Ухвала суду № 52153812, 08.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2015 року м. Київ К/800/56231/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Шведа Е.Ю.,

суддів Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за

касаційною скаргою Львівської митниці Міндоходів

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року

у справі № 813/4407/13-а

за позовом Приватного підприємства «Ефективна відгодівля тварин-Захід»

до Львівської митниці Міндоходів

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Приватне підприємство «Ефективна відгодівля тварин-Захід» (далі - ПП «Ефективна відгодівля тварин-Захід») звернулось до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці Міндоходів, в якому просило: визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення №№ 48 та 49 від 18 травня 2013 року; зменшити розмір податкового зобов'язання, визначеного у податкових повідомленнях-рішеннях; визнати незаконними дії винних уповноважених посадових осіб Львівської митниці Державної митної служби України, вчинених щодо прийняття податкових повідомлень-рішень № 48 та № 49 від 18 травня 2013 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року, позов задоволено частково: визнано незаконними та скасовано повідомлення-рішення №№ 48 та 49, винесені Львівською митницею Міндоходів 18 травня 2013 року.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями митним органом подано касаційну скаргу в якій відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що суди дійшли помилкового висновку про відсутність у митниці правових підстав для донарахування податкових зобов'язань після здійснення митного оформлення товару.

В запереченнях, що надійшли на адресу суду позивач вважає касаційну скаргу необґрунтованою, тому просить залишити її без задоволення, судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Судами встановлено, що на підставі наказу від 30 жовтня 2012 року № 789 «Про проведення планової виїзної документальної перевірки стану дотримання ПП «Ефективна відгодівля тварин-Захід» законодавства України з питань митної справи» робочою групою відповідача проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання митного законодавства, за результатами якої відповідачем складено акт перевірки стану дотримання законодавства з питань митної справи за період діяльності з 20 листопада 2009 року по 20 листопада 2012 року № 19/13/209000000/0033420204 від 22 квітня 2013 року.

У вказаному акті перевірки відповідачем зроблено висновок, що при митному оформленні товарів позивачем порушено вимоги п. 5 ч. 2 ст. 267 МК України від 11.07.2002 № 92-IV та ч. 10 п. 5 ст. 58 МК України від 13.03.2012 року № 4495-VІ. З врахуванням вимог п. 102.1 ст. 102 ПК України, податкове зобов'язання ПП «Ефективна відгодівля тварин-Захід» складає 69419,39 грн., в т.ч. ввізного мита - 21671,89 грн., з податку на додану вартість - 47747,51 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 18 травня 2013 року прийнято повідомлення-рішення № 48, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем «ввізне мито» за основним платежем 20954,54 грн., штрафними санкціями 4574,78 грн. всього 25529,32 грн. та рішення № 49, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» за основним платежем - 46169,35 грн., штрафними санкціями - 10041, 71 грн., всього в сумі 56211, 06 грн.

Позивач, не погоджуючись з такими рішеннями митного органу, звернувся до суду з даним позовом про визнання їх незаконними та скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що під час митного оформлення імпортованих товарів позивачем, у відповідача не виникло сумніву щодо правильності та обґрунтування визначення митної вартості товарів, що зазначена у вантажних митних деклараціях, не проведено додаткових перевірок щодо вартості митної декларації, і таким чином митне оформлення товарів відбулося. Також, приймаючи вантажні митні декларації, митні органи перевірили митну вартість товару та пропустили його на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), а тому в подальшому не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів з огляду на наступне.

Згідно з п. 35 ст. 1 МК України (чинного на час виникнення спірних відносин) пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

У п. 19 ст. 1 МК України наведено визначення поняття «митні процедури» - це операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також зі справлянням передбачених законом податків і зборів.

Отже, митні процедури охоплюють митний контроль, митне оформлення та справляння податків і зборів. При цьому виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів, є митним оформленням.

Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі МК України відповідно до заявленого митного режиму.

Відповідно до ст. 69 МК України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Згідно з п. 54.4 ст. 54 ПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, митний орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Зі змісту наведених норм вбачається, що митний контроль можливий після завершення митного оформлення, однак за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Разом з тим, як вірно зазначено судами, за змістом ст.ст. 264, 265 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Як встановлено судами, під час митного оформлення імпортованих товарів позивачем у відповідача не виникло сумніву щодо правильності та обґрунтування митної вартості товарів, що зазначена у вантажних митних деклараціях, також не проведено додаткових перевірок щодо вартості митної декларації, і таким чином митне оформлення товарів відбулося.

Тому, посилаючись на рішення Верховного Суду України від 07 листопада 2011 року у справ № 21-223а11, судами вірно вказано, що якщо митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів.

Судами не встановлено наявність службових перевірок або кримінальних справ щодо посадових осіб відповідача.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, скасувавши спірні рішення митного органу. Судом першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, ухвалено обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Відповідно до ч. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 220, 2211, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Львівської митниці Міндоходів відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: