Ухвала суду № 52149467, 01.10.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Шарапа В.М.

Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.

УХВАЛА

іменем України

"01" жовтня 2015 р. Справа № 817/1677/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Зарудяної Л.О.

Іваненко Т.В.,

при секретарі Білоцькій А.В. ,

за участю представника позивача та представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "21" серпня 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Фокіної Анастасії Борисівни третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Фокіної Анастасії Борисівни про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №17323914 від 19.11.2014 року, про проведення державної реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 257796256101, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за гр. ОСОБА_5

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_3 на праві власності належала спірна квартира. Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 07.06.2013 року вказану квартиру виділено у власність колишньої дружини ОСОБА_3 - ОСОБА_6. На підставі даного рішення суду ОСОБА_6 зареєстровано право власності на спірну квартиру у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. В подальшому ОСОБА_6 передано цю квартиру у власність ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу, реєстрація права власності проведена відповідачем, як державним реєстратором, про що прийнято оспорюване рішення.

Зазначає, що заочне рішення суду про виділення квартири у власність ОСОБА_6 та рішення державного реєстратора про реєстрацію цього права скасовані в судовому порядку, тому реєстрація права власності за ОСОБА_5 проведена за відсутності для цього належних правових підстав. Крім того, вказує, що на час прийняття оспорюваного рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_5 зазначений об'єкт нерухомого майна перебував під обтяженням внаслідок накладення арешту на все майно ОСОБА_3 ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 01.08.2012 року, постановленою в межах забезпечення позову за заявою ОСОБА_6 З огляду на вказані обставини, вважає, що відповідач зобов'язана була перевірити наявність таких обтяжень у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за критерієм "ідентифікаційні дані фізичної або юридичної особи (особи, щодо майна якої встановлено обтяження/боржника" відносно ОСОБА_3, про якого реєстратору стало відомо під час отримання витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, як про попереднього власника квартири. Наголошує, що вказану обставину встановлено постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 09.02.2015 року в справі №817/3592/14, що набрала законної сили, та повинна бути врахована судом під час розгляду та вирішення даної адміністративної справи.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2015 р. в задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погодився з постановою суду першої інстанції, в апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач, як суб"єкт владних повноважень - державний реєстратор, мав усі необхідні документи та законодавчо визначені підстави для здійснення державної реєстрації права власності на спірну квартиру, а тому приватний нотаріус діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що 11.02.2011року позивач у справі ОСОБА_3 придбав за договором купівлі-продажу квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 63,0 кв.м (т.1 а.с. 27).

24.02.2011 року право власності ОСОБА_3 на дану квартиру зареєстроване у Реєстрі прав власності на нерухоме майно за №18364346 (т.1 а.с. 28).

01.08.2012 року Рівненським міським судом Рівненської області постановлено ухвалу по справі №1715/14099/12 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про розлучення та поділ майна подружжя, якою задоволено заяву про забезпечення позову, накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_3 (т.1 а.с. 29).

03.08.2012 року Першою Рівненською державною нотаріальною конторою внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис №12823536 про реєстрацію арешту нерухомого майна ОСОБА_3 на підставі ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 01.08.2012 року по справі №1715/14099/12 (а.с. 30).

07.06.2013 року Рівненським міським судом Рівненської області прийнято заочне рішення по справі №1715/14099/12, яким серед іншого виділено у приватну власність ОСОБА_6 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 31).

27.12.2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області прийнято рішення №9607120 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 115).

19.11.2014 року між ОСОБА_6 (Продавець) та ОСОБА_5 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири загальною площею 63,0 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 33, 55-90, 183-195).

19.11.2014 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу, як державним реєстратором прав на нерухоме майно, прийнято рішення №17323914 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 196-199).

Преамбулою Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952-IV (надалі - Закон України №1952-IV), передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Зазначений Закон України №1952-IV згідно зі статтею 1 регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 3 Закону України №1952-IVдержавна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка є обов'язковою.

Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України №1952-IV, державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом

Абзацом 2 частини 1 статті 9 Закону України №1952-IV визначено, що у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Зокрема, абзацами 2-3 частини 5 статті 9 Закону України №1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія, державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

За змістом частини 9 статті 15 Закону України №1952-IV, державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Абзацом 7 пункту 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868 (в редакції чинній на час спірних правовідносин, надалі - Порядок), встановлено, що нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії.

