Ухвала суду № 52143186, 07.10.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/3928/14

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Лук'янчук О.В.,судді -Градовського Ю.М.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України )

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін №73» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва до товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін №73» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2014 року управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва (надалі - позивач, УПФ) звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін №73» (надалі - відповідач, Товариство), в якому просило стягнення з товариства заборгованості по сплаті фактичних витрат на виплату і доставку пенсій призначених на пільгових умовах по списку №2, за період з 01.10.2014 року по 30.11.2014 року в сумі 16742,97 грн..

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що УПФ виплачуються пільгові пенсії колишнім працівникам товариства. Але товариство, в порушення приписів п.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» витрати по виплаті та доставці пенсій за період з 01.10.2014 року по 30.11.2014 року не відшкодувало.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.02.2015 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, товариство подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що товариство було зареєстровано Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради в якості юридичної особи, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. В УПФ товариство було зареєстровано як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів за №1401050021.

Колишнім чотирьом працівникам відповідача, у відповідності з наданим позивачем списком, була призначена пенсія за віком на пільгових умовах на підставі пунктів "б" та "з" ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зазначеним колишнім працівникам товариства УПФ виплачувало пільгові пенсії, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, які підтверджують понесення позивачем витрат по виплаті та доставці пенсій, а саме: довідка з банківської установи, які підтверджують зарахування сум пенсій перерахованих пенсійним фондом на карткові рахунки визначеним в позові громадянам, які отримують пенсію за списком №2.

Позивач надсилав товариству до відома розрахунки на оплату витрат за період з 01.10.2014 року по 30.11.2014 року на загальну суму 16742,97 грн., які були отримані відповідачем, але відповідна сума ним не була сплачена.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за №64/8663 (надалі - Інструкція), покладається на відповідача.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідач зобов'язаний вносити до Пенсійного фонду України внески, що покривають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених громадянам, які працювали на його підприємстві на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2, на пільгових умовах, відповідно до пунктів "б" - "з" ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За змістом п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Закону України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абз.4 пп.1 п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком №1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Як зазначалось вище, колишнім чотирьом працівникам відповідача, у відповідності з наданим позивачем списком, була призначена пенсія за віком на пільгових умовах на підставі пункту "б" та "з" ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», які передбачають, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими та важкими умовами праці - за списком № 2 виробництв, посад, професій, посад і показників затверджених КМУ і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років та 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до п.6.1 Інструкції, підприємства - платники страхових внесків зобов'язані покривати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за списком №2 у розмірі 100%. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що діяв до набрання чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з пп.6.8 п.6 Інструкції, підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до пп.6.4 п.6 Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надсилав товариству до відома розрахунки на оплату витрат за період з 01.10.2014 року по 30.11.2014 року на загальну суму 16742,97 грн., зазначені розрахунки були отримані товариством, але вказана сума сплачена не була, у зв'язку з чим у товариства виникла заборгованість перед УПФ.

Враховуючи наведені обставини та норми права, колегія суддів вважає, що обов'язок по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, які згідно з розрахунком заборгованості цих витрат, складеним УПФ відповідно до Інструкції, призначені колишнім працівникам товариства, згідно з пунктами "а", "б"-"з" ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», покладається на відповідача.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що виразилось в тому, що справу було розглянуто в порядку письмового провадження, без участь відповідача, у зв'язку з чим відповідач був позбавлений можливості надати докази щодо часткової сплати заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій призначених на пільгових умовах.

Колегія суддів не приймає такі доводи апелянта, оскільки в матеріалах справи міститься належні докази своєчасного повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду справи.

Крім цього, апелянт не надав докази на спростування висновків суду першої інстанції і під час апеляційного перегляду справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, прийняв законне та обґрунтоване рішення, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін №73» - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський О.В. Лук'янчук