Постанова № 52143362, 01.10.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 р. Справа № 818/2051/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.07.2015р. по справі № 818/2051/15

за позовом ОСОБА_1

до Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України , Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення

про скасування рішення,-

ВСТАНОВИЛА

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України (далі по тексту - Комісія, перший відповідач), Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення (далі по тексту - другий відповідач), в якому просив суд визнати неправомірним та скасувати рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Міністерства соціальної політики України від 25.02.2015р. №83 про визнання безпідставною видачу ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07.07.2015 року по справі № 818/2051/15 адміністративний позов ОСОБА_1 до Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України, Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення про скасування рішення - задоволено.

Визнано неправомірним та скасовано рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС Міністерства соціальної політики України від 25.02.2015р. №83 про визнання безпідставною видачу ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС 2-ї категорії.

Другий відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.07.2015 року по справі № 818/2051/15 та прийняти нову постанову, якою визнати правомірним рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України від 25.02.2015 р. № 83 про визнання безпідставною видачі ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що під час вирішення питання про видачу позивачеві дубліката посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, з матеріалів особової справи ОСОБА_1 було встановлено розбіжності, яких не було на момент видачі (перереєстрації) позивачеві цього посвідчення. Так, згідно з довідкою керівника установи УС-319 п-16 від 26.05.1997 року № 15 ОСОБА_1 за роботу в населених пунктах зони відчуження з 19.05.1987 року по 28.09.1987 року виплачена заробітна плата з урахуванням коефіцієнту кратності «3» за 10 робочих днів та «4» - за 4 робочі дні. Однак, згідно з архівною довідкою галузевого Державного архіву Міноборони від 13.05.2014 року № 179/1/6352 позивач безпосередньо брав участь у роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС з 19.05.1987 року по 28.09.1987 року, в тому числі в зоні відчуження - 1 день. Враховуючи викладене, вважає, що відсутні підстави для віднесення позивача до 2 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розумінні ст.ст.14, 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому Комісією обґрунтовано було прийнято рішення про визнання безпідставною видачі позивачеві посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 2 категорії.

Позивач в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Пояснив, що в період проходження військових зборів у складі військової частини 01377, брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 19.05.1987 року по 28.09.1987 року, під час яких здійснював ліквідаційні заходи безпосередньо в зоні відчуження, зокрема, в с. Розсоха, с. Терехів, с. Залісся, с. Ямпіль та інших населених пунктах, розташованих в 30-кілометровій зоні відчуження. За роботу зоні відчуження отримував за основним місцем роботи заробітну плату у підвищеному розмірі (за 4 дні роботи у ІІІ зоні небезпеки протягом 4 днів - з урахуванням коефіцієнта кратності 4, за роботу у ІІ зоні небезпеки протягом 10 днів - з урахуванням коефіцієнта 3, за виконання іншої роботи під час перебування на військових зборах - 600,10 крб. з урахуванням коефіцієнта 1). Стверджує, що факт роботи його у зоні відчуження у 1987 році повних 14 днів підтверджено записами у військовому квитку та довідкою УС-319/п-16 про оплату праці в зоні відчуження та довідкою КВЦ 130 про оплату праці за роботу в зоні відчуження. Посилання відповідача на наявність архівної довідки від 13.05.2014 року № 179/1/6352, на думку позивача, не може бути взята до уваги як доказ правомірності спірного рішення Комісії від 25.02.2015 року, оскільки інформація даної довідки спростовується іншими доказами по справі. Крім того, Комісією не взято до уваги абзац 7 довідки №90197, в якому зазначено, що фінансові документи за період з 19.05.1987 року по 28.09.1987 року на зберігання до архіву не надходили, книги обліку опромінення у військовій частині у 1986-1990 роках не велися. З огляду на викладене, вважає оскаржуване рішення Комісії від 25.02.2015 року необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Перший відповідач в надісланих до суду письмових поясненнях зазначив, що відповідно до довідки організації УС-319 від 26.05.1997 року № 15 з 19.05.1987 року по 28.09.1987 року ОСОБА_1 перебував у с. Розсоха та с. Терехів. Разом з тим, в архівній довідці Галузевого державного архів Міноборони України від 28.12.2012 року № 90197 зазначено відрядження у с. Терехи, с. Оране на один день - 02.08.1987 року. Місцем дислокації військової частини 01377 був населений пункт Стещино, яке розташоване за межами зони відчуження. З огляду на викладене, вважає правомірним прийняте рішення від 25.02.2015р. №83 про визнання безпідставною видачі ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, від позивача та другого відповідача надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1, в період проходження військових зборів в складі військової частини 01377, приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський АЕС у зв'язку з чим позивачу було видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії Серії А № 210472, яке відповідно до протоколу Комісії Сумської ОДА № 36 від 26.06.1997р. перереєстровано (а.с. 15).

