Постанова № 52150842, 30.09.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 вересня 2015 року № 826/11760/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києвідо Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києвіпровизнання протиправною та скасування постанови ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови від 08.06.2015 ВП №40749629 про накладення штрафу у розмірі 680,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві фактично виконано рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 26.12.2012 у справі №2а-7785/12/2670, яким, зокрема, зобов'язано ДПІ у Дніпровському районі м. Києва підготувати висновок про повернення ТОВ «Нюанс-Сервіс» 147081,85 грн., оскільки повернуто на розрахунковий рахунок ТОВ «Нюанс-Сервіс» (податковий номер 31608917) помилково сплачений податок в сумі 103027,35 грн. у відповідності до листа ТОВ «Нюанс-Сервіс» від 11.06.2013 №8 та з урахуванням переплати на загальну суму 103027,35 грн. Тому застосування до позивача Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві оскаржуваною постановою штрафних санкцій є протиправним.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач до суду не прибув; свого відношення з приводу заявлених позовних вимог не висловив.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, подальший розгляд справи здійснив у порядку письмового провадження, відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, пояснення представника позивача, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених Законом.

Статтею 18 згаданого Закону встановлені вимоги до виконавчого документа. Зокрема, у виконавчому документі зазначається резолютивна частина рішення (п. 4 ч. 1 ст. 18 Закону).

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (ч. 1 ст. 25 Закону).

Частиною другою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Як було встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 18.11.2014 ВП №40749629 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-7785/12/2670, виданого 01.02.2013 Окружним адміністративним судом міста Києва на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 26.12.2012 у справі №2а-7785/12/2670 за позовом ТОВ «Нюанс-Сервіс» до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, третя особа ГУ Державної казначейської служби у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та стягнення помилково сплачених грошових зобов'язань.

Згідно резолютивної частини постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 26.12.2012 у справі №2а-7785/12/2670 визнано протиправною бездіяльність та зобов'язано ДПІ у Дніпровському районі м. Києва підготувати висновок про повернення ТОВ «Нюанс-Сервіс» 147081,85 грн. і подати його на виконання до ГУ ДКС в м. Києві.

Частинами першою та другою статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

З постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 08.06.2015 ВП №40749629 слідує, що станом на 08.06.2015 рішення суду боржником не виконано, в зв'язку з чим на боржника - Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби накладено штраф у розмірі 680,00 грн.

Позивач застосування до нього штрафних санкцій вважає протиправним, оскільки стверджує про повне виконання рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 26.12.2012 у справі №2а-7785/12/2670, а саме, що ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві висновком №3049-20 від 19.06.2013, згідно листа №291/10 від 11.06.2013 перераховано переплату по земельному податку в сумі 103027,35 грн. ТОВ «Нюанс-Сервіс» (податковий номер 31608917) на розрахунковий рахунок 2600730475101 в ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» м. Києва код банку 305749.

При цьому, позивач звертав увагу на наявність в КОР ТОВ «Нюанс-Сервіс» переплати по земельному податку на загальну суму 103027,35 грн. Крім того, зауважив, що ТОВ «Нюанс-Сервіс» листом від 11.06.2013 № 8 зверталося до ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо повернення на його розрахунковий рахунок помилково сплаченого податку, на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 26.12.2012, в сумі 103027,35 грн. а не 147081,85 грн. Тобто, товариство погодилося із сумою повернення саме 103027,35 грн. Отже, рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 26.12.2012 у справі №2а-7785/12/2670, на думку позивача, є виконаним і, відповідно, накладення штрафу на позивача застосовано відповідачем не обґрунтовано.

Однак таку думку позивача суд вважає помилковою.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження державного виконавця при вчиненні виконавчих дій регулюються Законом України «Про виконавче провадження» та іншими законодавчими і підзаконними актами. Нормами вказаного Закону встановлені випадки, які, зокрема, дають підстави державному виконавцю на припинення виконавчих дій.

Так, відповідно до пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як вже було зазначено вище, згідно з виконавчим документом №2а-7785/12/2670, виданим 01.02.2013 Окружним адміністративним судом міста Києва на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 26.12.2012 у справі №2а-7785/12/2670, позивач мав підготувати та подати на виконання висновок про повернення ТОВ «Нюанс-Сервіс» 147081,85 грн. Вчинення боржником дій на суму 103027,35 грн. не є тотожним виконанню рішення в повному обсязі згідно з виконавчим документом.

Щодо твердження позивача з приводу узгодження з ТОВ «Нюанс-Сервіс» суми повернення помилково зарахованого податку у розмірі 103027,35 грн. (тобто в іншому розмірі, ніж зазначено у виконавчому документі), слід зазначити наступне.

Відповідно до положень статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, є письмова заява стягувача (п. 1 ч. 1 ст. 49 Закону). Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на відповідність дій стягувача вказаній нормі.

За таких обставин державний виконавець правомірно вважав рішення суду за виконавчим документом №2а-7785/12/2670, виданим 01.02.2013 Окружним адміністративним судом міста Києва на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 26.12.2012 у справі №2а-7785/12/2670, не виконаним в повному обсязі відповідно до резолютивної його частини, а відтак обґрунтовано застосував до позивача штрафну санкцію у розмірі 680,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому вважає їх такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур