Ухвала суду № 52143246, 05.10.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2015 р.Справа № 818/1040/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області, Публічного акціонерного товариства "Сумський завод продовольчих товарів" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2015р. по справі № 818/1040/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумський завод продовольчих товарів"

до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Сумський завод продовольчих товарів", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.02.2015року:

- №0000152200 форми «П» про зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у картці особового рахунку платника податків, що ведеться в органі державної податкової служби, на 1180140 грн.;

- №0000172200 форми «Р» про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 52746грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 26373грн.;

- №0000182200 форми «В4» про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3994грн.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що податковий орган дійшов помилкових висновків про безтоварність господарських операцій з придбання позивачем у ПФ «Комагросервіс» цукру та отримання послуг дистриб'юції від TOB «Сумська продовольча компанія», оскільки реальність виконання вказаних господарських операцій підтверджується необхідними бухгалтерськими документами, які були надані відповідачу під час перевірки. Також відповідачем зроблено невірний висновок про зайве включення до валових витрат відсотків за кредит, сплачених ПАТ «Державний щадний банк України» за договором кредитної лінії №6 від 17.09.2012р., у зв'язку з розміщенням кредитних коштів на депозитних рахунках в ПАТ «Акціонерний комерційний промислово- інвестиційний банк» та в ПАТ «Терра Банк», тобто, використання не в господарській діяльності. Проте, податковим органом не враховано, що кредитні кошти були використані в господарській операції, оскільки перераховувалися позивачем контрагенту у вигляді попередньої оплати за товар, і лише після того, як контрагент повернув кошти позивачу, вони були поміщені на депозит.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2015 року адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Сумський завод продовольчих товарів" до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області від 10.02.2015 р. №0000172200 в частині донарахування 13586 грн., в тому числі: 9057 грн. основного платежу та 4529 грн. штрафної санкції; №0000152200 в частині зменшення від"ємного значення об"єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 52000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, Сумська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Сумській області, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Позивач, Публічного акціонерного товариства "Сумський завод продовольчих товарів", не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що ПАТ «Сумський завод продовольчих товарів» заключило договір дистриб'юції із TOB «Сумська продовольча компанія» від 31.12.2012р. №25, за умовами якого ПАТ «Сумський завод продтоварів» виготовляє та постачає, а Дистриб'ютор приймає та оплачує продовольчі товари (соняшникову олію та майонез) по цінам, діючим на день відвантаження товару, зазначених у накладних.

Відповідно до п5.3. вказаного договору дистриб'юції №25 передбачено, що в разі наявності заборгованості у Дистриб'ютора перед Постачальником за отриманий товар на момент підписання акту звірки, Постачальник має право здійснити залік однорідних зустрічних вимог шляхом зменшення грошового зобов'язання Дистриб'ютора перед Постачальником на суму зустрічних грошових зобов'язань Постачальника перед Дистриб'ютором без додаткового письмового погодження з Дистриб'ютером.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 12 грудня 2014 року по 19 січня 2015 року Сумською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Сумській області проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Сумський завод продтоварів» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. за результатами якої складено акт від 26.01.2015р. №3/22/00375160 (т.1 а.с.11-42).

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення:

1) п.п.14.1.26 п.14.1 ст. 14, п.п.138.1.1, п.138.1, п.138.2, п.п.138.10.3, п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п. 141.1 ст.141 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток в сумі 1180140грн;

2) п. 198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 52746 грн.

3) п. 198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено зменшення залишку в від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 Декларації) на загальну суму 3994 грн;

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0000152200 форми «П» від 10.02.2015р. про зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у картці особового рахунка платника податків, що ведеться в органі державної податкової служби, на 1180140 грн.;

№0000172200 форми «Р» від 10.02.2015р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 52746,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 26373,00 грн.;

№0000182200 форми «В4» від 10.02.2015р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3994,00 грн. (т.1 а.с.43-45).

Як зазначено в акті, під час перевірки достовірності нарахування і сплати податку на прибуток у 2013 році встановлено завищення показників у рядку 05.1. СВ «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 52000,00 грн.

Податковий орган пов'язує таке завищення із придбанням позивачем в лютому 2013 року, в червні 2013 року та у жовтні 2013 року у ПФ «Комагросервіс» (код за ЄДР 21128566) цукру в кількості 11 тонн на загальну суму 62400грн., в т.ч. ПДВ 10400грн., без належних підтверджуючих документів, а саме сертифікату якості.

