Рішення № 52140798, 30.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2015Справа №910/21042/15

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській Г.С.

розглянувши справу № 910/21042/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Блумі»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Астерс Груп»;

про стягнення 854 454,19 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Петров Є.В., довіреність б/н від 01.04.2015р.;

від відповідача: Очкур К.І., довіреність б/н від 03.08.2015р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Блумі» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Астерс Груп» (надалі - відповідач) про стягнення 854 454,19 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2015р. порушено провадження у справі № 910/21042/15 та призначено її розгляд на 10.09.2015р.

До початку розгляду справи від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем було відступлено право вимоги за Договором поставки № 11026020 від 01.06.2014р. ТОВ «Фінансова компанія «Рітейл Кепітал», а також зазначає про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості на підставі Договору про переведення боргу.

Крім того, від представника відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Рітейл Кепітал», як особу, якій відступлено право вимоги за Договором поставки № 11026020 від 01.06.2014р. на підставі Договору факторингу № 20/15 від 10.06.2015р.

Присутній у судовому засіданні 10.09.2015р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, наведених у позові, та надав витребувані судом докази.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, наведені у відзиві на позов, та просив задовольнити клопотання про залучення третьої особи.

Представник позивача заперечив щодо залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ «Фінансова компанія «Рітейл Кепітал», оскільки зазначеній особі на підставі Договору факторингу № 20/15 від 10.06.2015р. було відступлено право вимоги до відповідача відносно стягнення заборгованості за товар, поставлений за видатковою накладною, яка не входить до складу заявлених позовних вимог.

Ухвалою суду від 10.09.2015р. розгляд справи було відкладено на 30.09.2015р., у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів у справі та відмовлено щодо залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -ТОВ «Фінансова компанія «Рітейл Кепітал».

24.09.2015р. від товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Груп» надійшло клопотання про залучення товариства з обмеженою відповідальністю «фінансова компанія «Рітейл Кепітал» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Присутній у судовому засіданні 30.09.2015р. представник позивача подав суду клопотання, що по суті є заявою про зменшення позовних вимог, в якому просить зменшити позовні вимоги в частині стягнення заборгованості та нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат за Договором про переведення боргу від 23.09.2014р. загалом на суму 16 448,30 грн., а саме: на суму заборгованості в розмірі 9680,99 грн., інфляційних втрат на суму 4959,22 грн., 3% річних у розмірі 251,44 грн. та пені в розмірі 1556,65 грн.

Заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Отже, позовні вимоги розглядаються в межах ціни позову - 816 326,46 грн., визначеної позивачем.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, у повному обсязі.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки № 11026020 від 01.06.2014р. у визначений строк не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 702 492,69 грн., за прострочення оплати якої нараховано 82 794,24 грн. пені, 4 474,77 грн. - 3% річних та 26 564,76 грн. інфляційних втрат.

Представник відповідача підтримав подане товариством з обмеженою відповідальністю «фінансова компанія «Рітейл Кепітал» 24.09.2015р. через відділ діловодства суду клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, як особу, якій відступлено право вимоги за Договором поставки № 11026020 від 01.06.2014р. на підставі Договору факторингу № 20/15 від 10.06.2015р.

Суд відмовив у задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «фінансова компанія «Рітейл Кепітал» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки зазначеній юридичній особі на підставі Договору факторинга № 20/15 від 10.06.2015р. було відступлено право вимоги до відповідача відносно стягнення заборгованості за товар, поставлений за видатковою накладною, яка не входить до складу заявлених позовних вимог, а відтак рішення у даній справі не може вплинути на його права або обов'язки щодо сторін, які беруть участь у розгляді даної справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та відповідачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2014р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено договір поставки № 11026020, у відповідності з п. 1.1. якого позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності із замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в Специфікації.

Договір було укладено з протоколом розбіжностей № 1 від 01.06.2014р., який підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками.

Відповідно до п.5.1 договору, перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем за товарними накладними, копії яких залучені до матеріалів справи, а оригінали було оглянуто в судовому засіданні, поставив відповідачу товар на загальну суму 724 171,67 грн.

Відповідно до п.7.9 договору, оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника через 75 днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару. .

Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за отриманий товар розрахувався частково, проте повну вартість отриманого товару на суму 702 492,69 грн. позивачу не оплатив.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 702 492,69 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору в господарському суді відповідачем не заперечений факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення позивачу товару на суму 702 492,69 грн., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 702 492,69 грн. підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 82 794,24 грн., 4 474,77 грн. - 3% річних та 26 564,76 грн. інфляційних втрат, які розраховані за кожною товарною накладною окремо.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п.8.6 договору, у випадку порушення стороною строків перерахування будь-яких платежів на корить іншої сторони, винна сторона виплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її в сумі 82 794,24 грн., згідно з розрахунком, наведеним позивачем у позовній заяві.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, підлягають задоволенню, згідно розрахунку позивача, який є арифметично вірним.

Вимоги позивача щодо відшкодування інфляційних втрат суд задовольняє частково, в сумі 19 490,26 грн., згідно з уточненим розрахунком суду, з урахуванням того, що у період з травня 2015 року по липень 2015 року інфляція мала від'ємне значення (-).

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір» позивачу підлягає поверненню судовий збір у розмірі 762,56 грн., у зв'язку зі зменшенням позовних вимог та за клопотання позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Астерс Груп» (02090, м. Київ, вул. В. Сосюри, 6; код ЄДРПОУ 35995595) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Блумі» (65085, м. Одеса, вул. Овідіопольська дуга, 3; код ЄДРПОУ 39215751) основний борг у сумі 702 492 грн. 69 коп., пеню в сумі - 82 794 грн, 24 коп., 4 474 грн. 77 коп. - 3% річних, інфляційні втрати в сумі 19 490 грн. 26 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 16 185 грн. 04 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Блумі» (65085, м. Одеса, вул. Овідіопольська дуга, 3; код ЄДРПОУ 39215751) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 762 (сімсот шістдесят дві) грн. 56 коп., перерахований згідно з платіжним дорученням № 264 від 13.08.2015р. (оригінал якого залишається в матеріалах справи).

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 05.10.2015р.

Суддя А.І. Привалов