Постанова № 52141868, 06.10.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2015 року Справа № 904/5833/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),

суддів: Євстигнеєва О.С., Вечірка І.О.

секретар судового засідання : Назаренко С.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. № 26 від 05.10.15 р.); ОСОБА_2 (дов. № 15 від 05.05.15 р.);

від відповідача: ОСОБА_3 (дов. № ББУ/ПУ44/ВП/15 від 20.02.15 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» м.Павлоград на рішення господарського суду Дніпропетровської обл. від 06.08.15 р. по справі № 904/5833/15

за позовом: публічного акціонерного товариства «Електромашина» м. Харків

до: публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» м.Павлоград

про: стягнення заборгованості за договором поставки

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2015 р. у справі № 904/5833/15, яке підписано 11.08.2015 р. і оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України (суддя Петрова В.І.) задоволено позов публічного акціонерного товариства «Електромашина» м. Харків до публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» м. Павлоград про стягнення заборгованості за договором поставки.

Вказаним рішенням стягнуто з публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" м. Павлоград на користь публічного акціонерного товариства "ЕЛЕКТРОМАШИНА" м. Харків основний борг у розмірі 192 592,56грн., пеню у розмірі 9629,63грн. та 4 044,44грн. судового збору.

25.08.2015 р. на примусове виконання рішення видано наказ.

Відповідач не погодився з вказаним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розпорядження голови суду від 08.09.2015 р. № 862, у звязку з перебуванням судді Кощеєва І.М. у відпустці, змінено склад колегії суддів.

Скаржник не згоден з ухваленим рішенням, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, посилаючись на наступне.

Предметом позовних вимог по даній справі є вимога про стягнення заборгованості за договором. Вимоги, викладені у позовній заяві ПАТ «ЕЛЕКТРОМАШИНА», мотивовані тим, що у відповідності до п. 5.3. Договору та п. 2. Специфікації, оплата за поставлену продукцію здійснюється на 30-й (тридцятий) календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції. Специфікацією до Договору встановлено, що виникнення зобов'язання ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» щодо здійснення оплати за продукцію за договором пов'язане з встановленням дати поставки продукції.

Сторони по справі при укладанні договору на поставку продукції в п. 5.3. та п. 2. Специфікації встановили інший строк оплати товару та визначили, що розрахунки за продукцію, яка постачається по цьому договору, здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 30-й (тридцятий) календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції.

Згідно п.4.4. Договору визначено, що датою поставки вважається дата підписання уповноваженими особами сторін видаткової накладної.

ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» вважає, що дата видаткової накладної не може вважатися датою поставки продукції, від якої відраховується строк на оплату, оскільки не підтверджена датою, вказаною особисто уповноваженими особами сторін. На видатковій накладній № РН-20010 від 17.02.2015 р.. наданій позивачем, відсутня дата, вказана представником покупця, що свідчить про те, що, у відповідності до умов договору та положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, строк оплати продукції з боку відповідача не наступив.

Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Зазначені умови Специфікації до договору вказують на конкретний строк настання обов'язку відповідача по здійсненню розрахунку. Поставка продукції є неминучою подією, з настанням якої виникає обов'язок відповідача здійснити розрахунок.

Відповідач вважає, що строк розрахунку за отриману продукцію не пов'язаний з датою видаткової накладної, а пов'язаний з датою, вказаною саме представником покупця в момент передачі продукції.

В доданої до позовної заяви видаткової накладної, яку позивач надав як доказ поставки продукції, не вказана дата особисто уповноваженими особами сторін.

У разі відсутності цієї дати, неможливо визначити певний період у часі у відповідності до ст. 251 ЦК України, та як наслідок цього - неможливо стверджувати, що відповідач не виконав зобов'язання по оплаті продукції в строк, передбачений договором.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що з його боку відсутнє порушення зобов'язання по оплаті за поставлену продукцію, а тому й звернення позивача до господарського суду про примусове стягнення заборгованості було передчасним.

У зв'язку з тим, що між ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» та ПАТ «ЕЛЕКТРОМАШИНА» виник спір через різне тлумаченням пункту 4.4. Договору відносно встановлення дати поставки Продукції, ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» 22.07.2015 р. звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою про тлумачення вищезазначеного пункту Договору. Встановлення цієї обставини впливає на оцінку доказів та пов'язане із справою № 904/5833/15 про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за Продукцію по Договору. Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.07.2015 р. позовна заява ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» до ПАТ «ЕЛЕКТРОМАШИНА» про тлумачення умов договору прийнята до розгляду.

ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» було подано клопотання до господарського суду Дніпропетровської області про зупинення провадження по справі № 904/5833/15 до вирішення справи про тлумачення умов Договору іншим судом. Скаржник вважає, що при прийнятті рішення по справі господарський суд Дніпропетровської області не надав належної правової оцінки вищенаведеним доводам відповідача та безпідставно відхилив клопотання про зупинення провадження по справі. В судовому рішенні викладені тільки правова позиція судді щодо предмету спору і посилання на доводи відповідача.

Відповідач вважає, що позивач по справі не довів належними та допустимими доказами факт поставки продукції по договору, так як на підтвердження цього не надав до суду в повному обсязі документи, передбачені умовами договору та нормами чинного законодавства.

Для повного, всебічного й об'єктивного розгляду справи по суті відповідачем було подано клопотання до суду про витребування вищезазначених документів, але суд не прийняв до уваги наведені доводи відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає рішення обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства.

Позивач вказує у відзиві, що поставка продукції на суму 192 592,56 грн. відповідачем не сплачена, відповідач повернення продукції не здійснив, не видав Акт тимчасового зберігання, не визначив дату оприбуткування продукції на своєму складі, тому позивач вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що початок перебігу подій починається з дати видаткової накладної № 20010 від 17.02.2015 р. Дану продукцію відповідач отримав 18.02.2015 р., що підтверджується експрес-накладною № 59998016515661.

Щодо відхилення судом першої інстанції клопотання відповідача про зупинення провадження у справі позивач зазначає у відзиві, що судом встановлена безпідставність поданого клопотання, так як відповідачем не було надано правового обґрунтування зазначеного клопотання (відсутність інформації про розгляд справи іншим судом, а саме ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду). Крім того, були відсутні обставини та факти, які б не могли бути зясовані та встановлені в даному процесі.

Відносно твердження відповідача щодо відхилення клопотань про витребування документів, позивач вважає, що заявлені клопотання були спрямовані на затягування судового процесу і не впливали на вирішення справи по суті.

06.10.20154 р. позивач подав клопотання про залучення до справи додаткових доказів, перелічених у клопотанні.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, які були присутні у судовому засіданні, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що між публічним акціонерним товариством "ЕЛЕКТРОМАШИНА" (постачальник) та публічним акціонерним товариством "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (покупець) був укладений договір №14-16/83-КП від 10.01.2014р.

Згідно п.1.1. договору постачальник зобовязався поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі - продукція) запасні частини до рудничних двигунів, в асортименті, кількості, у строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими договором та Специфікацією, які є навідємними частинами договору, а покупець зобовязався прийняти та оплатити поставлену продукцію у відповідності до умов договору.

Відповідно до п.2.5. договору продукція вважається переданою постачальником та прийнятою покупцем за фактичною кількістю продукції згідно даних, вказаних у залізничних (автомобільних) накладних, видаткових накладних, пакувальних листах.

Згідно п.4.1. договору поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за ціною, з якісними характеристиками та в строки, узгоджені сторонами у Специфікаціях до договору.

Умови поставки продукції - EXW, згідно Інкотермс-2000. Місце пункту призначення вказується сторонами у відповідних специфікаціях до договору (п.4.2. договору).

За п.п.4.3., 4.4. договору, в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 20.03.2014р., на підтвердження поставки постачальник зобовязаний надати покупцю товаросупровідні документи, зокрема: рахунок-фактуру, податкову накладну, видаткову накладну, сертифікат якості. Датою поставки вважається дата підписання уповноваженими особами сторін видаткової накладної.

Пунктом 4.5. договору передбачено, що зобовязання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції у розпорядження покупця у вище оговореному пункті призначення поставки. Зобовязання покупця вважаються виконаними з моменту прийняття та оплати поставленої продукції.

У п. 4.11. договору зазначено, що право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця після виконання покупцем усіх необхідних процедур щодо приймання продукції за кількістю, якістю та комплектністю і підписання покупцем видаткової накладної.

Загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій до договору, але не повинна перевищувати 999 000,00грн., з урахуванням ПДВ 20% (п.5.1. договору, в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 20.03.2014р.).

Відповідно до п.5.2. договору ціни на продукцію встановлюються сторонами у відповідності до специфікацій до договору.

Пунктом 8.1 договору встановлено, що Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами. Сторони прийшли до згоди, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобовязань, строк дії договору встановлюється до 31.12.2014р. включно. У випадку невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобовязань за договором, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами усіх взятих на себе зобовязань.

Специфікацією від 16.09.2014р. сторони визначили продукцію, яку мав поставити позивач відповідачу, на склад н/п №1, м. Павлоград, Дніпропетровська область (а.с.32).

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Постачальник поставив покупцю продукцію на суму 192 592,56грн., що підтверджується видатковою накладною №20010 від 17.02.2015р. (а.с.38).

Дану продукцію покупець отримав 18.02.2015р., що підтверджується експрес-накладною № 59998016515661 (а.с.74-75).

Відповідач не здійснив повернення продукції, не видав Акт тимчасового зберігання, не визначив дату оприбуткування продукції на своєму складі, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив дату підписання уповноваженими особами видаткової накладної № 20010 від 17.02.2015 р. (а.с. 38), дану продукцію відповідач отримав 18.02.2015 р., що підтверджується експрес-накладною № 59998016515661 (а.с. 74-75).

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п.5.3. договору, в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 20.03.2014р., розрахунки за поставлену продукцію здійснюються покупцем шляхом перерахування 100% оплати на поточний рахунок постачальника на 30 календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції. У випадку, якщо строк оплати випадає на вихідний /неплатіжний день, оплата здійснюється на наступний банківський день.

Ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлену продукцію.

08.05.2015р. відповідач отримав від позивача претензію про сплату заборгованості (а.с.41-43), однак відповіді не надав, вимогу не задовольнив.

На момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за договором №14-16/83-КП від 10.01.2014р. згідно видаткової накладної №20010 від 17.02.2015р. складала 192 592,56грн., що підтверджується матеріалами справи.

Згідно до приписів ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, яке припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

П.6.6. договору, в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 20.03.2014р., сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець за письмовою вимогою постачальника сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки оплати від вартості своєчасно несплаченої продукції, але не більше 5% від вартості своєчасно не оплаченої продукції.

Позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 9 629,63грн. (5% від вартості своєчасно не оплаченої продукції), оскільки пеня за період з 24.03.2015р. по 02.07.2015р. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ більше 5% від вартості своєчасно не оплаченої продукції, господарський суд перерахувавши пеню правомірно стягнув пеню з відповідача.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що на його думку, строк розрахунку за отриману продукцію , вказаний у п.4.4. договору не пов'язаний з датою видаткової накладної. а пов'язаний з датою, вказаною саме представником покупця в момент передачі продукції.

Позивач надав до відзиву на апеляційну скаргу рішення господарського суду Харківської обл. у справі № 922/4285/15 від 14.09.2015 р. за позовом ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», в якому зазначено: «безпосередньо п.4.4 договору № 14-16/83-КП від 10.01.2014 р., який просить розтлумачити позивач, виходячи з буквального значення тексту даного договору та змісту договору в цілому, чітко і зрозуміло визначено погоджену волю сторін щодо дати поставки товару.» Таким чином, посилання скаржника на наявність спору між сторонами щодо тлумачення п.4.4 договору є безпідставним.

Скаржник в апеляційній скарзі зауважує, що у нього виникли сумніви відносно надання повноважень на вчинення правочинів від імені ПАТ «Електромашина» генеральним директором ОСОБА_4, бухгалтером ОСОБА_1 та виконуючим обовязки генерального директора ОСОБА_5 на момент проведення господарської операції.

Згідно до приписів ч. 2 ст. 527 Цивільного кодексу України, кожна із сторін у зобовязанні має право вимагати доказів того, що обовязок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непредявлення такої вимоги.

Скаржник підписав договір № 14-16/83-КП від 10.01.2014 р, специфікацію, довіреності та видаткові накладні в процесі виконання договору і у нього під час підписання вказаних доказів не виникало будь-яких сумнівів щодо повноважень осіб, які підписали вказані документи.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони мають право знайомитися з матеріалами справи. Всі вказані скаржником документи знаходяться в матеріалах справи. Позивач при перегляді справи надав докази, які підтверджують повноваження осіб, які від імені позивача підписали документи.

На підставі вищевикладеного, керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля м.Павлоград залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2015 р. у справі №904/5833/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили, до Вищого Господарського Суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови виготовлено 08.10.2015 р.

Головуючий Р.М. Бахмат

Судді О.С. Євстигнеєв

ОСОБА_6