Ухвала суду № 52148761, 15.09.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Сичова О.П.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"15" вересня 2015 р. Справа № 806/224/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Бучик А.Ю.

ОСОБА_2,

при секретарі Подолянчук Л.С. ,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "28" травня 2015 р. у справі за позовом Міського споживчого товариства до Новоград-Волинської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року Міське споживче товариство звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточнення до адміністративного позову, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Новоград-Волинська ОДПІ) від 29 грудня 2014 року №0015972200 та скасувати податкове повідомлення-рішення №0015962200 в частині донарахування суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 75321,00 грн., в т.ч. 50213,67 - за основним платежем та 25107,33 грн. - за штрафними санкціями. Вказує, що контролюючим органом неправомірно збільшено підприємству суму грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 82524,00 грн. та суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 75321,00 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28.05.2015 р. позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції від 29.12.2014 р. №0015972200.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції від 29.12.2014 р. №0015962200 в частині донарахування суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 75321,00 грн., в т.ч. 50213,67 - за основним платежем в та 25107,33 грн. - за штрафними санкціями.

Відшкодовано Міському споживчому товариству Новоград-Волинської спілки споживчих товариств з Державного бюджету України 315,69 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Новоград-Волинська об"єднана державна податкова інспекція звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В апеляційній скарзі відповідач посилається на незаконність, необєктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Позивач надав суду письмові заперечення на апеляційну скаргу.

Відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засіданні не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представники позивача в засіданні суду заперечили проти доводів апеляційної скарги. Вважають, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому просили залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Посадовими особами Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області з 17 листопада 2014 року по 05 грудня 2014 року було проведено планову виїзну документальну перевірку Міського споживчого товариства (код ЄДРПОУ 001750186) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення Міським споживчим товариством зокрема:

- п.138.2, п.138.4, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.144.1 ст.144 Податкового кодексу України в результаті чого товариством в 2013 році занижено податок на прибуток на загальну суму 66019,00 грн.;

- п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 50257,00 грн., в тому числі: за січень 2013 в розмірі 6171,00 грн., за лютий 2013 в розмірі 10529,00 грн., за березень 2013 року в розмірі 7635,00 грн., за квітень 2013 року в розмірі 5013,00 грн., за травень 2013 року в розмірі 4126,00 грн., за червень 2013 року в розмірі 350,00 грн., за липень 2013 року в розмірі 2469,00 грн., за серпень 2013 року в розмірі 2701,00 грн., за вересень 2013 року в розмірі 3970,00 грн., за листопад 2013 року в розмірі 2735,00 грн. та за грудень 2013 року в розмірі 4558,00 грн.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 12 грудня 2014 року №1626/22-00/01750186 (далі - акт перевірки) на підставі якого Новоград-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області були винесені податкові повідомлення - рішення від 29 грудня 2014 року:

- №0015962200, яким збільшено товариству суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 75386,00 грн., з яких: 50257,00 грн. - за основним платежем та 25129,00 грн. за штрафними санкціями;

- №0015972200, яким збільшено товариству суму грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 82524,00 грн., з яких: 66019,00 грн. - за основним платежем та 25129,00 грн. за штрафними санкціями;

З акту перевірки вбачається, що підставою для висновку контролюючого органу про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 66019,00 грн. та податку на додану вартість на загальну суму 50257,00 грн. слугувало те що товариством:

- безпідставно віднесено до складу "собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" по рядку 05.1 Декларації з податку на прибуток підприємства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. суми витрат щодо придбаних у ТОВ "Продлогістика" товарів на загальну суму 144199 грн.;

- безпідставно віднесено до складу "витрат на збут" по рядку 06.2 Декларації з податку на прибуток підприємства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. суми витрат щодо отриманих комунальних послуг (вода, теплопостачання, електроенергія, газ) на загальну суму 99181 грн.;

- безпідставно віднесено до складу "витрат на збут" по рядку 06.2 Декларації з податку на прибуток підприємства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. суми витрат щодо нарахованої та виплаченої зарплати працівників, одночасно задіяних у співпраці з приватними підприємцями, на загальну суму 69786 грн.;

- безпідставно віднесено до складу "витрат на збут" по рядку 06.2 Декларації з податку на прибуток підприємства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. суми витрат щодо отримання у ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7 транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 16300 грн.;

- безпідставно віднесено до складу "Інші витрати звичайної діяльності" по рядку 06.4 Декларації з податку на прибуток підприємства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. суми витрат щодо отримання у СПД-ФО ОСОБА_8 послуг з обслуговування програмного забезпечення на загальну суму 18000 грн.;

