Рішення № 52140999, 10.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2015Справа №910/9960/15

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»

(юридична адреса: вул. М. Раскової, 11, м. Київ, 02660; фактична адреса: вул. Туполєва, 7-В, м. Київ, 04128)

про стягнення 17421 грн. 36 коп.

Суддя Селівон А.М.

представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 18.08.2015;

від відповідача - Боронило І.М., довіренсть №16 від 31.12.2014

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» про стягнення 17421 грн. 36 коп., з яких: 13839,89 грн. - сума страхового відшкодування, 1274,03 грн. - пеня, 2307,44 - інфляційні втрати, а також 1 827,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на те, що відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у вчиненні ДТП особи, зобов'язаний відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та на виконання вимог умов Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/6755474 виплатити позивачу, який є власником пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу, страхове відшкодування в розмірі завданої матеріальної шкоди, а також відповідно до п. 36.5 ст. 36 вказаного Закону зобов'язаний сплатити пеню, та згідно з п. 9.5. Закону сплатити інфляційні нарахування за прострочення виплати страхового відшкодування та понесені позивачем витрати на проведення автотоварознавчого дослідження пошкодженого транспортного засобу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.15 р. порушено провадження у справі № 910/9960/15 та призначено до розгляду на 19.05.15 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2015 відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 03.06.2015.

У судовому засіданні 03.06.2015 судом оголошувалась перерва до 07.07.2015.

07 липня 2015 року судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.

Ухвалами Господарського суду м. Києва від 20.07.2015, 05.08.2015 та 20.08.2015 розгляд справи № 910/9960/15 відкладався на 05.08.2015, 20.08.2015 та 10.09.2015 відповідно.

У судове засідання 10.09.15 р. з'явились уповноважені представники позивача і відповідача.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 03.06.15 р. через канцелярію суду від Моторно (транспортного) страхового бюро України надійшов лист №7/2-28/15030 від 26.05.2015 з інформацією з єдиної централізованої бази даних МТСБУ щодо полісу АС 6755474, який долучено судом до матеріалів справи.

До початку судового засідання 03.06.15 р. через відділ канцелярії суду від відповідача надійшов відзив б/н б/д на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що ПАТ «СК «НОВА» був позбавлений можливості провести огляд пошкодженого транспортного засобу, здійснити оцінку вартості завданих збитків та визначити вартість відновлювального ремонту, оскільки транспортний засіб був відновлений ремонтом до того, як позивач звернувся до відповідача з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.

Відзив разом з доданими до нього документами долучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 03.06.2015 представником позивача подано суду клопотання б/н від 03.06.15 р. про долучення додаткових документів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено, документи долучено судом до матеріалів справи.

До початку судового засідання 20.08.15 р. через канцелярію суду відповідачем подано клопотання б/н б/д про долучення додаткових документів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено, документи долучено судом до матеріалів справи.

Окрім того, до початку судового засідання 10.09.15 р. через канцелярію суду надійшов лист УДППЗ «Укрпошта» № 122-1827 від 08.09.15 р. щодо відсутності інформації про відправлення ФОП ОСОБА_1 та зміст телеграми № 104008 від 21.08.14 р., який долучений судом до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем та відповідачем на час проведення судового засідання 10.09.15 р. суду не надано.

Відповідно до 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи в судових засіданнях представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники позивача та відповідача в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу судді представниками сторін не заявлено.

У судовому засіданні 10.09.15 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, посилаючись на вчасне протягом 3-х робочих днів повідомлення ним відповідача - ПАТ "СК "Нова" про настання страхового випадку та надання останньому необхідного для визначення розміру збитків пакету документів. При цьому на підтвердження вказаного факту позивачем надано копії телеграми № 4, згідно тексту якої телеграма за номером 104007 21/8 ТОВ "Завод залізобетонних конструкцій" вручена уповноваженому на прийом кореспонденції наріжному 21/8, та телеграми № 3 згідно тексту якої телеграма за номером 104008 21/08 Марії Раскової 11 ПРАТ "СК "Нова" адресату не доставлена в зв'язку з вибуттям останнього.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.09.15 р. заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд,

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно визначення ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Як передбачено ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Аналогічні визначення поняття «договір страхування» містяться в ст. 354 Господарського кодексу України та ст. 979 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 981 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 18 Закону України «Про страхування» договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про страхування» страхування може бути добровільним або обов'язковим. Одним із видів обов'язкового страхування, згідно п. 9 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону, є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

У відповідності до ст. 6 вищевказаного Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 серпня 2012 року приблизно 18-40 год. водій ОСОБА_6, керуючи автомобілем «Камаз», державний номер НОМЕР_1, на пр-ті Бажана - пр-ті Григоренка в місті Києві скоїв зіткнення з автобусем «Богдан», державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_7, внаслідок чого автобусу було завдано механічні пошкодження, а ФОП ОСОБА_1, як користувачу автомобіля завдано матеріальної шкоди.

