Постанова № 5214844, 09.04.2009, Селидівський міський суд Донецької області

Справа №2-а-61-2009

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2009 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі

головуюча суддя Владимирська І.М.,

при секретарі Карабут Ю.О.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Клименко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Селидівського міського суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення недонарахованих сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду із адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради про визнання неправомірними дій його службових осіб, стягнення недонарахованих сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, мотивуючи свої вимоги порушенням відповідачем її конституційного права на отримання соціальних виплат на дитину у гарантованому законом розмірі.

У судовому засіданні позивач уточнила заявлені вимоги, в обґрунтування яких послалася на обставини, викладені у позовній заяві та зазначила, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дочку ОСОБА_3, у зв»язку з чим отримує відповідну щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. На підставі норм Закону України «Про допомогу сімям з дітьми» їй на дитину була нарахована відповідна державна соціальна допомога, розмір якої у 2007 році був безпідставно визначений відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 56 Закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Наведеним законом була зупинена дія частини першої ст. 15 Закону «Про допомогу сімям з дітьми». Разом з тим Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення деяких статей, зокрема абзацу третього частини другої статті 56 Закону «Про Державний бюджет України» визнані неконституційними і втратили чинність з дня ухвалення цього рішення. Рішення Конституційного Суду у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у звязку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, та є обовязковими до виконання на території України. Позивач зазначила, що сума соціальної допомоги визначена відповідачем відповідно до нормативно-правових актів, які є неконституційними, тому на підставі вимог частини третьої статті 46 Конституції України розмір соціальної допомоги має бути не нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом, і загальна сума нарахувань соціальної виплати по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку с 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року повинна складати 2848,55 грн. і з вирахуванням виплат розмір недоплати за названий період становить 2215грн. 67 коп., яку просить стягнути на свою користь з управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради. Крім того, просить зобов”язати відповідача з січня 2008 року сплачувати їй щомісячну допомогу по догляду за дитиною у розмірі прожиткового мінімуму і просить стягнути на її користь сплачені нею судові витрати.

Позивач вважає, що строк звернення з адміністративним позовом до суду нею пропущений з поважних причин, оскільки службові особи органу виконавчої влади на протязі всього часу безпідставно переконували її у правомірності своїх дій з посиланням на норми неконституційного законодавства, тому про їх порушення вона дізналася тільки в листопаді 2008 року. Крім того, в неї була відсутня реальна можливість звернутися до суду, оскільки дитина потребувала з її боку піклування, догляд за дитиною вона здійснює самостійно без сторонньої допомоги, а також на той час вона була вагітна другою дитиною і за станом свого здоров»я погано себе почувала. До теперішнього часу її соціальні права не захищені, у звязку з чим просить поновити їй строк звернення з позовом до адміністративного суду за захистом порушеного права.

Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради позовні вимоги ОСОБА_1 не визнало, пославшись на його безпідставність. У судовому засіданні представник відповідача, який діє на підставі відповідної довіреності, не погоджуючись з позовними вимогами, стверджував, що соціальні виплати у вигляді допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку Управлінням позивачці визначені і виплачені в розмірі та в порядку, передбачених відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», та постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 року № 13 «Деякі питання призначення і виплати допомоги сімям з дітьми» у межах бюджетного фінансування. Вважає, що службові особи відповідача діяли у відповідності з чинним законодавством, законні права та інтереси позивачки при цьому порушені не були, тому просить суд у задоволені позову ОСОБА_1 відмовити. Крім того, позивачем пропущені строки встановлені ст. 99 КАСУ.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази в межах заявлених позовних вимог (ст. 11 КАС України), суд установив наступне.

ОСОБА_1 є матір»ю малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено свідоцтвом про народження НОМЕР_1, виданого 20 березня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Селидівського міського управління юстиції Донецької області. Позивач не працює. Отримала за період липня грудня 2007 року щомісячно за липень 2007р. 101 грн.16 коп., серпень 2007р. 103 грн. 41 коп., вересень 2007р. 104 грн. 85 коп., жовтень 2007р. 104 грн. 85 коп., листопад 2007р. 107 грн. 73 коп., грудень 2007р. 110 грн. 88 коп. допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні праці на соціального захисту населення Селидівської міської ради. Відповідно до Закону «Про державну допомогу сімям з дітьми» отримала щомісячно соціальні виплати на дитину в розмірі:. щомісячно за липень 2007р. 101 грн.16 коп., серпень 2007р. 103 грн. 41 коп., вересень 2007р. 104 грн. 85 коп., жовтень 2007р. 104 грн. 85 коп., листопад 2007р. 107 грн. 73 коп., грудень 2007р. 110 грн. 88 коп. , що визнано позивачем та представником відповідача.

Правовідносини, повязані з призначенням та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей, регулюються нормами Закону України від 21 листопада 1992 року № 2811-Х11 «Про державну допомогу сімям з дітьми» (далі-Закон № 2811-Х11), приписами статей 13 і 15 якого, що були чинними на час виникнення і дії спірних правовідносин в редакції від 22 березня 2001 року, передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має не застрахована в системі загальнообовязкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Покриття витрат на виплату державної допомоги сімям з дітьми відповідно до статті 4 цього Закону здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.

Дію частини першої статті 15 зазначеного Закону було зупинено нормою статті 77 (пункт 19) Закону від 20 грудня 2005 р. № 3235-1V «Про державний бюджет України на 2006 рік», яким допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на 2006 рік визначена у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сімї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень.

Згідно з пунктами першим і шостим ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно Законами України встановлюється, зокрема права і свободи людини і громадянина; основи соціального захисту.

Закони є актами єдиного органу законодавчої влади Верховної Ради. Конституція не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмету правового регулювання. Немає також закону, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Статтею 95 Конституції України визначено, що виключно Законом України «Про Державний бюджет України» визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. У статті 4 Бюджетного кодексу України зазначено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням цього Кодексу та Законам України «Про Державний бюджет України».

Дію частини першої статті 15 Закону «Про державну допомогу сімям з дітьми» було зупинено нормою статті 71 (пункт 14) Закону від 19 грудня 2006 р. № 489-V «Про державний бюджет України на 2007 рік», згідно приписів якого визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на 2007 рік здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сімї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог Закону зазначений розмір державної грошової допомоги на дитину було передбачено також у пункту другому постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 року № 13 «Деякі питання призначення і виплати допомоги сімям з дітьми» ( в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 р. № 900 «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1751 та від 11 січня 2007 р. № 13).

Разом з тим Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема положення статті 71 Закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення на 2007 рік дії статті 12, частини першої статті 15 та пункту третього розділу V111 «Прикінцеві положення Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною нею трирічного віку.

Рішення Конституційного Суду України (п. 5) є обовязковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у звязку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до законодавства приписи Закону «Про державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення наведеного Рішення Конституційного Суду України та з 9 липня 2007 року відновлена дія частини першої статті 15 Закону «Про державну допомогу сімям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-Х11, за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Основи соціального захисту відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначаються виключно законами, а статтею 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала право парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів. У статті першій Закону № 2811-Х111 передбачено, що Кабінетом Міністрів України встановлюється тільки порядок призначення і виплати державної допомоги сімям з дітьми та перелік документів, необхідних для такого призначення.

Положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За таких обставин, виходячи із встановленого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права, загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами постановами Кабінету Міністрів України, суд вважає, що при вирішенні даного спору, підлягають застосуванню положення частини першої статті 15 Закону № 2811-Х11, який має вищу юридичну силу. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 900 змісту та обсягу права, наданого Законом «Про державну допомогу сімям з дітьми», є безпідставними.