- помилково відображено у складі податкового кредиту за лютий 2013 р. отриману від ТОВ "Перший охоронний альянс" податкову накладу № 739 від 01.07.2013 р., сума ПДВ 43,33 грн.;

- не надано договору на отримання від ФОП ОСОБА_9 насіння "сонячні" в кількості 150 гр. згідно податкової накладної № 41 від 06.11.2013 р. на загальну суму 825 грн., в т.ч. ПДВ 137,5 грн., яку відображено в реєстрі отриманих податкових накладних та бухгалтерському обліку по рах. 28 "Товари". Також у вказаній податковій накладній та накладній не зазначено дату та номер договору, ПІБ особи, яка відпускала ТМЦ. Крім того відсутні документи, що підтверджують транспортування ТМЦ.;

- безпідставно відображено у складі податкового кредиту отримані та оплачені комунальні послуги (вода, тепло, електроенергія, газ) згідно податкових накладних, виписаних постачальниками послуг, за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. на загальну суму 19836 грн.;

- завищено податковий кредит в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. на загальну суму 1400 грн. згідно договору про надання послуг з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом ФОП ОСОБА_7;

- завищено податковий кредит в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. на загальну суму 28840 грн. через відображення споживчим товариством придбання у ТОВ "Продлогістика" продуктів харчування, згідно договору № 30/01-2 від 30.01.2013 р.

Не погоджуючись із порушеннями встановленими перевіркою Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області позивач звернувся з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 29 грудня 2014 року №0015972200 та №0015962200 в частині донарахування суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 75321,00 грн., в т.ч. 50213,67 - за основним платежем в та 25107,33 грн. - за штрафними санкціями.

Щодо безпідставного віднесення до складу витрат сум витрат на отримання послуг та товарно - матеріальних цінностей суд зазначає таке.

Правове поняття "витрат" в податковому законодавстві визначено в п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податковому кодексі України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), а саме: витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.138.5 ст.138 ПК України, інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням пп.138.5.1 - 138.5.3 цього Кодексу.

Пунктом 138.6 ст. 138 Кодексу передбачено, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

При цьому, відповідно до положень абзацу 1 п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, пов'язані зі збутом товарів відповідно до пп.138.10.2 ПК України відносяться до адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, які входять до складу інших витрат.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Для перевірки правильності нарахування та сплати позивачем податку на прибуток підприємств за спірний період, необхідно встановити правильність визначення платником своїх доходів та витрат в їх грошовому вираженні, виходячи з господарських операцій, які він здійснював. Необхідною умовою для встановлення факту отримання платником доходу та понесення витрат, є їх підтверджується відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Зокрема, як вбачається з акту перевірки, відповідач дійшов висновку про те, що товариством безпідставно віднесено: до складу "собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" витрат щодо придбаних товарів на загальну суму 144199 грн., до складу "витрат на збут" суми витрат щодо отримання у ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7 транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 16300 грн. та до складу "Інші витрати звичайної діяльності" суми витрат щодо отримання у СПД-ФО ОСОБА_8 послуг з обслуговування програмного забезпечення на загальну суму 18000 грн.

Виходячи з принципу офіційного з'ясування обставин справи, судом було досліджено обставини стосовно змісту вказаних господарських операцій та встановлено таке.

30 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Продлогістика" (постачальник) та Міським споживчим товариством (покупець) було укладено договір №30/01-2, відповідно до якого постачальник зобовязується поставити покупцю продовольчі товари у відповідності с видатковими накладними, які є невідємною частиною даного договору, а покупець зобовязаний сплатити вартість товару в порядку та на умовах встановлених даним договором.

На виконання умов даного договору були виписані видаткові та податкові накладні на суму 173038,51 грн., в т.ч. 28839,75 грн ПДВ., що стверджується актом перевірки (а.с.17-18, 32-33 т.1). Зауваження щодо їх форми, змісту або походження в акті перевірки відсутні, а отже враховуються судом як належні та допустимі докази вчинення господарської операції.

Фактичне виконання укладеного договору підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.44, 218-227 т.1).

В оплату отриманих товарів (послуг) за вказаним договором позивач перерахував ТОВ "Продлогістика" грошові кошти, що підтверджується актами звіряння взаємних розрахунків (а.с.45, 215-217 т.1) та банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи.

В ході судового розгляду справи також було встановлено, що придбаний в ТОВ "Продлогісика" товар в подальшому був реалізований, а дохід від його реалізації включений до валового доходу за відповідний звітний період, що контролюючим органом в акті перевірки як і в судовому засіданні не заперечено.

03 січня 2013 року між Міським споживчим товариством (замовник) та ФОП ОСОБА_8Ф (виконавець) було укладено договір, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе надання послуг із програмування та супроводу у сфері автоматизації.

Виконання зазначеного договору підтверджується актами виконаних робіт (а.с.76, 165-176 т.)

В оплату отриманих послуг за вказаним договором позивач перерахував ФОП ОСОБА_8 грошові кошти, що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи.

16 січня 2013 року між Міським споживчим товариством (замовник) та ФОП ОСОБА_5 (експедитор) було укладено договір на надання транспортно-експедиційних послуг з доставки вантажів автомобільним транспортом.

Виконання зазначеного договору підтверджується рахунком -фактурою (а.с.66 т.1), актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) та товарно-транспортними накладними, які досліджувались контролюючим органом під час перевірки (а.с.24 т.1) та які зокрема містяться в матеріалах справи (а.с.67, а.с.68, 188-191 т.1).

В оплату отриманих товарів (послуг) за вказаним договором позивач перерахував ФОП ОСОБА_5 грошові кошти, що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи.

14 травня 2013 року між Міським споживчим товариством (замовник) та Приватним підприємцем ОСОБА_10 (перевізник) було укладено договір №7, відповідно до якого перевізник зобовязується поставити довірений йому замовником вантаж, а замовник зобовязується оплатити за поставку у відповідності до умов даного договору.

Виконання зазначеного договору підтверджується рахунком (а.с.62 т.1), актом виконаних робіт та товарно-транспортними накладними, які досліджувались контролюючим органом під час перевірки (а.с.24 т.1) та які зокрема містяться в матеріалах справи (а.с.63, 64 т.1).

В оплату отриманих товарів (послуг) за вказаним договором позивач перерахував Приватному підприємцю ОСОБА_10 грошові кошти, що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи.

17 червня 2013 року між Міським споживчим товариством (замовник) та ФОП ОСОБА_7 (виконавець) було укладено договір №800 з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якого виконавець зобовязується доставити вантажі, довірені йому замовником, до пункту призначення в установлений термін та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату на умовах викладених в цьому договорі.

Виконання зазначеного договору підтверджується рахунком - фактурою (а.с.71 т.1), актом про виконання робіт (надання послуг), податковими накладними та товарно-транспортними накладними, які досліджувались контролюючим органом під час перевірки (а.с.24, 32 т.1). Зокрема товарно-транспортні накладні та акти про виконання робіт (надання послуг) містяться в матеріалах справи (а.с.72, 192-195 т.1).

В оплату отриманих товарів (послуг) за вказаним договором позивач перерахував ФОП ОСОБА_7 грошові кошти, що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи.

Суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірні правочини не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Таким чином, перелічені договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Оцінивши перелічені первинні та інші документи, суд відмічає, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак враховуються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Слід відзначити, що відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 02 липня 2013р. по справі № К/9991/55933/12 формальні недоліки первинних документів, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції. В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а також наявністю інших юридичних фактів, що зумовлені власне результатами досягнення ділової мети у процесі здійснення законної підприємницької діяльності.

Судом також враховано, що відповідачем під час розгляду справи не було надано доказів на підтвердження фіктивності зазначених документів, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю позивача. У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів (послуг), отриманих від його контрагентів, взаємопов'язаності позивача та вказаних контрагентів, обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

Враховуючи викладене суд вважає, що позивачем правомірно включено до витрат витрати щодо придбаних товарів на загальну суму 144199 грн., витрати щодо отримання у ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7 транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 16300 грн. та витрати щодо отримання у ФОП ОСОБА_8 послуг з обслуговування програмного забезпечення на загальну суму 18000 грн.

Посилання контролюючого органу в акті перевірки на те, що в акти наданих послуг складених з ФОП ОСОБА_8 відсутня конкретизація послуг, обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції суд оцінює критично, оскільки ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту. Власне не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, а також відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Посилання контролюючого органу на дані системи АІС "Автомобіль" ДАІ МВС України, відповідно до яких автомобілі зазначені в товарно-транспортних накладних не зареєстровані за ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, судом до уваги не береться, оскільки транспортні засоби можуть перебувати в користуванні на підставі реєстраційного документа на транспортний засіб, який виданий іншій особі.

Крім того в матеріалах справи містяться реєстраційні документи на деякі транспортні засоби якими надались позивачу послуги з перевезення товарно - матеріальних цінностей (а.с.98-99 т.1).

В свою чергу контролюючим органом на виконання приписів ч.2 ст.71 КАС України жодним чином не доведено, що на момент здійснення спірних господарських операцій контрагентам позивача не були надані в користування вказані транспортні засоби.

Щодо безпідставного віднесення позивачем до складу витрат суми витрат щодо нарахованої та виплаченої зарплати працівників, одночасно задіяних у співпраці з приватними підприємцями на загальну суму 69786 грн. суд зазначає таке.

Згідно акту перевірки контролюючий орган дійшов даного висновку у звязку з тим, що позивачем був виплачений дохід працівникам ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19, які одночасно були наймані працівники ФОП ОСОБА_20, ФОП ОСОБА_21, ФОП ОСОБА_22 та ФОП ОСОБА_23 (а.с.22-23 т.1).

Відповідно до п.142.1 ст.142 ПК України, до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін, (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV цього Кодексу).

Судом встановлено, що ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 перебували у трудових відносинах з Міським споживчим товариством, що стверджується відповідним трудовими договорами (а.с.100-101 т.1), розпорядженнями про прийом на роботу (а.с.144-154 т.1), типовим договором про колективну (бригадну матеріальну відповідальність (а.с.102-106 т.1) та табелями обліку робочого часу(а.с.155-157 т.1).

Стосовно перебування зазначених осіб в трудових відносинах з фізичними особами-підприємцями, суд зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не забороняється особі одночасно перебувати у трудових відносинах з декількома роботодавцями. Крім того, суд звертає увагу, що вказані особи були працевлаштовані у відповідача на 0,5 штатної одиниці, тобто на неповний робочий день.

Суд також звертає увагу, що позивачем як податковим агентом було задекларовано податок з доходів фізичних осіб даних працівників, що підтверджується відповідними податковими розрахунками (а.с.228-248 т.1), однак порушень його декларування під час перевірки контролюючим органом не встановлено.

Щодо безпідставного віднесення позивачем до складу витрат витрати щодо отриманих комунальних послуг (вода, теплопостачання, електроенергія, газ) на загальну суму 99181 грн. суд зазначає таке.

Актом перевірки встановлено, що 02 січня 2013 року між Міським споживчим товариством (орендар) та Споживчим товариством "Звягель" (орендодавець) було укладено договір оренди основних засобів, відповідно до якого орендодавець передає в операційну оренду магазини, що розташовані в м.Новоград-Волинському по: вул.Войкова, 29а; вул.Пушкіна, 8а; вул.Замкова, 3/6; по вул.Войкова, 65, загальною площею 790,8 кв.м.

Також актом перевірки встановлено, що Міське споживче товариство витрат по сплаті комунальних послуг (водопостачання, теплопостачання, електроенергія та газ) за орендовані приміщення віднесено до складу витрат.

Контролюючий орган зазначає, що у звязку з тим, що власником орендованих позивачем магазинів є Споживче товариство "Звягель", відповідні договірні відносини з постачальниками комунальних послуг повинні бути оформлені з власником даних обєктів. Також зазначає, що в договорі оренди не визначено, хто буде нести витрати по сплаті комунальних послуг.

Судом встановлено, що вказані в акті перевірки спірні витрати позивача були понесені ним фактично, вони пов'язані із сплатою комунальних послуг під час утримання орендованих приміщень.

Контролюючим органом в акті перевірки не заперечуються обставини фактичності придбання позивачем зазначених послуг від їх постачальників.

Витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); відповідно до пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 ПК України відносяться до складу витрат на збут.

Суд зазначає, що визначений статтею 138 ПК України перелік витрат не може бути предметом вибіркового використання у процесі оподаткування. Тобто, платник податків під час обчислення об'єкта оподаткування з податку на прибуток повинен враховувати усі, перелічені статтею 138 ПК України витрати, які були понесені ним під час господарської діяльності.

Аналізуючи зазначені положення нормативно-правових актів, суд вважає, що необхідною умовою для включення понесених витрат до складу валових витрат є їх реальність та наявність зв'язку цих витрат з господарською діяльністю підприємства. Це означає, що понесення таких витрат повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Реальність понесення вказаних витрат підтверджується договорами укладеними між Міським споживчим товариством та КП "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" (а.с.48-49 т.1); КП "Новоград - Волинське ВУВКГ (а.с.46-47 т.1); Новоград - Волинським РЕМ (а.с.52-55 т.1); ПАТ "Житомиргаз" (а.с.50-51 т.1), листами вказаних постачальників послуг з додатками (а.с.197-203 т.1), а також рахунками постачальників даних послуг та платіжними дорученнями, наявність яких ні в акті перевірки ні в ході судового розгляду справи відповідачем не заперечувалось.