В силу приписів п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону України №1952-IV нотаріус, як спеціальний суб'єкт, здійснює функції державного реєстратора, в тому числі, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

З аналізу наведених правових норм суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що чинне законодавство наділяє нотаріуса окремими повноваженнями державного реєстратора прав на нерухоме майно, які виникають у нього лише у результаті здійснення нотаріальних дій, і реалізуються одночасно з їх вчиненням та виключно за наслідками перевірки правильності оформлення документів в офіційному порядку, що дозволяє забезпечити належний рівень захисту гарантованих Конституцією України речових прав фізичних і юридичних осіб на нерухоме майно.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України №1952-IV, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1)прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2)встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3)прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4)внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

5)видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6)надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з ч. 4 ст. 15 Закону України №1952-IV, державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Пунктом 36 Порядку передбачено, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на 19.11.2014 року заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07.06.2013 року по справі №1715/14099/12 та рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області від 27.12.2013 року №9607120 були чинними та не були скасовані у встановленому законом порядку.

Суди встановили, що заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07.06.2013 року в справі №1715/14099/12, яким у приватну власність ОСОБА_6 було виділено квартиру за адресою: АДРЕСА_1, скасоване ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області 20.11.2014 року (т.1 а.с. 32).

Рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області від 27.12.2013 року №9607120 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 скасоване постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 09.02.2015 року в справі №817/3592/14, що набрала законної сили 05.05.2015 року (т.1 а.с. 5-13).

Відтак, суд першої інстанції правильно вказав, що станом на час вчинення спірної реєстраційної дії у відповідача не було підстав не брати до уваги документи, надані ОСОБА_6 на підтвердження наявності у неї права власності на спірну квартиру та ставити під сумнів відповідність заявлених прав ОСОБА_5 і поданих для державної реєстрації такого переходу прав документів вимогам законодавства.

Крім того, підпунктом 1 пункту 37 Порядку визначено, що документами, які підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є, серед іншого, укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно.

В ході судового розгляду адміністративної справи судами встановлено, що попри скасування судами заочного рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07.06.2013 року по справі №1715/14099/12 та рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області від 27.12.2013 року №9607120, договір купівлі-продажу від 19.11.2014 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, який був безпосередньою підставою для прийняття відповідачем оспорюваного рішення, у судовому порядку недійсним не визнавався.

З огляду на вказані обставини, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що дії відповідача, які передували прийняттю оспорюваного рішення, повинні оцінюватись з урахуванням того правового становища нерухомого майна, яке існувало на час вчинення відповідних угод щодо цього майна. Тому, подальше скасування правовстановлюючого документу та рішення про первинну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно попереднього власника не свідчить про протиправність дій нотаріуса, як державного реєстратора, вчинених до такого скасування.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України №1952-IV, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених ч. 9 ст. 15 цього Закону.

Згідно з абз. 4 п. 95 Порядку, державний реєстратор встановлює наявність (відсутність) записів про обтяження речових прав на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - під час проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Абзацом 2 пункту 4 Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 року №1844/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 року за №2102/22414, визначено, що пошук записів про обтяження речових прав на нерухоме майно у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна здійснюється за такими ідентифікаторами: за реєстраційним номером запису в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно; за кадастровим номером земельної ділянки; за місцезнаходженням об'єкта нерухомого майна; за ідентифікаційними даними фізичної або юридичної особи (особи, щодо майна якої встановлено обтяження/боржника); для фізичної особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства) - прізвище, ім'я та (за наявності) по батькові, податковий номер (крім громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України); для юридичної особи (резидента та нерезидента) - найменування юридичної особи та податковий номер.

