостійних вимог : Служба у справах дітей Дніпровської районної ради у м. Херсоні про визначення місця проживання дітей було призначено ряд судово психіатричних експертиз відносно ОСОБА_5, ОСОБА_3П, та дітей ОСОБА_6, та ОСОБА_7І.(а.с. 17-19).

Відповідно до довідки № 2-7040 від 07.10.2014 року Комунального закладу «Вінницька обласна психоневрологічної лікарні ім. ак. ОСОБА_8», ОСОБА_6 та ОСОБА_7 знаходились на стаціонарному лікуванні в 16 психіатричному відділені для дітей ВОПНЛ ім.. акад. ОСОБА_8 з 01.07.2014 року по 30.07.2014 року. В лікарню поступили за заявою та в супроводі матері та голови Всеукраїнської організації з захисту психічно хворих «Відродженя» ОСОБА_2

ОСОБА_6 була госпіталізована з скаргами зі слів матері на: тривожність, страх темряви, поганий сон вночі, часті прокидання, головні болі стискаючого характеру в скронях; ОСОБА_7 була госпіталізована з скаргами зі слів матері на: дратівливість, плаксивість, поганий сон вночі, прокидання з криком, постійний страх. Огляд дітей здійснювався в психоневрологічному відділенні для надання консультативної допомоги та організаційно методичної роботи лікарем дитячим психіатром ОСОБА_11, у відділенні діти оглядались завідуючою відділення ОСОБА_12 та лікуючим лікарем ОСОБА_13. Лікування яке проводилось міститься в копіях історій хвороб. (а.с.22).

В судовому засіданні була оглянута медична карта стаціонарного хворого № 7094 Комунального закладу «Вінницька обласна психоневрологічної лікарні ім. ак. ОСОБА_8» ОСОБА_7, в матеріалах картки міститься заява ОСОБА_3 від 01.07.2014 року про надання дозволу на госпіталізацію з подальшим обстеженням та лікуванням у відділенні № 16 КЗ ВОПНЛ ім. акад. ОСОБА_8 ОСОБА_7

Також, була оглянута медична карта стаціонарного хворого № 7093 Комунального закладу «Вінницька обласна психоневрологічної лікарні ім. ак. ОСОБА_8» ОСОБА_6, в матеріалах картки міститься заява ОСОБА_3 від 01.07.2014 року про надання дозволу на госпіталізацію з подальшим обстеженням та лікуванням у відділенні № 16 КЗ ВОПНЛ ім. акад. ОСОБА_8 ОСОБА_6

Про відсутність згоди батька сторонами не оспарюється, а тому в силу ст. 61 ЦПК України, дана обставина доказуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 21 Конституції України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Конституції України, жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Відповідно до ч.1 ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість.

Відповідно до ч.3 ст. 51Конституції України, сімя, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.

Згідно визначення термінів в ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства», під охороною дитинства мається на увазі система державних та громадських заходів, спрямована на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства», кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім'ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитина від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обовязків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Комунальний заклад «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. академіка ОСОБА_8» Вінницької міської ради є закладом охорони здоровя - лікувально-профілактичним закладом, який забезпечує спеціалізовану стаціонарну та поліклінічну медичну допомогу з психіатрії, неврології та нейрохірургії населенню області, центром організаційно-методичного керівництва лікувально-профілактичними закладами розміщеними на території області, базою спеціалізації, підвищення кваліфікації лікарів та середніх медпрацівників, базою Вінницького національного медичного університету та медичного коледжу з питань психіатрії, неврології та нейрохірургії.

Відповідно до вимог ст. 273 ЦК України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень забезпечують здійснення фізичною особою особистих немайнових прав. Юридичні особи, їх працівники, окремі фізичні особи, професійні обов'язки яг стосуються особистих немайнових прав фізичної особи, зобов'язані утримуватися від дій, якими ці права можуть бути порушені. Діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про психіатричну допомогу», кожна особа вважається такою, має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про психіатричну допомогу», психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування з мінімальними соціально-правовими обмеженнями.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про психіатричну допомогу», психіатричний огляд проводиться з метою з'ясування: наявності чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання.