Крім того, в матеріалах справи міститься лист Споживчого товариства "Звягель", відповідно до якого останнє просить позивача здійснювати оплату використаних комунальних послуг так як ним не укладено договора з постачальниками комунальних послуг.

Суд зазначає, що приписи ст. 139 ПК України не містять жодних застережень стосовно заборони на включення до складу валових витрат вартості сплачених позивачем комунальних послуг за отримані оренду приміщення.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позивачем правомірно віднесення до складу витрат сум витрат за отримані послуги та товарно - матеріальних цінностей.

Щодо заниження Міським споживчим товариством податку на додану вартість суд зазначає таке.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач дійшов висновку про те, що позивачем помилково відображено у складі податкового кредиту отриману від ТОВ "Перший охоронний альянс" податкову накладу № 739 від 01.07.2013 р. Також в акті перевірки зазначено, що Міським споживчим товариством безпідставно відображено у складі податкового кредиту отримані та оплачені комунальні послуги та завищено податковий кредит з податку на додану вартість по господарським відносинам з ФОП ОСОБА_9 (придбання насіння "сонячні"), з ФОП ОСОБА_7 ( отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом) та ТОВ "Продлогістика" (придбання ТМЦ).

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Приписами пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Судом встановлено, що Міським споживчим товариством було отримано від ФОП ОСОБА_9 насіння "Сонячні" в кількості 300 шт. (150 г) на суму 687,50 грн., в т.ч. 137,50 грн. ПДВ.

Факт отримання позивачем насіння "Сонячні" підтверджується податковою накладною (а.с.77), видатковою накладною (а.с.78) та випискою з банківського рахунку товариства.

Посилання контролюючого органу на не укладення Міським споживчим товариством з ФОП ОСОБА_9 договору в письмовій формі, суд вважає безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

У письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними та фізичними особами ( ст. 208 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 зазначеного Кодексу).

Отже, законодавством не заборонено вчиняти правочини між юридичними та фізичними особами в усній формі, недодержання сторонами такої письмової форми правочину не має наслідком його недійсність.

В даних правовідносинах, між позивачем та ФОП ОСОБА_9 в усній формі було досягнуто домовленостей щодо усіх істотних умов договору, про що свідчить повне виконання таких домовленостей між сторонами, ФОП ОСОБА_9 було реалізовано позивачу насіння "Сонячні", а останнім, в свою чергу, було сплачено грошові кошти за поставлені ТМЦ, а отже правочин, який укладений в усній формі є дійсним.

Що стосується посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, то суд звертає увагу, що товарно-транспортна накладна не є обов'язковим документом, з наявністю якого ПК України пов'язує право платника податків на податковий кредит з ПДВ.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з преамбулою Правил вони визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Зазначені Правила не встановлюють правил податкового обліку та не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку витрат та податкового кредиту, а товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, вона належить до виду документів, що засвідчують факт перевезення. Відсутність товарно-транспортної накладної або оформлення її з порушенням встановленого порядку не позбавляє господарську операцію реального змісту та не може впливати на відображення такої операції в податковому обліку суб'єкта господарювання.

Крім того, суд зважає на кількість та масу придбаного позивачем у ФОП ОСОБА_9 насіння "Сонячне" (300 шт., 150 г), що свідчить про те, що особа, яка укладала усний правочин відразу і доставила придбаний товар до позивача, що спростовує необхідність складення товарно - транспортної накладної.

Стосовно безпідставного відображення позивачем у складі податкового кредиту з податку на додану вартість суми податку з отриманих комунальних послуг та податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_7, ТОВ "Продлогістика" суд зазначає, що реальність здійснення вищезазначених господарських операцій підтверджена судом під час дослідження правомірності формування позивачем по них витрат.

Наявність податкових накладних по спірним правовідносинам контролюючим органом не заперечується.

Податкове повідомлення в частині збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість стосовного помилкового відображення у складі податкового кредиту за лютий 2013 року отриману від ТОВ "Перший охоронний альянс" податкову накладну від 01.07.2013 року позивачем не оскаржується.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порушення ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність спірних податкових повідомлень-рішень в оскаржувальній частині.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів уважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "28" травня 2015 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Г.І. Майор

судді: А.Ю.Бучик

ОСОБА_2

Повний текст cудового рішення виготовлено "21" вересня 2015 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Міське споживче товариство вул.Замкова,3/6,м.Новоград-Волинський,Житомирська область,11700

3- відповідачу/відповідачам: Новоград-Волинська об"єднана державна податкова інспекція Житомирської області вул. Ушакова, 3,м.Новоград-Волинський,Житомирська область,11700

4-третій особі: - ,