Вказану господарську операцію відповідач вважає такою, що фактично не відбулась (безтоварною).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 10.02.2015 р. №0000172200 в частині донарахування 13586 грн., в тому числі: 9057 грн. основного платежу та 4529 грн. штрафної санкції; №0000152200 в частині зменшення від"ємного значення об"єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 52000 грн. Сумська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Сумській області діяла всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, чим порушено законні інтереси платника податків.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього кодексу.

Згідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка повинна містити обов'язкові реквізити, визначені цією ж нормою.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З матеріалів справи вбачається, що 06 квітня 2011 року між ПФ «Комагросервіс» (код за ЄДР 21128566) та ПАТ «Сумський завод продтоварів» був укладений договір №06/04, у відповідності до якого ПФ «Комагросервіс» зобов'язався передати у власність позивачу продовольчі товари у відповідності до накладних, а позивач прийняти та оплатити товар.

Реальність виконання вказаної господарської операції підтверджується видатковими та податковими накладними, згідно яких ПФ «Комагросервіс» поставив позивачу цукор в кількості 11 тонн на загальну суму 62400грн.

Придбаний цукор доставлявся за адресою виробничих потужностей позивача до с.Бездрик, вул.Зарічна, 1, Сумського району, Сумської області, як власним автотранспортом позивача, так і автотранспортом, наданим ПФ «Комагросервіс» (товарно-транспортні накладні №6114 від 28.10.2013, №003476 від 06.06.2013, №003492 від 08.02.2013).

Відсутність сертифікату якості на придбаний цукор, при умові надання податковому органу всіх необхідних документів, у тому числі: видаткових та податкових накладних, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, та ін.), не свідчить про безтоварність господарської операції.

Тому, ПАТ «Сумський завод продтоварів» мав право на включення до складу валових витрат Декларації з податку на прибуток за 2013 рік витрат по придбанню цукру у ПФ «Комагросервіс» на суму 52000 грн., що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та, відповідно, правомірно відніс до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 10400грн.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача з приводу зменшення витрат товариству «Сумський завод продовольчих товарів», що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у декларації з податку на прибуток за 2013 рік щодо отримання послуг дистриб'юції по реалізації продукції TOB «Сумська продовольча компанія» на суму 260130 грн., та через неправомірне віднесення до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 52025,97 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

ПАТ «Сумський завод продовольчих товарів» заключило договір дистриб'юції із TOB «Сумська продовольча компанія» від 31.12.2012р. №25, згідно якого TOB «Сумська продовольча компанія» здійснює послуги дистриб'юції по реалізації продукції (олія, майонез) ПАТ «Сумський завод продовольчих товарів» за винагороду в розмірі 6% від реалізації майонезу в асортименті та 3% за реалізацію фасованої олії в асортименті.

Відповідно до абзацу «г» п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Згідно п.п.14.1.108 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчення ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажне обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податку.

До маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги по збору та розповсюдженню інформації про продукцію (роботи, послуги).

Рекламні та маркетингові послуги можуть, зокрема, оплачуватись та проводитись за ініціативи власника торговельної марки, виробника продукції, дистриб'ютора торговельної мережі. При цьому витрати на маркетингові та рекламні послуги несе безпосередньо замовник цих послуг.

Методом просування товарів постачальника на ринку є сплата мотиваційних виплат (премій, бонусів, інших заохочень) на користь третіх осіб (організацій, які придбавають товари у постачальника та здійснюють їх збут (дистриб'ютори).

Такі виплати є винагородою за досягнення певних економічних показників третіми особами дистриб'юторами) у межах своєї основної діяльності. Досягнення таких показників обґрунтовано сприяє ожвавленню збуту товарів постачальника, стимулює просування товарів у каналах дистрибуції. Такі мотиваційні виплати включаються до витрат на збут.

Мотиваційні виплати можуть включати таке: премія (бонус) за дострокову сплату дебіторської заборгованості, за виконання плану закупівель товарів постачальника, за точність закупівельних прогнозів, за дотримання певного асортименту товарів при закупівлі. Оскільки мотиваційні виплати спрямовуються на стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), такі витрати можуть бути віднесені до маркетингових послуг.

З матеріалів справи вбачається, що TOB «Сумська продовольча компанія» на умовах договору від 31.12.2012р. №25, який передбачає перехід власності на товар, придбає у ПАТ «Сумський завод продовольчих товарів» готову продукцію (майонез, олію) на загальну суму 5673488,43 грн, при цьому в податкових та видаткових накладних на придбання товару сума знижки по договору дистриб'юції від 06.09.2011 №186 не застосовується.

ПАТ «Сумський завод продовольчих товарів», на виконання умов договору дистриб'юції, після реалізації готової продукції отримує податкові накладні, акти здачі - приймання робіт по винагороді (бонусах) за здійснення дистриб'юції у розмірі 6% за майонез та 3% за олію, а також звіти-розрахунки про виконання обсягів реалізації (щомісяця) на загальну суму 312156грн., у тому числі ПДВ - 52026грн.

При цьому, оплата винагороди (бонусів) за здійснення дистриб'юції ПАТ «Сумським завод продовольчих товарів» не здійснювалась. Нарахована винагорода використовувалась на зменшення вартості реалізованої готової продукції в наступних періодах.

Знижки (винагорода (бонуси)) за дистрибуцію TOB «Сумська продовольча компанія» при оформленні первісних документів на реалізацію готової продукції ПАТ «Сумський завод продовольчих товарів» не надавались.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначені значення понять, зокрема, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1).

Лише при правильно обґрунтованому рівні звичайної ціни підприємство матиме право нарахувати податкові зобов'язання на суму вартості товару з урахуванням знижки (п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України), але не нижче від митної вартості товару, якщо такий товар було попередньо імпортовано цим підприємством.

Відповідно до п.39.4 ст.39 Податкового кодексу України для визначення звичайної ціни згідно з методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії) (це ділком вписується у схему продажу товару дистриб'ютору - залежно від обсягів партії кожна встановити знижки всім дистриб'юторам у наказі або положенні.); обсяг функцій, що виконуються сторонами; умови розподілу між сторонами ризиків і вигід; строки виконання зобов'язань; умови здійснення платежів, звичайних для такої операції; характеристика ринку товарів, на якому здійснено господарську операцію; бізнес-стратегія підприємства його політика щодо дистрибуції); звичайні надбавки чи знижки до ціни, під час укладення договорів між непов'язаними особами (це можна оформити таким документом, як положення про дистрибуцію, де описати всі знижки, що надаються однаково всім дистриб'юторам, тощо).

Отже, проаналізувавши доводи апеляційної скарги позивача та враховуючи відсутність оплати за послуги дистриб'юції, відсутність документів, що підтверджують надання конкретних послуг дистриб'юції колегія суддів, приходить до висновку про те, що відповідачем правомірно зменшено позивачу витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у декларації з податку на прибуток за 2013 рік щодо отримання послуг дистриб'юції по реалізації продукції TOB «Сумська продовольча компанія» на суму 260130 грн., та через безпідставне віднесення до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 52025,97 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача з приводу незаконності висновку податкового органу про зайве включення до декларації з податку на прибуток за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 до складу валових витрат суми відсотків за кредит, сплачених ПАТ «Державний щадний банк України» (надалі - Ощадбанк) за договором кредитної лінії №6 від 17.09.2012р. в сумі 868009грн., слід зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 17 вересня 2012 року між ПАТ «Сумський завод продтоварів» та ПАТ «Державний ощадний банк України» був укладений Договір кредитної лінії №6, за умовами якого банком надано підприємству кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 6000000 грн. цільовим призначенням «на поповнення обігових коштів» строком на 5 років з сплатою 21% річних. У відповідності до умов Договору кредитної лінії №6 ( п. 3.1.1.) Банк проводить надання кредиту в безготівковій формі шляхом сплати платіжних документів, наданих Позичальником або шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника, відкритий у Ощадбанку, для подальшої сплати платіжних документів згідно з цільовим призначенням кредиту. Зарахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника в іншому банку умовами Договору кредитної лінії не передбачено.

19.11.2012 року ПАТ «Сумський завод продовольчих товарів» заключено Договір банківського депозиту №01-11/12 із ПАТ «Акціонерний комерційний промислово- інвестиційний банк», за умовами якого Банк зобов'язується приймати від вкладника та зараховувати на депозитні рахунки грошові кошти.

21.11.2012 року Ощадбанком на рахунок позивача були перераховані кредитні кошти в сумі 6000000грн.

21.11.2012 року кошти в сумі 6000000грн. були перераховані позивачем товариству "Угроїдський цукровий завод" в якості оплати за насіння соняшника.

22.11.2012 року кошти в сумі 6000000грн. повернуті товариством "Угроїдський цукровий завод" позивачу згідно листа останнього.

