Ухвала суду № 52141318, 06.10.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

06.10.2015 Справа № 920/419/15

Господарський суд Сумської області у складі судді Лугової Н.П., при секретарі судового засідання Кириченко-Шелест А.Г. розглянувши заяву Державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України б/н від 05.08.2015 року про розстрочку боргу у справі № 920/419/15 за позовом: Компанії «Агрофертранс ЛТД», м. Бромлі, Великобританія; до відповідача: Державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України, м. Охтирка, Сумська область; про стягнення 664 859 грн. 32 коп.,

Представники сторін:

Від позивача не зявився;

Від відповідача не зявився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області від 10.06.2015 року по справі №920/419/15 позов було задоволено частково. стягнуто з Державного підприємства Охтирський комбінат хлібопродуктів Державного агентства резерву України (42700 Сумська область, м. Охтирка, вул. Червоноармійська, 11, код 00956031) на користь Компанії Агрофертранс ЛТД (ОСОБА_1, 5-7, ОСОБА_2, Бромлі, Кент BR1 1RJ, код 4504937) 481 047 грн. 72 коп. основного боргу; 28 355 грн. 29 коп. 3% річних, 10 188 грн. 06 коп. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

23 червня 2015 року на примусове виконання судового рішення по справі № 920/419/15 був виданий відповідний судовий наказ.

11 серпня 2015 року до господарського суду Сумської області надійшла заява б/н від 05.08.2015 року Державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України, в якій останній просить розстрочити борг в сумі 519 591 грн. 07 коп. строком на чотири місяці з погашенням боргу за таким графіком: вересень 2015 року 50 000 грн. 00 коп., жовтень 2015 року 100 000 грн., листопад 2015 року 150 000 грн. 00 коп., грудень 2015 року 219 591 грн. 07 коп.

Також представник відповідача подав письмову заяву б/н від 21.08.2015 року про доповнення до заяви про розстрочку боргу, відповідно до якої просить суд разом з вирішенням питання про розстрочку прийняти рішення про відстрочку боргу.

2 жовтня 2015 року позивач надіслав заперечення на заяву про розстрочку боргу б/н від 21.08.2015 року (факс), в яких заперечує проти задоволення заяви, оскільки, на думку позивача, наведені відповідачем підстави для розстрочення виконання судового рішення, зокрема, тяжке фінансове становище (перевищення витрат над доходами) не є тими виключними обставинами, які дають підстави для відстрочки виконання судового рішення, оскільки по-перше, важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу обєктивних, незалежних від відповідача обставин, по-друге, на банківських рахунках відповідача є грошові кошти для виконання рішення господарського суду Сумської області від 10.06.2015 року, що підтверджується Постановою про арешт коштів боржника від 05.08.2015 року (ВП № 48138428) та випливає із заяви про розстрочку боргу, в якій містяться посилання на важке становище, однак не на повну відсутність коштів, також відповідач володіє майном, яке може бути реалізоване, по-третє, тривале невиконання рішення суду від 10.06.2015 року порушить права та матеріальні інтереси позивача.

Представник позивача в судове засідання не прибув.

Уповноважений представник заявника в судове засідання не прибув.

В обґрунтування вимог щодо відстрочки та розстрочки суми боргу заявник зазначає, що підприємство відповідача не має змоги виконати рішення суду в звязку з тяжким фінансовим станом, оскільки протягом 2014 року рівень завантаження виробничих потужностей по заготівельній діяльності становив 17,7%, а рівень завантаженості по млину протягом 2014 року становив 0,8%. Також відповідач зазначає, що продажа основних фондів з метою погашення заборгованості приведе до припинення виробничої діяльності підприємства, що в подальшому потягне за собою його банкрутство. Разом з тим, відповідач наголошує на тому, що з вересня місяця буде мати фінансову можливість щодо сплати боргу позивачеві.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Згідно зі статтею 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Пленум Верховного Суду України постановою від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» постановив: «При вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 Цивільного процесуального кодексу і статті 121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо)».

Відповідно до приписів пункту 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012 року підставою для відстрочки, розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. Вирішуючи питання про відстрочку та розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Стаття 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобовязань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Судом встановлено, що викладені у заяві про розстрочку обставини, посилання заявника на тяжкий фінансовий стан, не є винятковими та такими, що роблять неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів неможливості виконання рішення суду, не враховано матеріальні інтереси позивача, його фінансовий стан, наявність інфляційних процесів у економіці держави.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду».

У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

На підставі вищевикладеного, суд не приймає до уваги обставини, на які посилається заявник в якості виняткових та таких, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим в розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України, тому у задоволенні заяви Державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України б/н від 05.08.2015 року про розстрочку та відстрочку боргу по справі № 920/419/15 суд відмовляє за необґрунтованістю.

Керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні заяви Державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України б/н від 05.08.2015 року про розстрочку та відстрочку боргу по справі № 920/419/15 - відмовити.

Суддя Н.П. Лугова