В подальшому, позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради з заявою про видачу дублікату відповідного посвідчення.

19.03.2015 року управління соціального захисту населення Конотопської міської ради листом № 06-04/705 повідомило ОСОБА_1, що рішенням Комісії зі спірних питань визначення статусу учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Міністерства соціальної політики України від 25.02.2015р. № 83 (а.с.17) визнано безпідставною видачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС 2-ї категорії (а.с.17).

Як вбачається з витягу протоколу засідання Комісії, підставою визнання безпідставності встановлення статусу ліквідатора аварії на ЧАЄС 2-ї категорії виявилося виконання ОСОБА_1 робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС у 1987 році менше ніж 14 календарних днів, що у розумінні ст.10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є недостатнім для віднесення позивача до 2-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

При цьому, підставою для такого висновку комісії стала наявність інформації в архівній довідці галузевого Державного архіву Міністерства оборони України від 13.05.2014р. №179/1/6352 про те, що позивач безпосередньо приймав участь у роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 19.05.1987р. по 28.09.1987р., в тому числі в зоні відчуження лише 1 день.

Не погодившись з рішенням Комісії від 25.02.2015 року про визнання безпідставною. видачі позивачеві посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 2-ї категорії, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправним та скасування даного рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного рішення від 25.02.2015 року № 83, оскільки факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський АЕС з 19.05.1987р. по 28.09.1987р. безпосередньо в зоні відчуження, зокрема в с.Розсоха, с. Теріхів, с.Залісся, с.Ямпіль, підтверджено документально, в т.ч. архівною довідкою № 90197, виданою галузевим Державним архівом Міністерства оборони України 28.12.2012 року. При цьому, довідка галузевого Державного архіву Міністерства оборони України від 13.05.2014 №179/1/6352 не є належним доказом правомірності спірного рішення, оскільки інформація, викладена у даній архівній довідці (щодо перебування позивача в зоні відчуження лише 1 день) спростовується іншими доказами по справі. Крім того, Комісією не прийнято до уваги абзац 7 довідки № 90197, в якому зазначено, що фінансові документи за період з 19.05.1987р. по 28.09.1987р. на зберігання до архіву не надходили, книги обліку доз опромінення в військовій частині у 1986 - 1990 роках не велися.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Пунктом 1 Положення про Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 17 травня 2006 року №187 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 травня 2006 року за №626/12500 (далі по тексту - Положення), визначено, що Комісія зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (далі - Комісія) - це постійно діючий колегіальний орган, що створюється при Міністерстві праці та соціальної політики України (далі - Мінпраці України) для розгляду спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Основними принципами діяльності Комісії є: законність; колегіальність; повнота розгляду наданих документів та інших підтвердних матеріалів; обґрунтованість прийнятих рішень; незалежність членів Комісії (недопущення втручання в діяльність Комісії фізичних та юридичних осіб, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування); компетентність членів Комісії.

Підпунктом 3.2 пункту 3, підпунктом 4.2 пункту 4, підпунктами 5.1, 5.3 та 5.4 пункту 5 Положення передбачено, що одним із завдань Комісії є перевірка правильності видачі посвідчень постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи. Комісія зобов'язана при визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС керуватися критеріями, визначеними Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року N 51 (із змінами). Рішення Комісії приймаються колегіально і є обов'язковими для виконання Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями щодо визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і видачі відповідного посвідчення або його вилучення як такого, що видане безпідставно. Рішення Комісії оформляється протоколом, що підписується головою та секретарем Комісії. Комісія розглядає спірні питання громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Рішення Комісії може бути оскаржено в установленому законодавством порядку.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон №796-XII).

Відповідно до статті 10 Закону №796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 - роках - не менше 30 календарних днів, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Статтею 14 Закону №796-XII встановлено, що до категорії 2 відносяться учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження : з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів; з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів; в 1987 році - не менше 14 календарних днів.

До категорії 3 відносяться учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 01 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - від 1 до 5 календарних днів; в 1987 році - від 1 до 14 календарних днів; в 1988-90 роках - не менше 30 календарних днів.

Згідно з ч.ч.1, 4 ст. 15 Закону №796-ХІІ підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

У відповідності до ч. 1 ст. 65 Закону №796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовано Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 (далі - Порядок №51).

