Ухвала суду № 52142918, 06.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року Справа № 876/10435/14 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Сапіги В.П., Кухтея Р.В.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Козівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Христина» до Козівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Христина» звернулося до суду з позовом до Козівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в Тернопільській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 10.09.2014 року № 0002322200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 147 882,00 грн., в т.ч.: за основним платежем - 98 588, грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 49 294,00 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0002322200 від 10.09.2014 р.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що в податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, були заповнені усі необхідні реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 ПК України, вони пройшли реєстрацію в єдиному реєстрі податкових накладних, а тому у позивача не було підстав для подання скарг на постачальника товару.

Суд першої інстанції вважає, що відповідач дійшов помилкового висновку, що електронний цифровий підпис, що накладається на податкову накладну при її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, та підпис, що скріплює цю податкову накладну при її видачі покупцю, повинні належати одній особі, якій делеговано право підпису податкових накладних.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її винесеною із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, не відповідністю висновків суду обставинам справи, Козівська об'єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів в Тернопільській області оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що позивачем сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, які зареєстровані з порушенням Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних та з порушенням вимог п.201.10 ст.201 ПК України в частині накладення електронного підпису при їх реєстрації в реєстрі податкових накладних, а саме: електронний цифровий підпис, що накладено на податкові накладні при їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних належить одній особі, а підпис, яким скріплено податкові накладні при видачі їх покупцю, належить іншій.

Апелянт посилається на те, що електронний цифровий підпис, що накладається на податкову накладну при її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, та підпис, що скріплює цю податкову при її видачі покупцю, повинні належати одній особі, якій делеговано право підпису податкових накладних. Таким чином, у позивача не було законних підстав для включення відповідних сум податку до складу податкового кредиту.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило а тому, суд апеляційної інстанції, у відповідності до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що у період з 19.06.2014 року по 10.07.2014 року працівниками Козівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в Тернопільській області проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Христина» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2013 р.

За результатами складено акт №179-22/14049168 від 17.07.2014 року, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: податкові накладні видані ПАТ «Київський КПК №42»: №151 від 04.02.2013 р., №831 від 11.02.2013 р., №1061 від 12.02.2013 р., №1438 від 15.02.2013 р., №1567 від 17.02.2013 р., №2279 від 22.02.2013 р., №2524 від 25.02.2013 р., № 2581 від 25.02.2013 р., оформлені з порушенням вимог абз.9 п.п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу в частині накладення електронного підпису при їх реєстрації в реєстрі податкових накладних, а саме - електронний цифровий підпис, що накладено на вищенаведених податкових накладних при їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних належить одній особі, а підпис, яким скріплено податкові накладні при видачі їх покупцю, належить іншій.

На підставі вказано акта перевірки Козівською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів в Тернопільській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.09.2014 року № 0002322200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 147 882,00 грн., в т.ч.: за основним платежем - 98 588, грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 49 294,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року ТзОв «Христина» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 5 909 934,00 грн.

У відповідності до вимог п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 ПК України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.6 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до вимог п.201.10 ст.201 ПК України передбачає, що податкова накладна надається платнику податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиного реєстру податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно п.201.1 ст.201 та/або п.192.1 ст.192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Абзацом 11 п.201.10 ст.201 ПК України встановлено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період, заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року N 1246 визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних платників ПДВ - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, що містяться у Реєстрі.

Пункт 5 вказаного Порядку передбачає, що продавець складає податкову накладну та/або розрахунок коригування у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому Державною податковою службою, з використанням спеціалізованого програмного забезпечення. Після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб платника податку у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис головного бухгалтера (бухгалтера) або електронний цифровий підпис керівника; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця. За відсутності у продавця посади бухгалтера електронні цифрові підписи посадових осіб платника податку накладаються у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис керівника; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця. Продавець, що є фізичною особою - підприємцем, накладає електронний цифровий підпис у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис фізичної особи - підприємця; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця. Для делегування права підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування іншій посадовій особі, продавець отримує засоби електронного цифрового підпису в акредитованих центрах сертифікації ключів для такої особи та подає податковому органові за місцем реєстрації посилені сертифікати електронного цифрового підпису зазначеної особи. У такому разі електронні цифрові підписи посадових осіб продавця накладаються у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис посадової особи, якій делеговано право підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця.

Відповідно до п.9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних причинами відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: 1) наявність помилок; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладні, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами.

Вказаний перелік є вичерпним, а інші порушення продавцем порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі, які не спричинили відмову у прийнятті такої податкової накладної до реєстрації, не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит, сформований на підставі таких накладних.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно зі ст.201 ПК України обов'язок із оформлення і реєстрації податкових накладних покладено на платника податку - продавця товарів (послуг), а не платника податку, який формує податковий кредит.

При цьому, визначальним є факт підтвердження операцій податковими накладними і факт внесення їх до Реєстру в строки, встановлені законодавством.

Факт реєстрації податкових накладних контрагентами ТзОВ «Христина» у Єдиному реєстрі податкових накладних не заперечувався ні під час проведення перевірки, ні під час розгляду справи в суді.

Крім того, у всіх без винятку квитанціях про реєстрацію податкових накладних стоїть відмітка документ прийнято та податковим органом не було надіслано платнику податків квитанцій про неприйняття податкових накладних.

При цьому, працівники Козівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в Тернопільській області, в силу вимог п.7 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних зобов'язані були здійснити перевірку електронного цифрового підпису, накладеного на податкову накладну, та виявивши невідповідність підпису особи, яка виписала податкову накладну, накладеному електронному цифровому підпису, відмовити у реєстрації такої податкової накладної, що в свою чергу дало б можливість ТзОВ «Христина» скористатися своїм правом та на підставі абз.11 п.201.10 ст.201 ПК України, додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що податковим законодавством не передбачено жодних юридичних та/або технічних можливостей здійснювати контроль за діями постачальника при реєстрації податкових накладних, ідентифікувати посадову особу продавця, яка наклала електронний цифровий підпис та перевіряти її повноваження.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем правомірно включено відповідні суми ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки податкові накладні постачальників ТзОВ «Христина» виписані за період, що підлягав перевірці, містять усі необхідні реквізити, передбачені п.201.1 ПК України та складені відповідно до вимог Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними покликання апелянта на те, що електронний цифровий підпис, що накладається на податкову накладну при її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, та підпис, що скріплює цю податкову при її видачі покупцю, повинні належати одній особі, які делеговано право підпису податкових накладних, оскільки абз.5 ст.5 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних передбачено можливість делегування права підпису податкової накладної іншій посадовій особі, продавець отримує засоби електронного цифрового підпису в акредитованих центрах сертифікації ключів для такої особи та подає податковому органові за місцем реєстрації посилені сертифікати електронного цифрового підпису зазначеної особи. У такому разі електронні цифрові підписи посадових осіб продавця накладаються у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис посадової особи, якій делеговано право підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця. Таким чином, продавець наділений можливістю делегувати право накладення електронного цифрового підпису на податкову накладну іншій посадовій особі.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення від 10.09.2014 року № 0002322200 прийнято неправомірно, а тому таке правильно скасовано судом першої інстанції.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також «Протокол 1 до Конвенції»), яка є частиною національного законодавства України згідно із ст.9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у рішенні в справі «Щокін проти України» (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: «Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише «на умовах, передбачених законом» і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття «закону») вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні." Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 195, п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197, ст.ст. 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Козівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року у справі №819/2072/14-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Христина» до Козівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді В.П.Сапіга

Р.В. Кухтей