З огляду на наведене дії управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради щодо встановлення розміру і виплати ОСОБА_1 державної допомоги на дитину судом визнаються такими, що порушують конституційні права позивача на гарантований державою рівень соціальних виплат, який відповідно до вимог частини третьої статті 46 Конституції України має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Приймаючи до уваги викладені обставини, доведеність існування у ОСОБА_1 субєктивного права і факт його порушення, враховуючи, що до теперішнього часу держава не виконала своїх соціальних зобовязань перед позивачем відносно виплат грошової допомоги за 2007 р. у повному розмірі, враховуючи сімейні обставини позивача, судом причина пропуску строку звернення позивачем до суду з адміністративним позовом визнається поважною і відповідно до вимог статей 100, 102 КАС України судом цей строк поновлюється.

Прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років на 2007 рік відповідно до ст. 62 Закону від 19 грудня 2006 р. № 489-V затверджено: з 1 квітня 463 грн., з 1 жовтня 470 грн.

З урахуванням викладених обставин сума недоплаченої позивачу грошової допомоги становить: липень 268 грн. 47 коп. ( 463:31)х23) (101, 16 грн.:31)х23); серпень 359 грн. 59 коп. (463-103,41;) вересень 358 грн. 15 коп. ( 463-104,85); жовтень 365 грн. 15 коп. (470-104,85); листопад 362 грн. 27 коп. (470-107,73); грудень 359 грн.12 коп. ( 470-110,88), а всього на загальну суму 2072 грн. 75 коп.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані сторонами в силу положень частини першої статті 71 КАС України докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивачки недоплачену суму державної грошової допомоги на дитину до досягнення нею трирічного віку за зазначений період у розмірі 2072 грн. 75 коп. Суд не приймає до уваги розрахунок допомоги, наданий позивачем за цей період, оскільки позивачем невірно вказаний розмір прожиткового мінімуму на дітей віком до 6 років, який діяв на той час.

Посилання представника відповідача про здійснення виплат у межах фінансування, передбаченого державним бюджетом та відсутність у бюджеті спеціального фінансування на виплату за 2007 рік державної допомоги на дитину у розмірах, визначених ст. 15 Закону від 21 листопада 1992 р. № 2811-Х11, суд визнає безпідставними з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм чинного законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату соціальної допомоги, оскільки згідно приписів частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обовязком держави, тому органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх публічних зобовязань (Європейський суд з прав людини справа «Кечко проти України»). Ці обставини не є підставою для звуження існуючого у позивача права на отримання соціальної пільги грошової допомоги і для звільнення відповідача від виплати такої допомоги у передбаченому Законом розмірі.

Вирішуючи позовні вимоги позивача в частині зобов”язань УПСЗН сплачувати допомогу у розмірі прожиткового мінімуму з січня 2008 року, суд дійшов до висновку, що вони не підлягають задоволенню, оскільки не ґрунтуються на законі. Відповідно до ст.15Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» в редакції Закону України « Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім»ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн. і ця норма Закону не визнана неконституційною. Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Таким чином, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку починаючи з січня 2008 року і за 2009 рік виплачується відповідачем відповідно до діючого законодавства, тому в цій частині позовні вимоги необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов”язаних з розглядом справи.

Згідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб”єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування.

Позивачем були сплачені судовий збір у розмірі 23 ( двадцять три) грн. 54 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 19,22,92 Конституції України, статтями 9, 71,87,94,158,159,160,162,163 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 1,13.15 Закону України « Про державну допомогу сім”ям з дітьми», суд

П О С Т А Н О В И В :

Пропущений ОСОБА_1 строк звернення з адміністративним позовом до суду поновити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради задовольнити частково.

Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради з виплати ОСОБА_1 щомісячної державної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік - неправомірними.

Зобовязати управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради за рахунок коштів Державного бюджету України (код тимчасової функціональної класифікації видатків 090303; реєстраційний рахунок № 35419016000632 в ГК ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЕДРПОУ 25953988) здійснити виплату на користь ОСОБА_1 недоплаченої в 2007 році державної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в сумі 2072( дві тисячі сімдесят дві) грн. 75 коп.

Стягнути з рахунку місцевого бюджету на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 23 ( двадцять три) грн. 54 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано Донецькому апеляційному адміністративному суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду подається Донецькому апеляційному адміністративному суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня проголошення постанови без попереднього подання заяви.

Суддя