Рішення № 52156151, 12.10.2015, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/955/2015

130/2233/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2015 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Саландяк О.Я.,

секретаря Буги Р.М.,

з участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання батька, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 10.08.2015 року звернувся до суду з позовом до повнолітнього сина, який закінчив навчання - ОСОБА_2 про стягнення аліментів на своє утримання, мотивуючи його тим, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 є його сином від шлюбу із ОСОБА_5 Інша дитина - дочка ОСОБА_6 04.10.2000р.н. ще неповнолітня. Відповідач закінчив навчання у червні 2015 року. ОСОБА_1 є пенсіонером та його пенсія складає 588 грн., відповідно до акту Сербинівської сільської ради проживає лише на свою пенсію, інших джерел доходу немає, забезпечити свій прожитковий мінімум не може, оскільки має 67 років. Відповідач не одружений, не працює та де знаходиться позивачу не відомо. Все своє життя, починаючи з народження сина, позивач забезпечував його прожитковий мінімум, а тепер у нього виникло право на забезпечення свого прожиткового мінімуму зі сторони сина, а тому звернувся до суду із даним позовом, у якому, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України, відповідно до якої із 01.09.2015 прожитковий мінімум доходів громадян збільшений до суми 1330 грн, збільшивши позовні вимоги (а.с. 61) просив стягувати з ОСОБА_2 кошти на його утримання та забезпечення свого прожиткового мінімуму у розмірі 742 грн., починаючи з дня подання позову та до зміни матеріального та сімейного стану сторін. Згідно заяви від 24.09.2015 року (а.с.76) позовну вимогу, яка викладена у позовній заяві, пред»явив також і до колишньої дружини ОСОБА_3, зазначивши, що він як непрацездатний другий із подружжя має право на отримання таких аліментів на підставі ст.ст. 75 ч.2, 76 ч.2 СК України, а суд на власний розсуд, згідно ст. 205 ч.2 СК України бере до уваги можливість одержання їх від дружини та сам визначає розмір таких аліментів. Ухвалою суду від 24.09.2015 року (а.с.79) за клопотанням позивача до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_3

Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги та збільшені позовні вимоги до ОСОБА_2, ОСОБА_3 підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі. Суду пояснив, що вони із ОСОБА_5 проживали у шлюбі, вели спільне господарство в с.Сербинівці Жмеринського району Вінницької області за місцем спільного проживання, побудували теплицю, із якої мали дохід. У шлюбі у них народилось двоє дітей. ОСОБА_3 зрадила його та з її ініціативи шлюб було розірвано. За її позовом із позивача стягувались аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей, із яких син ОСОБА_2 на даний час є повнолітнім, здоровим. працездатним, хоч і навчається на заочній формі навчання, однак має можливість працювати. На даний час із нього продовжуються утримуватись аліменти на дочку, яка є неповнолітньою. Коштів, що залишається, йому не вистачає для нормального харчування та утримання. Вважає, що рішенням суду, за яким стягувались аліменти порушено його право на прожитковий мінімум, а тому звернувся із даним позовом, яким бажає відновити своє право. ОСОБА_3 із дітьми з серпня 2012 року в с. Сербинівці не проживає. Із сином позивач спілкується, та йому відомо, що той не має доходів для сплати аліментів, а тому вважає, що частину таких аліментів у разі задоволення позову слід стягнути із ОСОБА_7, та розмір цієї частини суд має визначити самостійно. Вважає, що вживав всіх заходів для утримання сім»ї, поки вона існувала, останнє місце роботи не пам»ятає. На даний час будь-якого господарства не веде, земельну ділянку не обробляє, оскільки вона належить ОСОБА_3, живе виключно за пенсію. Операціями із нерухомістю він не займався, наданий відповідачем договір купівлі-продажу квартири просив до уваги не брати, оскільки, він був укладений із використанням його втраченого паспорту, шахрайським способом, на даний час жодного нерухомого майна за ним не рахується, та до періоду розгляду справи жодним чином не відноситься. Пояснив, що збільшив позовні вимоги до розміру прожиткового віку для працездатних осіб, хоча являється непрацездатним із тих міркувань, що за два останні роки ріст інфляції склав більше 100 відсотків, а також у зв»язку із незадовільним станом здоров»я, відсутністю коштів на лікування та недостатністю отримуваного доходу для забезпечення власних елементарних потреб. Вказав, що по відношенню до старшого сина, який залучений до участі і справі в якості третьої особи без самостійних вимог, він під час спільного проживання поводився погано, покинув сім»ю, коли син ОСОБА_8 був малолітнім, позбавлений відносно нього батьківських прав, із ним не спілкується, а тому вимагати від нього сплати аліментів на своє утримання не може, що просив врахувати суд. Вважає пояснення представника відповідача щодо ухилення від утримання дітей надуманими, твердження про аморальний спосіб життя голослівними.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_9 позов ОСОБА_1 не визнала. Додатково та на запитання пояснила, що позивач ОСОБА_1 останні двадцять років не працював, не утримував сім»ю, використовував працю дружини ОСОБА_3, а коли вона його покинула то змушена була звернутись до суду щодо примусового стягнення аліментів на утримання двох дітей, які проживали із нею. Пенсії позивача у сумі 900 грн. не вистачало для нормального утримання сім»ї, інших зусиль для заробляння коштів він не здійснював, а тому у нього відсутнє право на утримання і від повнолітнього сина - відповідача. ОСОБА_3 останні п»ять років працювала в м.Києві. Відповідач ОСОБА_2 повнолітній, здоровий, працездатний, навчається на заочному відділенні, проходить установчу сесію, має намір та бажання працювати, однак, на даний час не має власних доходів та коштів, будь-якої можливості утримувати непрацездатного батька, знаходиться на утриманні матері, власного житла не має. Батьківських прав ОСОБА_1 відносно відповідача не позбавлявся, із позовом про стягнення аліментів на утримання сина, що продовжує навчатись ОСОБА_2 до ОСОБА_1 не звертався. Вважає, що позивач ухилявся від виконання своїх батьківських обов»язків щодо утримання сім»ї, відповідач не має коштів на утримання батька, а тому позов до задоволення не підлягає. Надалі, будучи належним чином та завчасно повідомленою про час та місце проведення судового засідання (а.с.82), у судове засідання на 12.10.2015 року не з»явилась, заяви про відкладення розгляду справи не надала, поважності причин неявки не повідомила.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, які повідомлялись судом за зареєстрованим у встановленому законом місцем проживання (а.с.14, 83, 87а), у судові засідання не з»являлись, інтереси ОСОБА_2, який згідно письмової заяви (а.с.18) позов не визнав, просив справу розглядати у його відсутність, представляє представник ОСОБА_9 (а.с.23-26) Відповідач ОСОБА_3, за зареєстрованим місцем проживання відсутня (а.с.87, 90-91), позов не оспорила, заяви про розгляд справи спочатку не надала.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 повнолітній син від першого шлюбу позивача, що залучений до участі в справі ухвалою суду від 01.09.2015 року на виконання вимог ст. 205 ч.2 СК України, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи за адресою (а.с. 30, 58), що надана представником особи, якою заявлено клопотання про залучення, до суду не з»явився про причини неявки суд не повідомив, свого відношення до позову не висловив, за місцем проживання відсутній (а.с.84,85, 88-89)

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, оглянувши позовну заяву, заяви сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином позивача ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_3 (ОСОБА_5П.) (а.с. 7), який на час розгляду справи досяг повноліття. Інша дитина позивача ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_3 (ОСОБА_5П.) на час розгляду справи є неповнолітньою (а.с.6).

Позивач ОСОБА_1 досяг непрацездатного віку та отримує дохід у вигляді пенсії (а.с.2, 10) із якої стягуються аліменти.

Шлюб ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_3 (ОСОБА_5П.) розірвано згідно рішення апеляційного суду Вінницької області від 30 травня 2013 року (а.с.4-5)

ОСОБА_1 згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 10.08.2015 року (а.с.3) проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3. Житловий будинок, господарські споруди знаходяться у задовільному стані, в господарстві худоба та птиця відсутні. Джерелом існування є пенсія . 0,71 га земельна ділянка не обробляється, реалізацією сільгосппродукції не займається.

Згідно довідки Виконавчого комітету Сербинівської сільської ради від 30.06.2015 року № 397 власником присадибної земельної ділянки по вул. Леніна, 55 в селі Сербинівці та житлового будинку, який знесений є ОСОБА_3, позивач ОСОБА_1 зазначений як співмешканець (а.с.8) ОСОБА_3 зареєстрована за вказаною адресою, однак не проживає, сінокосів, пасовищ, земельного та майнового паю на території сільської ради не має.

