Ухвала суду № 52143213, 06.10.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/917/15-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

при секретарі - Тропанець О.В.,

за участю: особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС в Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 травня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Данон Дніпро" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного Управління ДФС в Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Данон Дніпро" (далі -ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні (далі - ДПІ) про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 26.03.2010р. № 0001362301/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 978899,91 грн., в т.ч. 326299,97 грн. основного платежу та 652599,94 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28 травня 2015 року позовні вимоги задоволено частково, суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 26.03.2010р. № 0001362301/0 на суму 319989,90 грн. та за штрафними санкціями у сумі 639979,80 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду в частині задоволення позовних вимог, представником ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС в Херсонській області подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню в частині задоволення позову, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з січня 2010 року по березень 2010 року ДПІ у м. Херсоні проведено планову виїзну перевірку ТОВ за період з 01.07.2007 р. по 30.09.2009 р., за результатами якої складено акт від 17.03.2010 р. № 1168/23-5/31489175. На підставі цього акту перевірки складено оспорюванне податкове повідомлення-рішення від 26.03.2010 № 0001362301/0

Підставою для визначення за зазначеним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 326299,97 грн. основного платежу та в сумі 652599,94 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки перевірки про порушення ТОВ вимог п. 13.2 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що полягало у порушенні вимог п. 13.2 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (у редакції чинної на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 334/94-ВР).

За висновками податкового органу порушення вимог закону полягало у тому, що ТОВ за період з 01.07.2007 по 30.09.2009 під час виплати на користь ряду нерезидентів доходів з джерелом його походження з України від провадження господарської діяльності, не утримало податок з такого доходу за ставкою у розмірі 15 відсотків від його суми та за його рахунок.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ виплатило на користь нерезидентів доходи, що є об'єктом оподаткування згідно з п. 13.2 ст. 13 Закону № 334/94-ВР, в т.ч.:

інші доходи від здійснення нерезидентом господарської діяльності на території України, про які йдеться в п.п. "й" п. 13.1 ст. 13 Закону № 334/94-ВР, зокрема: ЗАО "Данон Волга" (Росія) в сумі 172235,44 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 25835,32 грн.; компанії "ProConceil" (Франція) в сумі 84725,57 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 12708,84; компанії Груп Данон (Франція) в сумі 224856,40 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 33728,46 грн.; компанії "ЖЕА Процесс Інжиниринг" (Франція) в сумі 305488,26 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 45823,24 грн.; компанії "Данон" (Польща) в сумі 17680,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 2652,10 грн.;

доход від послуг типу "інжиніринг" в сумі 42067,13 грн., передбачений п.п. "в" п. 13.1 ст. 13 Закону № 334/94-ВР, на користь ООО "Свободные технологии" (Росія), що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 6310,07 грн.;

роялті в сумі 1328279,52 грн., передбачені п.п. "в" п. 13.1 ст. 13 Закону № 334/94-ВР, на користь компанії "Fuji Seal Europ S.A.S." (Франція), що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 199241,94 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного, з чим також погоджується колегія суддів.

За змістом статті 13 Закону № 334/94-ВР, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти:

а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом;

б) дивіденди, які сплачуються (нараховуються) резидентом;

в) роялті, фрахту та доходи від послуг типу "інжиніринг";

г) лізингова (орендна) плата, що сплачується (нараховується) резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента-лізингодавця (орендодавця);

д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента;

е) прибуток від здійснення операцій з торгівлі цінними паперами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього Закону;

є) доходи, отримані від здійснення спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України;

ж) винагорода за здійснення культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності нерезидентів (або уповноважених ними осіб) на території України;

з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів;

и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (включаючи страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України;

і) доходи у вигляді виграшів (призів) в лотерею (крім державної), від казино, інших гральних місць (домів), розташованих на території України, доходи від організації та проведення грального бізнесу, лотерей (крім державних);

ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів;

й) інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Як встановлено судом першої інстанції, за період з 01.07.2007 р. по 30.09.2009 р. між ТОВ та нерезидентами були укладені наступні договори:

1 - Договір про надання послуг від 17.10.2007 р., укладений із ЗАТ "Данон Волга" (Росія), предметом якого є надання інформаційно-консультаційних послуг щодо організації виробництва молочних продуктів, підготовки програми оптимізації грошових потоків, управлінської звітності, кадрової політики та охорони праці;

2 - Договір на проведення технічного аудиту від 17.03.2008 р. № IND - 240408/02569, укладений із компанією "РгоСопсеіІ" (Франція), предметом якого є проведення аудиту діяльності технічної служби Замовника, метою аудиту є висловлення незалежної професійної думки у формі аудиторського висновку стосовно ефективності діяльності технічної служби ТОВ "Данон Дніпро" та надання рекомендацій щодо підвищення ефективності для відповідності стандартам Данон;

3 - Договір про надання послуг від 01.08.2008 р. № 01/08/08, укладений із Компанією "Груп Данон" (Франція), предметом якого є надання Замовнику телекомунікаційних послуг щодо передачі інформації за глобальною мережею D@nNеt sеrvісеs у 2008 році;

4 - Договір підряду від 10.12.2008 р. № Шй-101208/01, укладений із Компанією "ЖЄА Процесс Инжиниринг" (Франція), предметом якого є виконання робіт по модифікації обладнання мийки танків 51, 52, 53, 60, 61 із СИП лінії № 4 на лінію № 2 одночасно;

5 - Договір про надання послуг від 06.01.2009 р. № 1Ш-301108/01-021101, укладений із Компанією "Данон" (Польща), предметом якого є надання інформаційно-консультаційних послуг з питань організації виробництва молочних продуктів, а саме: організація виробництва молочних продуктів та відповідності технічним умовам обладнання для упакування молочної продукції.