Власником автобусу марки «Богдан», державний номер НОМЕР_2, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 є ТОВ «Ярославь-Авто».

На підставі укладеного між ТОВ «Ярославль-Авто» та ФОП ОСОБА_1 договору оренди від 28.11.2008, копія якого наявна в матеріалах справи, автобус «Богдан» знаходився в користуванні фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Також між користувачем (орендарем) автобусу «Богдан» ФОП ОСОБА_1 та водієм вказаного транспортного засобу гр. ОСОБА_7 23.08.2012 був укладений трудовий договір, відповідно до якого водій зобов'язався здійснювати перевезення пасажирів автобусом на маршруті, визначеному ФОП ОСОБА_1 або по замовленню громадян, підприємств та організацій.

Окрім того, на підтвердження правомірності керування гр. ОСОБА_7 автобусом марки «Богдан» державний номер НОМЕР_2 на час ДТП позивачем надана копія подорожнього листа № 137 з 16 по 30 серпня 2014 р., виданого позивачем.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 власником автомобіля «Камаз» державний номер НОМЕР_1 є Товариство з обмеженою відповідальністю «СКС-Холдинг».

Судом встановлено за матеріалами справи, що станом на дату вчинення ДТП 20.08.14 р. цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу автомобіля «Камаз» державний номер НОМЕР_1, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу застрахована страхувальником - Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних конструкцій № 1» у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «НОВА»» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АС № 6755474 (далі - Поліс), з наступними умовами: ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, становить 100 000,00 грн.; ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 50 000,00 грн.; франшиза - 0,00 грн.. Строк дії Полісу: з 12.11.13 р. по 11.11.14 р., тобто на момент скоєння ДТП, вказаний Поліс був чинним.

Пунктом 3 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Цивільним кодексом України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України). Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пунктом 1 частини 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 18 вересня 2014 року у справі № 753/16169/14-п, яка набрала законної сили, встановлено, що гр. ОСОБА_6 керуючи автомобілем «Камаз» державний номер НОМЕР_1 на підставі подорожнього лист № 435515 ватажного від 20.08.154 р. автомобіля, виданого ТОВ «ВФ ЗББК № 1» в порушення п.13.1 Правил дорожього руху України не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автобусом «Богдан» державниц номер НОМЕР_2, що призвело до пошкодження вказаних транспорних засобів. Зазначеною постановою громадянина ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з чим останнього притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення на користь держави штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн..

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Згідно п. 2.6. Постанови № 18 не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Таким чином, оскільки факти, встановлені постановою Дарницького районного суду м. Києва від 18 вересня 2014 року у справі № 753/16169/14-п, яка набрала законної сили, не підлягають доказуванню та можуть бути спростовані не інакше як шляхом скасування відповідного судового рішення, суд зазначає, що факт скоєння дорожньо-транспортної пригоди з вини гр. ОСОБА_6 є встановленим та не потребує додаткового доказування.

Статтею 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено поняття, зокрема, потерпілих, власників транспортних засобів, страхового полісу.

Так, потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу (п. 1.3);

власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах (п.1.6);

страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору (1.8).

Таким чином, враховуючи наявність договору оренди б/н від 28.11.08 р. автобусу «Богдан» державний номер НОМЕР_2, ФОП ОСОБА_8 є законним користувачем вказаного транспортного засобу та підпадає під визначення власників транспортних засобів в розумінні Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів».

За визначенням ст. 8 Закону України «Про страхування» страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За умовами п.2 Полісу № АС/6755474 страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Статтею 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, це шкода пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За приписами пункту 33.3 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Як встановлено судом за матеріалами справи, позивач звернувся до відповідача з повідомленням про страховий випадок від 13.11.14 р. із доданими до нього документами та заявою від 13.11.2014 про виплату страхового відшкодування за шкоду заподіяну автобусу «Богдан» А091 НОМЕР_2, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 20.08.2014 р..

Отримання зазначених заяви та повідомлення ПАТ «СК «НОВА» 13.11.2014 р. підтверджується наявними на вказаних документах відбитками штемпелю відповідача та вхідними номерами № 14681 та № 14680 відповідно, а також розпискою від 13.11.14 р. працівника відповідача на акті приймання - передачі пакету документів, наданого позивачем, копія якого наявна в матеріалах справи.

Статтею 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Як вбачається з матеріалів справи, після отримання повідомлення про настання страхового випадку відповідач звернувся до позивача з листом № 1429/1 від 13.11.14 р.. отриманим представником позивача ОСОБА_2 13.11.14 р., з проханням письмово повідомити про місце та час огляду пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу «Богдан» реєстраційний номер НОМЕР_2, у відповідь на який позивач листом № 28/11-2СК від 28.11.14 р. повідомив відповідача про можливість оглянути автобус «Богдан» державний номер НОМЕР_2 на маршруті. Зазначений лист отримано представником відповідача 03.12.14 р., що підтверджується відповідною відміткою.

09.12.14 р. відповідач звернувся до аварійного комісара Тищенко П.А. з питання проведення огляду пошкодженого транспортного засобу - автобусу «Богдан» державний номер НОМЕР_2. При цьому, як зазначив відповідач у відзиві та підтвердив представник ПАТ «СК «НОВА» в судовому засіданні, під час огляду транспортного засобу було встановлено, що відновлювальний ремонт вже проведено та жодних пошкоджень транспортного засобу не виявлено.

Згідно п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

18 лютого 2015 року позивач звернувся до відповідача з листом № 18/02-15 від 18.02.15 р. про надання відповіді щодо прийняття рішення по страховому випадку, що стався 20.08.14 р.. Крім того, в листі позивачем зазначено, що розмір матеріальної шкоди, завданої власнику автобусу «Богдан», визначений на підставі складеного ФОП ОСОБА_9 висновку №148 про оцінку від 29.08.2011 і складає 12789,89 грн., оплата експертного дослідження - 1050,00 грн., що разом становить суму збитку у розмірі 13839,89 грн..

Факт отримання вказаного листа відповідачем 18.02.15 р. підтверджується відповідною відміткою про реєстрацію вхідної кореспонденції ПАТ «СК НОВА» № 508/0/16-1Г на запиті.

Відповідно до п. 36.1. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеним лімітом.

При цьому відсутність здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування внаслідок пошкодження транспортного засобу автобус «Богдан» державний номер НОМЕР_2 під час ДТП 20.08.14 р. та письмової відмови ПАТ «СК «НОВА» з зазначеного питання стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

У відповідності до ст. 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд наголошує, що обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним Полісу № АС/6755474 або його окремих положень суду не надано.

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 37.1.3 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Тобто, наведена норма визначає можливість відмови страховика у виплаті страхового відшкодування в разі невиконання потерпілим своїх обов'язків, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Відповідно до ч. 2 п.33.3 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов'язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.

Згідно п.33-1.1. ст. 33-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов'язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.

Оскільки, як свідчать матеріали справи, позивачем було подано відповідачеві повідомлення про ДТП 13.11.2014, отже позивач протягом 10 робочих днів зобов'язаний був зберігати пошкоджений транспортний засіб в стані, в якому останній перебував після ДТП.

Натомість, з наявного в матеріалах справи звіту № 148 про оцінку транспортного засобу автобуса А091 «Богдан» державний номер НОМЕР_2 від 29.08.14 р., складеного за результатами оцінки оцінювачем - Фізичною особою підприємцем ОСОБА_9 (свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів НОМЕР_6 від 27.03.02 р., сертифікат Фонду держмайна України НОМЕР_7 від 09.11.12 р.) вбачається, що огляд автобусу «Богдан» був вже проведений експертом-оцінювачем 26.08.14 р..

Доказів того, що позивачем запрошувались представники відповідача на огляд транспортного засобу та останній був повідомлений про дату, час і місце проведення вказаного огляду, суду не надано.

При цьому, відповідно до акту надання послуг Товариством з обмеженою відповідальністю «Ярославь-Авто» № 206 від 11.09.14 р., копія якого наявна в матеріалах справи, ремонт пошкодженого транспортного засобу був проведений 11.09.14 р., вартість наданих послуг становить 12789,89 грн. з ПДВ.

Крім того, позивач міг самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди лише в тому разі, якщо відповідач не оглянув би пошкоджений автобус протягом 10 робочих днів після отримання повідомлення про ДТП.

Всупереч зазначеному позивачем визначенні законом вимоги виконанні не були, позивач самостійно обрав експерта, який провів експертизу ще до того, як відповідач мав можливість оглянути пошкоджений автобус «Богдан».

Таким чином, на момент звернення позивача до відповідача із повідомленням про ДТП та заявою про виплату страхового відшкодування та з усіма необхідними документами, а саме 13.11.14 р. пошкоджений транспортний засіб позивача вже був відновлений ремонтом, а саме 11.09.14 р., тобто ще до моменту звернення позивача до відповідача, отже відповідач був позбавлений можливості провести огляд транспортного засобу, здійснити оцінку вартості завданих збитків та визначити вартість відновлювального ремонту, що є необхідним для визначення розміру страхового відшкодування з метою подальшої його виплати потерпілому.

При цьому судом критично оцінюються посилання позивача на вчасне протягом 3-х робочих днів повідомлення ним відповідача - ПАТ "СК "Нова" про настання страхового випадку та надання останньому необхідного для визначення розміру збитків пакету документів, на підтвердження чого позивачем надано суду копії телеграми № 4, згідно тексту якої телеграма за номером 104007 21/8 ТОВ "Завод залізобетонних конструкцій" вручена уповноваженому на прийом кореспонденції наріжному 21/8, та телеграми № 3, згідно тексту якої телеграма за номером 104008 21/08 Марії Раскової 11 ПРАТ "СК "Нова" адресату не доставлена в зв'язку з вибуттям останнього.

Суд зазначає, що оскільки зі змісту вказаних документів не можливо дійти висновку про зміст телеграм позивача № 104007 та № 104008, зважаючи на той факт, що місцезнаходженням ТОВ "СК "Нова" є вул. Марини Раскової, 11, м. Київ, 02660 та не змінювалось станом на даний час, суд звернувся до УДППЗ "Укрпошта" із запитом про надання інформації щодо змісту телеграми № 104008 від 21.08.14р. та підстав її повернення неврученою адресату ТОВ "СК "Нова".

Листом від 08.09.2015 №122-1828 УДППЗ "Укрпошта" повідомило суд про те, що документи за серпень 2014 знищені на підставі п. 126 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання, затвердженого наказом МЮУ від 12.04.2012 №578/5, у зв'язку з чим УДППЗ "Укрпошта" не має можливості надати інформацію щодо пересилання та змісту телеграми від 21.08.2014 №104008.

Враховуючи вищевикладене, посилання позивача на вказані телеграми як на доказ вчасного повідомлення ним відповідача - ПАТ "СК "Нова" про настання страхового випадку та надання останньому необхідного для визначення розміру збитків пакету документів, за наявності заперечень відповідача щодо отримання повідомлення про ДТП від ФОП ОСОБА_1 в період часу до 13.11.14 р., не вважаються належними і допустимими доказами та не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору.

Отже, судом встановлено, що відповідач був позбавлений можливості провести огляд пошкодженого транспортного засобу, здійснити оцінку вартості завданих збитків та визначити варстіть відновлювального ремонту, оскільки транспортний засіб був відновлений ремонтом до того, як позивач звернувся до відповідача з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення"встановлено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на відсутність доказів вчасного повідомлення відповідача про дорожньо-транспортну пригоду позивачем та доказів, які підтверджують, що представник відповідача вчасно не прибув до місця знаходження пошкодженого майна, у зв'язку з чим у позивача виникла необхідність самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди, за відсутності доказів виконання позивачем належним чином обов'язків, передбачених п.п.33.3 ст. 33, 33.1.1 ст.33.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд доходить висновку, що позивач не довів в розумінні ст. 33 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, отже не вбачає правових підстав для стягнення страхового відшкодування та задоволення позовних вимог у відповідній їх частині.

Зважаючи на висновки суду щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення страхового відшкодування (основного боргу) в сумі 13839,89 грн., вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1274,03 грн. та 2307,44 грн. інфляційних втрат нарахованих за період 12.02.2015 по 15.04.2015, які є похідними від основного зобов'язання, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Повний текст рішення складений та підписаний 09 жовтня 2015 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М.Селівон