Ухвала суду № 52149175, 29.09.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк М.М.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"29" вересня 2015 р. Справа № 0670/5737/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Бондарчука І.Ф.

суддів: Моніча Б.С.

ОСОБА_2,

при секретарі Лялевич С.С. ,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "30" липня 2015 р. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Головинський Граніт" до Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2011 року позивач звернувся з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Володарсько-Волинська міжрайонна державна податкова інспекція Житомирської області від 24.05.2011 року № НОМЕР_1.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення - рішення є протиправним, оскільки винесене всупереч вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про податкову службу в Україні", чим порушує майнові права позивача.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області від 24 травня 2011 року № НОМЕР_1.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст.195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції покликався на те, що реальність здійснення господарських операцій підтверджено актами перевірки, а доводи відповідача про порушення товариством підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи .

Встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ЗАТ «Головинський кар'єр «Граніт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт № 10/23-107/31603505 від 18 травня 2011 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 24 травня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 958 626,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення товариством підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку з неправомірним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість за відсутності належним чином оформленої податкової накладної та без подання до податкового органу заяви зі скаргою на постачальника.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Встановлено, що 29 травня 2008 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферум-М» укладено договір № 2 на поставку обладнання.

На виконання умов договору ЗАТ «Головинський кар'єр «Граніт» у червні - серпні 2008 року перерахував на адресу постачальника кошти за обладнання в сумі 10581000 грн.

Проте, контрагентом виписано на адресу позивача лише одну податкову накладну на суму 166666,67 грн., яку включено товариством до складу податкового кредиту за червень 2008 року.

30 вересня 2008 року між позивачем, ТОВ «Ферум-М» та ТОВ "Аметт" укладено договір про переведення боргу, відповідно до умов якого новий боржник - ТОВ «Аметт» прийняв на себе зобов'язання за основним договором та здійснив поставку обладнання позивачу на суму 10581000 грн.

ЗАТ «Головинський кар'єр «Граніт» 03.03.2009 року звернувся із письмовим запитом до ТОВ «Аметт» про надання податкових накладних на отримане обладнання. Не отримавши відповіді на даний запит, позивач 19.04.2010 року звернувся до Володарсько-Волинської МДПІ Житомирської області із заявою-скаргою на ТОВ «Аметт».

Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Отже, чинне законодавство допускає заміну боржника новим, до якого, відповідно, переходить обов'язок виконати зобов'язання перед кредитором.

При цьому згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Судом першої інстанції вірно зазначено, що платник має право включити до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, не підтверджену податковою накладною, у разі звернення до контролюючого органу із скаргою на постачальника, який відмовився надати таку накладну.

Вищенаведене спростовує доводи відповідача, яким він обґрунтовує неправомірність формування позивачем податкового кредиту на суму 766901 грн. і, відповідно, правомірність спірного рішення.

Щодо реальності здійснення операції з придбання товарів (обладнання) позивачем у ТОВ «Аметт», слід зазначити наступне.

Встановлено, що на запит суду першої інстанції про надання документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій між підприємствами, позивачем був наданий акт ліквідації бухгалтерських документів за 2008 рік.

При цьому судом вірно зазначено, що податковий орган в акті перевірки № 4/23-107/31603505 від 02.04.2010 року, в акті про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки з питань правомірності декларування від'ємного значення попереднього податкового періоду в декларації з ПДВ за січень 2009 року № 9/23-107/31603505 від 12.05.2010 року, в акті перевірки № 10/23-107/31603505 від 18.05.2011 року вказує, що ТОВ "Аметт" передало позивачу в IV кварталі 2008 року обладнання на загальну суму 10581000,00 грн., яке останній ввів в експлуатацію 29.12.2008 року, тобто відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 24.05.2011 року № НОМЕР_1 не ставилась під сумнів реальності здійснення цієї господарської операції і її нереальність не стала приводом для висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту на суму 766901 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає , що відповідне обладнання позивачем було отримане у ТОВ "Аметт", оскільки реальність здійснення операцій підтверджується вищевказаними актами перевірок та не заперечується відповідачем.

Суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував Законодавство, яке регулює ці правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду без змін.

За таких обставин, доводи, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи, а висновок суду першої інстанції є таким, що ґрунтується на належних та допустимих доказах.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "30" липня 2015 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя І.Ф.Бондарчук

судді: Б.С. Моніч

ОСОБА_2

Повний текст cудового рішення виготовлено "29" вересня 2015 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: Публічне акціонерне товариство "Головинський Граніт" вул.Адміністративна,8,смт.Головино,Черняхівський район, Житомирська область,12325

3- відповідачу: Володарсько-Волинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області вул. Володарського,4,смт.Володарськ-Волинський,Володарсько - Волинський район, Житомирська облас,12100

4 - представник позивача: ОСОБА_3 АДРЕСА_1

- ,