Ухвала суду № 52142106, 08.10.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

"08" жовтня 2015 р. Справа № 917/1503/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В.

розглянувши апеляційну скаргу ПП "Компанія "Надежда", (вх.№ 4782 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від "10" вересня 2015 р. у справі № 917/1503/15

за позовом Заступника прокурора Полтавської області, м .Полтава в інтересах Полтавської обласної державної адміністрації, м. Полтава

до 1. Диканської районної державної адміністрації, смт. Диканька, Полтавська обл.

2. ПП "Компанія "Надежда", смт. Машівка, Машівський район, Полтавська обл.

про 1) визнання недійсним розпорядження голови Диканської районної державної адміністації № 371-з від 10.09.2012 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складення документів. що посвідчують право обмеженого користування ПП "Компанія "Надежда" на земельну ділянку № 1 загальною площею 1,2 га (землі водного фонду) для рекраційних цілей (організації місць відпочинку), що знаходяться за межами населених пункті на території Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області та передачі зазначеної земельної ділянки в обмежене користування ПП "Компанія "Надежда";

2) визнання недійсним договору на встановлення земельного сервітуту № 960, укладений між Диканською РДА та ПП "Компанія "Надежда" щодо земельної ділянки площею 1,2 га;

3) зобов’язання ПП "Компанія "Надежда" відновити стан земельної ділянки площею 1,2 га з кадастровим номером 5321084900000040086, який існував до порушення прав (в редакції заяви про уточнення підстав позову та позовних вимог № 05/1-812 вих-15 від 08.09.2015 року (вх. № 13009 від 10.09.2015 року),

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.09.2015 року по справі №917/1503/15 (суддя: Бунякіна Г.І.) позов задоволено частково.

Другий відповідач не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 10.09.2015 року по справі №917/1503/15 в частині визнання недійсним розпорядження Диканської РДА № 371-з від 10.09.2012 р. та визнання недійсним договору на встановлення земельного сервітуту № 960 від 27.12.2012 р.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної вимоги заступника прокурора Полтавської області про визнання недійсним розпорядження Диканської РДА № 371-з від 10.09.2012 р. та відмовити у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору на встановлення земельного сервітуту № 960 від 27.12.2012 р.

В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 10.09.2015 року по справі №917/1503/15 залишити без змін.

Перевіривши наявні у справі документи та матеріали апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає поверненню, виходячи з наступних обставин.

З огляду на норми процесуального законодавства вбачається, що подання апеляційної скарги на рішення господарського суду має відбуватись з дотриманням певних умов. Зокрема, частиною 3 статті 94 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до апеляційної скарги додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

01.09.2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 року, яким було внесено зміни до Закону України "Про судовий збір" щодо розміру ставок судового збору.

Частиною 1 статті 4 Закону України “Про судовий збір” передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Отже, розміри ставок судового збору визначаються з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, а не на день подання первісного процесуального документа (наприклад, позовної заяви).

Відповідно до статті 8 Закону України “ Про Державний бюджет України на 2015 рік ” визначено мінімальну заробітну плату з 1 січня у 2015 року у розмірі 1218,00 грн.

Пунктами 2.1., 2.2. статті 4 Закону України “ Про судовий збір” встановлені ставки судового збору в таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

За подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір встановлений в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України “ Про судовий збір ”).

Відповідно до пункту 2.11 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 року № 7, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Так, в даному випадку предметом розгляду позову у суді першої інстанції були вимоги про: визнання недійсним розпорядження; визнання недійсним договору на встановлення земельного сервітуту; зобов’язання ПП "Компанія "Надежда" відновити стан земельної ділянки, тобто три немайнові вимоги.

Другий відповідач оскаржує рішення в частині визнання недійсним розпорядження Диканської РДА № 371-з від 10.09.2012 р. та визнання недійсним договору на встановлення земельного сервітуту № 960 від 27.12.2012 р. Отже, скаржником в апеляційній скарзі оспорюються дві немайнові вимоги.

Таким чином, заявником скарги сплачено лише 1339,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням №321 від 25.09.2015 року, наданим заявником до матеріалів апеляційної скарги (за одну немайнову вимогу), тобто, судовий збір сплачений в меншому розмірі, ніж передбачено Законом України "Про судовий збір" на момент звернення з апеляційною скаргою, що з урахуванням вимог п. 3 ст. 97 ГПК України є підставою для повернення апеляційної скарги заявникові.

Враховуючи, що апеляційна скарга була подана з порушенням вимог п. 3 ст. 97 ГПК України, дана апеляційна скарга підлягає поверненню заявнику скарги для усунення зазначених порушень.

Керуючись ст. ст. 86, 94, п.3 ч.1 ст.97 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Повернути апеляційну скаргу заявнику.

Після усунення обставин, що стали причиною повернення скарги, зазначених у п. 3 частини 1 ст. 97 ГПК, сторона у справі має право повторно подати апеляційну скаргу у загальному порядку.

У разі пропуску строку оскарження апеляційна скарга має бути подана повторно лише з мотивованим клопотанням про його відновлення.

Додаток: на 128 арк., а саме: апеляційна скарга на 8 арк., платіжне доручення №321 від 25.09.15 року на 1 арк., поштова квитанція та описи вкладення до цінного листа на 6 арк., інші додатки на 112 арк., та конверт.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.