Позивач ОСОБА_1 знаходиться на обліку в УПФ України в м.Жмеринка та Жмеринському районі з 14.08.2008 року (а.с.50) отримує пенсію за віком при повному стажі, розмір якої згідно довідки УПФ № 3888/02-3-25 від 23.06.2015 року складав з вирахуванням аліментів за період з грудня 2014 по лютий 2015 року 597. 31 грн., з квітня 2015 по травень 2015 року 588,05 грн. щомісячно (а.с.10), згідно довідки УПФ № 5007/02-3-25 від 01.09.2015 року складав з вирахуванням аліментів за період з березня 2015 по серпень 2015 року 588,05 грн. щомісячно (а.с.35). Як пояснив позивач розмір його пенсії з 01.09.2015 року виріс на 100 грн.

ОСОБА_1 згідно копії трудової книжки працював до 1996 року, з 12.07.2005 року по 08.04.2006 року перебував на обліку у Жмеринському міськрайонному центрі зайнятості (а.с.51)

Сім»я ОСОБА_1 у 2013 році перебувала у скрутному матеріальному становищі (а.с.74), за місцем проживання характеризувалась станом на 2013 рік з позитивної сторони (а.с.75)

ОСОБА_1, згідно рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 09.09.2013 року (а.с.93) відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на його утримання як другому із подружжя.

Згідно ксерокопії медичної карти ОСОБА_1 та висновку реоенцелографії (а.с.94-95) ОСОБА_1С 02.10.2015 року звернувся до окуліста, де йому рекомендовано стаціонарне лікування, від якого він утримується та встановлено порушення пульсового кровонаповнення, однак, як пояснив позивач він не має можливості лікуватись у зв»язку із скрутним матеріальним становищем.

ОСОБА_1 коштів на рахунках у банківських установах не має (а.с.96-97), як фізична особа-підприємець не зареєстрований (а.с.98)

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3, однак не проживає, не працює трудової книжки немає (зі слів заявника) (а.с.29)

Відповідач ОСОБА_2 до 20.06.2015 навчався у Жмеринському ВПУ (а.с.9) З 05.08.2015 року по червень 2017 року навчається на першому курсі заочного відділення Вінницького транспортного коледжу на контрактній основі, зарахований до числа студентів коледжу та за спеціальністю «Експлуатація та ремонт підйомно-транспортних, будівельних і дорожніх машин і обладнання» за скороченим терміном навчання та установча сесія призначена з 14.09.2015 року по 19.09.2015 року. (а.с.27-28)

Відповідачами не оспорено обставин ухилення від виконання батьківських обов»язків позивачем щодо ОСОБА_4, який за клопотанням представника відповідача залучений для участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог для з»ясування можливості утримання позивача від інших повнолітніх дітей.

Сторони не проживають однією сімєю, допомоги позивачу ОСОБА_2 не надає.

Встановленим в суді фактичним обставинам відповідають сімейні правовідносини, які регулюються Сімейним кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім»ї.

Згідно ч.1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Стаття 51 Конституції України встановлює, що повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Відповідно до вказаних норм повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги, а останнім надається право звернутися до суду за примусовим стягненням аліментів зі своїх дітей. Такий обов»язок виникає за сукупності наступних підстав: діти досягли вісімнадцяти років; батьки є непрацездатними за віком або за станом здоров'я; батьки потребують матеріальної допомоги; відсутні обставини для звільнення дітей від обов'язку утримувати своїх батьків. Непрацездатними визнаються особи, що досягли пенсійного віку.

Відповідно до ст. 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Відповідно до ст. 204 СК України дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність в розрахунку на місяць у розмірі: з 1 січня 2015 року - 949 гривень, з 1 вересня - 1074 гривні.

Відповідно до ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_2 є повнолітнім, працездатним, має можливість та бажання працевлаштуватись та працювати, відсутність стабільного доходу, навчання на заочній формі навчання, його добрий стан здоровя відсутність у нього інших утриманців, а також те, що відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання батька не надає, його догляду не здійснює, відповідно до ст. 205 СК України, суд вважає необхідним визначити розмір аліментів на утримання батька позивача ОСОБА_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 200,00 грн., щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з 10.08.2015 року і до припинення такого права в останнього.

При визначенні розміру аліментів суд врахував інтереси як сина, який не має можливості сплачувати аліменти у розмірі, у якому просить позивач, навчається, так і батька, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, хворіє, єдиним джерелом доходу якого є пенсія, із якої відраховуються аліменти на утримання неповнолітньої дочки, відсутність в останнього майна, що може приносити дохід, відсутність можливості мати утримання від інших дітей.

Таким чином позовні вимоги до ОСОБА_2 слід задовольнити частково.

