Ухвала суду № 52140833, 09.10.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

"09" жовтня 2015 р. Справа № 911/4553/15

Суддя Горбасенко П.В., розглянувши матеріали

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

до першого відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Трейд Траст»

та другого відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «КримОйл»

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Трейд Траст» та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «КримОйл» про визнання права власності ПАТ «Укрнафта» на обєкт нерухомого майна цілісний майновий комплекс автозаправної станції, що розташована за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Красноперекопськ, вул. Таврійська, буд. 12 А, визнання права власності ПАТ «Укрнафта» на обєкт нерухомого майна цілісний майновий комплекс автозаправної станції, що розташована за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, с. Насипне, шосе Сімферопольське, буд. 1 а, визнання права власності ПАТ «Укрнафта» на обєкт нерухомого майна цілісний майновий комплекс автозаправної станції, що розташована за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Ковильна, буд. 72 А, визнання права власності ПАТ «Укрнафта» на обєкт нерухомого майна цілісний майновий комплекс автозаправної станції, що розташована за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Балаклавська, буд. 35 А, визнання права власності ПАТ «Укрнафта» на обєкт нерухомого майна цілісний майновий комплекс автозаправної станції, що розташована за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Руська, 136 г, визнання права власності ПАТ «Укрнафта» на обєкт нерухомого майна цілісний майновий комплекс автозаправної станції, що розташована за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, сщ. Партизанське, вул. Лавандова, буд. 1-а, визнання права власності ПАТ «Укрнафта» на обєкт нерухомого майна цілісний майновий комплекс автозаправної станції, що розташована за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Бахчисарай, вул. Сімферопольська, 45 а, визнання права власності ПАТ «Укрнафта» на обєкт нерухомого майна цілісний майновий комплекс автозаправної станції, що розташована за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Алушта, вул. Сімферопольська, буд. 42-А, визнання права власності ПАТ «Укрнафта» на обєкт нерухомого майна цілісний майновий комплекс автозаправної станції, що розташована за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Джанкой, вул. Толстого, буд. 49, визнання права власності ПАТ «Укрнафта» на спеціалізований електронний контрольно-касовий апарат для АЗС «Марія-ЛТ-МТМ» (заводський № ВЗ1212001895), визнання права власності ПАТ «Укрнафта» на спеціалізований електронний контрольно-касовий апарат ND-797 (заводський № НД00000409), визнання права власності ПАТ «Укрнафта» на спеціалізований електронний контрольно-касовий апарат для АЗС «Марія-ЛТ-МТМ» (заводський № ВЗ8712001212), визнання права власності ПАТ «Укрнафта» на спеціалізований електронний контрольно-касовий апарат для АЗС «Марія-ЛТ-МТМ» (заводський № ВЗ812001436), визнання права власності ПАТ «Укрнафта» на спеціалізований електронний контрольно-касовий апарат для АЗС «Марія-ЛТ-МТМ» (заводський № ВЗ1212001954), визнання права власності ПАТ «Укрнафта» на спеціалізований електронний контрольно-касовий апарат для АЗС «Марія-ЛТ-МТМ» (заводський № ВЗ87112001211), визнання права власності ПАТ «Укрнафта» на спеціалізований електронний контрольно-касовий апарат для АЗС «Марія-ЛТ-МТМ» (заводський № ВЗ1212002011), визнання права власності ПАТ «Укрнафта» на спеціалізований електронний контрольно-касовий апарат ND-797 (заводський № НТ00001249), визнання права власності ПАТ «Укрнафта» на спеціалізований електронний контрольно-касовий апарат для АЗС «Марія-ЛТ-МТМ» (заводський № ВЗ1212002069), визнання недійсним договору оренди автозаправних станції ВРНП в АРК: № 01/2014 від 24.04.2014, визнання недійсним договору оренди автозаправних станції ВРНП в АРК: № 02/2014 від 24.04.2014, визнання недійсним договору оренди автозаправних станції ВРНП в АРК: № 03/2014 від 24.04.2014, визнання недійсним договору оренди автозаправних станції ВРНП в АРК: № 04/2014 від 24.04.2014, визнання недійсним договору оренди автозаправних станції ВРНП в АРК: № 05/2014 від 24.04.2014, визнання недійсним договору оренди автозаправних станції ВРНП в АРК: № 06/2014 від 24.04.2014, визнання недійсним договору оренди автозаправних станції ВРНП в АРК: № 07/2014 від 24.04.2014, визнання недійсним договору оренди автозаправних станції ВРНП в АРК: № 08/2014 від 24.04.2014, визнання недійсним договору оренди автозаправних станції ВРНП в АРК: № 09/2014 від 24.04.2014, визнання недійсним договору оренди обладнання № 10/2014 від 25.04.2014, визнання недійсним агентського договору, укладеного між відповідачами 29.04.2014, зобовязання відповідачів усунути будь-які перешкоди у здійсненні ПАТ «Укрнафта» володіння, користування (експлуатації) і розпорядження 9 АЗС, що знаходяться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Красноперекопськ, вул. Таврійська, буд. 12 А, м. Феодосія, с. Насипне, шосе Сімферопольське, буд. 1 а, м. Сімферополь, вул. Ковильна, буд. 72 А, м. Сімферополь, вул. Балаклавська, буд. 35 А, м. Сімферополь, вул. Руська, 136 г, м. Ялта, сщ. Партизанське, вул. Лавандова, буд. 1-а, м. Бахчисарай, вул. Сімферопольська, 45 а, м. Алушта, вул. Сімферопольська, буд. 42-А, м. Джанкой, вул. Толстого, буд. 49, зобовязання відповідачів усунути будь-які перешкоди у здійсненні ПАТ «Укрнафта» володіння, користування (експлуатації) і розпорядження 9 спеціалізованими електронними контрольно-касовими апаратами із заводськими номерами: ВЗ1212001895 (фіскальний № НОМЕР_1), НД00000409 (фіскальний № НОМЕР_2), ВЗ8712001212 (фіскальний № НОМЕР_3), ВЗ812001436 (фіскальний № 266505248), ВЗ1212001954 (фіскальний № 266505362), ВЗ87112001211 (фіскальний № НОМЕР_4), ВЗ1212002011 (фіскальний № НОМЕР_5), ВЗ1212002011 (фіскальний № НОМЕР_5), НТ00001249 (фіскальний № НОМЕР_6), ВЗ1212002069 (фіскальний № НОМЕР_7), за допомогою яких здійснюється відпуск пального на вищезазначених АЗС.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких грунтуються позовні вимоги.