Психіатричний огляд проводиться лікарем-психіатром на прохання або за усвідомленою згодою особи; щодо особи віком 14 років (малолітньої особи) - на прохання або за згодою її батьків чи іншого законного представника; щодо особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, - на прохання або за згодою її опікуна.

У разі незгоди одного із батьків чи відсутності батьків або іншого законного представника психіатричний огляд неповнолітнього здійснюється за рішенням (згодою) органів опіки та піклування, яке може бути оскаржено до суду.

Психіатричний огляд особи може бути проведено без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника у випадках, коли одержані відомості дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, або завдасть значної шкоди своєму здоров'ю у зв'язку з погіршенням психічного стану разі ненадання їй психіатричної допомоги.

Рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника приймається лікарем-психіатром за заявою, яка містить відомості, що дають достатні підстави для такого огляду. Із заявою можуть звернутися родичі особі яка підлягає психіатричному огляду, лікар, який має будь-яку медичну спеціальність, інші особи.

Заява про психіатричний огляд особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника повинна бути подана у письмовій формі та містити відомості, що обгрунтовують необхідність психіатричного огляду вказують на відмову особи чи її законного представника від звернення до лікаря-психіатра. Лікар-психіатр має право робити запит щодо надання йому додаткових медичних та інших відомостей, необхідних для прийняття відповідного рішення.

У невідкладних випадках, коли за одержаними відомостями, що дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, заява про психіатричний огляд особи може бути усною. У цих випадках рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника приймається лікарем-психіатром самостійно і психіатричний огляд проводиться ним негайно. У випадках, коли відсутні дані, що свідчать про наявність обставин, передбачених абзацами другим та третім частини третьої цієї статті, заява повинна бути подана у письмовій формі та містити відомості, що обґрунтовують необхідність проведення такого огляду.

У разі встановлення обґрунтованості заяви про психіатричний огляд особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника лікар-психіатр направляє до суду за місцем проживання цієї особи заяву про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку. До заяви додається висновок лікаря-психіатра, який містить обґрунтування про необхідність проведення такого огляду, та інші матеріали. Психіатричний огляд особи проводиться лікарем-психіатром у примусовому порядку за рішенням суду. Лікар-психіатр перед проведенням психіатричного огляду зобов'язаний відрекомендуватися особі, яка підлягає огляду, або її законному представнику як лікар-психіатр, назвати своє прізвище, місце роботи та викласти мету огляду.

Дані психіатричного огляду з висновком про стан психічного здоровя особи, а також причини звернення до лікаря-психіатра та медичні рекомендації фіксуються у медичній документації. Умисне подання заяви про психіатричний огляд особи, що містить завідомо неправдиві або неточні відомості щодо стану психічного здоров'я цієї особи, тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про психіатричну допомогу», особа госпіталізується до психіатричного закладу добровільно - на її прохання або за її усвідомленою згодою. Особа віком до 14 років (малолітня особа) госпіталізується до психіатричного закладу на прохання або за згодою її батьків чи іншого законного представника. Особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною, госпіталізується до психіатричного закладу на прохання або за згодою її опікуна. У разі незгоди одного із батьків або відсутності батьків чи законного представника госпіталізація неповнолітнього до психіатричного закладу проводиться за рішенням (згодою) органу опіки та піклування, яке може бути оскаржено до суду. Згода на госпіталізацію фіксується у медичній документації за підписом особи або її законного представника та лікаря-психіатра. Госпіталізація особи у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за рішенням лікаря-психіатра. Особа може бути госпіталізована до психіатричного закладу в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, а також у випадках проведення експертизи стану психічного здоров'я особи або застосування до особи, яка страждає на психічний розлад і вчинила суспільно небезпечне діяння, примусового заходу медичного характеру на підставах та в порядку, передбачених законами України.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про психіатричну допомогу», особа віком до 14 років (малолітня особа) та особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною, госпіталізовані до психіатричного закладу на прохання або за згодою їх законних представників, підлягають обов'язковому протягом 48 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів психіатричного закладу для прийняття рішення про необхідність подальшого перебування цих осіб у психіатричному закладі та надання їм стаціонарної психіатричної допомоги. При подальшому перебуванні в психіатричному закладі зазначені в цій статті особи підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на місяць для вирішення питання про необхідність продовження чи припинення надання їм стаціонарної психіатричної допомоги. У разі виявлення комісією лікарів-психіатрів зловживань, допущених законними представниками особи віком до 14 років (малолітньої особи) або особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, власник психіатричного закладу або уповноважений ним орган повідомляє про це органи опіки та піклування за місцем проживання особи, яку було госпіталізовано.

