Постанова № 52141851, 29.09.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2015 року Справа № 904/3801/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач) суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Фьокліна Д.І.

представники сторін в судове засідання не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Дніпропетровське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2015 року у справі № 904/3801/15

за позовом Дочірнього підприємства "Імекс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Весна", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Дніпропетровське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит", м. Дніпропетровськ

про стягнення 35 343,31 доларів США,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2015 року у справі № 904/3801/15 (суддя Бєлік В.Г.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Дніпропетровське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Весна" кошти депозитного вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) "Класичний" за № 241 від 13.08.2014 року у сумі 27 679,33 доларів США, проценти у сумі 331,39 доларів США, 3% річних у сумі 152,43 доларів США, витрати по сплаті судового збору у сумі 11 861,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Весна" в дохід Державного бюджету України в особі управління Державної казначейської Служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області 804,73 грн. судового збору.

17.07.2015 року на виконання рішення видано накази господарського суду.

Рішення мотивовано порушенням відповідачем умов договору банківського вкладу "Класичний" №241 від 13.08.2014 року, вимог ст.ст.525, 526, 530, 629, 1058, 1060 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

Право позивача на задоволення позовних вимог суд також обґрунтував положеннями ч.1 ст. 1061 Цивільного кодексу та умовами укладеного договору.

Задовольняючи вимоги частково, суд зазначив на помилковість розрахунку позивача щодо процентів, 3% річних, інфляційних втрат.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку в частині стягнення судового збору у сумі 11 861,00 грн.

В обґрунтування скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст.15, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Апелянт зазначає, що позов було подано до філії Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", яка відповідно до п. 2.3 Положення про філію "Дніпропетровське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" не є юридичною особою та може бути відповідачем по справі.

Також зазначає, що судом невірно розраховано стягнутий з відповідача судовий збір.

У судове засідання представники сторін не з'явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями), у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку колегії суддів неявка у судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи, оскільки наявні у справі докази дозволяють визначитись щодо законності оскаржуваного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, однак оскаржуване рішення слід скасувати виходячи з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що договір банківського вкладу "Класичний" № 241 від 13.08.2014року, на який посилається суд в оскаржуваному рішенні, укладено не між Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Весна" (клієнт) та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Дніпропетровське РУ" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" (банк), а між дочірнім підприємством "Імекс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Весна" та відповідачем (а.с.13).

Дочірнє підприємство "Імекс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Весна" є самостійною юридичною особою, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.12).

Відповідно п.1.1 договору клієнт надає банку суму грошових коштів (надалі – вклад) у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а банк виплачує клієнту таку суму та проценти, нараховані на неї.

Вклад складається з вкладних траншів, що розміщені клієнтом згідно з умовами цього договору. Вкладний транш є сумою грошових коштів, що переказана клієнтом на вкладний рахунок в порядку та на умовах, передбачених цим договором та додатками, укладеними в рамках цього договору і які є його невід’ємною частиною (п. 1.2 договору).

Цей договір діє до 13.08.2015 року. Внесення коштів на вкладний рахунок відбувається протягом строку дії цього договору (п.1.3 договору).

Згідно п. 1.5 договору для обліку вкладу банк відкриває клієнту вкладний рахунок № 2610704706201 у філії "Дніпропетровське РУ "АТ "Банк "Фінанси та Кредит", код банку 307231.

Перерахування вкладного траншу на вкладний рахунок здійснюється клієнтом зі свого поточного рахунку шляхом зарахування коштів через транзитний рахунок, що вказаний у відповідному додатку (п.1.5 договору).

Пунктами 2.1, 2.3 договору сторони погодили, що на суму вкладу в розрізі вкладних траншів банк нараховує проценти, розмір яких обумовлюється сторонами в додатках, що є невід`ємною частиною цього договору; нарахування процентів за вкладом проводяться від дня, наступного за днем надходження вкладного траншу у банк, до дня, який передує його поверненню клієнту або списанню з рахунка клієнта, відповідно до строку вкладного траншу, що вказаний у відповідному Додатку.

Пунктами 3.1, 3.2 договору визначено, що при закінченні строку розміщення вкладного траншу повернення вкладного траншу здійснюється банком шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок клієнта, що вказаний в розділі 7 цього договору. Повернення вкладного траншу може бути здійснено також на інший поточний рахунок клієнта, що вказаний в листі клієнта про повернення коштів. При настанні терміну, вказаного в п.1.4 цього договору, строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін шляхом укладання відповідного договору.

Пунктами 4.1, 4.2 договору визначені обов`язки банку, зокрема, нараховувати на вклад проценти відповідно до ставки, яка обумовлюється сторонами в додатках, а також повернення суми вкладних траншів на умовах, зазначених в цьому договорі та у Додатках до нього після закінчення строків надання вкладних траншів.

Звернувшись з позовом, Дочірнє підприємство "Імекс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Весна", просило зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Дніпропетровське РУ" перерахувати кошти в сумі 29 591,09 доларів США відповідно до платіжних доручень за договором банківського вкладу (депозиту) "Класичний" за № 241 від 13.08.2014 року.

23.06.2015 року, звернувшись з заявою в порядку вимог ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь іншої юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Весна" кошти депозитного вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) "Класичний" за № 241 від 13.08.2014 року в сумі 29 591,09 доларів США, несплачені проценти - 2 298,17 доларів США, три відсотки річних за порушення грошового зобов'язання в сумі 750,00 доларів США, інфляційні в сумі 4 614,81 доларів США (а.с.29).

Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких – примусове виконання обов’язку в натурі.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України передбачено право юридичної особи звертатись до господарського суду за захистом своїх порушених прав або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Подавши вказану заяву, позивач змінив предмет позову – заявив вимогу про виконання відповідачем обов’язку відносно особи, яка не є стороною за договором.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Весна" не є стороною у справі, тому підстави для задоволення вимог позивача відповідно до його заяви від 23.06.2015 року у господарського суду були відсутні.

Вирішуючи спір та задовольняючи частково саме таким чином заявлені позовні вимоги, суд на вказану обставину не звернув увагу, чим порушив вимоги матеріального та процесуального права, а саме ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України та ст.ст.21, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Матеріали справи свідчать, що згідно умов договору банківського вкладу (депозиту) "Класичний" за № 241 від 13.08.2014 року відповідач зобов’язаний повернути позивачу переданий йому грошовий вклад та проценти, оскільки строк передбачений Додатком №241-1/6 від 02.02.2015 року до договору банківського вкладу закінчився 05.03.2015 року.

Докази виконання зобов’язання належним чином в матеріалах справи відсутні. Заперечень щодо вимог позивача зміст апеляційної скарги також не містить.

Однак вийти за межі заявлених позовних вимог ( з урахуванням заяви про зміну вимог в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України) колегія суддів не має підстав.

Відповідно до ч.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України вчинення таких дій можливе судом за наявності клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи вищевикладене, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а в задоволенні позову слід відмовити в зв’язку з недоведеністю порушення відповідачем прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Весна".

Видані господарським судом Дніпропетровської області накази на виконання рішення від 30.06.2015 року у справі №904/3801/15 слід визнати такими, що не підлягають виконанню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103,105, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2015 року у справі № 904/3801/15 скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Накази господарського суду Дніпропетровської області, видані 17.07.2015 року на виконання рішення від 30.06.2015 року у справі №904/3801/15 визнати такими, що не підлягають виконанню.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: Ю.Б. Парусніков

Підписано в повному обсязі 09.10.2015 року.