Постанова № 52141986, 06.10.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2015 р. Справа№ 910/13003/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Остапенка О.М.

Шипка В.В.

за участі представників:

ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" - Дитинюк Я.Л., довір. №8 від 31.10.2014р.

ТОВ Телерадіокомпанія "Студія "1+1" - Фомін С.О., довір. б/н від 28.07.2014р.

ІП "1+1 Продакшн"- Фомін С.О., довір. б/н від 28.07.2014р.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю

Телерадіокомпанія "Студія "1+1"

на рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2015р.

у справі №910/13003/15 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Broadcast Music Ink. (США), Performing Right Society Limited

(Великобританія) організації, яка звертається за захистом порушених

прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав - державної

організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав"

до товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія

"Студія "1+1" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - іноземне підприємство "1+1 Продакшн"

про стягнення 53592 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.08.2015р. у справі №910/13003/15 частково задоволено позов; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Телерадіокомпанія "Студія "1+1" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на поточний рахунок державної організації (далі - ДО) "Українське агентство з авторських та суміжних прав" на користь Performing Right Society Limited 24360 (двадцять чотири тисячі триста шістдесят) грн. компенсації за порушення майнових авторських прав і 830 (вісімсот тридцять) грн. 45 коп. судового збору; стягнуто з ТОВ Телерадіокомпанія "Студія "1+1" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, в доход державного бюджету України 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. штрафу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись, ТОВ Телерадіокомпанія "Студія "1+1" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2015р. у справі №910/13003/15 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015р. (в складі колегії суддів: Верховець А.А. - головуючий, Остапенко О.М., Пантелієнко В.О.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження, призначено до розгляду на 06.10.2015р. У зв'язку з виходом судді Шипка В.В. з відпустки, у відповідності з рішенням зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015р., розпорядженням секретаря судової палати від 06.10.2015р. для розгляду скарги сформовано колегії суддів у складі головуючого судді Верховця А.А., суддів Остапенка О.М., Шипка В.В.

Наводячи підстави, з яких порушено питання про перегляд оскарженого рішення, скаржником зазначено про порушення норм матеріального і процесуального права, що призвели до прийняття неправильного рішення, що в ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" відсутні права на звернення до суду в інтересах власників музичних творів, Broadcast Music Ink., Performing Right Society Limited, оскільки укладеними між ними договорами такого права прямо не передбачено, що ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" не зверталось до ТОВ Телерадіокомпанія "Студія "1+1" з вимогою про виплату авторської винагороди, не вжила заходів щодо укладення відповідної угоди, не вимагала розрахунку суми авторської винагороди, у зв'язку з чим висновок про неправомірність сповіщення відповідачем спірних музичних творів (в складі відповідного твору) не відповідає обставинам справи.

Зазначено про те, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, необґрунтовано посилався на публічне сповіщення після укладення відповідачем (ІП "1+1 Продакшн") з ТОВ «УМИГ Мьюзік», ТОВ «Ворнер Мьюзік Україна» відповідних авторських договорів, оскільки умовами останніх передбачено, що вони регулюють правовідносини, які вже фактично склалися у зв'язку з використанням спірних музичних творів (їх частин в складі нового твору), що і суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про набуття прав лише на використання музичної частини спірних творів, адже у відповідних додатках до договорів з ТОВ "УМИГ Мьюзік", ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна", ІП "1+1 Продакшн" набуло прав на використання повного треку ("fulltrack"). Наведені інші доводи і міркування в підтвердження викладених обставин.

ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" були надані письмові пояснення у справі, відзив на апеляційну скаргу, які надійшли через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду 02.10.2015р. В своїх пояснення, відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Телерадіокомпанія "Студія "1+1" організацією наведені доводи на користь безпідставності скарги, законності і обґрунтованості оскарженого рішення суду першої інстанції. Наголошено на тому, що повноваження ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" на звернення до суду в інтересах позивачів виникло на підставі положень ч. 3, 4 ст. 48 Закону України «Про авторські і суміжні права», згідно з висновками, наведеними абз. 3 п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 04.06.2010р. «Про застосування судами норм законодавства про захист авторського права і суміжних прав», п. 2 Договору про взаємне представництво, укладеного ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" і Broadcast Music Ink.