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обгрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми (п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України).

Судом встановлено, що позивачем в порушення вимог ст. 57 Господарського процесуального кодексу не надано суду документів, які підтверджують обставини, на яких грунтуються позовні вимоги. Зокрема, не надано суду спірні договори оренди та агентський договір, копії товарних чеків на відпуск пального на АЗС ВРНП в АРК тощо, що підтверджується актом канцелярії господарського суду Київської області № 07-33/139/2015 від 08.10.2015.

Крім того, згідно п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Статтею 4 Закону України „Про судовий збір передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати. За подання заяви про забезпечення позову сплачується 0,5 розміру мінімальної заробітної плати.

У разі коли в позовній заяві обєднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (абзац другий ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір»).

Згідно статті 8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2015 рік установлено на 2015 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня 1 218 гривні.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до п. 2.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України № 7 від 21.02.2013 судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 ГПК). На виняток з цього правила лише у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею (частина третя статті 55 ГПК); з цією метою суд вправі витребувати додаткові документи і матеріали як в учасників даного судового процесу, так і в інших підприємств та організацій (стаття 38, пункт 4 статті 65 ГПК), а в разі необхідності призначити відповідну судову експертизу (проведення експертної оцінки майна), у випадку ж відмови позивача від здійснення оплати такої експертизи - залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Згідно п. 2.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України № 7 від 21.02.2013р. у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Суд встановив, що у відповідності до ст. 5 Закону України „Про судовий збір позивач не звільнений від сплати судового збору.

Судом встановлено, що позивач за подання майнових вимог про визнання права власності на 9 АЗС та 9 спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів, а також двадцяти девяти немайнових вимог (визнання недійсними 11 договорів, усунення перешкод у здійсненні позивачем володіння, користування (експлуатації) і розпорядження 9 АЗС та 9 спеціалізованими електронними контрольно-касовими апаратами, а також клопотання про забезпечення позову, сплатив 90 741 грн судового збору, що підтверджується платіжними дорученнями № 99-АБ від 13.06.2014 та № 100-АБ14 від 13.06.2014, хоча повинен був сплатити 182 700 грн судового збору за подання майнових вимог, 35 322 грн судового збору за подання 29 немайнових вимог та 609 грн за подання клопотання про забезпечення позову.

Відтак, суд вважає, що заявником позову не подано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути обєднано кілька вимог, звязаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. Таким чином, позивач наділений правом об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, тобто кілька способів захисту порушеного права.

Дозволяється об'єднувати вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача, а тому вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги.

Доказами в господарському судочинстві є будь-які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

Отже, можна об'єднати вимоги, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Пунктом 3.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції визначено, що позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить суд визнати недійсними одинадцять договорів, з яких: 9 договорів оренди АЗС, 1 договір оренди обладнання та 1 агентський договір.

Водночас, враховуючи, що кожен із зазначених договорів є самостійною підставою виникнення господарських правовідносин, а зобов'язання за ними ґрунтуються на різних доказах, що потребує детального розгляду по суті вимог щодо кожного спірного договору окремо, суд дійшов висновку про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, позаяк останнім не обґрунтовано необхідність розгляду заявлених позовних вимог у сукупності в межах одного спору, як і не визначено у чому полягає їх взаємоповязаність, що перешкоджає з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору.

Відтак, суд вважає, що заявником позову порушено правила обєднання позовних вимог.

Крім того, згідно п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Суд встановив, що із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що місцезнаходженням першого відповідача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Трейд Траст» є 49033, Дніпропетровська обл., місто Дніпропетровськ, вул. Академіка Янгеля, буд. 30, в той час як позивачем не надано суду доказів надіслання позовної заяви № 10/1138 від 13.06.2014 та доданих до неї документів на юридичну адресу відповідача: 49033, Дніпропетровська обл., місто Дніпропетровськ, вул. Академіка Янгеля, буд. 30.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем не подано суду доказів надіслання копії позовної заяви і доданих до неї документів першому відповідачу.

Крім того, судом встановлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців другий відповідач ТОВ «КримОйл» не зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Посилання позивача на те, що другий відповідач згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб Російської Федерації, є юридичною особою з датою утворення 28.04.2014 та місцезнаходженням є: 295000, Республіка Крим, м. Сімферополь, проспект Перемоги, 82 (ІПН НОМЕР_8, ОГРН 1149102001729) не може вважатися судом в якості доказу створення юридичної особи за законодавством Російської Федерації, оскільки відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Враховуючи вищевикладене, суд звертає увагу позивача на те, що ТОВ «КримОйл» не може бути відповідачем у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення вказаних недоліків.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна заява та додані до неї документи підлягають поверненню без розгляду з підстав п.п. 3, 4, 5, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

З урахуванням наведеного, керуючись п.п. 3, 4, 5, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву (з доданими до неї документами) повернути без розгляду Публічному акціонерному товариству «Укрнафта».

Додаток: акт канцелярії господарського суду Київської області № 07-33/139/2015 від 08.10.2015.

Суддя П.В.Горбасенко