ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
__________
10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Шарапа В.М.
Суддя-доповідач:ОСОБА_1
ПОСТАНОВА
іменем України
"29" вересня 2015 р. Справа № 817/1659/15
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Малахової Н.М.
суддів: Жизневської А.В.
ОСОБА_2,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "13" серпня 2015 р. у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2015 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.01.2015 року №0000691700. В обґрунтування позову позивач посилався на те, що на час проведення перевірки були усі необхідні документи на підтвердження правомірності формування податкового кредиту.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13.08.2015 року у задоволені позову відмовлено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державного бюджету України судовий збір у сумі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 (тридцять) коп.
В апеляційній скарзі Фізична особа- підприємець ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позов.
Розглянувши справу у межах, визначених ст.195 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Рівне проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту і бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень-листопад 2014 року, результати якої оформлено актом від 19.01.2015 року №9/17/НОМЕР_1 (а.с. 21-25).
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.01.2015 року №0000691700 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у сумі 1635,00 грн. (а.с. 5).
За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін. (а.с. 26-31).
Згідно висновків податкового органу позивачем порушено вимоги абз. 3 п. 198.3 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки завищено податковий кредит з податку на додану вартість за вересень 2014 року на суму 1635,00 грн. внаслідок включення до його складу сум ПДВ, сплачених у вартості товарів, які не використовувались у господарській діяльності, що призвело до завищення бюджетного відшкодування, задекларованого за жовтень 2014 року, на суму 1635,00 грн.
Вирішуючи спір суд першої інстанції дійшов висновків про недоведеність позивачем реального характеру розглядуваних господарських операцій та зв'язку цих операцій з його господарською діяльністю.
Проте, із вказаними доводами погодитись не можна, зважаючи на таке.
Відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 199.1 статті 199 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час спірних правовідносин) визначено, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.
Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
В силу вимог пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції чинній на час спірних правовідносин) у разі якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання послуг (робіт) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Як встановлено судом, 23.09.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод покрівельних матеріалів" (постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (покупець) укладено договір №ЕВ-147, предметом якого стала поставка продукції в асортименті, у кількості та за цінами, викладеними у додатках до договору (а.с. 34-36).
На виконання умов даного договору поставлено товари, а саме металопрофіль T18 RAL 5005, самонарізи 4,8*35 КФД на загальну суму 9810,00 грн., в тому числі ПДВ 1635,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 24.09.2014 року №ЕВ-0001225. Розрахунки за поставлений товар проведено у повному обсязі (а.с. 38-42).
Податок на додану вартість у сумі 1635,00 грн., на підставі податкової накладної від 24.09.2014 року №205, включено до складу податкового кредиту за вересень 2014 року, від'ємне значення між сумою даного податкового кредиту та податкового зобов'язання включено до складу бюджетного відшкодування за жовтень 2014 року (а.с. 49-64).
В акті перевірки від 19.01.2015 року №9/17/НОМЕР_1 відповідачем зазначено, що платником податків до перевірки не було надано документи на підтвердження використання придбаних у ТОВ "Завод покрівельних матеріалів" товарів у господарській діяльності, в тому числі акти на встановлення будь-яких основних засобів, введення їх в експлуатацію та документального підтвердження необхідності придбання товарів, а також доказів на підтвердження належності на праві власності чи праві користування нерухомого майна.
Згідно матеріалів справи позивач здійснює господарську діяльність за видом лісопильне та стругальне виробництво, оптова торгівля лісоматеріалами (а.с. 33).
Придбаний у ТОВ "Завод покрівельних матеріалів Еверест" товар було використано позивачем у господарській діяльності при покритті навісу для верстата стрічкопильного.
Зокрема, позивачем податковому органу було надано договір поставки № ЕВ -147 від 23.09.2014 року, замовлення до видаткової накладної № ЕВ-0001225 від 24.09.2014 року, рахунок-фактуру № ЕВ- 0001321 від 23.09.2014 року на суму 9810,00 грн., товаро-транспортну накладну № ЕВ-0000490 від 24.09.2014 року, податкову накладну № 205 від 24.09.2014 року на загальну суму 9810,00 грн. та видаткову накладну № ЕВ -0001225 від 24.09.2014 року.
При цьому, у підпункті 2.5 пункту 2 акту перевірки зазначено, що під час перевірки первинні документи надані в повному обсязі.
Окрім того, в суді першої інстанції позивачем було надано акт про покриття навісу для верстата стрічкопильного ПЛП-АСТРА-М-6,2 від 22.10.2014 року, складений працівниками ФОП ОСОБА_3; трудові договори з найманими працівниками; свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомого майна виробничу базу по переробці деревини, що знаходиться за адресою: Рівненська область, Рокитнівський район, с. Рокитне, вул. І.Франка, 99; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 43-48).
Отже, позивач первинними документами та податковою накладною, що містять достовірні відомості про обсяг і зміст господарської операції, було доведено її реальність, а тому суми податку на додану вартість правомірно віднесено до складу податкового кредиту
При цьому, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції з посиланням на пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України про те, що існують підстави вважати, що документи на підтвердження фактичного використання придбаних товарів у господарській діяльності, попри їх надання позивачем до суду , були відсутні на час складення звітності, а тому податковий орган обґрунтовано зменшив бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.
Суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.
Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.
Відповідно до приписів ст.69 КАС України суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі обставини, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів.
Згідно приписів ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не спростовано доводи позивача щодо використання товару у господарській діяльності. При цьому, згідно акту перевірки інвентаризація матеріальних цінностей під час перевірки не проводилася.
З огляду на вищенаведене, постанова суду першої інстанції, яка прийнята з порушенням норм матеріального права підлягає скасуванню з прийняттям нової про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "13" серпня 2015 р. скасувати та прийняти нову.
Позов ОСОБА_3 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 31.01.2015 року.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Н.М. Малахова
судді: А.В. Жизневська
ОСОБА_2
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу/позивачам: Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 вул.Перемоги,34,с.Рокитне,Рокитнівський район, Рівненська область,34208 ОСОБА_4-представник позивача АДРЕСА_1,33000
3- відповідачу/відповідачам: Сарненська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Рівненській області вул. Широка,18,м.Сарни,Сарненський район, Рівненська область,34500
4, 5 - представники позивача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ( мешкає там же) АДРЕСА_2 (довіреність аркуш справи 68)
- ,
Судове рішення № 52149230, Житомирський апеляційний адміністративний суд було прийнято 29.09.2015. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 817/1659/15. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: