Постанова № 52141835, 07.10.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

07.10.2015 справа №908/2185/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:ОСОБА_1 суддівОСОБА_2, ОСОБА_3від позивача:Прокурор Хряк О.О.від боржника від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:не зявився не зявився розглянувши апеляційну скаргуЗаступника прокурора Запорізької області, м. Запоріжжяна рішення господарського суду Запорізької областівід 28.05.2013 рокуу справі№ 908/2185/13 (суддя Азізбекян Т.А.)за позовомЗаступника прокурора Запорізької області, м. Запоріжжядо третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області, смт. Приазовське Запорізької області Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротіс», с. Степанівка, Приазовського району Запорізької області про визнання недійсним розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації № 566 від 02.09.2008 року ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.05.2013 року у позові Заступника прокурора Запорізької області до Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Агротіс про визнання недійсним розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації № 566 від 02.09.2008 року відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Заступник прокурора Запорізької області, м. Запоріжжя звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- рішення господарського суду Запорізької області від 28.05.2013 року по справі № 908/2185/13 скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В підтвердження доводів апелянт посилається на те, що оскаржувальне рішення винесено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує на те, що відповідно до пункту 2 розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації Про надання в оренду земельних ділянок ТОВ Агротіс , від 02.09.2008 р. № 566 ТОВ Агротіс надано в оренду земельні ділянки загальною площею 188 , 4 га , в тому числі 28, 00 га ( багаторічні) та 160 , 4 га ( пасовища), з числа не витребуваних земельних часток ( паїв) , розташовані на території Новокостянтинівської сільської ради , для товарного сільськогосподарського виробництва. Пунктами 3,4 розпорядження встановлено орендну плату за користування земельними ділянками та затверджено умови договору оренди.

Однак, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок чи технічна документація із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою, цим розпорядженням не затверджувалась. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить 494964 , 48 грн.

Апелянт зазначає, що частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення вказаних органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки зі зміною її цільового призначення ; формування нових земельних ділянок. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки .

Апелянт посилається на те, що укладенню договору оренди земельних ділянок передують прийняття рішення про надання земельних ділянок в оренду, розроблення проектів їх землеустрою , плану або схеми земельної ділянки її кадастрового плану , акту визначення меж земельної ділянки в натурі. Під час винесення розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації Про надання в оренду земельних ділянок ТОВ Агротіс, від 02.09.2008 р. № 566 межі земельних ділянок, що передавались в оренду не були визначені в натурі ( на місцевості), кадастровий номер їм не присвоєно, а отже розпорядженню про передачу таких ділянок в оренду мало передувати розроблення проектів землеустрою щодо відведення цих земельних ділянок.

Ухвалою від 10.08.2015р. апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.

07.10.2015 року в судове засідання зявився прокурор, який підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду Запорізької області від 28.05.2013 року по справі № 908/2185/13 скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

07.10.2015 року представник відповідача та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача у судове засідання апеляційної інстанції не зявилися. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обовязковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

У червні 2013 року заступник прокурора Запорізької області звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Агротіс" про визнання недійсним п.2 розпорядження Приазовської районної державної адміністрації №566 від 02.09.2008 "Про надання в оренду земельних ділянок ТОВ "Агротіс".

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.08.2013р. (суддя Попова І.А.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.11.2013р. (судді Манжур В.В., Будко Н.В., Москальова І.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено, посилаючись на те, що розпорядження видане в межах компетенції адміністрації та без порушення вимог чинного законодавства.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, заступник прокурора Донецької області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення і постанову по справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Постановою Вищого Господарського суду України від 12 березня 2014 р. у справі № 908/2185/13 Касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області задоволено частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.11.2013р. у справі №908/2185/13 господарського суду Запорізької області та рішення господарського суду Запорізької області від 14.08.2013р. скасувано.

Справу №908/2185/13 направлена на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.05.2013 року у позові Заступника прокурора Запорізької області до Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Агротіс про визнання недійсним розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації № 566 від 02.09.2008 року відмовлено.

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що постановою Вищого Господарського суду України від 12 березня 2014 р. у справі № 908/2185/13 зазначається, що згідно із статтею 15 Закону України Про оренду землі невідємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки , яка передається в оренду ; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів ; акт визначення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) ; акт приймання передачі обєкта оренди ; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом. Відповідно до статті 20 Закону України Про землеустрій землеустрій проводиться в обовязковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності , в тому числі , в разі надання , вилучення ( викупу ) , відчуження земельних ділянок . Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає , що під час розгляду справи необхідно зясувати , чи були межі земельних ділянок визначені в натурі ( на місцевості) , чи було розроблено проект землеустрою щодо відведення цих земельних ділянок у встановленому порядку , що мало передувати розпорядженню про передачу такої ділянки в оренду . У разі прийняття розпорядження без складання проекту землеустрою , без встановлення меж земельних ділянок в натурі , обєкти оренди є невизначеними і неможливо встановити їх площу , межі і місце розташування на місцевості.

Відповідно до Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення в натурі (на місцевості).

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооператив, сільськогосподарського акціонерного товариства , в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства , кооперативу , товариства, відповідно до списку , що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.

Законом України Про порядок виділення в натурі ( на місцевості ) земельних ділянок власникам земельних часток ( паїв) визначені організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток ( паїв) земельних ділянок у натурі ( на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками .

Статтею 3 Закону передбачено , що підставами для виділення земельних ділянок у натурі ( на місцевості) власникам земельних часток ( паїв) є рішення відповідної сільської , селищної , міської ради чи районної державної адміністрації .

Відповідно до Закону у разі подання заяв про виділення власників земельних часток (паїв) у натурі ( на місцевості) більшістю власників земельних часток ( паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська , селищна , міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток ( паїв).

Сільські , селищні , міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток ( паїв) у натурі ( на місцевості) сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток ( паїв) у натурі ( на місцевості) та виготовлення технічної документації , яка необхідна для складання документів , що посвідчують право на земельну частку ( пай) , або за рахунок коштів підприємств , що орендують земельні частки (паї).

У проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) визначаються місце розташування земельних ділянок, їх межі та площі сільськогосподарських угідь , що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв) , їх цільове призначення, дії обмежень (обтяжень) у використанні земельних ділянок, у тому числі земельних сервітутів.

Встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку .

Статтею 13 Закону України Про порядок виділення в натурі ( на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), передбачено, що нерозподілені ( не витребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської , селищної , міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку , про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки , а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці , які не взяли участь у розподілі земельних ділянок , повідомляються про результати проведеного розподілу земельні ділянок у письмовій формі , у разі якщо відоме їх місцезнаходження .

Судом апеляційної інстанції, відповідно до матеріалів справи встановлено, що 02.09.2008 р. головою Приазовської районної державної адміністрації прийнято Розпорядження № 566 Про надання в оренду земельних ділянок ТОВ Агротіс, відповідно до якого визнано земельні частки ( паї) загальною площею 188 , 40 га, у тому числі 28 , 00 га ( багаторічні) , 160 , 40 га ( пасовища) згідно планів схем , які є невідємною частиною цього розпорядження, як не витребувані, з можливістю надання їх в оренду до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку .

Розділом 2 Розпорядження № 566 від 02.09.2008 р. передбачено надати в оренду ТОВ Агротіс : - земельну ділянку площею 28 , 00 га ( багаторічні) , не витребувані земельні частки ( паї) розташовану на території Новокостянтинівської сільської ради , згідно додатку 1 , для товарного сільськогосподарського виробництва ; - земельну ділянку площею 160 , 40 га ( пасовища) , не витребувані земельні частки ( паї) розташовану на території Новокостянтинівської сільської ради , згідно додатку 2 , для товарного сільськогосподарського виробництва.

Пунктом 4.5 Розпорядження № 566 від 02.09.2008 р. передбачено , у разі звернення власника сертифікату до районної державної адміністрації , йому буде виділена в натурі ( на місцевості) земельна частка ( пай) , якою він може розпорядитися відповідно до чинного законодавства.

Колегією суддів апеляційної інстанції дослідивши та оцінивши наявні матеріали справи, дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно вирішив про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Як свідчать матеріали справи , у 2008 р. був розроблений акт встановлення меж ділянки в натурі , який складений на підставі Розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації № 566 від 02 вересня 2008 р. , щодо визначення в натурі межі земельної ділянки площею 160 , 4 га земель сільськогосподарського призначення , вид угідь пасовище , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Додатком до вказаного акту оформлений кадастровий план земельної ділянки на загальну площу землі 106 , 4 га ( 12 , 0 + 94,5 га + 15+ 38,9).

03 вересня 2008 р. був розроблений акт встановлення меж ділянки в натурі , який складений на підставі розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації № 56 від 02 вересня 2008 р. , щодо визначення в натурі межі земельної ділянки площею 28 , 0 га земель сільськогосподарського призначення , вид угідь багаторічні , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Додатком до вказаного акту оформлений кадастровий план земельної ділянки на загальну площу землі 28, 00 га.

Крім того, у період укладення договорів оренди спірних земельних ділянок було в наявності викопіювання із карти схеми поділу земель.

24 вересня 2008 р. укладений договір оренди земельної частки (паю) між Приазовською районною державною адміністрацією та ТОВ Агротіс, предметом якого є не витребувані земельні частки (паї) площею 28 , 00 га ( багаторічні ) , які розміщенні в межах земельної ділянки , виділеної в натурі єдиним масивом , згідно плану схеми, яка є невідємною частиною цього договору. До договору оренди земельної частки (паю) від 24 вересня 2008 р. додається експлікація земельних ділянок загальною площею 28 , 00 га.

18 грудня 2008 р. укладений договір оренди земельної частки (паю) між Приазовською районною державною адміністрацією та ТОВ Агротіс, предметом якого є не витребувані земельні частки (паї) площею 160 , 4 га ( пасовища) , які розміщенні в межах земельної ділянки , виділеної в натурі єдиним масивом , згідно планів схем , які є невідємною частиною договору оренди від 18 грудня 2008 р.

Відповідно до частини 3 статті 124 Земельного кодексу України за проектами відведення здійснюється передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам тільки у разі зміни цільового призначенні землі.

Статтею 50 Закону України Про землеустрій Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 677 , проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі , коли земельна ділянка , межі якої визначено в натурі (на місцевості) , надається у користування або безоплатно у власність без зміни її цільового призначення.

Із змісту Розпорядження № 566 від 02.09.2008 р. слідує , що головою районної державної адміністрації наданий дозвіл на передачу в оренду не витребуваних земельних ділянок на території Новокостянтинівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , без зміни їх цільового призначення.

В актах встановлення меж ділянки в натурі ( на місцевості) , які датуються 2008 р. , щодо визначення в натурі меж земельних ділянок площею 160 , 4 га та 28 , 0 га зазначається, що земельні ділянки відносяться до земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Суд апеляційної інстанції вказує на те, що оскільки зміна цільового призначення земель, у звязку з передачею їх в оренду ТОВ Агротіс на підставі Розпорядження № 566 від 02 вересня 2008 р. не проводилась, то і проект відведення вказаних земельних ділянок (на час прийняття спірного розпорядження та укладення договорів оренди земельних часток ( паїв) не повинен був розроблятися .

Також, колегія суддів, звертає особливу увагу на те, що за висновком Новокостянтинівської сільської ради Приазовського району Запорізької області від 06.06.2001 р. погоджена технічна документація по складанню схеми поділу земель колишнього КСП Дума Леніна, а 17 липня 2001 р. Розпорядженням Приазовської районної ради Запорізької області № 132 , затверджено схему поділу земельних часток (паїв).

Крім вищенаведеного, суда апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело прав. Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому,що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів.

Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним. Ця концепція вимагає, перш за все,щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.

Європейський суд визнав, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Водночас зазначивши, що суд зобовязаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду.

Зокрема, Європейський Суд наголошує на тому, що особа на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має повне право розумно очікувати, що якщо місцевий орган влади вважає, що в нього є певна компетенція. То така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносини прав, які виникли внаслідок такої дії органу влади.

Рішенням Європейського Суду з права людини від 24.06.03р. № 4277/98 Стретч проти Сполученого Королівства встановлено, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мірне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції, отже визнання недійсним акту місцевого органу влади, згідно якого отримано право користування землею від держави, та подальше позбавлення його цього права лише на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договору, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України. Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правомірно залишив без задоволення позовні вимоги Заступника прокурора Запорізької області до Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання недійсним розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації № 566 від 02.09.2008 року.

Таким чином, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 28.05.2014 року винесено відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Заступника прокурора Запорізької області, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 28.05.2014 року по справі № 908/2185/13 підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 28.05.2014 року по справі № 908/2185/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 28.05.2014 року по справі № 908/2185/13 залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом 20 днів.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: С.А. Малашкевич

ОСОБА_3