Щодо позовних вимог до ОСОБА_3, то в їх задоволенні слід відмовити із таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 205 СК при визначенні розміру аліментів на непрацездатних батьків необхідно враховувати можливість отримання ними матеріальної допомоги від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, а також від дружини, чоловіка та своїх батьків.

Відповідно до ст. 75 СК України право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом. Права на утримання не має той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв'язку із вчиненням ним умисного злочину, якщо це встановлено судом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 75 СК розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Суд не бере до уваги твердження позивача, що він як непрацездатний другий із подружжя має право на отримання аліментів від колишньої дружини на підставі ст.ст. 75 ч.2, 76 ч.2 СК України, а суд на власний розсуд, згідно ст. 205 ч.2 СК України бере до уваги можливість одержання їх від дружини та сам визначає розмір таких аліментів, оскільки таке твердження не ґрунтується на законі. Право другого із подружжя (колишнього подружжя) на утримання встановлюється не в силу закону, а згідно рішення суду, а тому в даному конкретному випадку суд не може враховувати можливість отримання позивачем матеріальної допомоги від колишньої дружини відповідачки ОСОБА_3, оскільки рішенням суду від 09.09.2013 року в задоволенні таких вимог до ОСОБА_3 відмовлено та аліменти з неї на утримання позивача не стягуються.

Таким чином позивачем не доведено належними та допустими доказами, що відповідач ОСОБА_2 має можливість сплачувати аліменти у розмірі 742 грн. щомісячно.

Обставин, які б доводили необхідність звільнення відповідача ОСОБА_2 від обовязку утримувати непрацездатного батька, судом не встановлено.

Судом на виконання роз»ясень п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 15.05.2006, № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" перевірено доводи представника відповідача про ухилення позивача від виконання своїх обов'язків щодо ОСОБА_2, обов'язок доведення чого покладається на дітей. Представником відповідача не доведено суду винну поведінку позивача, пов'язану з його ухиленням від виконання своїх батьківських обов'язків. Не можна вважати таким ухиленням незадовільний матеріальний стан, чи отримання низьких доходів позивача під час проживання із відповідачами однією сім»єю.

Суд не бере до уваги та відкидає на підставі ст. 58 ч.3 ЦПК України надані позивачем довідку № 3900/10/17-005 від 14.06.2013 року ЖОДПІ (а.с.56) про місце проживання ОСОБА_5 та її неповнолітніх дітей у вказаний період, оскільки вказана у ній інформація не стосується предмета доказування у справі, що розглядається.

Суд не бере до уваги та відкидає надані представником відповідача докази відмінного матеріального становища позивача копію договору купівлі-продажу квартири від 24.01.2014 року із витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно квартиру в м.Києві по пр.Героїв Стлінграду 17/91 (а.с. 31-33), згідно якого позивач придбав вказану квартиру, має відповідні кошти, має майно, яке може приносити дохід, оскільки наданими позивачем доказами та витребуваними судом доказами (а.с.34, 49, 55) доводиться відсутність зареєстрованого за ОСОБА_1 вказаного та будь-якого іншого нерухомого майна. Також наданий договір судом визнається неналежним доказом, оскільки згідно ст. 58 ЦПК України не дає можливість встановити відмінний матеріальний стан позивача на час пред»явлення ним позову про стягнення аліментів на своє утримання.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України рішення суду слід допустити до негайного виконання в межах суми аліментного платежу за 1 місяць.

Відповідно до ст. ст. 88 ЦПК України, з відповідача слід стягнути судовий збір на користь держави, оскільки позивач при подачі такого позову звільнений від його оплати у редакції закону, чинного на час подачі позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 202 ч.1, 205 Сімейного кодексу України, та ст.ст. 10, 11, 57, 58, 60, 88, 209, 212 - 215, 367 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання батька задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_6, не працюючого, студента ІНФОРМАЦІЯ_7, ІНФОРМАЦІЯ_8 аліменти на його утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 200 (двісті) грн. щомісяця, починаючи з 10.08.2015 року і до припинення такого права.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп. на користь держави (банк ГУДК у Вінницькій області, м. Вінниця МФО 802015, номер рахунку 31211206700006 Код ЄДРПОУ 37755173, одержувач УДКСУ у Жмеринському районі та м. Жмеринка 22030001).

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць з 10.08.2015 року по 10.09.2015 року

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області на протязі десяти днів з дня його проголошення, а особами, що не були присутніми при його постановленні у цей же строк з часу отримання копії рішення.

Суддя: