Постанова № 52141943, 29.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2015 р. Справа№ 910/10501/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Коротун О.М.

Зубець Л.П.

за участю секретаря судового засідання Гройсберг К.М.

за участю представників

від позивача: Гаркавенко С.В. - дов. від 01.12.2014 року № 91/2014/12/01-1

від відповідача: Синецький О.В. - дов. від 01.07.2015 року б/н

від третьої особи: Науменко С.В. - дов. від 12.01.2015 року № 02-115

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва на рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2015 року

у справі № 910/10501/15 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Київенерго" (м. Київ)

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва (м. Київ)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Комунальне підприємство „Головний інформаційно-обчислюваний центр" КМДА (м. Київ)

про стягнення заборгованості у розмірі 9 245 383 грн. 33 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство „Київенерго" з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва про стягнення з відповідача на користь позивача 6 765 880 грн. 53 коп. боргу за спожиту електричну енергію, пені сумою 698 432 грн. 90 коп., 1 689 672 грн. 41 коп. інфляційної складової боргу, 91 396 грн. 49 коп. відсотків річних.

Ухвалою від 02.06.2015 року господарський суд міста Києва залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство „Головний інформаційно-обчислюваний центр" КМДА.

Рішенням від 23.06.2015 року господарський суд міста Києва позов задовольнив частково. Стягнув з КП УЖГ Святошинського району м. Києва на користь ПАТ „Київенерго" 6 765 880 грн. 53 коп. основного боргу, 694 281 грн. 86 коп. пені, 89 093 грн. 63 коп. 3% річних, 1 689 672 грн. 41 коп. та 73 028 грн. 99 коп. судового збору. У іншій частині позову відмовив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду КП УЖГ Святошинського району м. Києва звернулося до Київського апеляційного господарського суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження та з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2015 року у справі № 910/10501/15 та скасувати в частині стягнення пені в розмірі 698 432 грн. 90 коп. та відмовити у стягненні пені в цій сумі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 року КП УЖГ Святошинського району м. Києва було відновлено строк на апеляційне оскарження рішення, його апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 910/10501/15 у судовому засіданні за участю представників сторін та третьої особи.

В судовому засіданні 29.09.2015 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник позивача відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував, проте правом, наданим ст. 96 ГПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подав. Представник третьої особи залишив вирішення питання на розсуд суду.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи

01.06.2003 року Акціонерна енергопостачальна компанія „Київенерго" (яка у відповідності до вимог та положень Закону України „Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 року № 514-VI перейменована у Публічне акціонерне товариство „Київенерго" - електропостачальна організація) та Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва (споживач) уклали договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 310800, відповідно до умов якого електропостачальна організація зобов'язується постачати електричну енергію відповідно до умов цього договору, а споживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату електроенергії за тарифами, що регулюються згідно з умовами, визначеними у ліцензії на постачання електричної енергії та в разі зміни публікуються у пресі, виконує інші умови, визначені договором та додатками до нього, які є його невід'ємною частиною.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з п. 2.1 договору від 01.06.2003 року № 310800 електропостачальна організація зобов'язується постачати електроенергію як різновид товарної продукції споживачу: в межах дозволеної до використання потужності; згідно з величинами постачання електроенергії (додатки 1, 3.1) за умови своєчасної оплати використаної електроенергії, виконання Споживачем ПКЕЕ, ПУЕ; згідно з категорійністю, гарантованим рівнем надійності схем електропостачання струмоприймачів.

Пунктом 4.1. договору від 01.06.2003 року № 310800 передбачено, що споживач зобов'язується своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки за електричну енергію відповідно до встановлених Договором умов та термінів оплати, а також вносити інші платежі за виконання електропостачальною організацією робіт та надання послуг, пов'язаних з електропостачанням, вартість яких не входить до складу тарифу.

Відповідно до п. 1 додатку № 2 до договору від 01.06.2003 року № 310800 розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 24 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця.

При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття „Розрахунковий період" та „календарний місяць" вважаються прирівняними.

Згідно п. 2.1 додатку № 2 до договору від 01.06.2003 року № 310800 споживач здійснює повну поточну вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком.

Споживач протягом перших трьох днів поточного розрахункового періоду здійснює платіж за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної )(екологічної) броні в наступному розрахунковому періоді за тарифами, які діють на день здійснення платежу.

Обсяг електричної енергії на покриття аварійної (екологічної ) броні визначається відповідно до Додатка „Визначення платежу за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні Споживача" до цього договору.

Пунктом 2.2 додатку № 2 до договору від 01.06.2003 року № 310800 оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

Споживач протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунка постачальника здійснює повну оплату вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем Правил користування електричної енергією (ПКЕЕ).

При відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду, зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду.

Споживач зобов'язаний вносити плату за споживання електричної енергії виключно коштами (п. 3 додатку № 2 до договору).

Як вбачається із матеріалів справи відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.06.2014 року по 01.04.2015 року у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію у розмірі 6 765 880 грн. 53 коп., яка станом на день звернення із позовом до суду становить 6 765 880 грн. 53 коп., що підтверджується розрахунком основного боргу за теплову енергію за договором від 01.06.2003 року № 310800, звітами за використану електричну енергію, актами приймання - передачі товарної продукції, рахунками, рахунками - розшифровками та довідкою про надходження коштів в погашення боргу за спожиту електроенергію.

Як визначено ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ч. 6, 7 ст. 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

З огляду на зазначене вище, враховуючи умови договору щодо здійснення оплати з 24 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця, борг КП УЖГ Святошинського району м. Києва у період з 01.06.2014 року до 01.04.2015 року за використану теплову енергію за договором від 01.05.2003 року № 310800 є документально підтвердженим.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи те, що відповідач не надав доказів погашення основного боргу позов підлягає задоволенню в частині стягнення основного боргу у розмірі 6 765 880 грн. 53 коп.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Ч. 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За несвоєчасне внесення платежів за електричну енергію та інших платежів споживач сплачує елетропостачальній організації пеню в розмірі 0,75% за кожний день прострочення платежів, але не більше розміру встановленого чинним законодавством. Сума пені визначається у розрахунковому документі окремим рядком (п. 5.1 договору).

Позивач просив суд стягнути на свою користь пеню у розмірі 698 432 грн. 90 коп. за період з вересня 2014 року до лютого 2015 року.

Враховуючи вимоги ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року № 543/96-ВР розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідач заперечував проти нарахування йому пені, посилаючись на те, що п. 5.1 договору від 01.06.2003 року № 310800 не узгоджений сторонами, адже він укладений з протоколом розбіжностей, який сторонами не погоджено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не бере до уваги такі посилання відповідача, оскільки ним на вимогу суду першої інстанції не було додано доказів надсилання такого протоколу розбіжностей позивачу.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру пені та дійшла висновку, що місцевий господарський суд обмежив розмір стягуваної пені до 694 281 грн. 86 коп.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до п. 1.10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року № 14 за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (ст. 607 ЦК України) або на відсутність вини (ст.ст. 614, 617 ЦК України чи ст. 218 ГК України).

Позивач просив суд стягнути на свою користь інфляційні втрати в розмірі 1 689 672 грн. 41 коп. та 3% річних в розмірі 91 396 грн. 49 коп. за період з липня 2014 року до березня 2015 року.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру інфляційних втрат та 3 % річних та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно обмежив розмір стягуваних інфляційних втрат в до 1 689 672 грн. 41 коп. та 3% річних - до 89 093 грн. 63 коп.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва на рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2015 року у справі № 910/10501/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2015 року у справі № 910/10501/15 залишити без змін.

3. Справу № 910/10501/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді О.М. Коротун

Л.П. Зубець