Протягом трьох років, тобто протягом періоду, який підлягав перевірці, зазначеними нерезидентами жодних інших послуг, ніж передбачені договорами № 1-5 не надавалися, що підтверджується картками рахунками по кожному контрагенту-нерезиденту, які додані позивачем до справи. Тобто, вказані послуги та роботи були разового характеру.

Таким чином, з аналізу предмету наведених вище договорів № 1-5 суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що доходи, отримані нерезидентами від надання позивачу робіт і послуг, зазначених в договорах № 1-5, не належать до переліку доходів, передбачених підпунктами "а" - "ї" п.13.1, п.13.2 ст.13 Закону № 334/94-ВР, а тому вказані доходи за своєю суттю підпадають під визначення виручки або компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента, а тому не вважаються доходами нерезидента із джерелом їх походження з України, а відтак - не підлягають оподаткуванню податком на доходи нерезидента.

Щодо належності виплачених ТОВ доходів на користь нерезидента за Договором від 30.05.2009 р. № DDF0429PP, укладеним із Компанією "Fuji Seal Europe S.A.S" (Франція), до "роялті", то судом першої інстанції встановлено, що предметом договору від 30.05.2009 р. № DDF0429PP є виконання робіт та надання інформаційно-консультаційних послуг у відповідності з вимогами Замовника. Результатом наданих послуг за цим Договором є вдалий запуск промо-акції в контексті розробки пакування, звіт з поясненнями, описом складових частин, атрибутів проведеної акції.

Відповідно до п. 5.1 договору від 30.05.2009 р. № DDF0429PP право інтелектуальної власності та всі інші майнові права, які існують на момент укладання цього Договору, а також отриманих в результаті впровадження Виконавцем Проекту належать і є абсолютною власністю Виконавця. На вимогу і за рахунок Виконавця, Замовник сприяє Виконавцеві у отриманні всіх таких прав на розробки на території України. Пунктом 5.2 цього Договору визначено, що за умови оплати всіх платежів та зборів, які підлягають сплаті Виконавцем у відношенні Проекту, Виконавець надає Замовникові невідчужувану та не ексклюзивну ліцензію на період 25 років на використання та відтворення виключно для власних внутрішніх потреб будь-яких результатів робіт та послуг, отриманих в результаті впровадження Проекту. За пунктом 5.3 Замовник визнає, що в процесі виконання Проекту Виконавець може використовувати продукти, матеріал, які належать Виконавцю на праві власності. Замовник погоджується, що він не має та не отримує майнових прав інтелектуальної власності на такі продукти.

Згідно із п. 1.30 ст. 1 Закону № 334/94-ВР роялті - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи, або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності, або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Системний аналіз наведених норм та п. 1.30 ст. 1 цього Закону № 334/94-ВР дає підстави для висновку, що роялті є платежі будь-якого виду, одержані виключно за користування або за надання права на користування об'єктами інтелектуальної власності (авторське право, патент, торгова марка, тощо). Причому це право автора має бути визнане, тобто зареєстроване у встановленому законом порядку.

Відповідач, вважаючи виплачені на користь нерезидента платежі роялті, виходить з того, що у пункті 5.2 Договору від 30.05.2009 р. № DDF0429PP зазначено, що за умови оплати всіх платежів та зборів, які підлягають сплаті Виконавцем у відношенні Проекту, Виконавець надає Замовникові невідчужувану та не ексклюзивну ліцензію на період 25 років на використання та відтворення виключно для власних внутрішніх потреб будь-яких результатів робіт та послуг, отриманих в результаті впровадження Проекту.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та не спростовано податковим органом, що за вказаним договором ТОВ не отримувало від нерезидента в користування чи надання права на користування будь-яким авторським правом чи іншими об'єктами права інтелектуальної власності, що визначені п. 1.30 ст. 1 Закону 334/94-ВР та не справляло плати за користування авторським чи іншим правом, а сплатило нерезиденту плату на надання інформаційно-консультаційних послуг по проведенню промо-акцій.

Посилання податкового органу на положення п. 5.2 Договору від 30.05.2009 р. №DDF0429PP є помилковим, оскільки вказаний пункт передбачає право ТОВ на отримання невідчужуваної та не ексклюзивної ліцензії на об'єкти інтелектуальної власності, які могли бути використані або створені під час виконання Проекту. Оскільки такого об'єкта створено не було, Замовник від Виконавця жодних ліцензій не отримував, то, відповідно, у позивача не виникло й обов'язку плати за користування таким об'єктом (роялті).

З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що виплачені на користь нерезидента платежі за договором від 30.05.2009 р. № DDF0429PP не є "роялті" у розумінні пункту 1.30 ст. 1 Закону № 334/94-ВР.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно скасував оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 26.03.2010 р. про зобов'язання з податку на прибуток в частині визначення основного платежу в сумі у 319989,90 грн. та штрафних санкцій у сумі 639979,80 грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного Управління ДФС в Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 травня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.М.Милосердний

Судді: А.І.Бітов

І.Г.Ступакова