Наголошено на тому, що ІП "1+1 Продакшн" передало ТОВ Телерадіокомпанія "Студія "1+1" права на аудіовізуальний твір, якого станом на момент сповіщення - 29.03.2015р., не існувало («Голос країни - 5»), що останні з дозволів на використання складових музичного твору ("ІНФОРМАЦІЯ_1" - ОСОБА_9, ОСОБА_10, "ІНФОРМАЦІЯ_2" - ОСОБА_11, " ІНФОРМАЦІЯ_3" - ОСОБА_12), були надані в період 01.04.2015р. - 03.06.2015р., що і відомості про наявність відповідних авторських прав на використання зазначених творів в компаніях, що надавали дозвіл - ТОВ «УМИГ Мьюзік», ТОВ «Ворнер Мьюзік Україна» відсутні, що і в матеріалах даної справи докази наявності відповідних прав відсутні, тоді як управління (представництво) зазначеними правами в Україні, зокрема, в частині збирання і розподілу авторської винагороди належить ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав", яка здійснює відповідні функції у визначеному порядку.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі в засіданні суду апеляційної інстанції перевіривши матеріали справи і дослідивши наявні докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, оскаржене рішення підлягає залишенню без змін, зважаючи на наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (далі - Організація; Агентство) звертаючись до господарського суду міста Києва в інтересах Broadcast Music Ink. та Performing Right Society Limited з позовом про стягнення з ТОВ Телерадіокомпанія "Студія " 1+1" (далі - Студія) 53592 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав і 5359,20 грн. штрафу в доход державного бюджету України за порушення майнових авторських прав, обґрунтовувало вимоги тим, що Студією 29.03.2015р. в ефірі належного йому телеканалу "1+1" здійснено бездоговірне публічне сповіщення музичних творів з текстом, майнові авторські права на які належать Broadcast Music Ink. (Бродкаст М'юзік Інк.) та Performing Right Society Limited, а саме: "ІНФОРМАЦІЯ_1" (вик.: ОСОБА_6; власник: ОСОБА_9 та ОСОБА_10; Broadcast Music Ink.; "ІНФОРМАЦІЯ_2" (вик.: ОСОБА_7; власник: ОСОБА_11; Performing Right Society Limited); "ІНФОРМАЦІЯ_3" (вик.: ОСОБА_8; власник: ОСОБА_12; Performing Right Society Limited).

29.03.2014р. представником Організації в присутності двох свідків у місті Києві складено Акт, яким підтверджено, що в період з 21 год. 01 хв. до 21 год. 59 хв. здійснювалась фіксація використання (публічного сповіщення) творів, які використовувалися Студією "1+1", зокрема: "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець: ОСОБА_6; оригінальний власник: ОСОБА_9 та ОСОБА_10; іноземна організація колективного управління: Broadcast Music Ink. (Бродкаст м'юзік Інк.); "ІНФОРМАЦІЯ_2" (виконавець: ОСОБА_7; оригінальний власник: ОСОБА_11; іноземна організація колективного управління: Performing Right Society Limited); "ІНФОРМАЦІЯ_3" (виконавець: ОСОБА_8; оригінальний власник: ОСОБА_12; іноземна організація колективного управління: Performing Right Society Limited).

Факт публічного сповіщення вказаних музичних творів підтверджується даними моніторингу, записом використання музичних творів на micro SDHC карті пам'яті №MMAGR02GUECA - MB FDGB02GA 132 та актом фіксації публічного сповіщення творів від 29.03.2015р. Згідно наявних матеріалів справи, фіксація здійснювалась з використанням відеокамери SONY HDR-AS 20. До матеріалів справи долучено вказану вище карту пам'яті, як зазначав суд першої інстанції, що і не заперечувалось сторонами, з відеозапису фіксації порушення вбачається, що публічне сповіщення кожного з музичних творів відбулося на телеканалі "1+1" 29.03.2015р. у складі передачі "Голос країни-5" у період з 21 год. 01 хв. до 21 год. 59 хв. На вимогу суду відповідач надав витяг з журналу обліку телепередач за 29.03.2015р., з якого також вбачається, що у період часу з 21 год. 01 хв. до 21 год. 59 хв. в ефірі телеканалу "1+1" дійсно транслювалася передача "Голос країни-5".

З наявних в матеріалах справ виписок, публічних даних із системи IPI про приналежність автора до членів іноземної авторсько-правової організації, яка управляє майновими правами авторів на колективній основі, вбачається, що власником твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" є ОСОБА_9 та ОСОБА_10, права на який були передані іноземній організації колективного управління фактично є Broadcast Music Ink. (Бродкаст м'юзік Інк.), "ІНФОРМАЦІЯ_2" - ОСОБА_11, права на який були передані іноземній організації колективного управління Performing Right Society Limited, "ІНФОРМАЦІЯ_3" - ОСОБА_12, права на який були передані іноземній організації колективного управління - Performing Right Society Limited.

Як встановлено судом першої інстанції, що підтверджується матеріалами справи і не заперечується сторонами 26.11.1984р., 19.06.1998р., 15.06.2009р., 13.01.2010р. між Broadcast Music Ink., Performing Right Society Limited та ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 були укладені договори, за умовами яких автори (власники) музичних творів передали відповідні права на музичні твори в користування (управління) організацій колективного управління, у т.ч. права надавати дозволи іншим на виконання, публічне виконання твору засобами радіо та телебачення в будь-якій частині світу, будь-якої частини або твору в цілому з метою збирання авторської винагороди.

Broadcast Music Ink. є акціонерним товариством, юридичною особою США, заснованою в 1939 році, що знаходиться за адресою: 320 West Street, New York 10019, U.S.A. Вказане товариство за законодавством США, зокрема авторського закону (Copyright law), є організацією, яка згідно відомостей публічного звіту (U.S. Copyright office) володіє і розпоряджається правами переважної більшості (понад 8,5 млн.) створених в США музичних творів шляхом надання ліцензій (public performing right), змістом якого є право виконувати музику на публіці, що включає в себе трансляцію музичного твору на радіо чи то телебаченні. Роялті сплачується безпосередньо автору або організації - Broadcast Music Ink.

31.12.2004р. Broadcast Music Ink. і Організацією укладено договір про взаємне представництво інтересів, за умовами якого термін дії Договору продовжується із року в рік автоматично, якщо він не буде розірваний іншою стороною, Організація є єдиним представником інтересів Broadcast Music Ink. на території України протягом терміну Договору, сторони встановили, що Організація та її ліцензіати користуються всіма правами на твори Broadcast Music Ink., властивими для звичайної передачі прав на виконання, і якими користуються ліцензіати Організації на музичні композиції на території України.

Performing Right Society Limited - юридична особа Великобританії, що знаходиться за адресою: 29-33 Berners Street, London WT 3 AB, United Kingdom, заснована в 1914 році (зареєстрована 06.03.1914р.) групою музичних видавців з метою захисту авторського права і надання допомоги у забезпеченні отримання доходів для композиторів, авторів і музичних видавців, як зазвичай, відповідно Великобританії. Вказана юридична особа, за аналогією з Broadcast Music Ink., має право видавати ліцензії на використання музичних творів, у тому числі на публічне сповіщення.

09.06.2006р. Performing Right Society Limited і Організацією укладено аналогічний договір про взаємне представництво інтересів, за умовами якого, Performing Right Society Limited надає Організації невиключне право видавати на території, на якій діє остання, необхідні дозволи на всі види публічного виконання музичних творів з текстом або без тексту, Договір вступив в силу і продовжує діяти до тих пір, поки його не буде припинено яким-небудь із товариств.

В суді першої інстанції відповідач вказував на те, що Broadcast Music Ink. та Performing Right Society Limited є організаціями колективного управління, які за чинними законодавствами США та Великобританії не можуть виступати позивачами у справі та вимагати компенсації. Але, як зазначав суд першої інстанції вказане твердження є безпідставним, оскільки вказані юридичні особи, уклавши правочини з авторами набувать право на звернення до суду з позовом та на отримання компенсації. Чинне законодавство США, як і Великобританії, не містить заборони щодо звернення таких юридичних осіб до суду за захистом порушеного майнового авторського права.

У змісті апеляційної скарги ТОВ Телерадіокомпанія "Студія "1+1" зазначалось про те, що Організація не уповноважена на представництво інтересів прав власників музичних творів, Broadcast Music Ink., Performing Right Society Ltd, але такі твердження також вбачаються безпідставними, оскільки останніми з метою захисту прав та інтересів власників музичних творів, зокрема, збирання винагороди (роялті) 31.12.2004р., 09.06.2006р. укладені вказані вище договори про взаємне представництво інтересів, які до теперішнього часу є чинними, згідно з якими Агентству були надані відповідні права.

Досліджуючи матеріали справи, оцінюючі наявні докази, колегія суддів відзначає, що відповідно ст. 45 Закону України «Про авторські і суміжні права» суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління. Згідно з ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Підпунктом "г" ч. 1 ст. 49 Закону України «Про авторські і суміжні права» встановлено, що організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим. Разом з тим така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У пункті 49 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" відзначалось, що організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із ст. 42, 43 названого вище Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими ст. Закону - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України свідоцтвом про облік організацій колективного управління від 22.08.2003р. № 3/2003.

Статтею 443 Цивільного кодексу України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом. Відповідно ст. 440 Кодексу, ч. 3 ст. 15 Закону України «Про авторські і суміжні права» майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Частиною 2 ст. 32 Закону встановлено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

У пункті 28 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" відзначалось, що з огляду на приписи ст. 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.

Згідно ст. 1 Закону України «Про авторські і суміжні права» публічне сповіщення (доведення до загального відома) - це передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003р. №71 "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань" (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2009р. №450) надано право представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.

Сторонами у справі не заперечувався факт використання (публічного сповіщення) Студією "1+1" музичних творів (в складі іншого твору): "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець: ОСОБА_6; оригінальний власник: ОСОБА_9 та ОСОБА_10; іноземна організація колективного управління: Broadcast Music Ink. (Бродкаст м'юзік Інк.); "ІНФОРМАЦІЯ_2" (виконавець: ОСОБА_7; оригінальний власник: ОСОБА_11; іноземна організація колективного управління: Performing Right Society Limited); "ІНФОРМАЦІЯ_3" (виконавець: ОСОБА_8; оригінальний власник: ОСОБА_12; іноземна організація колективного управління: Performing Right Society Limited) в ефірі телеканалу "1+1" в ході транслювання передачі "Голос країни-5".

Відповідачем вказувалось, а у змісті апеляційної скарги наголошувалось, що 01.09.2014р. ІП "1+1 Продакшн" (виробник) та Студією (замовник) укладено Договір за умовами якого замовник доручив, а виробник взяв на себе зобов'язання з виробництва передачі на основі встановленого формату (передачі "Голос країни-5"), зобов'язався придбати майнові права авторів, твори яких увійдуть як складова частина в передачу та/або та рекламні матеріали, і в подальшому відчужити набуті права на користь Студії. ІП "1+1 Продакшн" та Студією укладено додаток до Договору (акт), з якого вбачається, що протягом березня 2015 року виробник передав, а замовник прийняв твір та виключні майнові права на нього, а саме: виробництво передачі "Голос країни-5", включаючи вартість виключних майнових прав на передачу (1-4 випуск).

11.02.2015р. ІП "1+1 Продакшн" (компанія) та ПП "Світова музика" (правовласник) укладено Ліцензійний договір, за умовами якого правовласник надає компанії на умовах, визначених договором дозвіл на використання творів з каталогу правовласника у передачах, а компанія зобов'язується виплатити винагороду (роялті) правовласнику за надання дозволу на використання творів. Відповідно звіту до Ліцензійного договору ІП " 1+1 Продакшн" та ПП "Світова музика" погоджено перелік творів для використання, а саме: твір "ІНФОРМАЦІЯ_1", авторами якого є ОСОБА_9 та ОСОБА_10; доля правовласника - 25%.

03.06.2015р. ІП "1+1 Продакшн" (компанія) та ТОВ "УМИГ Мьюзік" (правовласник) укладено Ліцензійний договір, за умовами якого правовласник надає компанії в користування невиключні авторські та/або суміжні права на використання творів та/або фонограм (права), перелік яких зазначено в додатку. Відповідно додатку №1 Ліцензійного договору до переліку увійшов твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець за каталогом: ОСОБА_13; композитор/автор тексту (фізична особа): ОСОБА_9 та ОСОБА_10); доля авторських прав на публічне сповіщення - 18,75%; доля авторських прав на синхронізацію - 37,5%.

01.04.2015р. ІП "1+1 Продакшн" (ліцензіат) та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" (ліцензіар) укладено Ліцензійний договір, за умовами якого ліцензіар передає ліцензіату невиключні права (авторські та/або суміжні) на використання музичних творів (твори) та/або фонограм, які зазначені в додатку до Ліцензійного договору. Відповідно додатку №2 вказаного договору до переліку творів увійшли "ІНФОРМАЦІЯ_1", авторами якого є ОСОБА_9 та ОСОБА_10; доля авторських прав на музику твору - 37,5%; доля авторських прав на текст твору - 37,5%; строк дії ліцензійного права з 01.01.2015 по 31.12.2015; "ІНФОРМАЦІЯ_2", автором якого є ОСОБА_11; доля авторських прав на музику твору - 100%; доля авторських прав на текст твору - 100 %; "ІНФОРМАЦІЯ_3", автором якого є ОСОБА_12; доля авторських прав на музику твору - 100%; доля авторських прав на текст твору - 100%.

Відповідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про авторські і суміжні права» майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права. За приписами ч. 1 ст. 31 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у ст. 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Згідно ч. 2-3 ст. 17 Закону України «Про авторські і суміжні права» встановлено, що якщо інше не передбачено у договорі про створення аудіовізуального твору, автори, які зробили внесок або зобов'язалися зробити внесок у створення аудіовізуального твору і передали майнові права організації, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи продюсеру аудіовізуального твору, не мають права заперечувати проти виконання цього твору, його відтворення, розповсюдження, публічного показу, публічної демонстрації, публічного сповіщення, а також субтитрування і дублювання його тексту, крім права на окреме публічне виконання музичних творів, включених до аудіовізуального твору; автори, твори яких увійшли як складова частина до аудіовізуального твору (як тих, що існували раніше, так і створених у процесі роботи над аудіовізуальним твором), зберігають авторське право кожний на свій твір і можуть самостійно використовувати його незалежно від аудіовізуального твору в цілому, якщо договором з організацією, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи з продюсером аудіовізуального твору не передбачено інше.

Як зазначав суд першої інстанції, правовий аналіз наведених приписів свідчить про те, що позивач як власник майнових авторських прав на спірні твори не має права заперечувати проти їх використання у складі іншого аудіовізуального твору в тому випадку, коли включення цих творів до складу іншого відбулося з дозволу правовласника, оформленого належним чином.

Публічне сповіщення творів "ІНФОРМАЦІЯ_2" та "ІНФОРМАЦІЯ_3" в ефірі відповідача відбулося 29.03.2015р., але станом на 29.03.2015р. такого аудіовізуального твору як "Голос країни-5" не існувало, дозвіл на включення творів "ІНФОРМАЦІЯ_2" та "ІНФОРМАЦІЯ_3" до складу аудіовізуального твору "Голос країни-5" був отриманий ІП "1+1 Продакшн" лише 01.04.2015р., тобто уже після публічного сповіщення твору в ефір телеканалу " 1+1", коли було укладено вказаний вище договір, а тому підстав для висновку, що ІП "1+1 Продакшн" передало відповідачу права саме на зазначені спірні аудіовізуальні твори за наявними у матеріалах справи ліцензійними договорами немає.

Посилання відповідача на те, що в ліцензійному договорі від 01.04.2015р. зазначено, що його умови поширюються на правовідносини сторін з 01.01.2015р. (ч. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України) не може братися до уваги, оскільки наведене прямо суперечить спеціальній нормі ст. 31 Закону України «Про авторські і суміжні права», ст. 1109 Цивільного кодексу України.

З підстав встановлення обставин, зазначених вище, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що виключні майнові авторські права на музичні твори "ІНФОРМАЦІЯ_2" та "ІНФОРМАЦІЯ_3" належать позивачу, відповідач не надав доказів укладення угод із правовласниками, які б дозволяли публічне сповіщення вказаних творів, використання відповідачем спірних музичних творів у власній господарській діяльності відбулося без дозволу відповідного правовласника та без сплати авторської винагороди.

Що ж до використання твору "ІНФОРМАЦІЯ_1", то суд дійшов висновку і колегія суддів суду апеляційної інстанції з ним погоджується, що відповідач належним чином підтвердив право на використання вказаного музичного твору, оскільки згідно умов вказаного вище ліцензійного договору від 11.02.2015р., ІП "1+1 Продакшн" набуло право на використання твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" саме 11.02.2015р., тобто, на момент публічного сповіщення (29.03.2015р.) відповідач вже набув право використовувати, у тому числі шляхом публічного сповіщення, музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1".

В своїх письмових поясненнях в суді першої інстанції, а також в окремих з доводів, наведених в суді апеляційної інстанції в заперечення обґрунтованості скарги ТОВ Телерадіокомпанія "Студія "1+1" Агентство вказувало, що згідно з умовами ліцензійних договорів від 03.06.2015р. договору №LCTV/A-24, від 11.02.2015р. №11/02/15, від 01.04.2015р. №WMU-01042015, укладеними ІП "1+1 Продакшн" з ТОВ "УМИГ Мьюзік", ПП "Світова музика", ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" останні лише надали гарантії, що кожен з ліцензіарів володіє необхідним обсягом прав для укладення такого договору, але в договорах відсутні посилання на передачу прав інтелектуальної власності первинних авторів музичних творів, організацій колективного управління авторськими правами (Broadcast Music Ink., Performing Right Society Ltd) ТОВ "УМИГ Мьюзік", ПП "Світова музика", ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" і в матеріалах справи відповідні докази відсутні.

З тим, в даному конкретному випадку колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність таких доводів, оскільки, приймаючи до уваги, що і дійсність ліцензійного договору від 11.02.2015р. сторонами у справі не заперечувалась, договір є чинним і недійсним у встановленому законом порядку не визнавався, принципи презумпції правомірності правочину з цивільного законодавства не вилучено, але в той же час сторонами у справі не заперечувалась дійсність підтверджених даними виписок з систем IPI розподілу часток в володінні спірними правами на музичні твори, зокрема, організацій (-ї) колективного управління: якщо права на твори "ІНФОРМАЦІЯ_2", "ІНФОРМАЦІЯ_3" передані в управління в розмірі 100%, то "ІНФОРМАЦІЯ_1" - 37,5%, у зв'язку з чим, висновок суду щодо підтвердження вказаними вище договорами переходу прав інтелектуальної власності і дійсності (правомірності) договорів вбачається обґрунтованим.

Статтею 445 Цивільного кодексу України передбачено право автора на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом. Водночас використання твору без дозволу уповноваженої особи та без сплати авторської винагороди є порушенням авторського права, передбаченим п. "а" ст. 50 Закону України «Про авторські і суміжні права» за яке п. "г" ч. 2 ст. 52 цього Закону передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат.

Пунктом 42 Постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2003р. №71 "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань" (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2009р. №450) визначено, що розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50000 мінімальних заробітних плат (п. "г" ч. 2 ст. 52 Закону), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

Організацією у зверненні до господарського суду з позовом визначено суму компенсації 53592 грн. (26796 грн. (13389 (11 х 1 х 1128 грн.) + 13389 (11 х 1 х 1128 грн.)) за порушення за виконання музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" з врахуванням двох авторів; 13398 грн. (11 х 1 х 1128 грн.) за порушення за виконання музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_2"; 13398 грн. (11 х 1 х 1128 грн.) за порушення за виконання музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_3" виходячи з того, що: мінімальна заробітна плата складає 1218 грн.; сума компенсації складає одинадцять мінімальних заробітних плат як компенсація за використання кожного твору.

Разом з тим, у п.п. 51.3 п. 51 наведеної вище Постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2003р. №71 вказано, що у визначенні розміру компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених ст. 3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Статтею 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" встановлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1 218 гривень. Як зазначав суд першої інстанції, в провадженні господарського суду міста Києва знаходяться справи за позовами Організації до Студії про стягнення компенсації за порушення виключних майнових авторських прав в результаті публічного сповіщення музичних творів без відповідного дозволу, тобто за аналогічними підставами і предметами вимог. Вказані звернення із позовами почали надходити до господарського суду з травня 2015 року, а в обґрунтування позовних вимог Організація посилається на публічні сповіщення, які відбувалися протягом 2014 - 2015 років.

Судом першої інстанції враховано, що в даному випадку Студія припустилася порушення щодо двох музичних творів 29.03.2015р., про можливі порушення чинного законодавства шляхом отримання відповідних позовів відповідач дізнався в травні 2015 року, а тому, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, обґрунтовано дійшов висновку, що доцільно притягнути відповідача до відповідальності у вигляді сплати компенсації у сумі 24360 грн., у стягненні ж решти компенсації слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про авторські і суміжні права» суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України. З огляду на все викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується і з висновком суду першої інстанції про накладення штрафу на відповідача у сумі 2436 грн. (10% з 24360 грн.), вважаючи його таким, що є небезпідставним.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, всебічно, повно і об'єктивно розглянувши в процесі всі обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, за наслідками розгляду апеляційної скарги та перевіряння законності та обґрунтованості рішення у повному обсязі, повторно розглянувши справу, не вбачає доводи апеляційної скарги обґрунтованими і такими, що знайшли своє підтвердження під час розгляду (перегляду) справи, оскаржене рішення суду такими, що повною мірою відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

Керуючись ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "Студія "1+1" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2015р. у справі №910/13003/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили

Повний текст постанови складено 08.10.2015р.

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді О.М. Остапенко

В.В. Шипко