22.11.2012 року кошти в сумі 6000000грн. поміщені позивачем на депозит згідно Додатку Депозит «Класичний» №01 від 22.11.2012р. до Договору банківського депозиту №01-11/12 від 19.11.2012р. під 29% річних.

22.01.2013р. кошти в сумі 6000000грн. повернуті позивачу у зв'язку із закінченням строку дії договору депозиту.

23.01.2013 року ПАТ «Сумський завод продовольчих товарів» (Клієнт) заключено Договір банківського вкладу (депозиту) №10/Д/13/01-43 «Пунктуальний» з ПАТ «Терра Банк», згідно якого клієнт перераховує не пізніше 24.01.2013, а Банк приймає на депозитний рахунок кошти (Депозит) в сумі 6000000 грн. з правом подальшого збільшення суми депозиту згідно умов цього Договору на строк до 23.07.2013 (Строк зберігання Депозиту). Дата повернення Депозиту є 23 липня 2013 року, а процентна ставка за Депозитом встановлюється в розмірі 24% річних.

На виконання вказаного договору депозиту, 24.01.2013р. позивачем було перераховано 6000000 грн. на депозитний рахунок.

23.07.2013р. платіжним дорученням №369077 із депозитного рахунку №26104301088570 повернуто грошові кошти на поточний рахунок №26004311729, відкритому позивачем у ПАТ «Терра Банк» на суму 6000000 грн.

05.09.2013р. позивач платіжним дорученням №8 на кредитний рахунок, відкритий у ПАТ "Ощадний банк України" з поточного рахунку (ПАТ «Терра Банк») повернув грошові кошти на загальну суму 6007619,65 грн.

З аналізу банківських виписок, платіжних доручень та головної книги за 2013 рік (рахунок 31), вбачається нарахування та сплата відсотків ПАТ «Ощадний банк України» за користування кредитною лінією на загальну суму 868009,43 грн.

Відповідно до пп. 14.1.258 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України фінансовий кредит - кошти, що надаються банком - резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами - нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.

Особливості визначення складу витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями встановлені пунктом 141.1. статті 141 Податкового кодексу України, згідно якого, до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

За приписами пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

ПАТ «Сумський завод продовольчих товарів» не є фінансовою установою, основним видом діяльності якої є грошове посередництво. Основний вид діяльності підприємства, згідно Статуту, є виробництво прянощів і приправ (т. 1 а.с. 47), тобто витрати понесені підприємством за рахунок сплати процентів за користування кредитними коштами, які було перераховано на депозитні рахунки для отримання прибутку у вигляді відсотків, не відносяться до господарської діяльності товариства.

В ході проведення перевірки, на підставі вищевикладеного, встановлено, що кредитні кошти, одержані в ПАТ «Ощадний банк України» з метою «поповнення обігових коштів» використані не за призначенням (не в господарській діяльності), в результаті чого підприємством неправомірно віднесено до складу валових витрат до рядка 06.3 «Фінансові витрати відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 розділу III Податкового Кодексу України» декларації з податку на прибуток за 2013 рік на загальну суму 868009 грн. витрати, що понесені не в господарській діяльності.

Відповідно до пп.138.10.5 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою ) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Таким чином сума витрат понесених на виплату процентів сплачених за борговими зобов'язаннями за кредитним договором не пов'язана з господарською діяльністю підприємства і тому не відповідає вимогам п.141.1. ст.141 Податкового кодексу України.

Доводи апеляційної скарги позивача, що кредитні кошти в сумі 6000000грн. спочатку були перераховані TOB «Угроїдський цукровий завод», і лише після їх повернення були поміщені на депозит, не є підставою скасування податкових повідомлень-рішень, оскільки кредитні кошти не використовувалися позивачем у господарській діяльності (жодної господарської операції з цими коштами позивачем не проведено).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 10.02.2015 р. №0000172200 в частині донарахування 13586 грн., в тому числі: 9057 грн. основного платежу та 4529 грн. штрафної санкції; №0000152200 в частині зменшення від"ємного значення об"єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 52000 грн. Сумська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Сумській області діяла всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, чим порушено законні інтереси платника податків.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2015 року по справі № 818/1040/15 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення вимог апеляційних скарг відповідача або позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області, Публічного акціонерного товариства "Сумський завод продовольчих товарів" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2015р. по справі № 818/1040/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В.Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Рєзнікова С.С. Повний текст ухвали виготовлений 09.10.2015 р.