Відповідно до пункту 2 Порядку №51 посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Пунктом 10 Порядку №51 передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС видача посвідчень провадиться обласними державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військовий квиток і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

Згідно пункту 12 Порядку №51 спірні питання визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вирішуються комісією при Мінпраці, до складу якої, крім спеціалістів зазначеного Міністерства включаються спеціалісти МОЗ, МНС, Мінюсту, Міноборони, Держкомгідромету та Київської облдержадміністрації за поданням Ради міністрів АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Рішення зазначених комісій є підставою для видачі посвідчень відповідної категорії. У разі встановлення цими комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії посвідчення на підставі рішення комісії підлягає вилученню.

Позивачем до матеріалів справи надано копії військового квитка, де зазначено про те, що його власник з 19.05.1987 року по 38.09.1987 року брав участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі військової частини 01377 (а.с.11, 56), почесної грамоти за участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.55), довідки УС-319/п-16 від № 15 від 26.05.1997 року про те, що позивачеві за роботу в населених пунктах с. Россоха і с. Терехів в період з 19.05.1987 року по 28.09.1987 року виплачена заробітна плата 903,55 крб. з урахуванням коефіцієнта 3 по відомості № 10 від 20.10.1987 року, особового рахунку про виплату заробітної плати : в однократному розмірі - 600-10 крб., у трикратному розмірі - 197,85 крб. за 10 днів, та у чотирикратному розмірі - 105-60 крб. (а.с.33-34), та довідки Конотопського виправного центру УДПтС України в Сумській області про виплату заробітної плати ОСОБА_1 в період з травня по грудень 1987 року (а.с.34).

Між тим, слід вказати, що з вказаних документів не вбачається місця дислокації військової частини 01377, де перебував на військових зборах позивач, а також не конкретизовано, в яких населених пунктах, віднесених до зони небезпеки № 2 та № 3 (що відповідають коефіцієнтам підвищення заробітної плати 4 та 3) виконував роботи позивача, та в який період.

З наявної в матеріалах справи копією архівної довідки Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України від 28.12.2012 року № 90197 вбачається, що згідно з архівними документами військової частини 01377 ОСОБА_1 з 19.05.1987 року по 28.09.1987 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, дні виїзду в зони (на об'єкти, населені пункти) - відрядження у с. Терехи, с. Оране (№ військової частини не вказано) на один день для здачі автомашин 02 серпня 1987 року. Місце дислокації військової частини за вказаний період - с. Стещино (а.с.16).

Згідно з архівною довідкою № 09-04/8-36 від 08.04.2014 р. ОСОБА_1 брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 19.05.1987 року по 28.09.1987 року, дні виїзду в зони (на об'єкти, населені пункти) : с. Терехи, с. Оране (по населеним пунктам не розписано) 02 серпня - один день. Час робіт та дозу опромінення не вказано, місце дислокації військової частини - н.п. Стещино.

Колегія суддів зауважує, що с. Стещино, відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 року № 106, не віднесено до зони відчуження або гарантованого добровільного відселення.

Таким чином, документи позивача щодо виплати йому заробітної плати за період участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, видані колишнім роботодавцем ОСОБА_1 або правонаступником відповідної установи, суперечать архівним довідкам в частині визначення періоду (кількості днів), коли позивач знаходився безпосередньо у зоні відчуження.

Наявна в матеріалах справи копія військового квитка цих розбіжностей не усуває.

Слід відмітити, що у розумінні ст.ст.14, 15 Закону №796-ХІІ підставою для визначення віднесення особи до певної категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є кількість днів періоду роботи саме у зоні відчуження, а не в принципі участь особи у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС певну кількість днів.

З огляду на викладене, колегія суддів, не заперечуючи факт участі позивача у роботах по ліквідації наслідків на ЧАЕС, що є підставою для надання ОСОБА_1 певних пільг, зазначає, що наданими позивачем документами не підтверджено виконання позивачем робіт у зоні відчуження у 1987 році саме протягом 14 днів, а тому підстави для надання йому посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії відсутні.

При цьому, спірним рішенням Комісії № 83 від 25.02.2015 року позивачеві визнано статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 3 як такому, що виконував роботи в зоні відчуження у 1987 році від 1 до 14 календарних днів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що перший відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення № 83 від 25.02.2015 року про визнання безпідставною видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2 діяв не підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, відсутні підстави для скасування даного рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

У відповідності до п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.202 КАС України неповне з'ясування обставин у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 07.07.2015 р. по справі № 818/2051/15 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.41, 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п.п.1, 3, 4 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.07.2015р. по справі № 818/2051/15 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України, Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення про скасування рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Дюкарєва С.В. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 06.10.2015 р.