Таким чином, частиною 9 статті 15 Закону України №1952-IV передбачено виняток із загального правила коли у здійсненні державної реєстрації прав має бути відмовлено, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, а саме - для випадків коли така реєстрація проводиться в результаті вчинення нотаріальної дії.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, запис про арешт нерухомого майна ОСОБА_3 на підставі ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 01.08.2012 року по справі №1715/14099/12 було внесено 03.08.2012 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Разом з тим, суд першої інстанції правильно вказав, що при прийнятті оспорюваного рішення приватний нотаріус здійснював пошук у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за критерієм "ідентифікаційні дані фізичної або юридичної особи, щодо майна якої встановлено обтяження/боржника" відносно продавця за договором купівлі-продажу ОСОБА_6, як власника квартири на момент укладення правочину, що є цілком правомірним, оскільки ОСОБА_3, на той час виступав лише попереднім власником вказаного об'єкту нерухомого майна, право на яке передавалось.

Колегія суддів зазаначає, що ухвала Рівненського міського суду Рівненської області від 01.08.2012 року у справі №1715/14099/12 не містить переліку конкретного майна (зокрема про спірну квартиру в ній не йдеться), що робить неможливим відображення наявності заборони на об"єк /майно у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Отже, доводи позивача щодо наявності арешту нерухомого майна ОСОБА_3 на підставі ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 01.08.2012 року по справі №1715/14099/12, а саме: квартири за адресою: АДРЕСА_1 на час прийняття оспорюваного рішення не заслуговують на увагу і не могли слугувати обставиною, яка має вплив на здійснення державної реєстрації переходу права власності на вказану квартиру.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно відхилив доводи позивача і щодо наявності постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 09.02.2015 року в справі №817/3592/14, що набрала законної сили, оскільки предметом розгляду в межах вказаної адміністративної справи була правомірність рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області від 27.12.2013 року №9607120 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Суд в ході розгляду вказаної справи встановив, що в силу приписів Порядку, державний реєстратор зобов'язаний був перевірити наявність зареєстрованих обтяжень нерухомого майна за критерієм ідентифікаційних даних попереднього власника, яким на той час виступав ОСОБА_3

З урахуванням обставин справи та висновків суду у справі №817/3592/14 суд першої інстанції правильно зазначив, що оскільки при посвідченні відповідачем договору купівлі-продажу та прийнятті оспорюваного рішення відповідачем, як державним реєстратором, ОСОБА_3 не виступав а ні стороною правочину, а ні чинним власником квартири, тому обставини, встановлені постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 09.02.2015 року в справі №817/3592/14, не є преюдиційними в даній справі.

Щодо правового висновку Верховного Суду України про неможливість здійснення державним реєстратором реєстраційних дій за умови наявності в Єдиному реєстрі заборон припису про заборону відчуження майна до поки таке обтяження не буде зняте, то, не заперечуючи проти такого висновку в загальному, колегія суддів вважає за необхідне відхилитись від нього у цьому конкретному випадку саме з тих підстав, що ухвала Рівненського міського суду Рівненської області від 01.08.2012 року у справі №1715/14099/12 про арешт нерухомого майна ОСОБА_3 якраз і була винесена для забезпечення прав ОСОБА_6, а реєстраційною дією державного реєстратора Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області від 27.12.2013 року №9607120 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на спірну квартиру такі права були уже підтвердженні, тому, у урахуванням чинності останніх станом на день прийняття спірного рішення та навіть за умови витребування вказаної ухвали суду та ознайомлення з її змістом у відповідача не виникає правових підстав для відмови у вчиненні як нотаріальної дії так і винесенні оспорюваного рішення щодо проведення державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_5

За таких обставин, доводи, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи, а висновок суду першої інстанції є таким, що ґрунтується на належних та допустимих доказах.

На думку колегії суддів суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував Законодавство, яке регулює спірні правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду без змін.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "21" серпня 2015 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кузьменко

судді: Л.О. Зарудяна

Т.В. Іваненко

Повний текст cудового рішення виготовлено "02" жовтня 2015 р.

Роздруковано та надіслано: рек з пов про вруч

1- в справу:

2 - позивачу: ОСОБА_3 АДРЕСА_3

3 - відповідачу: Приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Фокіна Анастасія Борисівна АДРЕСА_6

4 - третій особі: ОСОБА_5 - АДРЕСА_2

5 - Представнику позивача: ОСОБА_8 АДРЕСА_5

6 - Представнику відповідача: Долбієв Олександр Володимирович АДРЕСА_4,