Рішення № 52140842, 08.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2015Справа №910/10306/15

За позовом заступника прокурора міста Києва (вул. Передславинська, 45/9, м. Київ, 03150) в інтересах держави в особі:

1. Державної служби геології та надр України ( вул. Ежена Потье, 16, м. Київ, 03680)

2. Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" (пр. Повітрофлотський, 54, м. Київ, 03151)

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік" (вул. Западинська, 13-а, м. Київ, 04123)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1" (вул. Космічна, 26, кімн. 416, м. Харків, 61145)

3. Закритого акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" (вул. Панаса Мирного, 28, кв. 34, м. Київ, 01011)

про визнання права власності (ціна позову 444 000,00 грн.)

Головуючий суддя Селівон А.М.

Судді: Князьков В.В.

Привалов А.І.

Представники сторін:

від прокуратури: Вакулюк Д.С. службове посвідчення № 018332 від 16.07.2013

від позивача 1: Шаповал С.А. - дов. №142 від 04.08.2015;

від позивача 2: Єлєніна С.М. - дов. № 95 від 20.10.2014;

від відповідача 1: Вага Ю.В. - дов. б/н від 06.10.2015;

від відповідача 2: Іщенко Р.А. - дов. б/н від 24.04.2015;

від відповідача 3: Шемідько Г.В. - дов. б/н від 28.04.2015.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державної служби геології та надр України, Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1" та Закритого акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" про відновлення становища, що існувало до порушення та визнання права власності ПАТ "Національна акціонерна компанія "Надра України" на частку у розмірі 30 % у спільній частковій власності за договором про спільну діяльність №17-2000 від 19.05.2000 вартістю 444 000,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що внаслідок недотримання ТОВ «Голден Деррік» своїх зобов'язань за Договором купівлі - продажу № 313/12 від 11.07.12 р. в частині оплати в повному обсязі вартості придбаної частки, рішенням господарського суду міста Києва від 05.11.14 р. у справі № 910/19414/14 розірвано договір купівлі - продажу № 313/12 від 11.07.12 р. частки у розмірі 30% у праві спільної часткової власності за Договором № 17-20000 від 19.05.00 р. про спільну діяльність на Сахалінському родовищі, відтак, за твердженням прокурора, ПАТ «НАК «Надра України» має право повернути собі у власність вказану частку з метою забезпечення можливості держаної національної компанії отримувати прибутки від своєї власності, тобто частки у розмірі 30% за Договором про спільну діяльність на Сахалінському родовищі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.15 р. порушено провадження у справі № 910/10306/15 та призначено до розгляду на 19.05.15 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.05.2015 розгляд справи № 910/10306/15 відкладено на 09.06.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2015 в зв'язку зі складністю справи № 910/10306/15 призначено її колегіальний розгляд у складі трьох суддів.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 11.06.2015 для розгляду справи № 910/10306/15 визначено колегію суддів у складі: Селівон А.М. (головуючий), Демидов В.О., Ярмак О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва справу прийнято до провадження колегію суддів у визначеному складі: Селівон А.М. (головуючий), Демидов В.О., Ярмак О.М. та призначено до розгляду на 15.07.2015.

15.07.2015 року судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 21.07.2015 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/10306/15 у зв'язку із перебуванням судді Демидова В.О. на лікарняному, за результатами якого справу №910/10306/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Селівон А.М., суддя Ярмак О.М., суддя Князьков В.В..

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 24.07.2015 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/10306/15 у зв'язку з відпусткою судді Ярмак О.М., за результатами якого справу № 910/10306/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Селівон А.М., суддя Привалов А.І., суддя Князьков В.В.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.07.2015 розгляд справи № 910/10306/15 призначено на 19.08.2015.

В судових засіданнях 19.08.2015 р., 17.09.2015 р., 06.10.2015 р. оголошувалась перерву до 17.09.2015 р., 06.10.2015 р. та 08.10.2015 р. відповідно.

У судові засідання 19.05.2015 р.,19.08.2015 р., 17.09.2015 р., 06.10.2015 р. та 08.10.2015 р. з'явились прокурор та уповноважені представники позивача 1, позивача 2, відповідача 1, відповідача 2, відповідача 3.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 19.05.15 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва прокурором подано письмові пояснення за вих. №05/2/3-181103-15 від 18.05.15 р., які судом долучені до матеріалів справи.

До початку судового засідання 19.05.15 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі уповноваженим представником позивача 1 супровідним листом №04-3534 від 18.05.15 р. надані документи, які судом долучено до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 19.05.15 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва представником позивача 2 через подано заяву №695/2/13 від 29.10.15 р. про зміну предмету позову по справі в порядку ст. 22 ГПК України, в якій позивач 2 просить визнати за Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Надра України" право власності на частку у праві спільної часткової власності (спільному майні учасників) за Договором №17-2000 від 19.05.00 р. про спільну діяльність на Сахалінському родовищі у розмірі 30%, а також внести зміни до Договору № 313/12 від 11.07.12р. про діяльність на Сахалінському родовищі, виклавши його в новій редакції, зазначеній у вказаній заяві.

Суд зазначає, що згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно п. 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Предметом позову є матеріально - правова вимога про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу до відповідача, що кореспондується зі способами захисту цього права чи інтересу, передбаченими ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Згідно п.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12р. "Про судове рішення" зміна предмета або підстав позову за заявою позивача допустима лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та якщо при цьому не порушено процесуальних прав відповідача, передбачених статтями 22 і 23 ГПК, і відповідачеві було надано можливість подання доказів щодо нового предмета або підстав позову та наведення його доводів у судовому засіданні. Волевиявлення позивача повинно викладатись у письмовій формі.

Отже, виходячи зі змісту позовної заяви та вказаної заяви про зміну предмету позовних вимог, суд розцінює останню як заяву про зміну позовних вимог, а саме зміну правової вимоги про захист порушеного права.

Таким чином, розглянувши в судовому засіданні 19.08.15 р. подану позивачем 2 заяву, враховуючи, що зміна предмету позову є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству, не порушує процесуальні права відповідача, передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, відповідачам було надано можливість надання заперечень щодо нового предмета позову та наведенні їх доводів у судовому засіданні, вищевказана заява про зміну предмету позову прийнята судом до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.

До початку судового засідання 19.05.15 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва представником відповідача 2 подано відзив на позовну заяву про визнання права власності б/н від 12.02.15 р., який долучено до матеріалів справи.

До початку судового засідання 19.05.2015 через канцелярію суду представником відповідача 3 подано заяву про залишення позову без розгляду №121/3-05/15 від 18.05.2015, заяву про повернення позовної заяви №121/1-05/15 від 18.05.2015, відзив на позовну заяву №121/05-15 від 18.05.2015, які долучено судом до матеріалів справи.

Окрім того, до початку судового засідання 09.06.2015 через відділ діловодства господарського суду м. Києва представником відповідача 3 подано клопотання №13133/2-06/15 від 03.06.2015 про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України, а саме матеріалів прокурорської перевірки (реагування) по справі № 910/10306/15, а також заяву №121/3-05/15 від 18.05.2015 про залишення позову без розгляду, які долучено судом до матеріалів справи.

За результатами розгляду в судовому засіданні 19.08.15 р. в задоволенні поданого представником відповідача 3 клопотання про витребування доказі судом відмовлено з підстав йог необґрунтованості та наявності в матеріалах справи достатніх належних та допустимих доказів для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи по суті та винесення обґрунтованого судового рішення.

До початку судового засідання 09.06.2015 через відділ діловодства господарського суду м. Києва представником відповідача 2 подано відзив на позовну заяву б/н б/д, який долучений судом до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 09.06.2015 через відділ діловодства господарського суду м. Києва представниками позивача 1 та позивача 2 подані письмові пояснення за вих. № 04-3654-05.6/5 від 08.06.2015. та за вих. № 856/2/13 від 08.06.2015 відповідно, які долучені судом до матеріалів справи.

До початку судового засідання 06.10.2015 р. через канцелярію господарського суду міста Києва відповідачем 3 подані клопотання: про витребування доказів б/н б/д, про зобов'язання позивача 2 надати документи б/н б/д та про проведення економічної експертизи щодо визначення реального розміру частки НАК «Надра України» (в т.ч в грошовому вираженні) у праві спільної часткової власності. Клопотання долучені судом до матеріалів справи.

Окрім того, до початку судового засідання 06.10.2015 р. через відділ діловодства господарського суду м. Києва відповідачем 3 повторно подані клопотання (нова редакція) б/н б/д про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України та про проведення економічної експертизи б/н б/д щодо визначення реального розміру частки НАК «Надра України» (в т.ч. в грошовому вираженні) у праві спільної часткової власності за Договором про спільну діяльність № 17-2000 від 19.05.00 р.. Клопотання долучені судом до матеріалів справи.

Судом зазначено, що відповідно до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 № 01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році» результати розгляду клопотань учасників судового процесу повинні відображатися в судовому рішенні, прийнятому по суті спору. Обов'язкового винесення ухвали як окремого процесуального документа стосовно кожного (будь-якого) клопотання учасника процесу ГПК не передбачає. Водночас у разі потреби можливе і навіть необхідне винесення за зазначеним клопотанням саме такої ухвали, наприклад, у вирішенні питання про відвід судді (частина п'ята статті 20 ГПК), про вжиття запобіжних заходів (частина п'ята статті 43-4 ГПК), про вжиття заходів до забезпечення позову (стаття 66 ГПК), зміну способу та порядку виконання судового рішення (стаття 121 ГПК) тощо.

Оцінюючи подані до початку судового засідання 08.10.2015 р. відповідачем 3 клопотання судом встановлено, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми та допустимими для винесення судом законного та обґрунтованого рішення, натомість витребування зазначених відповідачем 3 документів та зупинення провадження у справі з подальшим направленням матеріалів справи для проведення економічної судової експертизи не сприятиме вирішенню спору по суті та призведе до необґрунтованого затягування процесуальних строків, у зв'язку з чим, враховуючи заперечення щодо задоволення зазначених клопотань з боку позивачів та прокурора, суд дійшов до висновку про відмову у їх задоволенні.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 08.10.15 р. прокурором та сторонами суду не надано.

Відповідно до п. 2.3 Постанови №18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи клопотання представників позивача 2 щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами б/н від 30.04.15 р., фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Окрім цього, судовий процес також відображено у протоколах судових засідань.

Перед початком розгляду справи в судових засіданнях прокурора та представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. ст. 20, 22, 29, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор та представники сторін повідомили суд, що права та обов'язки їм зрозумілі.

Відводу колегії суддів представниками сторін та прокурором не заявлено.

В судових засіданнях 17.09.15 р., 06.10.15 р. та 07.10.15 р. прокурор та представники позивача 1, позивача 2 підтримали позовні вимоги, викладені в позовній заяві з урахуванням заяви про зміну предмету позову.

В судових засіданнях 17.09.15 р., 06.10.15 р. та 07.10.15 р. представники відповідача 1, відповідача 2, відповідача 3 проти позову заперечували з підстав, зазначених у відзиві та письмових запереченнях.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення прокурора та представників сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наявні в матеріалах справи докази та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

19.05.2000 р. між Полтавським державним геологічним підприємством «Полтаванафтогазгеологія» (у подальшому реорганізовано у Дочірнє підприємство НАК «Надра України» «Полтаванафтогазгеологія») та Закритим акціонерним товариством «Сіріус 1» (у подальшому змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіріус») укладено договір № 17-2000 про спільну діяльність (далі-договір СД).

Відповідно до п. 1.1 договору СД сторони зобов'язуються шляхом об'єднання майна, коштів і зусиль спільно діяти в сфері геологічної розвідки та дослідно-промислової розробки окремих блоків свердловин № 17 та № 19 Сахалінського родовища Харківської області, а в подальшому і промислової розробки для досягнення спільної господарської мети.

Відповідно до п. 7.1 договору СД внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, майно, продукція, створені в результаті спільної діяльності, та одержані від такої діяльності доходи є спільною частковою власністю учасників.

Як вбачається з матеріалів справи, за умовами додаткової угоди № 202/07 від 27.07.2007 р. до договору СД від 19.05.2000 р. № 17/2000 до складу сторін договору включено Національну акціонерну компанію «Надра України» та викладено договір про спільну діяльність у новій редакції.

Зокрема, за приписами п. 1.1 додаткової угоди № 202/07 від 27.07.2007 р. до договору СД від 19.05.2000 р. № 17/2000 предметом цього договору є спільна діяльність учасників з метою забезпечення здійснення позивачем 2 спеціального дозволу на користування надрами геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки та/або промислової розробки ділянки надр на певній території в межах програми робіт спільної діяльності, які беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти для досягнення мети.

Згідно п. 4 додаткової угоди № 202/07 від 27.07.2007 р. до договору СД сторони визначили розміри часток учасників у таких пропорціях: НАК «Надра України» (позивач 2) - 30 %, ТОВ «Сіріус-1» - 65% та ДП НАК «Надра України» «Полтаванафтогазгеологія» - 5 %.

В подальшому 11.07.2012 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Надра України", визначеним як продавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік", визначеним як покупець, укладений договір купівлі-продажу № 313/12 (частки у праві спільної часткової власності (спільному майні учасників) за Договором № 17/2000 від 19.05.2000 р. про спільну діяльність на Сахалінському родовищі, укладеним між Національною акціонерною компанією "Надра України", Дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії "Надра України" "Полтавнафтогазгеологія" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіріус-1» (з усіма додатками, змінами і доповненнями, додатковими угодами, що є невід'ємною частиною вказаного договору).

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм § 1 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 договору купівлі-продажу продавець (позивач) підтвердив, що станом на дату укладення даного договору частка продавця у праві спільної часткової власності (спільному майні учасників) за Договором № 17/2000 від 19.05.2000 р. про спільну діяльність (далі - Договір про спільну діяльність) становить 30 %.

Згідно п. 2 договору купівлі-продажу продавець (позивач) передає покупцю (відповідачу), а покупець з дати укладення цього договору набуває право власності на частку продавця у праві спільної часткової власності (спільному майні учасників) за Договором про спільну діяльність у розмірі 30 %.

У зв'язку із укладенням вищевказаного договору купівлі-продажу № 313/12 частки у праві спільної часткової власності за Договором 17/2000 від 19.05.2000 р. про спільну діяльність на Сахалінському родовищі, 11.07.2012 р. Закритим акціонерним товариством «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння», Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Надра України», Дочірнім підприємством «НАК «Надра України» Полтавнафтогазгеологія», Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіріус-1», Товариством з обмеженою відповідальністю «Годен Деррік» були внесені зміни до договору про спільну діяльність №17/2000 від 19.05.2000 р. шляхом укладення додаткової угоди № 3, пунктом 9 якої визначено частки сторін при розподілі прибутку: відповідач-2 - 40%, відповідач-1 - 20%, відповідач-3 - 40%.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Договірна ціна продажу частки за цим договором складає 444000,00 грн. і сплачується покупцем продавцю протягом 30 банківських днів з дати підписання цього договору (п. 4 договору купівлі продажу).

Судом встановлено, що зв'язку з порушенням відповідачем 1 зобов'язань по договору щодо сплати 444000,00 грн. за частку продавця у праві спільної часткової власності за Договором про спільну діяльність Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Надра України» було подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Деррік» про розірвання договору, за результатами розгляду якого рішенням господарського суду міста Києва від 05.11.2014 р. у справі № 910/19411/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 р. розірвано договір купівлі-продажу № 313/12 від 11.07.2012 р., укладений між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Надра України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Голден Деррік».

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Згідно п. 2.6. Постанови № 18 не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Таким чином, факти, встановлені рішенням господарського суду від 05.11.2014 р. у справі № 910/19411/14, яке набрало законної сили, не підлягають доказуванню та можуть бути спростовані не інакше як шляхом скасування відповідного судового рішення.

З урахуванням вищевикладеного прокурор стверджує, що процедура набуття права власності відповідачем 1 на частку відбулася з істотним порушенням умов Договору купівлі - продажу № 313/12 від 11.07.12 р. та приписів чинного законодавства, оскільки зобов'язання між сторонами договору купівлі-продажу щодо оплати вартості частки не виконано, товариство не сплатило вартість придбаної частки, у зв'язку з чим договір припинив свою дію шляхом його розірвання у судовому порядку, а тому позивач 2 має право повернути собі у власність частку у розмірі 30% у праві спільної часткової власності за договором спільної діяльності на Сахалінському родовищі.

Окрім цього прокурор зазначає, що позивачем 2 16.01.2015 р. на адреси відповідачів 1 - 3 було направлено лист №40/2/01/13 з пропозицією щодо внесення змін до договору про спільну діяльність в частині включення ПАТ «НАК «Надра України» до складу учасників із часткою участі 30%., у відповідь на який листами № 30/2-02/15 від 10.02.15 р. та № 16/02/2015-2 від 16.02.15 р. ЗАТ «ВК «Укрнафтобуріння» та ТОВ «Сіріус-1» відповідно було відмовлено позивачеві 2 у включенні ПАТ «НАК «Надра України» до складу часників Договору про спільну діяльність, з посиланням на відсутність пропозицій щодо включення нового учасника від дійсних учасників вказаного Договору.

При цьому, обґрунтовуючи свої вимоги прокурор зазначає, що частка позивача 2 у розмірі 30% у праві спільної часткової власності за договором про спільну діяльність №17/2000 від 16.05.2000 р. не визнається та заперечується відповідачами, а тому право власності позивача 2 підлягає захисту шляхом його визнання.

У відповідності до ст. 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд зазначає, що згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як визначено частинами 3-4 статті 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Разом з тим, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Тобто, зазначена норма права, яка регулює наслідки розірвання договору, у тому числі у судовому порядку, передбачає можливість для другої сторони відшкодувати завдані збитки, проте не встановлює можливості для повернення такого майна.

Крім того, аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що виконане за договором до його зміни чи розірвання поверненню не підлягає, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні правові позиції викладені у постанові Верховного Суду України від 20.02.2013 р. у справі № 6-158Цс12.

За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За загальним правилом зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частинами 1-4 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Однією з умов договору купівлі-продажу є умова про відповідальність сторін.

Пунктом 5 договору купівлі-продажу визначено, що у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством.

Інших положень, окрім п. 5 договору купівлі-продажу, що регламентують відповідальність сторін договором не встановлено.

Судом досліджено, що умовами розірваного договору купівлі-продажу сторонами не встановлено зобов'язання щодо повернення майна у випадку несплати грошових коштів за договором, у зв'язку з чим вступає в дію норма чинного законодавства, яка регламентує відповідальність за відповідне порушення, а саме ст. 653 ЦК України, відповідно до якої сторона, права якої порушені, може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

За загальним правилом розірвання договору припиняє його дію на майбутнє, але не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду. Аналогічні положення містяться в частині 3 статті 653 ЦК України.

Окрім того, виходячи з приписів частини 5 статті 188 ГК України, частини 3 статті 653 ЦК України, суду не надано право на розірвання договору за минулий період.

При цьому, виходячи з тверджень позивача відносно загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості та добросовісності, які як принципи цивільного права характеризуються найвищим рівнем імперативності і загальною значимістю, суд акцентує увагу на тому, що сторони є рівноправними в реалізації господарських правовідносин та не в змозі шляхом укладення господарських правочинів на вигідних для себе умовах надавати перевагу будь - якій зі сторін договору, в тому числі й у питанні наслідків розірвання останнього.

Доказів визнання недійсним договору № 313/12 купівлі - продажу від 11.07.12 р. або його окремих положень сторонами суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час підписання останнього та під час виконання з боку сторін відсутні, а отже, з урахуванням положень ЦК, ГК України, умови такого правочину є обов'язковими для його сторін.

Враховуючи вищевикладене, оскільки прокурором обрано спосіб захисту порушеного права позивача 2 шляхом визнання права власності, який не передбачений умовами договору, а також враховуючи правові наслідки розірвання договору купівлі - продажу частки у праві спільної часткової власності, колегія суддів доходить до висновку, що позовні вимоги заступника прокурора міста Києва, який діє в інтересах держави в особі Державної служби геології та надр України, Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1", Закритого акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" про визнання права власності з підстав, вказаних у позові та у спосіб, обраний прокурором є такими, що задоволенню не підлягають.

Зважаючи на те, що позовна вимога про внесення змін до договору СД є похідною вимогою від вимоги про визнання права власності, у задоволенні зазначеної вимоги колегією суддів також відмовлено.

Згідно пункту 4.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

За таких обставин, відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги п. 4.8. постанови Пленуму ВГСУ , сплата судового збору покладається солідарно на визначених прокурором позивачів.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Державної служби геології та надр України (03680, м. Київ, вул. Ежена Потьє, буд. 16, код ЄДРПОУ 37536031) до Державного бюджету України 5049 (п'ять тисяч сорок дев'ять) грн. 00 коп. судового збору.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" (03150 м. Київ, пр.-т. Повітрофлотй, буд. 54, код ЄДРПОУ 31169745) до Державного бюджету України 5049 (п'ять тисяч сорок дев'ять) грн. 00 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 09 жовтня 2015 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Головуючий суддя А.М. Селівон

Судді: В.В.Князьков

А.І.Привалов