Рішення № 52141302, 08.10.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2015 Справа № 920/1173/15

Господарський суд Сумської області у складі: головуючого - судді Рунової В.В.,

при секретарі Осокіній А.М.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1173/15

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, с.Косівщина Сумського раойну

про стягнення 49269,17 грн.,

встановив:

В судовому засіданні 05.10.2015р. було оголошено перерву до 12:00 год. 08.10.2015р.

До господарського суду звернулось ПАТ КБ "Приватбанк" з позовом до ФОП ОСОБА_3 про стягнення 49269,17 грн. заборгованості по договірним зобовязанням.

05.10.2015р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він заперечує проти позову та просить суд відмовити у його задоволенні. В обгрунтування своєї позиції відповідач посилається на недоведеність факту отримання відповідачем коштів від позивача, нікчемність правочину укладеного сторонами, відсутність належних розрахунків заявлених до стягнення сум, а також на інші обставини зазначені за змістом відзиву.

05.10.2015р. від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, яке було задоволено судом та зобов'язано позивача надати суду документи, які є предметом клопотання відповідача (а.с.87-88, а.с.93-94).

05.10.2015р. від відповідача надійшло клопотання про призначення судово економічної експертизи у справі для встановлення правильності нарахованих та заявлених до стягнення позивачем сум заборгованості.

08.10.2015р. від позивача надійшло пояснення у справі з урахуванням обставин викладених відповідачем у своєму відзиві. Інших документів витребуваних судом за результатами судового засідання 05.10.2015р. позивачем суду не надано.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечує.

Враховуючи сплив строку вирішення спору (з урахуванням його продовження на 15 днів в порядку ч.3 ст.69 ГПК України ухвалою суду від 10.08.2015р.), суд не вбачає процесуальної можливості для відкладення розгляду справи, та приходить до висновку щодо необхідності вирішення спору по суті у даному судовому засіданні, враховуючи що матеріали справи містять достатньо доказів для встановлення істини у справі та ухвалення рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.

01.10.2010 року відповідачем підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ "Приватбанк" згідно якої ФОП ОСОБА_3 погодилась, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами між нею та банком складають договір банківського обслуговування. Крім того, підтвердила свою згоду з Правилами і зобов'язалася виконувати їх, в тому числі регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті банку, а також засвідчила згоду на ведення з банком документообігу, в тому числі, шляхом накладення електронного цифрового підпису, що отримано в порядку передбаченому Умовами та Правилами надання банківських послуг.

29.06.2011р. відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті httр://ргіvаtbank.uа., шляхом реєстрації заяви через систему інтернет-клієнт-банкінг, які разом складають договір банківського обслуговування б/н від 29.06.2011 року та взяв на себе зобовязання виконувати умови договору.

Відповідно до вказаного договору, відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок 26007060726468 (відкритий 01.10.2010р.) в електронному вигляді через встановлені засоби електронного звязку банку і клієнта, що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Відповідно до п. 3.2.1.1.16 Умов - при укладенні договорів і угод чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом першого підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладення договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. 2 статті 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалась.

Відповідно до п. 3.2.1.1.1 Умов - кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення облікових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного звязку банка та клієнта.

Відповідно до п. 3.2.1.1.3 Умов - кредит надається в обмін на зобовязання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Відповідно до п. 3.2.1.1.8 Умов - проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг".

Відповідно до п. 3.2.1.1.6 Умов - ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного звязку банку і клієнта.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, відповідно до виписки по рахунку, позивач свої зобовязання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт у розмірі 40000 грн.

Розділом Умов 3.2.1.4 затверджено порядок розрахунків за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебіторського сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця, розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти у розмірі 36 % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.

У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобовязання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобовязання, клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобовязань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобовязань.

Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4 Умов - банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобовязань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобовязань за кредитом у повному обсязі.

Відповідно до п. 3.2.1.5.1 Умов - при порушенні клієнтом будь-якого із зобовязань по сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди, клієнт сплачує банку пеню за кожний випадок порушення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Згідно ч.1, 2 статті 184 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч.1 статті 181 Господарського кодексу України).

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч.1, 2 статті 180 Господарського кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч.1, 2, 3 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським, кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договорами.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п.3 ч.1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Матеріалами справи підтверджується, що у звязку з порушенням відповідачем зобовязань за договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку, станом на 04.06.2015 року утворилась заборгованість у сумі 49269,17 грн., в тому числі:

- 40000 грн. заборгованості за кредитом,

- 5618,90 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом,

- 2592,11 грн. пені за несвоєчасне виконання зобовязань за договором,

- 1058,16 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.

У відповідності до вимог статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна надати докази в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості заявленої позивачем до стягнення.

Відтак, враховуючи вищевикладене, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, оцінивши надані докази, перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується клопотання відповідача про призначення по справі судово-економічної експертизи, то суд відмовляє в його задоволенні, оскільки вважає його недоцільним, а матеріали справи містять достатньо доказів факту отримання відповідачем грошових коштів за договором банківського обслуговування б/н від 29.06.2011р.

Частиною 7 статті 84 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 1827 грн.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (42342, Сумська область, Сумський район, с.Косівщина, вул. Лугова, буд. 10; ід. номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; ід. код 14360570) заборгованість за Договором б/н від 29.06.2011р. у сумі 49269,17 грн., в тому числі: 40000 грн. заборгованості за кредитом, 5618,90 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 2592,11 грн. пені за несвоєчасне виконання зобовязань за договором, 1058,16 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом; а також витрати по сплаті судового збору у даній справі у сумі 1827 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 09.10.2015р.

Суддя (підпис) ОСОБА_4