Рішення № 52141080, 28.09.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2015 р.Справа № 916/3224/15

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Н.В. Комендатенко

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1,

від відповідача не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Північтранс до Публічного акціонерного товариства „Ізмаїлавтотранс про стягнення 428491,80 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Північтранс звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Ізмаїлавтотранс про стягнення заборгованості за договором № 2003/1/14-ФД від 20.03.2014 р. про надання поворотної фінансової допомоги в розмірі 428491,80 грн., посилаючись на наступне.

20.03.2014 року між ПАТ „Північтранс та ПАТ „Ізмаїлавтотранс було укладено договір № 2003/1/14-ФД про надання поворотної фінансової допомоги. 21.04.2014 року між сторонами було укладено додаткову угоду до вказаного договору.

Так, позивач вказує, що відповідно до умов п. 1.1. договору позивач передав в користування відповідачу грошові кошти в якості поворотної фінансової допомоги, а відповідач зобовязався повернути позивачу таку ж суму грошових коштів наступними частинами та строки:

- 1050000,00 грн. без ПДВ не пізніше 31.12.2014 року,

- 250000,00 грн. без ПДВ не пізніше 30.09.2015 року,

- 236690,00 грн. не пізніше 31.12.2015 року.

Таким чином, за ствердженнями позивача, загальна сума грошових коштів, яка була надана відповідачу за договором, склала 1536690,00 грн.

Відповідно до п. 1.1. договору на відповідача покладено обовязок повернути грошові кошти в сумі 1 050 000,00 грн. не пізніше 31.12.2014 року.

Згідно п. 2.1. договору передача та повернення грошових коштів між сторонами здійснюється в безготівковій формі.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що грошові кошти передаються відповідачу в користування всією сумою відразу або частинами на розсуд позивача, протягом терміну дії договору.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору він перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 1536690,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

№ STR1803 від 21.03.2014 р. на суму 156 000,00 грн.,

№ STR 2398 від 22.04.2014 р. на суму 4500,00 грн.,

№ STR 2615 від 30.04.2014 р. на суму 23500,00 грн.,

№ STR 2979 від 20.05.2014 р. на суму 77000,00 грн.,

№ STR 3154 від 27.05.2014 р. на суму 15000,00 грн.,

№ STR 3434 від 10.06.2014 р. на суму 85000,00 грн.,

№ STR 4231 від 08.07.2014 р. на суму 100000,00 грн.,

№ STR 4666 від 30.07.2014 р. на суму 6000,00 грн.,

№ STR 4864 від 08.08.2014 р. на суму 100000,00 грн.,

№ STR 6068 від 03.10.2014 р. на суму 88000,00 грн.,

№ STR 6336 від 17.10.2014 р. на суму 12000,00 грн.,

№ STR 6363 від 20.10.2014 р. на суму 33690,00 грн.,

№ STR 6564 від 30.10.2014 р. на суму 100000,00 грн.,

№ STR6979 від 19.11.2014 р. на суму 20000,00 грн.,

№ STR 6994 від 20.11.2014 р. на суму 24000,00 грн.,

№ STR 7133 від 27.11.2014 р. на суму 50000,00 грн.,

№ STR 7219 від 02.12.2014 р. на суму 30000,00 грн.,

№ STR 7315 від 05.12.2014 р. на суму 26000,00 грн.,

№ STR 7334 від 08.12.2014 р. на суму 26000,00 грн.,

№ STR 7438 від 11.12.2014 р. на суму 83000,00 грн.,

№ STR 7528 від 16.12.2014 р. на суму 12000,00 грн.,

№ STR 7624 від 19.12.2014 р. на суму 32000,00 грн.,

№ STR 7672 від 22.12.2014 р. на суму 45500,00 грн.,

№ STR 8269 від 30.01.2015 р. на суму 50000,00 грн.,

№ STR 8982 від 20.02.2015 р. на суму 35500,00 грн.,

№ STR 9016 від 23.02.2015 р. на суму 10000,00 грн.,

№ STR 9113 від 26.02.2015 р. на суму 47000,00 грн.,

№ STR 9459 від 10.03.2015 р. на суму 30000,00 грн.,

№ STR 9863 від 20.03.2015 р. на суму 40000,00 грн.,

№ STR 10843 від 21.04.2015 р. на суму 25000,00 грн.,

№ STR 12047 від 27.05.2015 р. на суму 65000,00 грн.,

№ STR 12312 від 04.06.2015 р. на суму 60000,00 грн.,

№ STR 12439 від 08.06.2015 р. на суму 25000,00 грн.

Однак, позивач вказує, що станом на 26 червня 2015 р. у відповідача перед позивачем створилась заборгованість по поверненню грошових коштів у розмірі 428491,80 грн. При цьому позивач наголошує, що 18.05.2015 року відповідачу було предявлено претензію з вимогою про погашення заборгованості за договором, однак відповідачем претензію залишено без відповіді та кошти в повному обсязі не повернуто. Вказані обставини й стали підставою для звернення позивача до суду зі заявленим позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.08.2015 р. позовну заяву ПАТ „Північтранс прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/3224/15, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

Відповідач позовні вимоги визнав повністю, про що ним було подано до господарського суду заява про визнання позову (а.с. 39), в якій відповідач просив суд розгляд справи проводити за відсутністю його представника.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

20 березня 2014 року між Публічним акціонерним товариством „Ізмаїлавтотранс (одержувач допомоги) та Публічним акціонерним товариством „Північтранс (надавач допомоги) було укладено договір № 2003/1/14-ФД про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до п. 1.1. якого позивач як надавач допомоги передає в користування відповідачу як одержувачу допомоги грошові кошти в якості поворотної фінансової допомоги на загальну суму 156000,00 грн. без ПДВ, а відповідач (одержувач допомоги) зобовязується повернути позивачу (надавачу допомоги) таку ж суму грошових коштів не пізніше 31 грудня 2014 року.

За умовами п. 1.2 договору останній не передбачає нарахування процентів або надання будь-яких інших видів компенсацій, нарахувань надавачу допомоги як плати за користування одержувачем допомоги грошовими коштами.

Згідно п. 2.1. договору передача та повернення грошових коштів між сторонами здійснюється в безготівковій формі.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що грошові кошти передаються відповідачу в користування всією сумою відразу або частинами на розсуд позивача, протягом терміну дії договору.

В п. 2.4 договору передбачено, що повернення одержувачем допомоги грошових коштів надавачу допомоги здійснюється не пізніше 31 грудня 2014 року.

Всі розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України, через установи банків платіжними дорученнями (п. 4.1 договору).

За умовами п. 4.4. договору останній діє з моменту його підписання сторонами і до повного виконання сторонами своїх зобовязань за договором.

В подальшому 22 квітня 2014 року між Публічним акціонерним товариством „Ізмаїлавтотранс (одержувач допомоги) та Публічним акціонерним товариством „Північтранс (надавач допомоги) було укладено додаткову угоду № 1 до вищевказаного договору № 2003/1/14-ФД про надання поворотної фінансової допомоги, у відповідності з якою п. 1.1 договору було викладно у наступній редакції: „В порядку та на умовах, визначених цим договором, надавач допомоги передає в користування одержувачу допомоги грошові кошти, в якості поворотної фінансової допомоги, на загальну суму 1050000,00 грн. без ПДВ, а одержувач допомоги зобовязується повернути надавачу допомоги таку ж суму грошових коштів не пізніше 31.12.2014 року.

Також 01 грудня 2014 року між Публічним акціонерним товариством „Ізмаїлавтотранс (одержувач допомоги) та Публічним акціонерним товариством „Північтранс (надавач допомоги) було укладено додаткову угоду № 2 до вищевказаного договору № 2003/1/14-ФД про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до п. 1 якої пункт 1.1 договору було викладно у наступній редакції: „В порядку та на умовах, визначених цим договором, надавач допомоги передає в користування одержувачу допомоги грошові кошти, в якості поворотної фінансової допомоги, на загальну суму 1536690,00 грн. без ПДВ, а одержувач допомоги зобовязується повернути надавачу допомоги таку ж суму грошових коштів. Крім того, згідно п. 2 додаткової угоди № 2 було викладено у новій редакції п. 2.4 договору, у відповідності з яким повернення одержувачем допомоги грошових коштів надавачу допомоги здійснюється наступним порядком:

- 1 050 000,00 грн. без ПДВ не пізніше 31.12.2014 року,

- 250 000,00 грн. без ПДВ не пізніше 30.09.2015 року,

- 236 690,00 грн. не пізніше 31.12.2015 року.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між сторонами по справі договір є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

При цьому суд зазначає, що спірний договір поворотної фінансової допомоги, укладений позивачем з відповідачем, за своєю правовою природою є договором позики. Відносини позики регулюються положеннями ЦК та іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як зясовано судом, на виконання умов спірного договору № 2003/1/14-ФД позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 1536690,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень:

№ STR1803 від 21.03.2014 р. на суму 156 000,00 грн.,

№ STR 2398 від 22.04.2014 р. на суму 4500,00 грн.,

№ STR 2615 від 30.04.2014 р. на суму 23500,00 грн.,

№ STR 2979 від 20.05.2014 р. на суму 77000,00 грн.,

№ STR 3154 від 27.05.2014 р. на суму 15000,00 грн.,

№ STR 3434 від 10.06.2014 р. на суму 85000,00 грн.,

№ STR 4231 від 08.07.2014 р. на суму 100000,00 грн.,

№ STR 4666 від 30.07.2014 р. на суму 6000,00 грн.,

№ STR 4864 від 08.08.2014 р. на суму 100000,00 грн.,

№ STR 6068 від 03.10.2014 р. на суму 88000,00 грн.,

№ STR 6336 від 17.10.2014 р. на суму 12000,00 грн.,

№ STR 6363 від 20.10.2014 р. на суму 33690,00 грн.,

№ STR 6564 від 30.10.2014 р. на суму 100000,00 грн.,

№ STR6979 від 19.11.2014 р. на суму 20000,00 грн.,

№ STR 6994 від 20.11.2014 р. на суму 24000,00 грн.,

№ STR 7133 від 27.11.2014 р. на суму 50000,00 грн.,

№ STR 7219 від 02.12.2014 р. на суму 30000,00 грн.,

№ STR 7315 від 05.12.2014 р. на суму 26000,00 грн.,

№ STR 7334 від 08.12.2014 р. на суму 26000,00 грн.,

№ STR 7438 від 11.12.2014 р. на суму 83000,00 грн.,

№ STR 7528 від 16.12.2014 р. на суму 12000,00 грн.,

№ STR 7624 від 19.12.2014 р. на суму 32000,00 грн.,

№ STR 7672 від 22.12.2014 р. на суму 45500,00 грн.,

№ STR 8269 від 30.01.2015 р. на суму 50000,00 грн.,

№ STR 8982 від 20.02.2015 р. на суму 35500,00 грн.,

№ STR 9016 від 23.02.2015 р. на суму 10000,00 грн.,

№ STR 9113 від 26.02.2015 р. на суму 47000,00 грн.,

№ STR 9459 від 10.03.2015 р. на суму 30000,00 грн.,

№ STR 9863 від 20.03.2015 р. на суму 40000,00 грн.,

№ STR 10843 від 21.04.2015 р. на суму 25000,00 грн.,

№ STR 12047 від 27.05.2015 р. на суму 65000,00 грн.,

№ STR 12312 від 04.06.2015 р. на суму 60000,00 грн.,

№ STR 12439 від 08.06.2015 р. на суму 25000,00 грн.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Як вже зазначалось, п. 2.4 договору № 2003/1/14-ФД (в редакції додаткової угоди № 2 від 01.12.2014 р.) було встановлено строк повернення відповідачем отриманої допомоги та порядок її повернення, а саме: суму в розмірі 1050000,00 грн. відповідач мав повернути не пізніше 31.12.2014 р. Однак, як вказує позивач та визнається відповідачем, у вказаний строк, встановлений договором, відповідач не повністю виконав зобовязання з повернення отриманої фінансової допомоги позики, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 428491,80 грн., що підтверджується бухгалтерською довідкою позивача № 872 від 28.09.2015 р. При цьому з наданого позивачем до суду акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.08.2015 р. вбачається, що відповідачем за весь період повернуто лише 621508,20 грн., хоча мав повернути 1050000,00 грн. до 31.12.2014 р. Відтак, сума простроченої неповернутої відповідачем фінансової допомоги складає 428491,80 грн. (1050000,00 грн. - 621508,20 грн.), яка заявлена до стягнення.

Між тим, неповерненням позивачу частини отриманої суми поворотної фінансової допомоги за вищезазначеним договором в розмірі 428491,80 грн., строк для повернення якої сплинув 31.12.2014 р., відповідач порушив умови цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України та є підставою для стягнення цієї суми у судовому порядку. Таким чином, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної заборгованості в розмірі 428491,80 грн. за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 2003/1/14-ФД від 20.03.2014 р.

Так, невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), в силу ст. 610 ЦК України є порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Північтранс відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у звязку з чим підлягають задоволенню.

У звязку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Публічного акціонерного товариства „Північтранс до Публічного акціонерного товариства „Ізмаїлавтотранс про стягнення 428491,80 грн. задовольнити.

2.СТЯГНУТИ з Публічного акціонерного товариства „Ізмаїлавтотранс (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Чехова, буд. 4; код ЄДРПОУ 03115040) на користь Публічного акціонерного товариства „Північтранс (65025, м. Одеса, 21 км Старокиївської дороги; код ЄДРПОУ 05523553) суму заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 2003/1/14-ФД від 20.03.2014 р. в розмірі 428491/чотириста двадцять вісім тисяч чотириста девяносто одна/грн. 80 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 8569/вісім тисяч пятсот шістдесят девять/грн. 84 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 05 жовтня 2015 р.

Суддя В.С. Петров