Ухвала суду № 52143275, 06.10.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 686/6649/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Козак О.В.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

06 жовтня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому про визнання дій протиправними та зобов'язання провести нарахвання тв виплату пенсії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернулася до Липовецького районного суду Вінницької області з позовом доуправління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому (далі - Відповідач) про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 липня 2015 року позов задоволено частково.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, при цьому згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено, що Позивач перебуває на обліку в управління Пенсійного фонду України в м.Хмельницькому, отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» з 17.12.2010.

При цьому, розрахунок пенсії Відповідачем проведено без урахування до заробітної плати відомостей про інші виплати, а саме: індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

18.03.2015 Позивач звернулася до Відповідача із заявою про перерахунок пенсії із більшого заробітку із врахуванням індексації, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Згідно довідки від 13.03.2015 про складові заробітної плати, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», до заробітної плати Позивача входили також «інші виплати», а саме суми матеріальної допомоги та індексації заробітної плати. Також в довідці зазначено, що на всі виплати, включені в довідку, нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно листа Відповідача № 175/І-12 від 27.03.2015 Позивачу відмовлено у включені у розрахунок пенсії суми матеріальної допомоги та індексації, оскільки дані суми не є ні надбавкою, ні премією, а тому не входять в складову заробітної плати та не можуть бути враховані в розрахунок пенсії.

Колегія суддів вважає таку відмову Відповідача неправомірною, враховуючи наступні положення чинного законодавства України.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» № 108/95-ВР встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Частиною 2 статті 33 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

За змістом статті 37 Закону України «Про державну службу», в редакції, чинній на момент виходу Позивача на пенсію, пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії.

Статтею 37-1 Закону України «Про державну службу» передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Крім того, статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу)).

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Отже, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що сума індексації заробітної плати, матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, входять до системи оплати праці державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії.

Таким чином, з огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, посилання апелянта на Постанову КМУ № 865 від 31.05.2000 є безпідставним, оскільки спірні взаємовідносини регулюються Законами України, що мають вищу юридичну силу в порівнянні з постановами уряду.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного суду України від 14.05.2013 року, 28.05.2013 року та 04.03.2014 року (справи №№ 21-125а13, 21-97а13, 21-3а14 відповідно).

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що входять до предмета доказування та мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає всі підстави для залишення його без змін.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 липня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Курко О. П.

Судді Білоус О.В.

Совгира Д. І.