Законними представниками, відповідно до визначень в ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу», є батьки (усиновителі), опікуни або інші особи, уповноважені законом представляти інтереси осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі здійснювати захист їх прав, свобод і законних інтересів при наданні їм психіатричної допомоги.

Згідно п. п. 3.2., 3.3., 3.12. Порядку, надання психіатричної допомоги дітям, затвердженого наказом Міністерства охорони здоровя України від 18.05.2013 року № 400 (далі - Порядок), рішення про надання стаціонарної психіатричної допомоги дитині приймається лікарем-психіатром дитячим за результатами особистого психіатричного огляду дитини в присутності батьків чи інших законних представників, проведеного з порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про психіатричну допомогу». Госпіталізація дітей для надання стаціонарної психіатричної допомоги здійснюється через дитячий приймальний кабінет (відділення) закладів охорони здоровя за наявності направлення та показань: за направленням лікаря-психіатра дитячого; за екстреними показаннями за рішенням лікаря-психіатра бригади швидкої медичної допомоги; на прохання дитини віком від І4 до 18 років; на прохання батьків, інших законних представників дитини; за рішенням (згодою) органів опіки та піклування; при переведенні з інших дитячих медичних закладів (після консультаційного огляду лікаря-психіатра дитячого) за усвідомленою згодою законних представників дитини та дитини у віці від 14 до 18 років; за направленням сімейного лікаря, лікарів-спеціалістів (після консультативного огляду лікаря-психіатра дитячого). Діти поступають на госпіталізацію у приймальне відділення (кабінет) у супроводі їхніх батьків або законних представників.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11, яка працює дитячим психіатром КЗ ВОПНЛ ім. акад. ОСОБА_8 суду показала, що в липні 2014 року у неї на прийомі були дві дівчинки разом з мамою, за станом здоровя діти потребували психіатричної допомоги, тобто роботи з лікарем психологом та медикаментозного лікування. Діти перебували в стані стресу, були налякані, менша дівчинка постійно плакала. Дозвіл на огляд дітей дала мати, до Органу опіки та піклування не звертались, оскільки діти були іногородніми, діти на огляді були вперше, даний огляд проводився на підставі заяви матері та дозволу головного лікаря. Дозволу батька на огляд дітей не було.

Свідок ОСОБА_13, яка працює дитячим психіатром КЗ ВОПНЛ ім. акад. ОСОБА_8 суду показала, що 01.07.2014 року в поліклініці лікарем ОСОБА_11 були оглянуті дві дівчинки, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пізніше за дітьми був закріплений лікар та нагляд завідуючого відділення. В поліклініку звернулась мама дівчат разом з громадським представником ОСОБА_2

Згоду на огляд дітей надав головний лікар, згоди батька не було, до Органу опіки та піклування не звертались, оскільки діти були іногородні. Через те, що діти були у важкому стані і потребували допомоги їх взяли на лікування, яке їм було дуже необхідне.

В судовому засіданні свої пояснення як спеціаліст надав ОСОБА_14, завідувач консультативно поліклінічного відділення Українського науково дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології, зазначивши, що пост травматичний стресовий розлад - це психічне захворювання(розлад), суть якого полягає у переживанні страху, емоційних порушень, паніки, навязливих спогадів, думок які повязанні з стресом. Однією з умов захворювання має бути реакція на стрес. З нормативів, які прописані в міжнародній класифікації зазначається, що термін стресової ситуації, який передує пост травматичному стресовому розладу пів року. Існує клінічний протокол і всі психічні захворювання лікуються за протоколом, він включає в себе лікування в стаціонарних закладах та фактичне лікування. З даним діагнозом дитина відповідного віку буде відрізнятися від здорової дитини своєю поведінкою. Лікування зазначеного діагнозу має ряд методик.

З огляду на медичні картки неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7, останні пройшли новотропне лікування без застосування до них психотропних та наркотичних засобів відповідно до встановленого їм діагнозу. Дане лікування було правильним та відповідало інтересам дітей.

З аналізу вищенаведених правових норм та з урахуванням обставин даної справи можна зробити висновок, що психіатричний огляд малолітньої особи проводиться лікарем-психіатром на прохання або за згодою обох батьків чи законних представників, за винятком випадків, передбачених ч.3 ст.11 Закону України «Про психіатричну допомогу», що дають підстави проводити психіатричний огляд малолітньої особи без згоди батьків або законних представників. За результатами особистого психіатричного огляду дитини лікарем психіатром приймається рішення, зокрема, щодо необхідності госпіталізації та надання стаціонарної психіатричної допомоги дитині, що фіксується в медичній документації. До госпіталізації малолітньої особи також потрібна згода обох батьків.

Батько ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ОСОБА_5 згоди на огляд та госпіталізацію дітей до КЗ ВОПНЛ ім. акад. ОСОБА_8 не давав, дозволу органу опіки та піклування Вінницької міської ради також не було, що є порушенням норм чинного законодавства, однак госпіталізація була необхідна для самих дітей, оскільки вони за своїм станом здоровя потребували допомоги.

В судовому засіданні було заслухано думку неповнолітньої ОСОБА_6, яка заявили, що під час перебування з батьком вона з сестричкою ОСОБА_7 постійно сиділи за зачиненими дверима і не мали можливості спілкування, школу не відвідували, лягали спати о 12-й годині ночі з ввімкненим телевізором, щоб не боятися нічних кошмарів, батька цілими днями не було вдома, а вечеряли вони 0 10 й годині вечора смаженою картоплею. Не мали можливості зустрічі зі своєю матірю. Також діти підтвердили, що у КЗ ВОПНЛ ім. акад. ОСОБА_8 їм було гарно, їх ніхто не утримував у лікарні, там вони знайшли багато друзів.

Таким чином можна зробити висновок, що госпіталізація дітей до 16 відділення КЗ ВОПНЛ ім. акад. ОСОБА_8 була виправдана, що відповідає найвищим інтересам стосовно стану здоровя дітей, однак була здійснена з порушенням процедури, яка передбачена вищевказаним законодавством.

Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.

Зі змісту даних норм Закону слідує, що зобовязання щодо відшкодування шкоди виникає за наявності вини особи, протиправними діями якої завдана шкода. Однією із умов, яка утворює правову підставу відшкодування шкоди, є факт завдання шкоди та причинний зв'язок між цивільним правопорушенням та шкодою.

В матеріалах справи не міститься жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування наявності заподіяної позивачу моральної шкоди та не надано жодних доказів в обґрунтування її розміру, а також наявності прямого причинного звязку між незаконними діями КЗ ВОПНЛ ім. акад. ОСОБА_8 та душевними стражданнями позивача та малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 141, 155 СК України, Законами України «Про охорону дитинства», «Про психіатричну допомогу» ст.ст. 10, 57, 60, 88, 174, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати дії Комунального закладу « Вінницька обласна психоневрологічної лікарні ім. ак. ОСОБА_8» незаконними.

В решті позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене сторонами до апеляційного суду Вінницької області протягом 10 днів з моменту проголошення рішення суду.

Суддя: