Ухвала суду № 52153807, 06.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2015 року м. Київ К/800/17999/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.10.2014 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 р.

у справі № 814/2298/14

за позовом Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню «Миколаївгаз»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство по газифікації та газопостачанню «Миколаївгаз» (далі - позивач, ПАТ «Миколаївгаз») звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач, СДПІ у м. Одесі) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.10.2014 р. позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000112201 від 27.02.2014 року.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 р. постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.10.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі СДПІ у м. Одесі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.10.2014 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

СДПІ у м. Одесі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Миколаївгаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПАТ «Укртрансгаз» за листопад 2013 року та їх відображення в обліку ПАТ «Миколаївгаз» у листопаді 2013 року, за результатами якої складено акт від 29.04.2014 року № 47/28-08-51 -40/05410263.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за листопад 2013 року на суму 671435 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000075104 від 14.05.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1007152,50 грн., в тому числі за основним платежем - 671435 грн., за штрафними санкціями - 335717,50 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 187.10 ст. 187 Податкового кодексу України у разі якщо платники податку на додану вартість, які постачають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), у тому числі надають послуги з його транспортування та постачання, надають послуги з водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.

Відповідно до п.п. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V ПКУ - це метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунка (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Відтак, касовий метод для цілей оподаткування, а саме визначення податкового кредиту, може випливати як з розрахункових операцій по списанню коштів з банківського рахунку, так і з інших видів розрахунків - компенсацій вартості поставлених товарів (послуг).

У відповідності до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до рішення господарського суду Миколаївської області від 07.07.2011 року у справі № 5016/1454/2011 (3/103) та договору на транспортування газу № 119Н-610 від 16.12.2009 року станом на 26.11.2013 року позивач мав заборгованість перед ПАТ «Укртрансгаз» у сумі 4500358,05 грн. за транспортування природного газу у 2010 році.

Згідно постанови Одеського апеляційного господарського суду від 27.01.2009 року по справі № 12/431/08 та договору на транспортування газу № 11-22 від 03.01.2002 року, позивач станом на 26.11.2013 року мав заборгованість перед ПАТ «Укртрансгаз» в сумі 1710023,5 грн. за транспортування природного газу у 2007 році. Загальна сума боргу складала 6210381,55 грн.

Позивачем 25.11.2013 року укладено з ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» угоду за № 314/13 про відступлення права вимоги, згідно якого ПАТ «Дніпропетровськгаз» передав, а позивач прийняв на себе право вимоги до ПАТ «Укртрансгаз» за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011038/Н06 від 27.09.2011 року в сумі 621081,55 грн.

В подальшому позивачем на адресу ПАТ «Укртрансгаз» направлено заяву від 29.11.2013 року № 09/5834 «Про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог».

У своєму бухгалтерському обліку позивачем було зменшено дебіторську заборгованість ПАТ «Укртрансгаз», яка виникла на підставі договору про відступлення права вимоги боргу № 314/13 від 25.11.2013 року на суму 6210381,55 грн. та, відповідно, зменшено кредиторську заборгованості перед ПАТ «Укртрансгаз» за транспортування природного газу у 2010 році, що виникла на підставі рішення господарського суду Миколаївської області від 07.07.2011 року у справі № 5016/1454/2011(3/103) на суму 4500358,05 грн. та заборгованості перед ПАТ «Укртрансгаз» за транспортування природного газу у 2007 році, що виникло на підставі постанови Одеського апеляційного господарського суду від 27.01.2009 року у справі № 12/431/08 на суму 1710023,5 грн.

Листом на адресу ПАТ «Миколаївгаз» від 18.12.2013 року № 11299/12-014 ПАТ «Укртрансгаз» погодився з пропозицією товариства щодо припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог та повідомило про проведення відповідних коригувань в бухгалтерському обліку в листопаді 2013 року.

Отже, позивач обґрунтовано скористався правом наданим йому вимогами Цивільного кодексу України щодо припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних вимог і провів розрахунки відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем правомірно віднесено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті проведення розрахункових операцій за надані послуги з транспортування газу магістральними мережами в листопаді та грудні 2010 року по податкових накладних від 30.11.2010 року № 3116 та від 31.12.2010 року № 3244.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.10.2014 р. та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів відхилити.

2.Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.10.2014 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун