Рішення № 52140646, 29.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2015Справа №910/14419/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Діон"

до відповідача: Приватного підприємства "Нові рішення"

про стягнення 92 661,15 грн.

Суддя О.С. Комарова

Представники сторін:

від позивача Грабчак В.М. (представник за довіреністю);

від відповідача не з'явились.

В судовому засіданні 29 вересня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Діон", 05 червня 2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою б/н від 02.06.2015 року до відповідача, Приватного підприємства "Нові рішення", про стягнення 92 661,15 грн.

Ухвалою від 09.06.2015 року позовну заяву б/н від 02.06.2015 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Діон" до Приватного підприємства "Нові рішення" про стягнення 92 661,15 грн. з доданими до неї документами повернуто заявнику без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 року № 910/14419/15 у складі колегії суддів: головуючого Куксова В.В., суддів: Гончарова С.А., Власова Ю.Л. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діон" задоволено, ухвалу господарського суду м. Києва від 09.06.2015 у справі № 910/14419/15 скасовано матеріали справи повернуто господарському суду м. Києва для розгляду.

30 липня 2015 року матеріали справи № 910/14419/15 супровідним листом Київського апеляційного господарського суду направлено до Господарського суду міста Києва (відповідно до реєстраційних даних відділу діловодства Господарського суду міста Києва).

30 липня 2015 року матеріали справи № 910/14419/15 передано на розгляд судді Комаровій О.С.

Ухвалою суду від 03.08.2015 року справу № 910/14419/15 прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 15.09.2015 року.

Через відділ діловодства суду 11.09.2015 року від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, оформлені заявами, які долучені судом до матеріалів справи.

Представник позивача у судове засідання 15.09.2015 року з'явився, позовні вимоги підтримав та надав пояснення по суті спору, через відділ діловодства суду 15.09.2015 року подав документи, які долучено судом до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання 15.09.2015 року не з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки до суду не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.09.2015 року розгляд справи відкладено, у зв'язку з неявкою представника відповідача, на 29.09.2015 року.

В судове засідання 29.09.2015 року представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та дав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання 29.09.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали не виконав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

24 лютого 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Діон" (надалі - позивач, орендодавець) та Приватним підприємством "Нові рішення" (надалі - відповідач, орендар) укладено Договір оренди нежилих приміщень № 2-03 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, по тексту - Договір), відповідно до п.п. 2.1., 2.2. Договору умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування (надалі Оренда) без права викупу для здійснення господарської діяльності нежиле приміщення в будівлі, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33 В, загальною площею 295,6 квадратних метрів, а також відповідні перегородки, зовнішні стіни (далі - "Об'єкт оренди". "Об'єкт"/"Приміщення, що передаються в оренду"). Об'єкт оренди є частиною належних орендодавцю приміщень у будівлі торговельно-побутового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33 В (далі за текстом - Приміщення). Приміщення площею 295,6 квадратних метрів, належить орендодавцю на підставі права власності.

За умовами п. 3.1. Договору, строк оренди становить строк оренди складає 365 днів з дати фактичної передачі об'єкту оренди орендарю.

Розділом 5 Договору встановлено, що протягом строку оренди орендар зобов'язується щомісячно сплачувати орендодавцеві орендну плату за користування приміщенням у розмірі та у порядку, визначених Договором. Сторони погодились, що щомісячна орендна плата за користування об'єктом оренди сплачується орендарем в гривнях, але її розмір визначається орендарем в євро, виходячи з еквіваленту суми орендної плати за користування Приміщеннями, відповідно до Офіційного обмінного курсу НБУ, встановленого на дату здійснення платежів. Загальна сума орендної плати за користування всіх приміщень на місяць, що підлягає сплаті за цим Договором, становить 1467 євро за офіційним обмінним курсом НБУ на дату виставлення рахунку (з врахуванням ПДВ 20 %).

Відповідно до п. 6.1. Договору сторони погоджуються, що постачання електроенергії, води має здійснюватися відповідними міськими постачальниками комунальних послуг - АЕК "Київенерго" та ВАТ "Київводоканал" відповідно. Додатково до плати за оренду, орендар щомісяця сплачує орендодавцеві, на підставі виставлених орендодавцем рахунків, плату за спожиті орендарем електроенергію, воду та тепло, згідно з показниками лічильників на підставі чинних тарифів, послуги зв'язку.

У відповідності з розділом 7 Договору, оплата передбачених цим Договором платежів здійснюється орендарем шляхом перерахування відповідних коштів на поточний рахунок орендодавця - № 26008101052203. МФО 322904, код ЄДРІІОУ 20060613. Сторони несуть відповідальність за оплату власних банківських послугу зв'язку зі сплатою таких сум. Всі платежі здійснюються у гривнях. Сплата орендної плати за користування об'єктом оренди здійснюються орендарем щомісячно авансом (наперед) до 10 (десятого) числа поточного місяця, за який здійснюється платіж. Орендар сплачує щомісячно авансом (наперед) до 10 (десятого) числа поточною розрахункового місяця платежі за договірний обсяг активної електроенергії, холодну воду та послуги зв'язку на наступний розрахунковий період. Орендар здійснює остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію, перетікання реактивної електроенергії, холодну воду та послуги зв'язку до 10 (десятого) числа поточного місяця, шляхом оплати різниці між вартістю обсягу фактично спожитої протягом розрахункового періоду та сумою коштів сплачених відповідно до п. 7.3. після підписання Акту приймання-передачі товарної продукції. Суми орендної плати за користування об'єктом оренди, що підлягають сплаті орендарем орендодавцю за цим Договором, можуть бути переглянуті сторонами у зв'язку із зміною розміру податків та/або зборів, якщо такі податки та/або збори будуть застосовуватися у майбутньому до платежів, передбачених цим Договором, або до об'єкту оренди.

Відповідно до акту прийняття-передачі майна 24 лютого 2012 року майно було передане в оренду орендодавцем в платне тимчасове користування, а орендарем було прийняте в придатному для використання стані й без зауважень.

23 лютого 2013 р. сторони підписали Додаток № 1 до Договору, яким продовжили термін дії Договору на 12 місяців (до 24.02.2014 р.) з правом подальшої пролонгації.

Як вбачається з залучених до матеріалів справи актів здачі-прийняття робіт, відповідачем у березні 2015 року було одержано послуг оренди на суму 73 834,41 грн. та інших послуг (комунальних - електропостачання, водопостачання, зв'язок), однак у встановлені розділом 7 Договору строки відповідачем дані послуги оплачені не були.

Однак, 15 вересня 2015 року позивачем у справі була подана заява, в якій останній зазначив, що відповідачем протягом червня-липня 2015 року була сплачена основна заборгованість в розмірі 73 834,41 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, а тому суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 73 834,41 грн. підлягає припиненню.

Оцінивши в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають припиненню, а в іншій частині задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з відповідними приписами ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За приписами ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

З матеріалів справи випливає, що орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове платне користування без права викупу для здійснення господарської діяльності нежиле приміщення в будівлі, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33 В, загальною площею 295,6 квадратних метрів.

Відповідно актів здачі-прийняття робіт, відповідачем у березні 2015 року було одержано послуг оренди на суму 73 834,41 грн., проте останній своєчасно з орендодавцем не розрахувався, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 73 834,41 грн.

Як визначено нормами п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З матеріалів справи випливає, що відповідачем протягом червня-липня 2015 року була сплачена основна заборгованість в розмірі 73 834,41 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, а тому, відповідно до вищесказаного, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 73 834,41 грн. підлягає припиненню.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по Договору щодо оплати послуг, в межах заявленого періоду нарахування стягненню з замовника, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, на користь виконавця підлягає 515,82 грн. 3% річних та інфляційних втрат в сумі 18 310,92 грн.

Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Отже, судом перевірено розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем, після чого суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок є правильним, а тому позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій підлягають повному задоволенню.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного разу не з'явився у судові засідання, про дату і місце проведення яких був повідомлений належним чином, жодного доказу на спростування доводів позивача щодо невиконання ним зобов'язань за договором або відсутності правових підстав для їх виконання суду не надав.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином суд дійшов висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі в частині основного боргу та стягнення штрафних санкції у зв'язку із простроченням строків виконання зобов'язання, а отже, позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1 827,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 49, 75, п.1-1 ч.1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 73 834,41 грн. (сімдесят три тисячі вісімсот тридцять чотири гривні 41 копійка) припинити.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Нові рішення" (код ЄДРЮОФОП 36351830; адреса 03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-В) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діон" (код ЄДРЮОФОП 20060613; адреса: 03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-В;) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, інфляційних втрат в розмірі 18 310,92 грн. (вісімнадцять тисяч триста десять гривень 92 копійки), 3% річних 515,82 грн. (п'ятсот п'ятнадцять гривень 82 копійки) та 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень) судового збору. Видати наказ.

4. Направити копію рішення відповідачу у справі № 910/14419/15.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 05.10.2015 року.

Суддя О.С. Комарова