Ухвала суду № 52142441, 07.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2299/15 Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

07 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді: Чаку Є.В.

суддів: Файдюка В.В., Старової Н.Е.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області до дочірнього підприємства «Агрофірма «Слобідська» закритого акціонерного товариства «Міжнародна агропромислова Корпорація «МАК» про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до дочірнього підприємства «Агрофірма «Слобідська» Закритого акціонерного товариства «Міжнародна агропромислова Корпорація «МАК» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на підставі пункту «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за квітень та травень 2015 року.

Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 30 липня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції матеріальних та процесуальних норм.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дочірнє підприємство «Агрофірма «Слобідська» закритого акціонерного товариства «Міжнародна агропромислова корпорація «МАК» є юридичною особою та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

22 квітня 2015 року позивачем сформовано та направлено на адресу відповідача розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з квітня 2015 року, яким визначено місячний розмір фактичних витрат ОСОБА_2 в розмірі 643,18 грн. (а.с.8).

Крім того, 08 травня 2015 року позивачем сформовано та направлено на адресу відповідача розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з травня 2015 року, яким визначено місячний розмір фактичних витрат ОСОБА_2 в розмірі 643,18 грн. (а.с.10).

Вказані розрахунки отримані представником відповідача, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.8, 9).

У зв'язку з несплатою підприємством визначених позивачем витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, позивач звернувся до суду.

Колегія суддів апеляційної інстанції з приводу даних спірних правовідносин, вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, пенсію ОСОБА_2 призначено на підставі саме пункту «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За приписами пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058-ІV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди підпунктом 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV передбачено, що вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» (статтями 27 та 28). При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності таким Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону (абзац четвертий підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV).

Як зазначено в абзаці п'ятому підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за Списками № 1 та № 2 покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» статті 13 Закону № 1788-XII оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Як вже зазначалося, пенсію ОСОБА_2 призначено на підставі пункту «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином, покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» статті 13 Закону № 1788-XII здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Що стосується посилання управління Пенсійного фонду на набрання з 1 січня 2015 року чинності Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», відповідно до якого з переліку загальнодержавних податків та зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок, що свідчить про наявність у відповідача обов'язку з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.

Так, приписами абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV імперативно встановлено правила поведінки для учасників таких відносин, вони поширюються на усіх осіб, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» статті 13 Закону № 1788-XII незалежно від того, на якій системі оподаткування перебуває той чи інший суб'єкт господарювання.

Колегія суддів вважає, що жодних умов для застосування положень абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно до платників фіксованого сільськогосподарського податку як сам такий закон, так і будь-який інший закон - не містять. Крім того, суд відхиляє доводи позивача про те, що назва законодавчого акта, яким вносяться зміни до закону, який регулює певну сферу суспільних відносин, є визначальною для визначення кола осіб, на які буде розповсюджуватися змінена правова норма.

Так, суд вважає, що позивач безпідставно обмежувально тлумачить зміст викладеного у абзаці п'ятому підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV.

У той же час, положення абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» про те, що покриття витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, - є чинним і підлягає застосуванню.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у відповідача законодавчо закріпленого обов'язку по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 09.10.2015 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Старова Н.Е.

Файдюк В.В.