Ухвала суду № 52153861, 08.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/32098/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

при секретарі судового засідання Брую О.Д.,

за участю представника позивача Воробйова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2012 по справі № 2а-5845/11/2670

за позовом Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2011 року Підприємством до суду заявлений позов, з урахуванням уточнень, про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення від 24.02.2011 № 0000332306 в частині донарахування податку на прибуток за основним платежем на суму 1 315 139,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 328 785,00 грн.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено в повному обсязі, оскаржуване податкове повідомлення - рішення визнано протиправним та скасовано в частині заявлених вимог.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Підприємства відмовити.

Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена позапланова виїзна перевірка Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 30.09.2010, за підсумками якої оформлено акт від 18.02.2011 №56/1-23-60-03334894 та встановлено ряд порушень у позивача, зокрема, пп. 4.1.6 п. 4.1, пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 1 335 389,00 грн.

Такі висновки фахівців контролюючого органу вмотивовано тим, що позивачем безпідставно, в порушення вимог пп. 4.1.6 п. 4.1, ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валового доходу не включено суми безоплатно отриманих основних фондів, що були передані на баланс Підприємства від Комунальної корпорації "Київавтодор" відповідно до наказів Головного управління комунальної власності міста Києва. Крім того, контролюючий орган дійшов висновку про завищення позивачем амортизаційних відрахувань, що призвело до зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток, оскільки такі відрахування здійснювались Підприємством на будівлю для адміністрації та склад, які були введені в експлуатацію 1985 році та на придбання чи будівництво яких, позивачем витрат понесено не було.

Зазначені висновки покладені в основу основних мотивів касаційної скарги.

Визначивши характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, суд першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що майно комунальних підприємств, зокрема, як Комунальної корпорації "Київавтодор" так і Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва", є власністю територіальної громади міста Києва, а не вищезазначених підприємств, а, отже, під час передачі майна від Комунальної корпорації "Київавтодор" на баланс позивача право власності на майно (основні фонди) до іншого власника (позивача) не переходило, а відповідно не відбулась і безоплатна передача основних засобів. Крім того, суд також дійшов висновку і про правомірність нарахування позивачем амортизаційних відрахувань на будівлю для адміністрації та склад, що перебувають на балансі позивача, оскільки вони були введені та в експлуатацію до набрання чинності Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а відтак відповідно до п. 22.8 ст. 22 вказаного Закону позивач мав право нараховувати амортизаційні відрахування на вказані основні фонди.

Так, відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 28.12.1994 № 394/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон № 394/94-ВР) до валового доходу включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Підпунктом 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 вказаного Закону визначено, що до складу валового доходу не включається вартість основних фондів, безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації у випадках, передбачених законодавством: якщо такі основні фонди отримані за рішенням органів центральної виконавчої влади; у разі отримання спеціалізованими експлуатуючими підприємствами об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж відповідно до рішень місцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів рад, прийнятих у межах їх повноважень; у разі отримання підприємствами комунальної власності об'єктів соціальної інфраструктури, зазначених у пп. 5.4.9 п. 5.4 ст.5 цього Закону, що перебували на балансі інших підприємств та утримувалися за їх рахунок.

Основні фонди, що отримуються у випадках, передбачених цим підпунктом, приймаються на баланс за ринковою (оціночною) вартістю і з метою оподаткування не підлягають амортизації, а порядок безоплатної передачі таких основних фондів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В розумінні Закону № 394/94-ВР безоплатно надані товари (роботи, послуги) це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод.

Таким чином, безоплатне надання товарів передбачає безоплатну передачу вказаних товарів у власність.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи Комунальне підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва" зареєстроване як юридична особа 24.03.1997 Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією.

Згідно зі Статутом, що затверджений розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 19.12.2001 за № 2738, позивач є юридичною особою - комунальним підприємством, що засновано на комунальній власності територіальної громади м. Києва і безпосередньо підпорядковується Київській міській державній адміністрації. Тобто власником майна позивача є територіальна громада м. Києва в особі розпорядника - Київської міської державної адміністрації (п. 1.1. ст. 1 Статуту). Крім того, позивач входить до складу Комунальної корпорації "Київавтодор", згідно з п. 1.2 Статуту комунальної корпорації "Київавтодор", власником якої також є територіальна громада м. Києва в особі розпорядника - Київської міської державної адміністрації.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 63 Господарського кодексу України унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, затверджує статут, розподіляє доходи, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. До унітарних підприємств віднесені в тому числі комунальні підприємства, засновані на власності об'єднання громадян.

Згідно з ч. 3. ст. 78 Господарського кодексу України майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання або на праві оперативного управління.

Згідно з п. 5.2. ст. 5 Статуту позивача майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади м. Києва і закріплено за ним на праві господарського відання, а відповідно до п. 5.4. Статуту Підприємство має право за згодою власника здавати в оренду, надавати іншим підприємствам, організаціям та установам безоплатно в тимчасове користування або позику належні йому будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу.

Отже, позивач не є власником майна, що знаходиться на його балансі, як не є таким власником і Комунальна корпорація "Київавтодор" від якої позивач одержав майно (основні фонди), оскільки також є унітарним комунальним підприємством, заснованим на власності територіальної громади м. Києва.

Власником переданого позивачеві на баланс майна є територіальна громада м. Києва в особі розпорядника - Київської міської державної адміністрації.

Таким чином, враховуючи, що передача майна на баланс позивача від іншого комунального підприємства відбулась на підставі рішень уповноваженого власником органу управління цими підприємствами, а позивач права власності на передане йому майно не набув, то відповідно, казані операції не підпадають під визначення безоплатної передачі товарів в розумінні Закону № 334/94-ВР та не змінюють структуру валового доходу позивача.

Щодо нарахування позивачем амортизаційних відрахувань на будівлю для адміністрації та склад то суд також погоджується з висновкам про правомірність такого нарахування з огляду на наступне.

Так, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону № 394/94-ВР визначено, що амортизації підлягають витрати, зокрема на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Пунктом 22.8 ст. 22 вказаного Закону, який набрав чинності 01.01.1995, встановлено, що балансова вартість основних фондів, які згідно зі статтею 8 цього Закону підпадають під визначення груп 1, 2 та 3, введених в експлуатацію до набрання чинності цим Законом, визначається на рівні їх залишкової вартості за станом на момент набрання чинності цим Законом з включенням їх до відповідної групи основних фондів з метою подальшої амортизації.

До першої групи основних фондів відносяться будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі (абзац другий підпункту 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону № 334/94 -ВР ).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що будівля для адміністрації та склад були введені в експлуатацію в 1985 році, тобто до моменту набрання чинності Законом № 334/94-ВР, та перебували на балансі Комунального підприємства ШЕУ Московського району м. Києва, що підтверджується відповідними актом введення в експлуатацію складу та приміщення для водії, наказом про прийняття в експлуатацію складу та приміщення для водіїв, Інвентарною карткою, Розрахунком нарахування амортизації основних засобів, Відомостями розрахунку амортизаційних відрахувань, бухгалтерською довідкою.

Крім того, судами також встановлено, що позивач є правонаступником Комунального підприємства ШЕУ Московського району м. Києва до якого після реорганізації перейшли на баланс всі основні засоби, в тому числі і будівля для адміністрації та склад. Факт обліку вищезазначених приміщень на балансі позивача підтверджується Відомостями розрахунку амортизаційних відрахувань за грудень 2007 року, січень 2009 року, січень 2010 року.

Таким чином, враховуючи, що будівля адміністрації та складу є об'єктами 1-ої групи основних фондів і враховувалась на балансі з 1985 року, суди попередніх інстанції дійшли вірного висновку про правомірність нарахування позивачем амортизації на вищезазначені об'єкти основних фондів у відповідності до пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність податкового повідомлення-рішення від 24.02.2011 № 0000332306 в частині донарахування податку на прибуток за основним платежем в сумі 1 315 139,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 328 785,00 грн.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2012 по справі № 2а-5845/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко