Рішення № 52156672, 25.09.2015, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1634/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"25" вересня 2015 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Кривенка Д. Т.

за участю секретаря Марчук Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець цивільну справу за позовом Фермерське господарство "Скала" до ОСОБА_1, Реєстраційної служби Липовецького районного управління юстиції у Вінницькій області про визнання права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

Представник Фермерського господарства "Скала" звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, Реєстраційної служби Липовецького районного управління юстиції у Вінницькій області про визнання права власності на нерухоме майно, підставність якого обґрунтував таким.

14.06.2012 року між Фермерським господарством "Скала" (далі Позивач) та громадянином України ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) було укладено договір купівлі-продажу магазину з житловою квартирою, загальною площею 391.0 кв.м., житловою площею 55,6 кв.м., на плані позначений літерою "А", що розташований в смт. Турбів Липовецького району Вінницької області по вулиці Миру, за №99 а.

Відповідно до п.2.1 договору купівлі-продажу від 14.06.2012 року, продаж майна було здійснено за ціною 15 000,00 грн., хоча згідно з Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП "ВООБТІ" 23.05.2012 р. за №34235711, загальна вартість майна складала 816 779,00 грн.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 19 серпня 2015 року у цивільній справі №136/1340/15-ц, вищевказаний договір купівлі продажу нерухомого майна було визнано недійсним. Вказане рішення Липовецького районного суду набрало законної сили, а відтак Позивач 07.09.2015 року повернув Відповідачеві 15 000,00 грн., сплачені останнім при укладенні недійсного правочину. Проте, повернути назад у власність (в порядку реституції) магазин з житловою квартирою, загальною площею 391,0 кв.м. та житловою площею 55,6 кв.м., на плані позначений літерою "А", що розташований в смт. Турбів Липовецького району Вінницької області по вулиці Миру, за №99 а, Позивач не може, оскільки Відповідач, після укладення Договору купівлі-продажу від 14.06.2012 р., який було визнано судом недійсним, а саме у період з липня по жовтень 2012 року, здійснив реконструкцію (перепланування) придбаного за оскарженим договором магазину з житловою квартирою. Внаслідок проведеної реконструкції, Відповідачем було здійснено перепланування спірного нерухомого майна, збільшено житлову площу останнього з 55,6 до 143,5 м.2, без збільшення загальної площі об'єкта (391 м.2), змінено його найменування та 16 березня 2013 року, на підставі Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, фактично зареєстровано право власності на новий об'єкт нерухомості - житловий будинок загальною площею 391,0 м.2, житловою площею 143,5 м.2, на плані позначений літерою "А", що розташований в смт. Турбів Липовецького району Вінницької області по вулиці Миру, за №99 а.

Факт реєстрації права власності на перероблену річ та її підстави підтверджуються наданими Відповідачем копіями Свідоцтва про право власності від 16.03.2013р. та Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації.

Відповідно до характеристики об'єкта (новий технічний паспорт) а також зі слів Відповідача, вартість реконструкції (перепланування) склала 44 901,00 грн., а інвентаризаційна вартість спірного майна при цьому збільшилась із 861 680,00 грн. (станом на 14.06.2012р.) до 959 486.00 грн. (станом на 17.10.2012р.)

Таким чином, розмір та частка перепланованого (реконструкції) Відповідачем у складі спірного майна склали відповідно 44 901,00 грн. або 5,21%, а тому є неістотними.

Спірне нерухоме майно було побудоване (створене) Позивачем із власних матеріалів у 2005 році. Однак, з урахуванням вищевказаного рішення суду, починаючи з 14.06.2012 р. Відповідач фактично не мав правосуб'єктності, а тому, здійснена ним переробка (реконструкція) спірного нерухомого майна у липні - жовтні 2012 року є самочинною, що не створює підстав для набуття права власності на перероблену річ (житловий будинок).

Спірне майно є нерухомою, неподільною, неспоживною річчю, що визначена індивідуальними ознаками, та належить Позивачу, а здійснена Відповідачем реконструкція (переобладнання) є його складовою частиною, яку не можливо відокремити окремо без пошкодження або істотного знецінення майна, (статті 181, 183-185, 187 ЦК України).

Дійти згоди щодо відшкодування вартості здійсненої у 2012 році реконструкції спірного нерухомого майна, сторонам не вдалось, Відповідач не визнає права Позивача на спірне майно (житловий будинок) та відмовляється його повертати. У звязку з проведеною Відповідачем реконструкцією та зміною найменування спірного нерухомого майна, право власності на це майно за Позивачем також не визнає і орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно - Реєстраційна служба Липовецького районного управління юстиції у Вінницькій області, в наслідок чого Позивач не може відновити своє порушене право лише з підстав застосування наслідків недійсності правочину, оскільки не має можливості відновити документ, який засвідчує право власності на спірне майно, а саме як на магазин із житловою квартирою (так як у Реєстрі це майно рахується вже як житловий будинок).

За наведених обставин, позивач просив суд здійснити захист свого особистого немайнового та майнового права та інтересу у спосіб шляхом визнання за Фермерським господарством Скала (22524 Вінницька область, Липовецький район, с. Вахнівка, вул.Ворошилова, 14; Код ЄДРПОУ 20103972) права власності на житловий будинок загальною площею 391,0 м.2, житловою площею 143,5 м.2, на плані позначений літерою "А", що розташований в смт. Турбів Липовецького району Вінницької області по вулиці Миру, за №99 а, а також зобов'язати Реєстраційну службу Липовецького районного управління юстиції у Вінницькій області зареєструвати за ФГ Скала право власності на обєкт нерухомості.

В судове засідання представник позивача не зявився, однак надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав з підстав, що у ньому наведені, просив суд позов задовольнити, а розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не зявився, однак в заяві, що направив в адресу суду зазначив, що позовні вимоги визнає не заперечує проти задоволення позову, просив суд розгляд справи проводити за його відсутності.

Представник відповідача начальник Реєстраційної служби Липовецького районного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 в судове засідання також не зявився, в заяві зазначив, що проти позову не заперечують, просив розгляд справи здійснювати без участі їх представника.

Беручи до уваги те, що сторони скористались наданими їм ч.2 ст.158 ЦПК України правами, заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, а тому проводить його в даному судовому засіданні на підставі зібраних у справі доказів в загальному порядку, не здійснюючи фіксування судового процесу технічними засобами, що відповідає правилам ст.169, 197 ЦПК України.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно зясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраними у справі доказами, яким дав належну оцінку, дійшов висновку про задоволення позову з огляду на таке.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як убачається із Договору купівлі-продажу укладеного 14.06.2012 року між Фермерським господарством "Скала" та громадянином України ОСОБА_1, його предметом є нерухоме майно у виді магазину з житловою квартирою, загальною площею 391.0 кв.м. житловою площею 55,6 кв.м., на плані позначений літерою "А", що розташований в смт. Турбів Липовецького району Вінницької області по вулиці Миру, за №99 а. Ціна обєкта нерухомості визначена між сторонами згідно договору 15 000,00 грн., згідно з Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП "ВООБТІ" 23.05.2012 р. за №34235711, загальна вартість майна складала 816 779,00 грн.

21.06.2012 року було здійснено державну реєстрацію права власності магазину з житловою квартирою, загальною площею 391.0 кв.м. житловою площею 55,6 кв.м., на плані позначений літерою "А", що розташований в смт. Турбів Липовецького району Вінницької області по вулиці Миру, за №99 а за ОСОБА_1, на що вказує Витяг про державну реєстрацію права.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 19 серпня 2015 року у цивільній справі №136/1340/15-ц, вищевказаний договір купівлі продажу нерухомого майна було визнано недійсним. Вказане рішення Липовецького районного суду набрало законної сили, а відтак обставини, що ним встановлені не підлягають доказуванню в силу правил ст.61 ЦПК України.

Відповідно до положень ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Статтею 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

ОСОБА_3 83 ЦК України застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Згідно ч.1 ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

В межах наведених норм, Позивач 07.09.2015р. повернув Відповідачеві 15 000,00 грн., сплачені останнім при укладенні недійсного правочину, на що вказує Платіжне доручення за №19 від 07.09.2015 року. Однак, як слідує із позовної заяви, Позивач повернути назад у власність (в порядку реституції) магазин з житловою квартирою, загальною площею 391,0 кв.м. та житловою площею 55,6 кв.м., на плані позначений літерою "А", що розташований в смт. Турбів Липовецького району Вінницької області по вулиці Миру, за №99 а, не може, так як у період з липня по жовтень 2012 року, Відповідач здійснив реконструкцію (перепланування) придбаного за оскарженим договором магазину з житловою квартирою. Внаслідок проведеної реконструкції, як вбачається із відповідної технічної документації (старого та нового технічних паспортів), Відповідачем було здійснено перепланування спірного нерухомого майна, збільшено житлову площу останнього з 55,6 до 143,5 м.2, без збільшення загальної площі об'єкта (391 м.2), змінено його найменування та 16 березня 2013 року, на підставі Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, фактично зареєстровано право власності на новий об'єкт нерухомості - житловий будинок загальною площею 391,0 м.2, житловою площею 143,5 м.2, на плані позначений літерою "А", що розташований в смт. Турбів Липовецького району Вінницької області по вулиці Миру, за №99 а.

Факт реєстрації права власності на перероблену річ та її підстави підтверджуються наданими Відповідачем копіями Свідоцтва про право власності від 16.03.2013р. та Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації.

Відповідно до характеристики об'єкта (новий технічний паспорт) вартість реконструкції (перепланування) склала 44 901,00 грн., а інвентаризаційна вартість спірного майна при цьому збільшилась із 861 680,00 грн. (станом на 14.06.2012 р.) до 959 486.00 грн. (станом на 17.10.2012 р.) Таким чином, розмір та частка перепланованого (реконструкції) Відповідачем у складі спірного майна склали відповідно 44 901,00 грн. або 5,21%, а тому є неістотними.

Згідно статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. (ч.1 і ч.2 ст. 331 ЦК України).

Відповідно до ст.332 ЦК України, переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ. Особа, яка самочинно переробила чужу річ, не набуває право власності на нову річ і зобов'язана відшкодувати власникові матеріалу його вартість.

Якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу, право власності на нову річ набуває за її бажанням особа, яка здійснила таку переробку. У цьому разі особа, яка здійснила переробку, зобов'язана відшкодувати власникові матеріалу моральну шкоду (ч.4). Власник матеріалу, який набув право власності на виготовлену з нього річ, зобов'язаний відшкодувати вартість переробки особі, яка її здійснила, якщо інше не встановлено договором (ч.5).

Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами спору, спірне нерухоме майно було побудоване (створене) Позивачем із власних матеріалів у 2005 році.

Липовецьким районним судом, рішенням від 19.08.2015 р. у справі №136/1340/15-ц, було встановлено неправомірність набуття Відповідачем права власності на дане майно згідно Договору купівлі-продажу від 14.06.2012 р.

Таким чином, починаючи з 14.06.2012 р. Відповідач фактично не мав правосуб'єктності. встановленої зокрема статтями 316, 317 та 319 ЦК України, а тому, здійснена ним переробка (реконструкція) спірного нерухомого майна у липні - жовтні 2012 року є самочинною, що не створює підстав для набуття права власності на перероблену річ (житловий будинок).

Спірне майно є нерухомою, неподільною, неспоживною річчю, що визначена індивідуальними ознаками, та належить Позивачу, а здійснена Відповідачем реконструкція (переобладнання) є його складовою частиною, яку не можливо відокремити окремо без пошкодження або істотного знецінення майна, (статті 181, 183-185, 187 ЦК України).

Дійти згоди щодо відшкодування вартості здійсненої відповідачем у 2012 році реконструкції спірного нерухомого майна, сторонам не вдалось, в силу чого, Відповідач не визнає права Позивача на спірне майно (житловий будинок) та відмовляється його повертати. У звязку з проведеною Відповідачем реконструкцією та зміною найменування спірного нерухомого майна, право власності на це майно за Позивачем також не визнає і орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно - Реєстраційна служба Липовецького районного управління юстиції у Вінницькій області, внаслідок чого Позивач не може відновити своє порушене право лише з підстав застосування наслідків недійсності правочину, оскільки не має можливості відновити документ, який засвідчує право власності на спірне майно, а саме як на магазин із житловою квартирою (так як у Реєстрі це майно рахується вже як житловий будинок).

Відповідно до ч.4 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Пунктами 1 та 5 ч.1 ст.19 зазначеного закону також передбачено, що державна реєстрація прав проводиться зокрема на підставі договорів, укладених у порядку встановленому законом, та рішень судів, що набрали законної сили.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ст. 386 ЦК України).

Відповідно до ст. 392 ЦК України, особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності зокрема якщо це право не визнається іншими особами або втратою (неможливістю відновити) документа, який засвідчує право власності на майно.

Крім цього, судом було встановлено, що запис у Державному реєстрі прав за ОСОБА_1 було здійснено внаслідок укладення договору, який визнано за рішенням суду недійсним, однак не вирішено питання про скасування такого запису в Державному реєстрі, внесеного за заявою неправомірного набувача, тому для відновлення становища, яке існувало до порушення прав позивача суд вважає за доцільне позовні вимоги задовольнити частково у спосіб шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав за ОСОБА_1 та визнання за позивачем права власності на нерухоме майно.

Керуючись ст. 3, 15, 16, 181, 183-185, 187, 216, 316,317, 319, 328, 331, 332, 386, 392, 1212, 1213 ЦК України, ст.10, 11, 58-61, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати запис в Державному реєстрі вчинений 21.06.2012 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на магазин з житловою квартирою, що розташовані по вул. Миру, будинок 99а, в смт. Турбів Липовецького району Вінницької області вчинений на підставі договору купівлі - продажу від 14.06.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Липовецького районного нотаріального округу ОСОБА_4.

Визнати за Фермерським господарством Скала (22524 Вінницька область, Липовецький район, с. Вахнівка, вул.Ворошилова, 14; Код ЄДРПОУ 20103972) право власності на житловий будинок загальною площею 391,0 м.2, житловою площею 143,5 м.2, на плані позначений літерою "А", що розташований в смт. Турбів Липовецького району Вінницької області по вулиці Миру, за №99 а.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: ОСОБА_5